Історія справи

Ухвала КАС ВП від 23.09.2019 року у справі №826/7137/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 вересня 2019 року

Київ

справа №826/7137/15

адміністративне провадження №К/9901/5483/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В. В.,

суддів - Бившевої Л. І., Шипуліної Т. М.,

розглянувши в попередньому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Охорона Центріус" на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від
10.06.2015 (суддя - Гарник К. Ю.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.08.2015 (головуючий суддя - Чаку Є. В., Файдюк В. В. ) у справі № 826/7137/15 за позовом Приватного підприємства "Охорона Центріус" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві третя особа: Державна фіскальна служба України, про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, -

встановив:

Приватне підприємство "Охорона Центріус" (далі - ПП "Охорона Центріус") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, в якому просило:

визнати протиправними дії державної податкової інспекції у Шевченківському районі головного управління ДФС у м. Києві (далі - ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві) щодо відмови у прийнятті поданих позивачем податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2014 року, розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (д5) за жовтень 2014 року від 17.11.2014 та реєстрів виданих та отриманих податкових накладних за жовтень 2014 року;

зобов'язати ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві прийняти подані позивачем податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2014 року, розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (д5) за жовтень 2014 року від 17.11.2014 та реєстри виданих та отриманих податкових накладних за жовтень 2014 року днем її фактичного отримання;

визнати протиправними дії ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві щодо відмови у прийнятті поданих позивачем податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2014 року, розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (д5) за серпень 2014 року від 19.09.2014 та реєстрів виданих та отриманих податкових накладних за серпень 2014 року;

зобов'язати ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києва прийняти подані позивачем податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2014 року, розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (д5) за серпень 2014 року від 19.09.2014 та реєстри виданих та отриманих податкових накладних за серпень 2014 року днем її фактичного отримання.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.11.2014 по справі № 826/16205/14, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.02.2015, визнано протиправними дії ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у місті Києві щодо розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів від 26.05.2014 № 260520142, що свідчить про необґрунтованість неприйняття податковим органом поданої податкової звітності за серпень та жовтень 2014 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.06.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.08.2015, в позові відмовлено.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову суди попередніх інстанцій виходили з того, що на час подання спірної податкової звітності рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.11.2014 по справі №826/26205/14 прийнято не було, а тому у відповідача були відсутні правові підстави для прийняття податкової звітності ПП "Охорона Центріус"; позивачем не надано доказів наявності у ОСОБА_1 цифрового підпису оформленого у встановленому законом порядку; позивач не скористався своїм правом на подання податкової звітності особисто або уповноваженою особою чи шляхом надіслання поштою.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, ПП "Охорона Центріус" оскаржило їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.06.2015, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.08.2015 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.

В обґрунтування своїх вимог ПП "Охорона Центріус" зазначає, що незважаючи на те, що постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.12.2014 по справі №826/26205/14, набрала законної сили 15.02.2015, дії податкового органу з одностороннього розірвання договору про визнання електронних документів є протиправними з моменту вчинення, тобто з 11.09.2014, що не було враховано судами попередніх інстанцій. Крім того, відповідно до квитанції №1 директором ПП "Охорона Центріус" вказано ОСОБА_1, що свідчить як про наявність у цієї особи цифрового підпису, оформленого у встановленому законом порядку, так і про наявність у органів ДПС посилених сертифікатів ЕЦП ОСОБА_1, оскільки відповідно до вимог Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008 № 233 перевірки ЕЦП та формування квитанції №1 здійснюється виключно органами ДПС.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, між органом державної податкової служби та ПП "Охорона Центріус" укладено договір про визнання електронних документів від 26.05.2015 №260520142, згідно якого платнику податків надано можливість подавати податкові документи в електронному вигляді (пункт 1.2 договору). Накладення електронно-цифрового підпису надано директору підприємства ОСОБА_3

Контролюючий орган у зв'язку з порушенням позивачем істотних умов договору про визнання електронних документів, листом від 11.09.2014 №11410/10/26-59-10-01-42 повідомив ПП "Охорона Центріус" про розірвання такого договору.

ПП "Охорона Центріус" 19.09.2014 та 17.11.2014 засобами електронного зв'язку було подано до ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві податкову декларацію із податку на додану вартість за серпень та жовтень 2014 року, розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (д5) за серпень та жовтень 2014 року та реєстри виданих та отриманих податкових накладних за серпень та жовтень 2014 року. При цьому, директором підприємства зазначено ОСОБА_1

Контролюючим органом, відповідно до квитанції № 1, подані документи підприємства не прийнято. Виявлені помилки: для платника заборонено прийом звітності по електронній пошті. Можливо відсутній договір з ДФСУ.

Згідно з пунктом 46.1 статті 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених пунктом 46.1 статті 46 Податкового кодексу України) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до пункту 49.8 статті 49 Податкового кодексу України прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пункту 49.8 статті 49 Податкового кодексу України. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Відповідно до Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008 № 233 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.04.2008 за № 320/15011, визначено загальні принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків податкової звітності до органів державної податкової служби України в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису.

Так, в силу вимог пункту 7 розділу ІІ Інструкції підставою для прийняття податкового документа в електронному вигляді є: його відповідність затвердженому формату (стандарту); підтвердження ЕЦП платника податків та його посадових осіб, підписи яких є обов'язковими для звітів в паперовій формі за умов, встановлених в статтею 3 Закону України "Про електронний цифровий підпис"; чинність відповідного посиленого сертифіката ключа під час накладання ЕЦП (підтверджується за допомогою позначки часу, отриманої від акредитованого центру сертифікації ключів, або якщо до моменту одержання електронного документа строк дії відповідного сертифіката не був закінчений або відповідний сертифікат не був скасований/ блокований).

Відповідно до статті 3 Закону України "Про електронний цифровий підпис" електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті.

За змістом статті 3 Закону України "Про електронний цифровий підпис" електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб'єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі.

За правилами підпункту 7.1. пункту 7 розділу ІІІ Інструкції після підготовки платником податків податкового документа в електронному вигляді на нього накладаються ЕЦП посадових осіб платника податків у такому порядку: першим - ЕЦП головного бухгалтера (бухгалтера), другим - ЕЦП керівника, третім - ЕЦП, що є аналогом відбитка печатки платника податків. За відсутності у платника податків посади бухгалтера електронні цифрові підписи посадових осіб платника податків накладаються у такому порядку: першим - ЕЦП керівника, другим - ЕЦП, що є аналогом відбитка печатки платника податків.

Відповідно до пункту 12 Порядку застосування електронного цифрового підпису органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями державної форми власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 № 1452, у посиленому сертифікаті відкритого ключа підписувача додатково зазначається його належність до установи та посада, яку він займає.

За змістом пунктом 15 цього Порядку підписувач може застосовувати електронний цифровий підпис лише після отримання установою від акредитованого центру сертифікації ключів посиленого сертифіката його відкритого ключа. Після звільнення підписувача установа звертається до акредитованого центру сертифікації ключів для скасування посиленого сертифіката його відкритого ключа, а особистий ключ знищується методом, що не допускає можливості його відновлення.

Як встановлено судами, платником не було дотримано законодавчо установлених вимог щодо належного засвідчення цифровим підписом спірних податкових документів.

Так, відповідно до договору про визнання електронних документів від 26.05.2014 № 260520142 цей договір було укладено від імені підприємства директором ПП "Охорона Центріус" ОСОБА_3, і саме йому надано право накладення електронно-цифрового підпису в межах виконання цього договору.

Однак, спірна податкова звітність подана новим директором ПП "Охорона Центріус" ОСОБА_1, у матеріалах справи відсутні докази реєстрації цифрового підпису ОСОБА_1 в порядку, визначеному законодавством, а також наявності у нього оформленого права на підписання електронних податкових документів.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про те, що позивачем не надано суду доказів про наявність у ОСОБА_1 цифрового підпису, оформленого у встановленому законом порядку, що свідчить про правомірність відмови податкового органу у прийнятті спірної податкової звітності, поданої в електронній формі.

Водночас Верховний Суд не погоджується з позицією судів попередніх інстанцій про те, що оскільки на момент подачі підприємством до контролюючого органу податкової декларації із податку на додану вартість за серпень, жовтень 2014 року, розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (д5) за серпень, жовтень 2014 року та реєстри виданих та отриманих податкових накладних за серпень, жовтень 2014 року та отримання відмови про їх прийняття, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва по справі № 826/26205/14 прийняте не було, а тому у відповідача були відсутні правові підстави для прийняття податкової звітності ПП "Охорона Центріус".

Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України віл 10.04.2008 № 233, платник податків здійснює формування та подання податкових документів в електронному вигляді відповідно до законодавства із застосуванням спеціалізованого програмного забезпечення формування податкових документів, засобу КЗІ, керуючись цією Інструкцією та договором.

Тобто наявність укладеного договору про визнання електронних документів між платником та контролюючим органом за формою та змістом, наведеним і додатку 1 до названої Інструкції, є обов'язковою передумовою виникнення у платника права подавати податкові документи в електронній формі до органу державної податкової служби, якому кореспондує обов'язок такого органу прийняти відповідні документи.

У випадку розірвання договору припиняються зобов'язання сторін, які встановлені таким договором; водночас установлена судовим рішенням незаконність розірвання договору одним з його учасників виключає можливість визнання такого розірвання як юридичного факту, що припиняє права та обов'язки сторін договору, оскільки у такому разі рішення (дія) контролюючого органу про розірвання договору не породжує будь-яких правових наслідків в силу його (її) протиправності незалежно від дати набрання законної сили судовим рішенням.

Разом з тим суд касаційної інстанції не вбачає підстав для скасування оскаржуваних судових рішень з огляду на те, що окремі хибні висновки судів попередніх інстанцій права не призвели до неправильного вирішення справи вцілому.

Отже, рішення судів першої та апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позову підлягають залишенню без змін.

За правилами частини 2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Судами попередніх інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Як встановлено пунктом 1 частини 1 статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Охорона Центріус" залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.06.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.08.2015 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.........................................

В. В. Хохуляк

Л. І. Бившева

Т. М. Шипуліна,

Судді Верховного Суду