Історія справи

Ухвала КАС ВП від 25.11.2019 року у справі №804/2158/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 листопада 2019 року

м. Київ

справа №804/2158/16

провадження №К/9901/10292/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єзерова А. А.,

суддів Бучик А. Ю., Чиркіна С. М.,

розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2016 (колегія суддів у складі головуючого судді Лукманової О. М., суддів Божко Л. А., Кругового О. О.)

у справі №804/2158/16

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ "Банк "Фінанси та Кредит" Чернявської Олени Степанівни, третя особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,

про зобов'язання вчинити певні дії,

I. РУХ СПРАВИ

1. У квітні 2016 року ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ "Банк "Фінанси та Кредит" Чернявської О. С., третя особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, в якому просив:

зобов'язати відповідача сформувати інформацію, що забезпечує його ідентифікацію відповідно до законодавства як вкладника, що має право на відшкодування коштів за договорами № 37065-РК від 24.08.2008 року (поточний рахунок № НОМЕР_1) та № 008-С/000144 від 25.08.2008 (картковий рахунок № НОМЕР_2) укладений між ним та ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит", із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

надати сформовану відносно нього інформацію до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб як додаткову інформацію про вкладників стосовно збільшення кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

2. Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.07.2016 у задоволенні позову відмовлено.

3. Не погодившись з постановою суду першої інстанції, ФОП ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати зазначену постанову та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

4. Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2016 провадження у справі № 804/2158/16 закрито; роз'яснено фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 право звернення до суду у порядку господарського судочинства.

5. У поданій касаційній скарзі позивач із посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

II. ОЦІНКА СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

6. Закриваючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції виходив з того, що враховуючи положення статті 12 Господарського процесуального кодексу України, на спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, не поширюється юрисдикція адміністративних судів. В обґрунтування власного висновку суд апеляційної інстанції послався на правову позицію Верховного Суду України, викладену в постанові від 16.02.2016 (справа № 21-4846а15).

IIІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

7. Заявник касаційної скарги зазначає, що спірні правовідносини належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, посилаючись на суб'єктний склад справи та предмет спірних правовідносин (на думку позивача, предмет спору не пов'язаний з майновими вимогами ані до відповідача, ані до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб).

IV. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, вважає за необхідне зазначити наступне.

9. Відповідно до ст. 341 КАС України Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

10. Позивач стверджує, посилаючись на суб'єктний склад справи та предмет спірних правовідносин, що справу належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

11. Закриваючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції послався на правову позицію Верховного Суду України, викладену в постанові від 16.02.2016 (справа № 21-4846а15).

12. Колегія суддів звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду у постановах від 11.04.2018 (справа № 910/12294/16) та від 16.05.2018 (справа №910/24198/16) відступила від висновків Верховного Суду України, викладених у зазначеній постанові від 16.02.2016 (справа № 21-4846а15) зазначила, що правовідносини щодо визнання протиправними дій та зобов'язання Уповноважену особу Фонду включити вкладника до переліку вкладників, які мають право на отримання гарантованого відшкодування, врегульовуються спеціальним ~law4~, а тому немає підстав для розгляду таких справ в порядку господарського судочинства.

13. Тобто, судом апеляційної інстанції застосовано судову практику, яка на даний час є нерелевантною.

14. У той же час, колегія суддів звертає увагу, що суд апеляційної інстанції невірно визначив природу спірних правовідносин з огляду на наступне.

15. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", в редакції до 12.08.2015, вкладник - це фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

16. Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку" від 16.07.2015 №629-VIII, який набрав чинності
12.08.2015, внесено зміни до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", відповідно до яких, серед іншого, до числа вкладників віднесено і фізичних осіб-підприємців.

17. Разом з тим, за правилами пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" відшкодування коштів за вкладами фізичних осіб-підприємців здійснюється Фондом гарантування вкладів фізичних осіб незалежно від дня відкриття рахунка починаючи з 01.01.2017 щодо банків, віднесених до категорії неплатоспроможних після 01.01.2017.

18. Таким чином, з часу набрання чинності ~law9~ 12.08.2015 фізичних осіб-підприємців хоч і віднесено до числа вкладників, однак їх право на отримання гарантованого відшкодування за рахунок коштів Фонду відтерміновано у часі і таке право вони набувають лише з 01.01.2017 і лише щодо банків, віднесених до категорії неплатоспроможних після 01.01.2017.

19. В ході розгляду справи судами встановлено, що банк, у якому позивач мав вклад, віднесено до числа неплатоспроможних 17.09.2015.

20. За таких обставин, позивач, як фізична особа-підприємець, не набув право на виплату Фондом гарантованої суми.

21. Аналогічна правова позиція щодо розповсюдження на фізичних осіб-підприємців норм про гарантоване відшкодування вкладів за рахунок коштів Фонду викладена в постанові Верховного Суду від 12.06.2019 (справа №826/14186/16).

22. Таким чином, у справі, що розглядається, предметом позову є спір про включення кредиторських вимог до реєстру акцептованих вимог кредиторів.

23. На розгляді Великої Палати Верховного Суду перебувала справа №826/7532/16 з подібними правовідносинами, а саме: позивач - фізична особа - вкладник банку; відповідачі - Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк", Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про зобов'язання вчинити дії; предмет позову - зобов'язання Уповноважену особу Фонду внести зміни та включити кредиторські вимоги ОСОБА_2 у розмірі 4562668,22 грн. до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ "ВіЕйБі Банк", зобов'язання Фонд затвердити зміни до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ "ВіЕйБі Банк" щодо внесення кредиторських вимог ОСОБА_2 у розмірі 4562668,22 грн.

24. Вирішуючи зазначений спір, Велика Палата Верховного Суду у постанові від
18.04.2018 дійшла наступного правового висновку.

"Правовідносини, щодо яких виник спір, обумовлені наявністю кредиторських вимог (майнових вимог фізичної особи до суб'єкта господарювання - банку, що ліквідується), які задовольняються у порядку черговості, визначеної ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" від 23.02.2012 № 4452-VI (далі-Закон № 4452-VI) за рахунок коштів, одержаних в результаті ліквідації та продажу майна банку.

Повноваження уповноваженої особи Фонду щодо складення реєстру акцептованих вимог кредиторів та внесення змін до цього реєстру визначені у ~law11~.

Повноваження Фонду як ліквідатора, що закріплені у ~law12~, збігаються за змістом із повноваженнями розпорядника майна у справі про банкрутство, які закріплені у частинах 3, 5 ст. 22 Закону України від 14.05.1992 № 2343-XII "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - ~law14~).

Відповідно до ~law15~ кошти, одержані в результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку, спрямовуються Фондом на задоволення вимог кредиторів. У четвертій черзі задовольняються грошові вимоги щодо вимоги вкладників - фізичних осіб у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом.

На підставі викладеного, Велика Палата Верховного Суду дійшла до висновку, що оскільки лише Фонду за законом доручено забезпечувати відновлення платоспроможності банку або підготовку його до ліквідації, а спірні правовідносини випливають з укладених між банком і фізичною особою договорів, уповноважена особа Фонду та Фонд діють як представники сторони договірних відносин.

Зазначене дає підстави стверджувати, що спір в цій справі не є публічно-правовим і не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а належить до цивільної юрисдикції.

Беручи до уваги наведене й ураховуючи суть та суб'єктний склад спірних правовідносин, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що спір про включення кредиторських вимог до реєстру акцептованих вимог кредиторів не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів".

25. За таких обставин, беручи до уваги зазначену практику Великої Палати Верховного Суду у цій категорії справ, колегія суддів дійшла висновку, що спір в цій справі не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а належить до господарської юрисдикції.

26. Отже, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі з мотивів непідсудності цієї справи адміністративним судам, проте з помилкових мотивів.

27. Відповідно до статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

28. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

29. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

30. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

31. Таким чином, Суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги та зміни оскаржуваного судового рішення в частині мотивів, з яких виходив суд при ухваленні рішення.

32. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2016 у справі №804/2158/16 змінити, виклавши мотивувальну частину зазначеної ухвали в редакції цієї постанови.

3. В іншій частині ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2016 у справі №804/2158/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А. А. Єзеров

Суддя А. Ю. Бучик

Суддя С. М. Чиркін