Історія справи

Ухвала КАС ВП від 06.11.2019 року у справі №826/16982/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 826/16982/18

касаційне провадження № К/9901/29613/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С. М.,

суддів: Бевзенка В. М., Шарапи В. М.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.04.2019 (головуючий суддя:

Амельохін В. В. ) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від
17.09.2019 (головуючий суддя: Федотов І. В., судді: Літвіна Н. М., Сорочко Є. О.) у справі №826/16982/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі -
ГУПФУ в м. Києві), в якому просив:

визнати протиправними дії відповідача щодо зменшення основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 90 % до 70 % від сум грошового забезпечення та зобов'язати ГУПФУ в м.

Києві перерахувати та виплатити пенсію позивачу в розмірі 90 % від сум грошового забезпечення з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на
01.03.2018, починаючи з 01.01.2018, здійснивши виплату однією сумою;

визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неврахування при перерахунку пенсії надбавку за льотний скл. при виконанні польотів у розмірі 35 %, надбавку за кваліфікацію, в/сл. 1 клас у розмірі 8 %, надбавку за роботу з таємними виробами, носіями документами у розмірі 10 %, надбавку за особливо важливі завдання у розмірі 50 %, премію у розмірі 10 %, які він отримував до перерахунку пенсії, та зобов'язати ГУПФУ в м. Києві перерахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1, включаючи надбавку за льотний скл. при виконанні польотів у розмірі 35 %, надбавку за кваліфікацію, в/сл. 1 клас у розмірі 8 %, надбавку за роботу з таємними виробами, носіями, документами у розмірі 10 %, надбавку за особливо важливі завдання у розмірі 50 %, премію у розмірі 10 %, починаючи з 01.01.2018 з врахуванням проведених раніше виплат;

визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неврахування до пенсії ОСОБА_1 підвищення в розмірі 150 процентів мінімальної пенсії за віком як учаснику бойових дій та зобов'язати ГУПФУ в м. Києві перерахувати та виплачувати надалі позивачу пенсію в розмірі 90 % грошового забезпечення з урахуванням підвищення в розмірі 150 процентів мінімальної пенсії за віком як учаснику бойових дій, починаючи з 01.04.2012, здійснивши виплату однією сумою.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем були обмежені його права на отримання пенсії у належному розмірі, оскільки всупереч наявності правових підстав для перерахунку пенсії з включенням до неї додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премій, які ОСОБА_1 отримував при проходженні служби, відповідач здійснив перерахунок пенсії виходячи виключно з посадового окладу, окладу за військове звання, а також процентної надбавки за вислугу років. Також позивач стверджує, що відповідачем при перерахунку його пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (далі - постанова Уряду №103) безпідставно знижено основний розмір його пенсії з 90% до 70 %, а також безпідставно поетапно проводиться виплата підвищення до його пенсії. Крім іншого, позивач наполягає, що набув право на отримання підвищення як учаснику бойових дій в розмірі 150 % мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 12 Закону України від 22.10.1993 №3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі - ~law14~), в редакції Закону України від
05.10.2005 № 2939-IV.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.04.2019, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.09.2019, позов задоволено частково:

визнано протиправними дії ГУПФУ в м. Києві щодо зменшення ОСОБА_1 відсоткового значення розміру пенсії з 90% на 70% сум грошового забезпечення;

зобов'язано відповідача здійснити з 01.01.2018 перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до статті 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - ~law16~) у порядку і розмірах визначених постановою Кабінету Міністрів України №103 виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 90% сум грошового забезпечення, та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що при перерахунку пенсії позивача з 01.01.2018 відповідно до ~law17~ на підставі постанови №103 відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм ~law18~, яка застосовується саме при призначенні пенсії. При цьому, при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.

Стосовно позовних вимог в частині поетапності виплати підвищення пенсії позивачу з 01.01.2018, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідач на час виникнення спірних правовідносин керувався ще чинним пунктом 2 постанови № 103 та виплачував позивачу лише 50 % від суми підвищення, тому визнали їх необґрунтованими. Одночасно суди зазначили, що з моменту визнання у судовому порядку нечинним пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України № 103 (05.03.2019), пенсія позивачу підлягає виплаті у розмірі 100 відсотків суми підвищення пенсії. З цих же підстав суди дійшли висновків про відсутність правових підстав для здійснення перерахунку позивачу пенсії з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення.

Щодо нарахування позивачу підвищення як учаснику бойових дій в розмірі 150 % мінімальної пенсії за віком, то суд першої інстанції вказав на те, що з
01.07.2006 ~law19~ викладено в новій редакції, яка передбачає, що учасникам бойових дій пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються в розмірі 25 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Внесені Законом України від 05.10.2005 №2939-IV зміни в порядку встановленому законом неконституційними не визнавались, відповідно підлягають застосуванню. Відтак підстави для підвищення позивачу пенсії з розрахунку 150 % мінімальної пенсії за віком - відсутні.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій в частині позовних вимог в задоволенні яких відмовлено, позивач подав касаційну скаргу, у якій з посиланням на порушення судами норм матеріального права просить суд касаційної інстанції скасувати зазначені судові рішення в оскаржуваній частині та в цій частині ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі. Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій не повно з'ясовані обставини справи, що призвело до неправильного вирішення спору.

Скаржник наполягає, що норми ~law20~ (частина третя статті 52, частина друга статті 55, частина четверта статті 63) мають вищу юридичну силу, ніж норми постанови № 103, тому пенсія має виплачуватися із врахуванням раніше призначених доплат та надбавок без встановлення поетапних обмежень щодо її розміру. Також, з посиланням на те, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинного законодавства не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, скаржник стверджує, що має право на отримання підвищення до пенсії у розмірі 150 % мінімальної пенсії за віком. Крім іншого, скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, що виразилось у ненаданні правової оцінки доводам позивача про необґрунтованість рішення суду першої інстанції в частині позовної вимоги щодо проведення позивачу підвищення до пенсії з розрахунку 150 % мінімальної пенсії за віком.

Ухвалою Верховного Суду від 06.11.2019 відкрито касаційне провадження у справі.

В порядку статті 31 КАС України за результатами повторного автоматизованого розподілу від 25.11.2020 визначений новий склад суду.

Ухвалою Верховного Суду від 25.11.2020 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до вимог статті 345 КАС України.

Відповідач правом на подачу відзиву на касаційну скаргу не скористався.

Верховний Суд переглянув оскаржувані судові рішення у межах доводів касаційної скарги, з урахуванням вимог статті 341 КАС України з'ясував повноту фактичних обставин справи, встановлених судами, перевірив правильність застосування норм матеріального і процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 з 1993 року перебуває на обліку в ГУПФУ в м. Києві та отримує пенсію на підставі ~law21~.

01.03.2018 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - постанова Уряду №704), якою затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1. Згідно з пунктом 2 цієї постанови грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

21.02.2018 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №103, ~law22~ до 01.03.2018 (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 01.03.2018 відповідно до постанови №704.

Цією ж постановою також встановлено поетапну виплату підвищення до пенсії.

На підставі постанови Уряду № 103 відповідачем проведено з 01.01.2018 перерахунок пенсії, в результаті чого її розмір зменшився з 90% до 70%.

Також, при перерахунку пенсії позивачу було виплачено лише 50 % суми підвищення пенсії, замість 100% та не було враховано додаткові види грошового забезпечення.

На звернення позивача ГУПФУ в м. Києві листом від 30.08.2018 №68515/02 повідомило, що розмір його пенсії з 01.01.2018 проведено відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України № 103.

Вважаючи свої права та інтереси порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд виходить з такого.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі є ~law23~.

Відповідно до приписів ~law24~ усі призначені за ~law25~ пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за ~law26~, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 № 45 затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Порядок № 45), згідно з ~law28~ пенсій проводиться у разі прийняття рішення Кабінетом Міністрів України про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом, або у зв'язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством.

Відповідно до пункту 4 Порядку № 45 перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права і проводиться у строки, передбачені ~law29~. Якщо внаслідок перерахунку розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.

Пунктом 5 згаданого Порядку визначено, що під час перерахунку пенсій використовуються такі види грошового забезпечення як посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням та відсоткова надбавка за вислугу років на момент виникнення права на перерахунок пенсії за відповідною або аналогічною посадою та військовим (спеціальним) званням.

Постановою №704 встановлено, зокрема, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (пункт 2 постанови). Також цією постановою установлені тарифна сітка розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схема тарифних розрядів за основними типовими посадами, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років, розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями.

У подальшому Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 103, пунктом 1 якої постановлено перерахувати пенсії, призначені згідно із ~law30~ до 01.03.2018 (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 01.03.2018 відповідно до постанови № 704.

Визначено виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводити з 1 січня 2018 року у таких розмірах:

з 1 січня 2018 року - 50 відсотків;

з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - 75 відсотків;

з 1 січня 2020 року - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року.

Проте, рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2018 у справі № 826/3858/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019, визнано протиправними та нечинними пункти 1,2 постанови Кабінету Міністрів України № 103 й зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку № 45.

При цьому, залишаючи без змін рішення судів першої та апеляційної інстанції у справі № 826/3858/18 Верховний Суд у постанові від 12.11.2019, серед іншого вказав на те, що системний аналіз ~law31~ свідчить, що наявність у Кабінету Міністрів України права встановлювати порядок перерахунку пенсії не є тотожним та не визначає право встановлювати відстрочку або розстрочку виплати пенсії, тобто змінювати часові межі виплати.

Відповідно до частини 2 статті 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Водночас, визнання постанови Кабінету Міністрів України нечинною означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.

Таким чином, з набранням законної сили рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2018 у справі № 826/3858/18, позивач має право на отримання пенсійних виплат у розмірі 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року, починаючи з 5 березня 2019 року.

Правова позиція щодо застосування норм права у схожих правовідносинах викладена Верховним Судом у рішенні від 06.08.2019 у справі №160/3586/19, яке залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 11.03.2020.

Разом з тим, скасування з 5 березня 2019 року в судовому порядку пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України № 103 не впливає на результат розгляду цієї справи по суті, оскільки станом на час виникнення спірних правовідносин відповідні норми постанови Кабінету Міністрів України №103 були діючими.

З урахуванням наведеного, правильними є висновки судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для зобов'язання відповідача перерахувати та виплатити позивачу пенсію в розмірі 90 % від сум грошового забезпечення з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018, починаючи з 01.01.2018, здійснивши виплату однією сумою, оскільки на момент перерахунку пенсії позивачу у березні 2018 року пенсійний орган керувався ще чинними положеннями постанови Кабінету Міністрів України №103, а підставою звернення позивача до суду з даним позовом були, на його думку, незаконні дії відповідача щодо виплати 50% суми підвищення пенсії.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 09.04.2020 у справі №640/19928/18, від 09.10.2020 у справі №2040/7844/18 та від 15.07.2020 у справі №520/3360/19.

Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача перерахувати та виплатити позивачу пенсію з врахуванням додаткових видів грошового забезпечення, Верховний Суд зазначає про таке.

Виходячи із системного аналізу положень пунктів 1-4 Порядку №45 вбачається, що законодавцем встановлена наступна послідовність дій: уповноважений орган повідомляє Пенсійний фонд України про наявність рішення Кабінету Міністрів України про зміну розміру грошового забезпечення; Пенсійний фонд України повідомляє відповідні структурні підрозділи Пенсійного фонду про підстави проведення перерахунку пенсій та необхідність підготовки списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку Головним управлінням Пенсійного фонду України; Головні управління Пенсійного фонду України складають відповідні списки та передають їх органам, які уповноважені видавати довідки (у спірному випадку військкомату) про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсій, які готують відповідні довідки. Довідки видаються державним органом, з якого особи були звільнені зі служби, якщо інше не передбачено цим Порядком.

Обставини справи свідчать, що перерахунок пенсії позивачу проведено ГУПФУ в м.

Києві на підставі довідки уповноваженого органу про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.03.2018 виходячи з наступних складових: як посадовий оклад, оклад за військовим званням та відсоткову надбавку за вислугу років.

Судами першої та апеляційної інстанцій правильно встановлено, що на момент виникнення спірних правовідносин чинним законодавством для перерахунку пенсії не передбачалося можливості використовувати інші види грошового забезпечення ніж ті, що встановлені Постановою КМУ №103 та Порядком № 45.

Верховний Суд зазначає, що органи ПФУ не наділені повноваженнями самостійно визначати розмір пенсії, а здійснюють її нарахування на підставі наданих їм іншими органами довідок про розмір грошового забезпечення, і розмір пенсійних виплат залежить від розміру складових грошового забезпечення, зазначених у таких довідках.

Без наявності довідки про розмір грошового забезпечення пенсійний орган не може зробити перерахунок раніше призначених пенсій. Відповідно, з огляду на те, що нова довідка про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 із включенням до неї додаткових видів грошового забезпечення до відповідача не надходила, заявлені до пенсійного органу позовні вимоги про зобов'язання здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії із врахуванням доплат, підвищень та премій - є передчасними.

Щодо позовних вимог про нарахування позивачу підвищення як учаснику бойових дій в розмірі 150 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ~law32~, в редакції Закону №458/95 від 23.11.1995, колегія суддів виходить з такого.

~law33~, у вказаній редакції, було передбачено, що учасникам бойових дій пенсії підвищуються в розмірі 150 процентів мінімальної пенсії за віком.

Наведена редакція ~law34~ була чинною до 01.07.2006.

Водночас, пунктом 2 Закону України від 05.10.2005 №2939-IV ~law35~ викладено в наступній редакції: "Учасникам бойових дій пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються в розмірі 25 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність".

Відповідно до пункту 1 Прикінцевих положень ~law36~, ~law37~ набирає чинності з 1 січня 2006 року, крім пунктів 2 і 5, які набирають чинності з 1 липня 2006 року, та пункту 4, який набирає чинності з 1 січня 2007 року.

Таким чином, на час виникнення спірних правовідносин (2018 рік), редакція ~law38~ була зміненою, та передбачала, що учасникам бойових дій пенсія підвищується в розмірі 25 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Пункт 2 Закону України від 05.10.2005 №2939-IV в установленому законом порядку неконституційним не визнавався.

Таким чином, з 01.07.2006 ~law39~ діє у новій редакції, яка передбачає підвищенням пенсії в розмірі 25 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

У пункті 2.1 Рішення від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 Конституційний Суд України зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства.

Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною 1 статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.

Конституційний Суд України в рішенні від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012 визначив, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян зокрема керуються принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, у тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції, на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України (пункт 4 мотивувальної частини). Однією з ознак України як соціальної держави є забезпечення загальносуспільних потреб у сфері соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України виходячи з фінансових можливостей держави, яка зобов'язана справедливо і неупереджено розподіляти суспільне багатство між громадянами і територіальними громадами та прагнути до збалансованості бюджету України. При цьому рівень державних гарантій права на соціальний захист має відповідати Конституції України, а мета і засоби зміни механізму нарахування соціальних виплат та допомоги - принципам пропорційності і справедливості (пункт 1 резолютивної частини).

Отже, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави. Неприпустимим є встановлення такого правового регулювання, відповідно до якого розмір пенсій, інших соціальних виплат та допомоги буде нижчим від рівня, визначеного в частині 3 статті 46 Конституції України, і не дозволить забезпечувати належні умови життя особи в суспільстві та зберігати її людську гідність, що суперечитиме статті 21 Конституції України. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими не ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

За наведеного правового регулювання та встановлених у справі обставин, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про відсутність правових підстав для виплати позивачу пенсії з урахуванням підвищення в розмірі 150 процентів мінімальної пенсії за віком як учаснику бойових дій відповідно до ~law40~, в редакції Закону №458/95 від 23.11.1995.

Відповідно до частини 2 статті 351 КАС України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

Порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, про які зазначає скаржник в касаційній скарзі, не призвели до ухвалення незаконного рішення, а тому відсутні правові підстави для скасування постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.09.2019 з цих підстав.

Доводи касаційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судами першої та апеляційної інстанцій. Касаційна скарга не містить інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) в позові та апеляційній скарзі з урахуванням яких судами вже надана оцінка встановленим обставинам справи. Обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права касаційна скарга позивача не містить.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації", у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

За правилами частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, а тому підстави для їх скасування - відсутні.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.04.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.09.2019 у справі №826/16982/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін

В. М. Бевзенко

В. М. Шарапа