Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 березня 2018 року

Київ

справа №814/2330/15

адміністративне провадження №К/9901/42009/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Інгульському районі м. Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2016 (суддя - Жук С.І.) у справі № 814/2330/15 за позовом Виробничо-торговельної фірми «Велам» товариство з обмеженою відповідальністю до Державної податкової інспекції в Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Виробничо-торговельної фірми «Велам» товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ВКФ «Велам») звернулась до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області (правонаступник - Державна податкова інспекція в Інгульському районі м. Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області, далі - ДПІ в Інгульському районі м. Миколаєва) від 02.07.2015 № 0000782202 про збільшення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі основного платежу 46168,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 11542,00 грн.; № 0000792202про збільшення суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі основного платежу 190141,50 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 47535,37 грн.; № 0000802202 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 10317,96 грн.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 17.08.2015 позовні вимоги задоволено.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду першої інстанції відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2016 апеляційну скаргу ДПІ в Інгульському районі м. Миколаєва залишено без руху та запропоновано протягом тридцяти днів з моменту отримання цієї ухвали усунути недоліки шляхом надання доказів поважності пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2016 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ДПІ в Інгульському районі м. Миколаєва у зв'язку тим, що апелянтом в межах наданого строку на усунення недоліків не надано доказів поважності пропуску строку на апеляційне оскарження.

Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження відповідач оскаржив його у касаційному порядку.

У касаційній скарзі ДПІ в Інгульському районі м. Миколаєва просить скасувати ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2016 та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування своїх вимог заявник касаційної скарги зазначає, що в межах встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України ним було подано апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції у даній справі, яка була повернута у зв'язку з несплатою судового збору. Неможливість усунення недоліків була зумовлена відсутністю належного фінансування видатків, передбачених для сплати судового збору. Скориставшись правом на повторне звернення відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, однак, суд апеляційної інстанції необґрунтовано відмовив у відкритті апеляційного провадження, порушив при цьому право контролюючого органу на справедливий судовий захист.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на час виникнення права на апеляційне оскарження) апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Згідно з частиною четвертою статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на час виникнення права на апеляційне оскарження) апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 186 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції», кожен має право на розгляд його справи судом.

В той же час, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування зазначеної Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), наголошує, що заявник повинен діяти з належною сумлінністю, швидко та відповідно до ситуації (рішення від 18.11.2010 у справі «Мушта проти України»).

Як вбачається з матеріалів справи, апеляційну скаргу відповідача на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 17.08.2015 вперше отримано судом 01.10.2015 (т. 5 а.с.22).

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2015 відмовлено у задоволенні клопотання ДПІ в Інгульському районі м. Миколаєва про звільнення від сплати судового збору, апеляційну скаргу повернуто апелянту.

Звертаючись повторно з апеляційною скаргою на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 17.08.2015 у вересні 2016 року, ДПІ в Інгульському районі м. Миколаєва як на підставу для поновлення строку на апеляційне оскарження посилалась на відсутність коштів на сплату судового збору при поданні первинної скарги.

Разом з тим, заявником апеляційної скарги жодних документів які б підтверджували доводи, викладені у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження (здійснення заходів щодо отримання коштів для сплати судового збору (подання службових записок), а також результати зазначених заходів) не надано, а також не надано доказів про відсутність коштів для своєчасної сплати судового збору . Крім того, відповідачем не подано доказів, які б свідчили про наявність непереборних об'єктивних причин, які унеможливлювали сплату судового збору у період з дати отримання рішення суду першої інстанції - 22.09.2015 по дату сплати судового збору - 21.07.2016, а також неможливість звернення з повторною апеляційною скаргою з моменту сплати судового збору по вересень 2016 року.

Копію ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2016 відповідачем отримано 06.10.2016, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №6550101630830 (т. 5, а. с. 66).

Проте, в межах наданого судом строку заявником апеляційної скарги надано доказів поважності пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції.

З огляду на викладене, враховуючи, що ДПІ в Інгульському районі м. Миколаєва не виконано вимоги ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2016, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження за їх апеляційною скаргою.

За наведених обставин, суд касаційної інстанції вважає, що висновки суду апеляційної інстанції відповідають вимогам законодавства, підтверджуються встановленими у справі обставинами та не спростовуються доводами касаційної скарги.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Інгульському районі м. Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області залишити без задоволення.

Ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2016 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.В. Хохуляк

Судді Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна