Історія справи

Ухвала КАС ВП від 20.08.2019 року у справі №363/2536/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 вересня 2019 року

Київ

справа №363/2536/17

адміністративне провадження №К/9901/15842/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Кашпур О. В.,

суддів - Радишевської О. Р., Уханенка С. А.,

розглянув у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до поліцейського Вишгородського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області старшого сержанта поліції Ковбаси Євгена Петровича, Вишгородського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1, поданою його представником - ОСОБА_2, на ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 21 липня 2017 року, постановлену суддею Баличевою М. Б., та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2017 року, постановлену в складі колегії суддів: головуючого Файдюка В. В., суддів Літвіної Н. М., Коротких А. Ю.,

установив:

І. Короткий зміст позовних вимог

1. У червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати неправомірними дії поліцейського Вишгородського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області старшого сержанта поліції Ковбаси Є. П. щодо подання до Вишгородського районного суду Київської області сфальшованого протоколу про адміністративне правопорушення серії БР №177815;

- визнати неправомірною бездіяльність поліцейського Вишгородського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області старшого сержанта поліції Ковбаси Є. П. щодо нескладення протоколу про адміністративне правопорушення відносно водія автомобіля "Сіtroen", державний номерний знак НОМЕР_1, ОСОБА_4;

- зобов'язати поліцейського Вишгородського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області старшого сержанта поліції Ковбасу Є. П. скласти протокол про адміністративне правопорушення відносно водія автомобіля "Сіtroen", державний номерний знак НОМЕР_1, ОСОБА_4

ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2. Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 30 червня 2017 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві п'ятиденний строк з моменту отримання копії ухвали для усунення недоліків.

3. Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 21 липня 2017 року позовну заяву повернуто позивачеві в зв'язку з неусуненням недоліків позовної заяви, яку було залишено без руху.

4. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 21 липня 2017 року - без змін. Стягнуто з ОСОБА_1 до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1600 грн.

ІІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погоджуючись із ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 21 липня 2017 року та ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2017 року, посилаючись на порушення цими судами норм процесуального права, ОСОБА_1, в інтересах якого діє представник - ОСОБА_2, звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати зазначені ухвали судів попередніх інстанцій та направити справу до суду першої інстанції для сплати позивачем судового збору і розгляду адміністративного позову по суті.

6. Відповідачі правом на подання заперечення (відзиву) на касаційну скаргу не скористалися.

ІV. Рух справи у суді касаційної інстанції

7. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження в цій справі.

8.15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено у новій редакції.

9. За правилами частини 3 статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

10. Згідно з підпунктом 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

11. На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 05 лютого 2018 року касаційну скаргу передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду.

12. За результатом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 12 червня 2019 року касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду: Кашпур О. В. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Радишевській О. Р., Уханенку С. А.

13. Ухвалами Верховного Суду від 20 серпня 2019 року та 24 вересня 2019 року касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено справу до розгляду в попередньому судовому засіданні на 26 вересня 2019 року.

V. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції

14. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 до позовної заяви не було додано документа про сплату судового збору. Позивач у позовній заяві зазначав про те, що перебуває у тяжкому майновому стані, тому відповідно до статті 88 КАС України та частини 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір" просить відстрочити сплату судового збору за подання цього позову до прийняття судового рішення.

15. Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 30 червня 2017 року позовну заяву залишено без руху в зв'язку з несплатою позивачем судового збору за подання адміністративного позову в розмірі, встановленому Законом України "Про судовий збір". Також судом першої інстанції було зазначено про те, що ОСОБА_1, якому достовірно було відомо про притягнення його до адміністративної відповідальності, пропустив установлений законом строк звернення до адміністративного суду, про визнання поважними причини пропуску строку та його поновлення до суду не звернувся.

16. На виконання зазначеної ухвали суду позивач подав пояснення до адміністративного позову, в якому просив звільнити його від сплати судового збору в зв'язку з тяжким майновим станом, а також поновити строк звернення до суду, вказавши при цьому на те, що висновок суду про пропущення позивачем установленого законом строку звернення до адміністративного суду не відповідає дійсності.

17. Постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не усунув недоліки, визначені в ухвалі про залишення позовної заяви без руху, а тому позовна заява підлягає поверненню на підставі пункту 1 частини 3 статті 108 КАС України.

18. Суд апеляційної інстанції визнав обґрунтованим висновок суду першої інстанції про повернення позовної заяви позивачеві. При цьому погодився з доводами ОСОБА_1 про те, що твердження суду першої інстанції щодо пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду з цим позовом не відповідає дійсності.

19. У касаційній скарзі, крім іншого, вказано про те, що суд першої інстанції повернув позовну заяву, оскільки позивачем не надано суду доказів про скрутний майновий стан, проте такої вимоги ухвала про залишення позовної заяви без руху не містила, як і вимоги про сплату судового збору.

20. Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, Верховний Суд зазначає таке.

21. Відповідно до частини 3 статті 106 КАС України (у редакції, чинній на момент подання позивачем позовної заяви) до позовної заяви додається документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати.

22. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (частина 2 статті 87 КАС України (у редакції, чинній на момент подання позивачем позовної заяви)).

23. Згідно з частиною 1 статті 88 КАС України (у редакції, чинній на момент подання позивачем позовної заяви) суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

24. Відповідно до статті 8 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, чинній на момент подання позивачем позовної заяви) враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

25. Отже, суд наділено повноваженням зменшити тягар несення судових витрат для особи, яка до нього звертається. Водночас наведені правові норми дають підстави для висновку про те, що зменшення тягаря несення судових витрат є не обов'язком суду, а повноваженням за певних обставин.

26. Особа, яка звертається до суду, має право подати відповідне клопотання, в якому навести обставини щодо її майнового стану та за наявності обставини, з якими закон пов'язує можливість реалізації судом права зменшити тягар несення судових витрат у частині сплати судового збору. Такі обставини повинні бути підтверджені належними та допустимими доказами.

27. Суд, що вирішує питання про відкриття провадження (прийняття заяви, скарги), встановивши за результатом розгляду відповідного клопотання наявність установленої законом підстави для зменшення тягаря несення судових витрат та дійшовши висновку про необхідність реалізації такого свого права, самостійно, зважаючи на наявні обставини, визначає спосіб зменшення цього тягаря. Визначення способу зменшення тягаря несення судових витрат є прерогативою відповідного суду.

28. Отже, приписи зазначених норм процесуального закону дають підстави для висновку про те, що звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення або зменшення розміру є правом, а не обов'язком суду, при цьому суд, вирішуючи це питання, враховує майновий стан сторони. Визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати.

29. Позивачем ні до позовної заяви, ні до пояснень, поданих на виконання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, не було додано жодного доказу на підтвердження свого майнового стану. Відповідно, у суду не було можливості перевірити обґрунтованість заявленого клопотання та наявність підстав для надання позивачеві певних процесуальних переваг перед іншими учасниками процесу, які зобов'язані сплачувати відповідний судовий збір. При зверненні до суду з клопотанням заявник зобов'язаний обґрунтувати його відповідними обставинами та підтвердити належними доказами, чого позивачем зроблено не було.

30. Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 108 КАС України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.

31. Посилання скаржника на те, що судом першої інстанції умисно знайдено підставу для повернення позовної заяви є необґрунтованими, оскільки обґрунтування клопотання відповідними обставинами та підтвердження належними доказами є обов'язком заявника.

32. Отже, Верховний Суд уважає, що суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, правильно дійшов висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви позивачеві на підставі пункту 1 частини 3 статті 108 КАС України.

33. Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

34. Щодо посилання скаржника на те, що ним не пропущений встановлений законом строк звернення до адміністративного суду з цим позовом, на що вказав суд першої інстанції, необхідно зазначити таке.

35. Суд першої інстанції в ухвалах вказав про те, що позивачем пропущений строк звернення до адміністративного суду з позовом, оскільки відповідно до статті 289 Кодексу України про адміністративні правопорушення скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. Оскаржувана постанова складена 04 квітня 2017 року, а позов подано 30 червня 2017 року.

36. Водночас суд апеляційної інстанції правильно встановив, що позивачем оскаржуються дії та бездіяльність поліцейського, а не постанова.

37. Відповідно до частини 2 статті 99 КАС України (у редакції, чинній на момент подання позивачем позовної заяви) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк.

38. Оскільки подія, що стала підставою звернення до суду, відбулася 04 квітня 2017 року, а позов подано 30 червня 2017 року, то суд першої інстанції помилково зазначив про пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду.

39. При цьому суд апеляційної інстанції правильно взяв до уваги той факт, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали від 21 липня 2017 року не було застосовано наслідків пропущення строків звернення до адміністративного суду, адже згідно з частиною 1 статті 100 КАС України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду.

40. Щодо доводів, викладених у касаційній скарзі, про безпідставність стягнення ухвалою суду апеляційної інстанції від 12 вересня 2017 року з ОСОБА_1 судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 1600 грн, Верховний Суд зазначає про те, що позивачем при поданні апеляційної скарги було заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору до прийняття судового рішення. Це клопотання суд апеляційної інстанції задовольнив, відкривши апеляційне провадження у справі.

41. Згідно з підпунктом 5 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, чинній на момент звернення позивача з апеляційною скаргою) за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на ухвалу суду судовий збір справляється у розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" з 01 січня 2017 року встановлено в розмірі 1600 грн. Тому ОСОБА_1 за подання апеляційної скарги на ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 21 липня 2017 року необхідно було сплатити судовий збір у розмірі 1600 грн і суд апеляційної інстанції правомірно стягнув цю суму з позивача при постановленні ухвали від 12 вересня 2017 року.

42. Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

43. За таких обставин, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 21 липня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2017 року - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

постановив:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1, подану його представником - ОСОБА_2, залишити без задоволення.

2. Ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 21 липня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2017 року у справі №363/2536/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий: О. В. Кашпур

Судді: О. Р. Радишевська

С. А. Уханенко