Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 березня 2018 року

Київ

справа №818/3021/14

касаційне провадження №К/9901/7248/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2015 (головуючий суддя - Ральченко І.М., судді: Бершов Г.Є., Катунов В.В.) у справі № 818/3021/14 за позовом ОСОБА_1 в інтересах своїх неповнолітніх дітей ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області про зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 в інтересах своїх неповнолітніх дітей ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулася до суду з адміністративним позовом до Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області, в якому просила:

зобов'язати відповідача видалити з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків реєстраційні номери облікових карток платників податків ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4;

знищити анкет форми №1 ДР про призначення ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 реєстраційних номерів облікових карток платників податків, а також інші пов'язані документи (включно з документами, які знаходяться у комп'ютерних системах Державної податкової адміністрації України).

Сумський окружний адміністративний суд постановою від 16.12.2014 позов задовольнив частково. Зобов'язав Конотопську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Сумській області видалити з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків реєстраційні номери облікових карток платника податків ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4. У задоволенні решти позову відмовив.

Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 23.06.2015 скасував постанову Сумського окружного адміністративного суду від 16.12.2014 та ухвалив нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

ОСОБА_1 звернулась до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2015 скасувати та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, статтей 35, 55 Конституції України, пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, частини другої статті 1 Закону України .

Зокрема, вказує на те, що судові повістки про розгляд справи в апеляційному порядку не отримувала, а тому не була належним чином повідомлена про дату, час і місце судових засідань, що позбавило її права на судовий захист. Про ухвалення оскарженого судового рішення суду апеляційної інстанції дізналася з Єдиного державного реєстру судових рішень.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 в інтересах своїх неповнолітніх дітей ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 12.06.2014 звернулася до Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області із зверненням щодо анулювання реєстраційних номерів облікових карток платників податків, з огляду на релігійні переконання.

Листом Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області від 24.06.2014 № 4484/1011/12 позивачу було надано відповідь.

Суд першої інстанції, ухвалюючи судове рішення про часткове задоволення позову, керувався тим, що позивачем дотримано порядку відмови від прийняття реєстраційного номера облікової картки через релігійні переконання, передбаченого статтею 70 Податкового кодексу України.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи в позові, суд апеляційної інстанції керувався тим, що звернення позивача від 12.06.2014 та лист відповідача від 24.06.2014 не є повідомленням про відмову від реєстраційних номерів облікових карток платників податків та, відповідно, відмовою у прийнятті такого повідомлення у розумінні Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, затвердженим наказом Міністерства доходів і зборів від 10.12.2013 № 779.

Судом з'ясовано, що позивачем при зверненні до суду з позовною заявою вказано як поштову адресу в порядку пункту 2 частини першої статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій): АДРЕСА_1.

Таку ж адресу зазначено Конотопською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Сумській області при зверненні до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою (а.с. 35).

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2015 відкрито провадження за апеляційною скаргою Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 16.12.2014.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2015 призначено судове засідання на 03.03.2015 о 10.20 год., про що повідомлено позивача шляхом направлення на адресу, вказану нею у позовній заяві та зазначену податковим органом в апеляційній скарзі, копії ухвали про відкриття апеляційного провадження та повістку про виклик.

Зазначене поштове відправлення повернуто установою поштового зв'язку на адресу суду з відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 44).

Позивач у судове засідання 03.03.2015 не з'явився без повідомлення про підстави неприбуття, у зв'язку з чим суд відклав розгляд справи на 17.03.2015 о 12.00 год., про що на адресу ОСОБА_1: АДРЕСА_1, направлено повістку про виклик.

Вказане поштове відправлення також повернулось до Харківського апеляційного адміністративного суду з відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 53).

В призначене на 17.03.2015 судове засідання позивач повторно не з'явився, причини неприбуття не повідомив, заяву про розгляд справи за його відсутності не подав.

Керуючись пунктом 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент вирішення справи судом апеляційної інстанції), згідно з яким суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних в ній доказів, у разі неприбуття жодної із сторін, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, суд апеляційної інстанції розглянув справу 31.03.2015 у порядку письмового провадження, вважаючи, що сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

Однак, постановляючи висновок про повідомлення позивача у справі належним чином, суд апеляційної інстанції не звернув уваги на необхідність направлення повісток про виклик представнику ОСОБА_1.

В матеріалах справи міститься копія довіреності від 16.12.2014 про уповноваження ОСОБА_6 на представництво інтересів ОСОБА_1 (а.с. 24), в якій зазначено інформацію щодо місця проживання такого представника.

Відповідно до статті 47 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в суді апеляційної інстанції) особами, які беруть участь у справі, є сторони, треті особи, представники сторін та третіх осіб.

Частинами першою, третьою статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в суді апеляційної інстанції) передбачено, що особи, які беруть участь у справі, мають рівні процесуальні права і обов'язки.

Особи, які беруть участь у справі, мають право, зокрема, знати про дату, час і місце судового розгляду справи, про всі судові рішення, які ухвалюються у справі та стосуються їхніх інтересів.

Згідно з частиною п'ятою статті 33 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в суді апеляційної інстанції) якщо фізична особа, яка бере участь у справі, діє через представника і суд не вважає її особисту участь обов'язковою, він може направити повістку лише представникові.

За правилами частини десятої статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в суді апеляційної інстанції) вручення повістки представникові особи, яка бере участь у справі, вважається також врученням повістки і цій особі.

Таким чином, за відсутності в матеріалах справи доказів направлення судом апеляційної інстанції повісток про виклик представнику позивача, у суду немає підстав для висновку про те, що позивач був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 № 475/97-ВР), кожній особі гарантовано право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Публічний характер судового розгляду є істотним елементом права на справедливий суд, а відкритість процесу, як правило, включає право особи бути заслуханою в суді.

Зазначені процесуальні гарантії забезпечення належного розгляду справ стосовно ОСОБА_1 порушені через непоінформованість представника останньої про дату і час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

За правилами частини четвертої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення за наявності підстав, які тягнуть за собою обов'язкове скасування судового рішення.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд, зокрема, якщо справу розглянуто адміністративними судами за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

З огляду на викладене та враховуючи допущені судом апеляційної інстанції порушення частини першої статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року та вимог Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в суді апеляційної інстанції), Верховний Суд дійшов висновку про необхідність скасування оскарженої постанови суду апеляційної інстанції і направлення справи на новий розгляд до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2015 у справі № 818/3021/14 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Т.М.Шипуліна Л.І.Бившева В.В.Хохуляк