Історія справи

Ухвала КАС ВП від 25.02.2018 року у справі №361/4899/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 лютого 2018 року

Київ

справа №361/4899/17

адміністративне провадження №К/9901/4117/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гімона М.М.,

суддів: Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 12 жовтня 2017 року (суддя Василишин В.О.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2017 року (головуючий суддя - Шурко О.І., судді: Василенко Я.М., Степанюк А.Г.) у справі №361/4899/17 за позовом ОСОБА_2 до Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про зобов'язання вчинити дії щодо перерахунку пенсійного забезпечення,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2017 року ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з позовом до Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області (далі по тексту - відповідач, пенсійний орган), в якому просив визнати протиправним та скасувати розпорядження відповідача 182168 від 04.08.2017 року про призначення пенсії та розрахунок пенсії ; зобов'язати відповідача при призначенні та розрахунку пенсії взяти стаж за період з 01.01.2005 року по 31.12.2010 року та провести відповідний перерахунок пенсії.

В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що має трудовий стаж з 27 лютого 1962 року по 05 квітня 2012 року, що складає 54 роки 2 місяці. Розпорядженням Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області від 04 серпня 2017 року позивачу призначено пенсію та розраховано стаж. Для обчислення пенсії відповідачем враховано стаж роботи за період з 01 вересня 1974 року по 31 серпня 1979 року, в якому середньомісячний заробіток складав 215 карбованців, при тому, що 1 карбованець дорівнював 1 долару США. Однак, при нарахуванні пенсії відповідачем 1 радянський карбованець оцінений у 4 грн. 60 коп. замість 25 грн. 00 коп. по курсу валют на даний час. Також знижено загальний стаж роботи позивача до 43 років 7 місяців 29 днів, а період з 01 січня 2005 року по 31 грудня 2010 року не враховано взагалі. Також, відповідач не нарахував підвищення пенсії на 1 відсоток за кожний повний рік роботи понад 25 років. На думку позивача, пенсійний орган порушив вимоги Закону України «Про пенсійне забезпечення», а також Угоду про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року (далі - Угода).

Постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 12 жовтня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Судові рішення обґрунтовані тим, що Угодою передбачено зарахування трудового стажу, набутого на території держав-учасниць, при обчисленні пенсії. Будь-яких винятків щодо застосування зазначеного стажу при перерахунку пенсії угодою не передбачено. Встановлено, що пенсія позивачу призначена 22 листопада 2001 року у Російській Федерації. Зарахований стаж складає 43 роки 7 місяців 28 днів (по 15 листопада 2001 року). З підстав проведення перерахунку після призначення пенсії у зв'язку із продовженням трудової діяльності позивач до відповідного управління Пенсійного фонду у Російській Федерації не звертався, у зв'язку з чим спірний період з 01 січня 2005 року по 31 грудня 2010 року у страховий стаж зарахований не був. Суди визнали, що на даний час у відповідача відсутні будь-які підстави для зарахування такого стажу. Крім того, позивачем не надано довідки про розмір нарахованої заробітної плати у період з 2005 по 2010 роки, що могла бути врахована при призначенні (перерахунку) пенсії.

Не погодившись з вказаними судовими рішеннями, ОСОБА_2 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, неповне з'ясування обставин справи та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нову про задоволення позову.

Касаційна скарга обґрунтована такими доводами:

1. Згідно ст.19 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та згідно середньомісячної заробітної плати 215 карбованців СРСР по Запорізькому періоду роботи на ЗМКБ «Прогрес» у 1974-1979 роках, пенсія повинна складати 215х0,55=118 доларів США, а нарахували 1469,85грн., що за сучасним курсом є 57 доларів США. Тобто, відповідач не визнає співвідношення 1 карбованця з 1 доларом США, а користується спеціальною методикою, яка не передбачена пенсійним законодавством. Позивач зазначає, що пенсійним органом порушено ст.19 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

2. Згідно ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, який підтверджує стаж, є трудова книжка. Позивач зазначає, що його трудова книжка підтверджує загальний трудовий стаж 54 роки 2 місяці, але Броварське об'єднане УПФУ нарахувало 43 роки 7 місяців 28 днів, а стаж роботи після 22.11.2001 року не врахувало протиправно.

3. Суди зазначили, що пенсія за віком призначена 22.11.2001 року і після цього не сплачувалися страхові внески, а тому стаж врахований тільки до цього року. На думку позивача, це є фальсифікацією пенсійної справи. Пенсійний вік настав у 60 років, тобто 05.08.1997 року, а не 22.11.2001 року, тоді ж і була призначена пенсія. Після 1997 року він продовжував працювати і сплачував страхові внески до кінця роботи - до 05.04.2012 року, а не до 22.11.2001 року, що підтверджується не тільки трудовою книжкою, але і довідками інституту. На вказані обставини суд не звернув уваги, не прийняв до уваги довідки, чим порушив закон.

4. Повідомляти пенсійний фонд в РФ про продовження свого трудового стажу після настання пенсійного віку не було потреби, оскільки у кожного працюючого пенсіонера є пластикова картка - страхове свідоцтво, яке гарантує працюючому і стаж роботи і пенсію. А тому це не є вирішальним аргументом.

5. Суди невірно зазначили, що у відповідача відсутні будь-які підстави для врахування стажу від 2001 року до 2012 року з огляду на ненадання довідки про розмір нарахованої зарплати у період 2005-2010 роках, що могла бути врахована при призначенні (перерахунку) пенсії. Такі докази були надані суду. Зокрема, копія трудової книжки, довідки про нарахування заробітної плати, в яких вказано і про сплату страхових внесків. Отримувана пенсія не є співмірною за 54 роки трудового стажу.

6. Згідно Угоди, для обчислення пенсії повинен був бути врахований весь трудовий стаж 54 роки 2 місяці, а не 43 роки 7 місяців 29 днів, оскільки за її вимогами враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з держав СНД, в тому числі на території колишнього СРСР.

7. Та обставина, що страхові внески сплачувалися в пенсійний фонд РФ, а не в пенсійний фонд України, пов'язана із перебуванням за кордоном України та не є виною позивача у цьому.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (далі- Закон №1058-IV).

Частиною четвертою статті 42 Закону N1058-IV встановлено, що у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі.

У частині першій статті 24 вказаного Закону надано визначення термінів "страховий стаж" та "застрахована особа". Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески. Застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися в установленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що перерахунок пенсії проводиться за умов, що фізична особа є застрахованою, продовжувала працювати після призначення (попереднього перерахунку) пенсії та за наявності страхового стажу не менше як 24 місяці.

Відповідно до статті 1 Угоди пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 6 Угоди передбачено, що для встановлення права на пенсію громадянам держав - учасниць Угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набрання чинності цією Угодою. Розмір пенсії за Угодою обчислюють із заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу.

Наведені положення Угоди, гарантуючи захист прав громадян у сфері пенсійного забезпечення, стосуються призначення пенсії, а не її перерахунку та передбачають, що пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають. Стаж, набутий на території будь-якої з держав - учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються лише при призначенні пенсії.

Така правова позиція була також висвітлена Верховним Судом України в постанові №21-457а14.

Водночас відповідно до абзацу четвертого частини першої статті 10 Закону України від 8 липня 2010 року N 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платниками, які мають право на добровільну сплату єдиного внеску, є: громадяни України, які працюють за межами України, - на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням. Частиною другою вказаної статті визначено, що особи, зазначені в частині першій цієї статті, беруть добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування протягом строку, визначеного в договорі про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, але не менше одного року.

За змістом статті 7 Закону N1058-IV законодавством України визначено принципи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зокрема:

- обов'язковість страхування осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством, а також осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, фізичних осіб - підприємців;

- право на добровільну участь у системі загальнообов'язкового пенсійного страхування осіб, які відповідно до цього Закону не підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню;

- заінтересованість кожної працездатної особи у власному матеріальному забезпеченні після виходу на пенсію;

- рівноправність застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат та виконання обов'язків стосовно сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування;

- диференціації розмірів пенсій залежно від тривалості страхового стажу та розміру заробітної плати (доходу).

Отже, законодавством України визначені гарантії на соціальний захист громадян України за наявності обов'язкових двох умов: 1) особа має бути застрахована у сфері загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; 2) сплата особою страхових внесків відповідно до законодавства України (обов'язкове страхування або добровільна участь).

Наведено узгоджується і з положеннями ст.46 Конституції України, за якою громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Враховуючи, що: при призначенні пенсії органом Пенсійного фонду в РФ було враховано стаж роботи по 15.11.2001 року; рішення про перерахунок пенсії, у зв'язку зі збільшенням трудового стажу, що свідчило б про зарахування такого стажу, пенсійним органом в РФ не приймалося; після 2001 року позивач не працював на території України та не сплачував страхові внески в Україні до системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, тобто не був застрахованою особою у розумінні законодавства України; - суд касаційної інстанції вважає, що суди першої та апеляційної інстанції дійшли вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Щодо доводів заявника касаційної скарги про методику обрахунку карбованця до гривні, слід зазначити, що доводи заявника ґрунтуються на його власному тлумаченні, як це повинно бути, проте не закріплено на законодавчому рівні.

Крім того, статтею 7 Угоди передбачено, що при переселенні пенсіонера в межах держав-учасниць Угоди, виплата пенсії за попереднім місцем проживання припиняється, якщо пенсія того ж виду передбачена законодавством держави за новим місцем проживання пенсіонера. Розмір пенсії переглядається у відповідності до законодавства держави-учасниці Угоди за новим місцем проживання пенсіонера з дотриманням умов, передбачених пунктом 3 статті 6 дійсної Угоди.

За пунктом 3 статті 6 Угоди, обчислення пенсії здійснюється з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються в трудовий стаж. У випадку, якщо в державах-учасниках Угоди введена національна валюта розмір заробітку (доходу) визначається виходячи з офіційно встановленого курсу до моменту призначення пенсії.

Згідно Конституції України, грошовою одиницею в Україні є гривня. При цьому, ані законодавством України ані Угодою не передбачено обчислення пенсії, виходячи зі співвідношення карбованця до долара США та долара США до гривні, а тому доводи позивача в цій частині не мають під собою належного правового підґрунтя.

Відповідно, доводи скаржника про необхідність врахування при обчисленні пенсії заробіток (дохід) за 2005-2010 роки не можуть бути прийняті до уваги, з огляду на вищенаведені висновки суду про відсутність підстав для врахування його трудового стажу в РФ в страховий стаж за законодавством України, а за змістом Угоди, обчислення пенсії здійснюється з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються в страховий стаж.

Щодо доводів заявника про не донарахування відповідачем підвищення пенсії на 1 відсоток заробітку, але не менш як на 1 процент мінімального розміру пенсії за кожний повний рік роботи понад 25 років, слід зазначити, що відповідно до абз.2 ст.28 Закону №1058-IV, за кожний повний рік страхового стажу понад 35 років чоловікам і 30 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більш як на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, зазначеного в абзаці першому цієї частини.

Тобто, помилковим є твердження позивача, що понаднормативний стаж, за який встановлюється підвищення, починається після наявності 25 років стажу. Згідно з розпорядженням 182168 від 04.08.2017 року, позивачу встановлено підвищення за понаднормативний стаж - 8 років, що, з урахуванням вищенаведених висновків, є правомірним.

Наявність у працюючих громадян РФ пластикової картки - страхового свідоцтва не змінює порядок призначення та перерахунку пенсій в Україні, який визначений законодавством України, а дії пенсійного фонду РФ не є предметом розгляду у даній справі.

Щодо доводів заявника, що ним надані усі необхідні докази сплати страхових внесків (довідки) суду, слід зазначити наступне.

По-перше, вони датовані 17.10.2017 року, тобто отримані позивачем вже під час розгляду справи судом першої інстанції і відомостей щодо подання їх суб'єкту владних повноважень, їх розгляд та прийняття пенсійним органом рішення щодо них, матеріали справи не містять. Тобто, вказані довідки не можуть бути предметом розгляду в межах в даної справи.

По-друге, вказані довідки не містять відомостей щодо сплати страхових внесків у систему загальнообов'язкового державного страхування України.

По-третє, уповноваженим органом для призначення (перерахунку) пенсії є Пенсійний фонд, до компетенції якого і входить розгляд документів, в тому числі і нових. Суд не уповноважений втручатися до дискреційних повноважень суб'єкта владних повноважень та досліджувати нові документи, які не подавалися пенсійному органу, та встановлювати на їх основі наявність чи відсутність права на перерахунок пенсії. Завданням адміністративного судочинства є перевірка правомірності дій суб'єкта владних повноважень, відповідності його рішень критеріям правомірності, які пред'являються до рішень суб'єктів владних повноважень та закріплені в частині другій ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України

В цій справі встановлена відповідність дій Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області вимогам Закону №1058-IV та Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року.

Доводи щодо невідповідності розміру пенсії наявному трудовому стажу не можуть бути прийняті до уваги, оскільки не були підставою позову та предметом розгляду судами першої та апеляційної інстанцій, а відповідно до частин другої та четвертої ст.341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судами першої та апеляційної інстанції не допущено неправильного застосування норм матеріального права, у зв'язку з чим касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 12 жовтня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2017 року у справі №361/4899/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

М.М. Гімон

Л.Л. Мороз

А.Ю. Бучик ,

Судді Верховного Суду