Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 червня 2019 року

Київ

справа №813/2078/16

адміністративне провадження №К/9901/15716/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Соколова В.М.,

суддів: Єресько Л.О., Загороднюка А.Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2017 року у справі №813/2078/16 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправними та скасування наказів про звільнення, поновлення на роботі,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у Львівській області (далі - Управління, відповідач) у якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ т.в.о. начальника Головного управління Національної поліції у Львівській області від 12 березня 2016 року № 490 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників поліції Залізничного ВП ГУНП у Львівській області» в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності і накладення стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції старшого оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Залізничного відділу поліції ГУНП у Львівській області ОСОБА_1 ;

- скасувати наказ т.в.о. начальника Головного управління Національної поліції у Львівській області від 08 квітня 2016 року № 109 «По особовому складу» в частині звільнення зі служби в поліції старшого оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Залізничного відділу поліції ГУНП у Львівській області ОСОБА_1 з 08 квітня 2016 року;

- поновити ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Залізничного відділу поліції ГУНП у Львівській області.

В обґрунтування позову посилався на те, що відповідачем неправомірно звільнено його зі служби в поліції без доказів, які б вказували на вчинення ОСОБА_1 такого дисциплінарного проступку який є несумісним з подальшим проходженням служби.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 05 січня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено повністю.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2017 року постанову суду першої інстанції скасовано, а позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду на підставі статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону України 17 листопада 2011 року №4054-VI), з причин пропущення позивачем встановленого законом строку звернення до адміністративного суду та неповажності такого пропуску.

Не погодившись із таким судовим рішенням апеляційної інстанції з підстави порушення судом норм процесуального права, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати незаконну, на його думку, ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2017 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

На обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що апеляційний адміністративний суд дійшов помилкового висновку, визнавши неповажними причини пропуску строку звернення до суду, чим обмежив його право на доступ до правосуддя. Крім того зазначив, що звернувшись 26 червня 2016 року з позовом про оскарження наказу від 12 березня 2016 року № 490, копію якого він отримав 29 березня 2016 року, не пропустив встановлений спеціальним Законом трьохмісячний строк на його оскарження.

Відповідач заперечення на касаційну скаргу не подавав.

Суддя Вищого адміністративного суду України ухвалою від 12 липня 2017 року відкрив провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон № 2147-VIII), яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції Закону № 2147-VIII передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У лютому 2018 року касаційну скаргу позивача передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад судової колегії: Желтобрюх І.Л. (суддя-доповідач), Білоус О.В., Стрелець Т.Г.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, який здійснено на підставі розпорядження від 31 травня 2019 року № 5601/0/78-19, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Желтобрюх І.Л. (рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20 травня 2019 року № 14), визначено новий склад суду: Соколов В.М. - головуючий суддя (суддя-доповідач), Єресько Л.О., Загороднюк А.Г.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та наведені в касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.

За правилами частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -у редакції Закону № 2147-VIII) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Частиною першою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, тут і надалі - у редакції Закону №4054-VI) визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Згідно з частиною першою статті 99 КАС України (у редакції Закону №4054-VI), адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга статті 99 КАС України у редакції Закону №4054-VI).

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина третя статті 99 КАС України у редакції Закону №4054-VI), який є спеціальним для такої категорії справ.

Пунктом 15 частини першої статті 3 КАС України (у вищезазначеній редакції) встановлено, що публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Таким чином, проходження ОСОБА_1 служби в органах Головного управління Національної поліції у Львівській області є публічною службою.

Відповідно до статті 100 КАС України у редакції Закону №4054-VI, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановлюється ухвала.

З аналізу вказаних законодавчих норм убачається, що у випадку, коли особа вважає, що її права при проходженні публічної служби були порушені, вона має право звернутися до суду у більш стислі строки, ніж на загальних підставах.

Оскільки, як зазначив суд першої інстанції, цей спір виник з приводу проходження та звільнення з публічної служби, до спірних відносин підлягає застосуванню місячний строк звернення до адміністративного суду.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Відтак, початок перебігу строків звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як убачається з матеріалів справи, позивач з наказом про притягнення його до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення від 12 березня 2016 року був ознайомлений 23 березня 2016 року.

Копію такого наказу він отримав в цей же день (23 березня 2016 року), про що свідчить запис в наказі, засвідчений підписом позивача, тоді як з даним позовом ОСОБА_1 звернувся до суду лише 11 травня 2016 року, тобто з пропуском місячного строку встановленого Кодексом адміністративного судочинства України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Судом апеляційної інстанції обґрунтовано зазначено, що не є поважними причинами пропуску строку звернення до суду такі обставини, як повернення ОСОБА_1 первинно поданої позовної заяви, оскільки невиконання приписів процесуального закону внаслідок чого позовна заява залишалась без руху та поверталась скаржнику, дали суду можливість визнати наведені скаржником підстави про поновлення пропущеного строку звернення до суду не поважними, а доводи - необґрунтованими.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Судом апеляційної інстанції вказано, що позивачем недотримано такого спеціального строку звернення до адміністративного суду й при оскаржені наказу т.в.о. начальника Головного управління Національної поліції у Львівській області від 08 квітня 2016 року № 109 «По особовому складу» в частині звільнення зі служби в поліції старшого оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Залізничного відділу поліції ГУНП у Львівській області ОСОБА_1 з 08 квітня 2016 року.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції з огляду на те, що такі вимоги, щодо оскарження вищевказаного наказу від 08 квітня 2016 року № 109 було заявлено позивачем в заяві про збільшення позовних вимог від 15 листопада 2016 року.

Як вбачається з розписки ОСОБА_1 від 08 квітня 2016 року, позивач 08 квітня 2016 року отримав витяг з наказу про його звільнення та трудову книжку, про що свідчить доказ про направлення відповідачем позивачу витягу з наказу рекомендованим листом з повідомленням про вручення, який отриманий останнім 12 квітня 2016 року.

З позовними вимогами щодо оскарження наказу від 08 травня 2016 року ОСОБА_1 звернувся лише 15 листопада 2016 року, тобто з пропуском строку звернення до суду.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач не надав суду першої інстанції доказів того, що він вчиняв всі необхідні дії, які свідчать про бажання реалізації його процесуальних прав з метою їх захисту.

За правилами статті 100 КАС України у редакції Закону №4054-VI, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Враховуючи наведене, суди апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про залишено без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 так як не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Доводи позивача про застосування трьохмісячного строку звернення до суду на оскарження наказу про накладення дисциплінарного стягнення є помилковими, з огляду на те що такий спеціальний строк оскарження дисциплінарних стягнень (що визначаються Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України») встановлений для подання та розгляду скарг до старшого прямого начальника - до

міністра внутрішніх справ України, а не для звернення з позовною заявою до Суду.

З огляду на зазначене вище, Верховний Суд не знаходить підстав для задоволення касаційної скарги і, відповідно скасування оскаржуваної ухвали, оскільки суд апеляційної інстанції правильно встановив, що ОСОБА_1 не було наведено об`єктивних підстав, надано відповідних доказів, які б унеможливили звернення його до суду в межах встановленого КАС України строку. Будь-яких інших обставин, які б свідчили, свідчать про поважність причин пропуску строку на звернення до суду з позовом, позивачем не наведено, існування будь-яких перешкод у реалізації ним своїх прав на судовий захист з метою відновлення прав, свобод чи законних інтересів ним не зазначено, а судами не встановлено.

Верховний Суд не встановив порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновком суду апеляційної інстанції у справі, якими доводи скаржника відхилено.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України у редакції Закону № 2147-VIII, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанцій щодо залишення позову без розгляду, є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.

Зважаючи на результат касаційного розгляду та відсутність документального підтвердження судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 99, 100, 155 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 17 листопада 2011 року №4054-VI, статей 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону № 2147-VIII), суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2017 року у справі №813/2078/16 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.М. Соколов

Л.О. Єресько

А.Г. Загороднюк ,

Судді Верховного Суду