Історія справи

Ухвала КАС ВП від 07.05.2020 року у справі №807/202/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2020 року

м. Київ

справа № 807/202/16

адміністративне провадження № К/9901/17562/18, К/9901/17563/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді: Губської О. А.,

суддів: Білак М. В., Калашнікової О. В.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 807/202/16

за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України, третя особа -Мукачівський прикордонний загін Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, провадження в якій відкрито

за касаційними скаргами Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України, Мукачівського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 січня 2017 року (головуючий суддя: Скраль Т. В. ) та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2017 року (колегія суддів: головуючий суддя: Іщук Л. П., судді: Хобор Р. Б., Клюба В. В. ),

ВСТАНОВИВ:

І. Суть спору

1. Позивач звернувся до суду з позовом до Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України, третя особа - Мукачівський прикордонний загін Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України, в якому просив:

1.1. визнати протиправним та скасувати висновок службового розслідування від 03 березня 2016 року в частині необхідності притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді суворої догани;

1.2. визнати протиправним та скасувати наказ Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України № 119 від 05 березня 2016 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності;

1.3. визнати протиправним та скасувати наказ начальника Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України №178-ос від 22 квітня 2016 року в частині припинення (розірвання) контракту та звільнення з військової служби майора ОСОБА_1;

1.4. поновити ОСОБА_1 на службі;

1.5. включити ОСОБА_1 до списку особового складу Мукачівського прикордонного загону та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.

ІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

2. Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 січня 2017 року позов задоволено частково.

2.1. Визнано протиправним та скасовано наказ Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України № 119 від 05 березня 2016 року про притягнення офіцера Мукачівського прикордонного загону ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.

2.2. Визнано протиправним та скасовано наказ начальника Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України №178-ос від 22 квітня 2016 року в частині припинення (розірвання) контракту та звільнення з військової служби майора ОСОБА_1

2.3. Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу прикордонної служби "Лужанка" ІІІ категорії (тип Б) 27 прикордонного загону (І категорії) Західного регіонального управління (І категорії) Державної прикордонної служби з 25 квітня 2016 року.

2.4. Стягнуто з Мукачівського прикордонного загону на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу в розмірі 53016,93 грн.

2.5. В решті вимог відмовлено.

2.6. Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач прийняв спірні накази не на підставах, визначених Конституцією та законами України, без врахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, не були дотримані процедура і порядок звільнення. Крім того, судом першої інстанції встановлено, що відсутні правові підстави для констатування систематичності порушень в діях ОСОБА_1 та розірвання з цієї підстави контракту і звільнення його з військової служби, оскільки ОСОБА_1 притягнутий двічі до дисциплінарної відповідальності за одне і те ж порушення.

3. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2017 року рішення суду першої інстанції в частині стягнення з Мукачівського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу скасовано та прийнято в цій частині нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

3.1. В решті судове рішення суду першої інстанції залишено без змін.

3.2. Скасовуючи частково вказане судове рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції, виходив з помилкового застосування судом першої інстанції норм пункту 299 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України № 1115/2009 та безпідставного стягнення на користь позивача грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.

ІІІ. Касаційне оскарження

4. Не погоджуючись з такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач та третя особа звернулися з касаційними скаргами, в яких, посилаючись на неправильне застосування судами норм процесуального та матеріального права, просять скасувати ці судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні цього позову повністю.

4.1. В обґрунтування касаційної скарги вказують, що суди безпідставно не дотримались вимог статей 10, 11 Кодексу адміністративного судочинства України щодо рівності всіх учасників справи, оскільки брали до уваги винятково твердження позивача та його представника, що, на думку скаржника, свідчить про упереджене ставлення судів обох інстанцій до інтересів держави в особі відповідача та третьої особи. Зазначають, що службові розслідування призначались та проведені з різних підстав, підсумкові накази про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності видані з різних підстав за вчинення ним різних порушень. Вказують, що цей факт досліджений судом апеляційної інстанції, за наслідком чого Львівським апеляційним адміністративним судом у справі № 876/3473/16 ухвалено постанову від 21 червня 2016 року. Вважають, що суди безпідставно не взяли до уваги вимоги статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України та протиправно повторно дослідили ті ж самі докази, що й Львівський апеляційний адміністративний суд у справі № 876/3473/16. Скаржники наголошують, що з позивачем, як з військовослужбовцем, який вчинив правопорушення, проведено бесіду, за результатами якої 05 березня 2016 року висновок службового розслідування доведено до позивача та оформлено аркуш бесіди з майором ОСОБА_1, в якому зазначено суть вчиненого ним правопорушення та вимоги яких нормативно-правових актів він порушив. Притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності здійснено законно та з дотриманням

4.2. Крім цього, скаржники вказують про порушення судами вимог статті 24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", за якою днем звільнення військовослужбовця з військової служби є день видання наказу про його виключення зі списків військової частини. Проте, цей наказ ( №94-ос від 23 травня 2016 року) позивачем не оскаржувався, такі вимоги не були предметом розгляду в цій справі.

5. Позивач подав відзив на касаційну скаргу відповідача, за змістом якого висловив незгоду з викладеними відповідачем в скарзі доводами та повідомив свою думку про правильність висновків суду першої та апеляційної інстанції щодо наявності підстав для часткового задоволення цього позову, просив судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

IV. Встановлені судами фактичні обставини справи

6. ОСОБА_1 проходив військову службу у Мукачівському прикордонному загоні на посаді начальника відділу прикордонної служби "Лужанка", згідно з наказом начальника Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 10 лютого 2016 року №48-ос.

7.18 лютого 2016 року позивач приступив до виконання обов'язків, згідно з рапортом від 19 лютого 2016 року, який затверджений 22 лютого 2016 року.

8. Крім цього, 11 лютого 2016 року, начальником Мукачівського прикордонного загону затверджено план введення в посаду начальника відділу прикордонної служби "Лужанка" ІІІ категорії (тип Б), яку очолив позивач.

9. Метою плану введення в посаду є надання своєчасної дійової допомоги начальнику відділу в становленні і опануванні посади, провести комплекс заходів по наданню практичної допомоги начальнику відділу в організації роботи по вдосконаленню оперативно-службової діяльності підвищенні готовності до дій, зміцнені дисципліни в підрозділі, виховання і розвиток командирських якостей і професійної майстерності, контроль за становленням в посаду, узагальнення роботи.

10. Введення в посаду мало проходити в такі етапи: І етап - робота при управлінні прикордонного загону (до 2 діб); ІІ етап - прийом справ і посади (до 3 діб), введення в посаду (робота офіцерів по вводу у посаду призначеного начальника відділу прикордонної служби протягом 1-1,5 місяців); ІІІ етап - підведення підсумків становлення у посаді та визначення перспектив подальшого використання по службі.

11.22 лютого 2016 року, згідно з витягом з наказу 27 прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України за № 33-ос "По особовому складу", наказано вважати таким, що приступив до виконання обов'язків за посадою, майора ОСОБА_1 начальника відділу прикордонної служби "Лужанка" ІІІ категорії (тип Б) з 18 лютого 2016 року.

12. Згідно з довідкою начальника відділення охорони здоров'я, 26 лютого 2016 року у відділення охорони здоров'я звернувся позивач зі скаргами на головний біль, слабкість та високий тиск. Діагноз гіпертонічна хвороба ІІ стадії, ІІ ступінь, ризик помірний. 26 лютого 2016 року начальником відділення охорони здоров'я Пивоваровим А. О. подано на затвердження до начальника Мукачівського прикордонного загону список персоналу, які потребують звільнення від виконання службових обов'язків за станом здоров'я, серед яких є позивач.

13. Наказом 27 прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 29 лютого 2016 року № 40-вв майора ОСОБА_1 начальника відділу прикордонної служби "Лужанка" ІІІ категорії (тип Б), на три доби, з 26 лютого 2016 року по 28 лютого 2016 року звільнено від виконання службових обов'язків за станом здоров'я.

14. Обов'язки начальника покладено на заступника позивача - майора Шепурьова В. В.

15.27 лютого 2016 року, під час перебування позивача на лікарняному, в адміністративному приміщенні відділу прикордонної служби "Лужанка" військовою прокуратурою та представниками "К" Управління служби безпеки України у Закарпатській області проведено обшук, в результаті якого виявлено та вилучено грошові кошти.

16.27 лютого 2016 року наказом № 206 начальника Мукачівського прикордонного загону призначено службове розслідування ВПС "Лужанка".

17.29 лютого 2016 року наказом Мукачівського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України № 213, зокрема за порушення вимог статей 11,16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (допущено прорахунки в організаційно-розпорядчій діяльності та контролі за оперативно-службовою діяльністю підпорядкованого відділу прикордонної служби, а саме: неякісне виконання ним вимог пункту 276 частини 1 Інструкції з організації оперативно-службової діяльності відділу прикордонної служби Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 29 грудня 2009 року № 1040) начальника відділу прикордонної служби "Лужанка" ІІІ категорії (тип Б) майора ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності на підставі пункту "в" статті 68 цього Статуту та оголошено дисциплінарне стягнення у виді суворої догани.

18.25 квітня 2016 року постановою Закарпатського окружного адміністративного суду позов ОСОБА_1 наказ № 213 від 29 лютого 2016 року в частині притягнення офіцера Мукачівського прикордонного загону ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності визнано протиправним та скасовано.

19.21 червня 2016 року постановою Львівського апеляційного адміністративного суду рішення суду першої інстанції скасовано і прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 до Мукачівського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання протиправним та скасування наказу відмовлено. Згідно з висновками суду апеляційної інстанції, позивач обґрунтовано притягнутий до дисциплінарної відповідальності, оскільки в підпорядкованому йому підрозділі виявлені порушення службової дисципліни, які мають ознаки кримінального злочину. Цей факт свідчить про неналежне виконання позивачем своїх службових обов'язків в частині вживання необхідних заходів впливу на підлеглих з метою недопущення дисциплінарних, адміністративних чи кримінальних проступків, а саме: відсутність дієвого контролю за станом здійснення прикордонного контролю, профілактики правопорушень та протидії корупційним проявам. Таким чином, дисциплінарне стягнення, на думку апеляційного суду, накладене відповідно до вимог наведених приписів Статуту та у визначені строки. При цьому були враховані обставини, передбачені статтею 86 Статуту.

20. Крім цього, 27 лютого 2016 року наказом Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України № 99 аг з метою встановлення причин наявних прорахунків в організаційно-практичній та розпорядчій діяльності керівництва Мукачівського прикордонного загону, упущень в системі профілактики втягування персоналу в протиправні діяльність, наказано провести службове розслідування.

21. Під час службового розслідування проаналізовано стан справ за основними складовими оперативно-службової діяльності Мукачівського прикордонного загону за період з липня 2015 року по лютий 2016 року та складено висновок службового розслідування.

22.03 березня 2016 року цей висновок затверджено начальником Західного регіонального управління Державної прикордонної служби В. С. Єгоровим.

23. За змістом вказаного висновку, службовим розслідуванням встановлено, що в період з 12 по 16 лютого 2016 року на ділянці відділу прикордонної служби "Лужанка" (до призначення на посаду керівника ВПС "Лужанка" ОСОБА_1) проведено цільову перевірку групою офіцерів управління прикордонного загону, який очолював перший заступник начальника прикордонного загону - начальник штабу полковник Тимощук С. Д.

24. В розділі 2 книги роботи офіцерів АДПС України, регіонального управління та управління прикордонного загону у відділі прикордонної служби "Лужанка", результати роботи вказаної групи оформлені поверхнево, завдання підрозділу визначені нечітко та не відображають всієї повноти заходів, які необхідно провести для покращення стану справ. Поза увагою вказаної групи офіцерів залишився ряд проблемних питань, які мають місце у вказаному підрозділі, а саме:

- рішення начальника відділу прикордонної служби "Лужанка" на здійснення оперативно-службової діяльності на місяць шаблонні відрізняються лише датами проведення заходів;

- заступник начальника відділу прикордонної служби з персоналу майор ОСОБА_4 доповіді про стан справ в підрозділі за посадою не знає, ситуацією в підрозділі належним чином не володіє;

- в робочому зошиті старшого зміни прикордонних нарядів записи проставляються формально, раніше реального часу проведення заходів, рішення та плани охорони державного кордону зміною відсутні, поряд з цим фіксується час виходу на зв'язок прикордонних нарядів та дільничних інспекторів прикордонної служби;

- в рапортах старших змін прикордонних нарядів ділянка несення служби прикордонних нарядів не вказується;

- в підрозділі не встановлено чіткої системи послідовності дій старших змін, під час висилки прикордонних нарядів, після заряджання зброї персонал переміщається для проведення інструктажу, що створює передумови до здійснення випадкових пострілів;

- в підрозділі відсутня система контролю за персоналом призваним по мобілізації;

- схеми ділянок підрозділу, які розміщені в кабінеті начальника ВПС та приміщення центру управління службою не перепрацьовані з урахуванням організаційно-штатних змін щодо створення ВПС "Бодалово";

- в пункті пропуску, під час перевірки документів у осіб закордонного прямування, прикордонні наряди не вимагають знімати обкладинки з паспортів;

- сигнальні прилади, які використовуються для прикриття прилеглих ділянок місцевості до пункту пропуску та по периметру військового містечка в неробочому стані.

25. За змістом цього висновку начальником відділу прикордонної служби "Лужанка" майором Маруничем О. В. не вжито вичерпних заходів щодо недопущення та усунення наведених прорахунків, що в свою чергу могло створити загрозу втягування персоналу відділу в протиправну діяльність, корупційні прояви; прикордонному загоні не створено чіткої системи контролю за проведенням заходів з оперативно-службової діяльності відділами прикордонної служби; мають місце випадки неповноти вжиття заходів щодо реагування з боку керівництва та виявлені недоліки та прорахунки в оперативно-службовій діяльності та не доведення ситуацій до логічного завершення (відповідно до рапорту начальника відділу прикордонної служби "Лужанка" ОСОБА_1 щодо виявлення несправних технічних засобів прикордонного контролю начальником Мукачівського прикордонного загону призначено службове розслідування); керівництвом прикордонного загону та відділу прикордонної служби не вжито вичерпних заходів та не прийнято відповідних управлінських рішень щодо збереження наявних технічних засобів прикордонного контролю в підрозділі (в приміщенні, в якому вони зберігаються, не обмежено загальний доступ).

26. Наказом Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України № 119 аг від 05 березня 2016 року ОСОБА_1 також притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді суворої догани на підставі висновків службового розслідування, призначеного наказом відповідача № 99-аг від 27 лютого 2016 року.

27. Згідно зі змістом цього наказу, під час службового розслідування, яке проводилось з 12 по 16 лютого 2016 року, проаналізовано стан справ за основними складовими оперативно-службової діяльності Мукачівського прикордонного загону за період з липня 2015 року по лютий 2016 року включно і, зокрема, додатково проаналізовано стан оперативно-службової діяльності підрозділу та управлінську діяльність начальника відділу майора ОСОБА_1

28. Наказом начальника Західного регіонального управління (І категорії) Державної прикордонної служби України від 22 квітня 2016 року за № 178-ос "По особовому складу" припинено (розірвано) контракт з ОСОБА_1 та звільнено його з військової служби за пунктом "и" (у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем) частини 6 (із застосуванням частини 8) статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" у запас по 27 прикордонному загону (І категорії).

29. Підставою для прийняття вказаного наказу стало подання прикордонного загону від 22 березня 2016 року № 30/30/88, за змістом якого ОСОБА_1 подається до звільнення з військової служби в Державній прикордонній службі України у зв'язку тим, що протягом останніх 12 місяців неналежно виконував взяті на себе під час укладення контракту про проходження військової служби обов'язки, два рази на підставі письмових наказів притягувався до дисциплінарної відповідальності.

30. Позивач, вважаючи висновок службового розслідування від 03 березня 2016 року, а також накази № 119 від 05 березня 2016 року та № 178-ос від 22 квітня 2016 року протиправними, звернувся з цим позовом до суду.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

31. Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

32. Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

33. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

34. За приписами статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

35. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність.

Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (стаття 3 Конституції України).

36. Згідно з частиною 2 статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов'язки визначаються як частиною 2 статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", так і відповідними положеннями про проходження військової служби та іншими нормативно-правовими актами.

37. Частинами 3, 4 статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" передбачено, що проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України. Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.

38. Правові основи організації та діяльності Державної прикордонної служби України, її загальну структуру, чисельність, функції, та повноваження відповідно до Конституції України визначено Законом України від 03.04.2003 №661-IV "Про Державну прикордонну службу України", відповідно до статті 1 якого на Державну прикордонну службу України покладаються завдання щодо забезпечення недоторканності державного кордону та охорони суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні.

39. Відповідно до пункту "и" частини 6 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем.

40. Згідно зі статтею 10 Закону України "Про Державну прикордонну службу України", прикордонний загін є основною оперативно-службовою ланкою Державної прикордонної служби України, на яку покладаються охорона певної ділянки державного кордону самостійно чи у взаємодії з іншими органами охорони державного кордону та Морською охороною, забезпечення дотримання режиму державного кордону і прикордонного режиму, а також здійснення в установленому порядку прикордонного контролю і пропуску через державний кордон України осіб, транспортних засобів, вантажів. До складу прикордонного загону можуть входити прикордонні комендатури, відділи прикордонної служби, прикордонні застави, контрольно-пропускні пункти, відділення прикордонного контролю.

41. Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб полку і його підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначено Статутом внутрішньої служби Збройних сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №548-XIV, дія якого, у тому числі, поширюється на Державну прикордонну службу України.

42. Дисциплінарний статут Збройних Сил України визначає сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг. Усі військовослужбовці Збройних Сил України незалежно від своїх військових звань, службового становища та заслуг повинні неухильно керуватися вимогами цього Статуту. Положення Статуту поширюються на громадян, звільнених з військової служби у відставку або у запас з правом носіння військової форми одягу, під час носіння ними військової форми одягу. Дія Дисциплінарного статуту Збройних Сил України поширюється на Державну прикордонну службу України, Службу безпеки України, внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України, війська Цивільної оборони України та інші військові формування, створені відповідно до законів України, Державну спеціальну службу транспорту.

43. За приписами статей 1,2 Дисциплінарного статуту ЗСУ військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.

Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.

44. Статтею 4 Дисциплінарного статуту ЗСУ передбачено, що військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; бути пильним, зберігати державну та військову таємницю; додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

45. Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків (частина третя статті 5 Дисциплінарного статуту ЗСУ).

46. Згідно з частиною першою статті 45 Дисциплінарного статуту ЗСУ, у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.

47. Статтею 69 Дисциплінарного статуту встановлено, що на вищих офіцерів можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) попередження про неповну службову відповідність; д) пониження у посаді.

48. Відповідно до вимог статей 83-86 Дисциплінарного статуту ЗСУ, на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.

49. Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

50. Службове розслідування призначається письмовим наказом командира, який вирішив притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром, доручено офіцерові чи прапорщикові (мічманові), а у разі вчинення правопорушення рядовим (матросом) чи сержантом (старшиною) - також сержантові (старшині).

51. Заборонено проводити службове розслідування особам, які є підлеглими військовослужбовця, чиє правопорушення підлягає розслідуванню, а також особам - співучасникам правопорушення або зацікавленим у наслідках розслідування.

Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць.

52. Після розгляду письмової доповіді про проведення службового розслідування командир проводить бесіду з військовослужбовцем, який вчинив правопорушення.

Якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення.

53. Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

54. Приписами статей 84-86 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України визначено, що з метою належної організації проведення службових розслідувань в органах Державної прикордонної служби України та прийняття законних рішень за їх висновками, наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 14 лютого 2005 р. №111 затверджена Інструкція про порядок проведення службового розслідування у Державній прикордонній службі України.

55. Відповідно до пункту 5 цієї Інструкції, рішення про проведення службового розслідування приймається начальником (командиром), який має право видавати письмові накази та притягати підлеглого військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Службове розслідування призначається письмовим наказом. У наказі зазначаються підстави для призначення розслідування, особа (якщо вона встановлена), стосовно якої воно має бути проведено, мета та термін проведення, а також посадова особа (особи), якій (яким) доручено його проведення.

56. Пунктом 17,18 Інструкції встановлено, що розслідування має встановити: наявність чи відсутність події, з приводу якої було призначено розслідування, та її обставини (час, місце) і наслідки; осіб, з вини яких трапилася подія, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли шкідливим наслідкам або створювали загрозу для їх спричинення; наявність причинного зв'язку між подією, з приводу якої було призначено службове розслідування, та неправомірними діями військовослужбовця; конкретні неправомірні дії або бездіяльність військовослужбовця, який вчинив правопорушення; вимоги законів чи інших нормативно-правових актів та керівних документів або посадових інструкцій, які було порушено; ступінь провини кожної з осіб, причетних до правопорушення; форму провини (навмисно чи з необережності) та мотиви протиправної поведінки військовослужбовця і його ставлення до скоєного; причини правопорушення та умови, що сприяли правопорушенню; чи вчинено правопорушення під час виконання військовослужбовцем службових обов'язків.

57. За результатами службового розслідування складається висновок, у якому, крім положень, визначених пунктом 17 цієї Інструкції, обов'язково зазначаються: посада, військове звання, прізвище, ім'я та по батькові, рік народження, освіта, термін військової служби та термін перебування на останній посаді особи, стосовно якої проведено службове розслідування; підстави службового розслідування; час, місце, суть порушення; які вимоги законів чи інших нормативно-правових актів та керівних документів або посадових інструкцій, які було порушено кожним із військовослужбовців; обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність чи знімають вину; заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення; висновок щодо наявності чи відсутності в діянні військовослужбовця складу дисциплінарного правопорушення та в чому воно (за наявності такого) полягало; пропозиції щодо притягнення винних осіб до відповідальності правами відповідного начальника (командира) без зазначення конкретного виду стягнення; інші заходи, які пропонується здійснити для усунення причин правопорушення та умов, що йому сприяли; дата складання висновку.

Висновки щодо допущених військовослужбовцем порушень в обов'язковому порядку повинні підтверджуватися посиланнями на наявні докази.

58. На військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі начальника (командира), що вирішив накласти на особу дисциплінарне стягнення (пункт 28 Інструкції).

59. Згідно з пунктом 31,32,33 Інструкції про порядок проведення службового розслідування у Державній прикордонній службі України, дисциплінарне стягнення має бути накладене на військовослужбовця протягом місяця від дня закінчення службового розслідування. У цей період видається відповідний наказ начальника (командира) органу Державної прикордонної служби України про прийняте ним рішення.

60. Наказ (витяг з наказу в частині, що його стосується) про притягнення до відповідальності посадовою особою, визначеною в наказі, доводиться до відома особи (осіб) під розписку із зазначенням дати доведення.

61. Військовослужбовець, який вважає, що не вчинив правопорушення, має право протягом місяця з часу накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому начальнику або звернутися до суду у визначений законом строк.

62. Статтею 91 Закону України "Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України" встановлено заборону за одне правопорушення накладати кілька дисциплінарних стягнень або поєднувати одне стягнення з іншим, накладати стягнення на весь особовий склад підрозділу замість покарання безпосередньо винних осіб.

63. Відповідно до пункту 36 Положення про дострокове припинення (розірвання) контракту з ініціативи командування, військовослужбовець письмово попереджається начальником органу Держприкордонслужби, в якому він проходить військову службу за контрактом, не пізніше ніж за два місяці до видання наказу про його виключення зі списків особового складу цього органу.

64. Пунктом 267 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України від 29 грудня 2009 року №1115, передбачено, що контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби з підстав, визначених частиною 6 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" з ініціативи командування органу Держприкордонслужби - за наявності підстав, передбачених пунктами "а ", "б ", "в ", "г ", "е ", "є ", "ж " та "и" частиною 6 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".

65. Згідно з пунктом 284 Положення, військовослужбовця може бути звільнено з військової служби у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем в разі, коли протягом останніх 12 місяців за неналежне виконання або відмову від виконання взятих на себе під час укладання контракту про проходження військової служби чи контракту про навчання обов'язків він два або більше разів притягувався до матеріальної, адміністративної, кримінальної або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності.

66. Згідно з пунктом 299 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України № 1115/2009, у разі незаконного звільнення з військової служби військовослужбовця, який проходив військову службу за контрактом, він підлягає поновленню на військовій службі на попередній або за його згодою на іншій, не нижчій ніж попередня, посаді з дня прийняття рішення про поновлення на військовій службі. У разі поновлення військовослужбовця на військовій службі начальник органу Держприкордонслужби, який прийняв рішення про таке поновлення, одночасно вирішує в установленому законодавством порядку питання щодо виплати йому грошового забезпечення та видачі матеріального забезпечення за час вимушеного прогулу, які він недоотримав внаслідок незаконного звільнення.

VI. Позиція Верховного Суду

67. Перевіривши доводи касаційних скарг, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд виходить із такого.

68. Приписами частини 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

69. Переглядаючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, вирішуючи питання щодо правильності застосування цими судами норм чинного законодавства, Верховний Суд виходить з такого.

70. Суди попередніх інстанцій встановили, що спірні правовідносини виникли у зв'язку з прийняттям відповідачем висновку службового розслідування від 03 березня 2016 року в частині необхідності притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді суворої догани; наказу Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України № 119 від 05 березня 2016 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності; наказу начальника Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України №178-ос від 22 квітня 2016 року в частині припинення (розірвання) контракту та звільнення з військової служби майора ОСОБА_1.

71. При цьому суди встановили, що позивача звільнено відповідно до пункту "и" частини 6 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", за яким контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем.

72. Верховний Суд бере до уваги, що, згідно з пунктом 284 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України від 29 грудня 2009 року №1115, військовослужбовця може бути звільнено з військової служби у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем в разі, коли протягом останніх 12 місяців за неналежне виконання або відмову від виконання взятих на себе під час укладання контракту про проходження військової служби чи контракту про навчання обов'язків він два або більше разів притягувався до матеріальної, адміністративної, кримінальної або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності.

73. Отже, військовослужбовця може бути звільнено лише за проступок, вчинений після застосування до нього дисциплінарного стягнення за невиконання ним своїх обов'язків, визначених контрактом або за порушення дисципліни.

74. У розумінні зазначеного спеціального законодавства з питань проходження військової служби під терміном "систематичне невиконання умов контракту" слід розуміти, що систематичність має місце у разі вчинення військовослужбовцем дисциплінарного проступку після застосування до нього дисциплінарного стягнення, яке не втратило юридичної сили.

75. Таким чином, наявність у військовослужбовця двох дисциплінарних стягнень, накладених на нього протягом року за різні за змістом і суттю проступки, є підставою для його звільнення з військової служби у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту.

76. Суди попередніх інстанцій встановили, що позивач за час перебування на посаді позивач двічі притягувався до дисциплінарної відповідальності з накладенням дисциплінарного стягнення у виді суворої догани (накази № 213 від 29 лютого 2016 року та № 119 аг від 05 березня 2016 року).

77. Водночас, наказ № 119 аг від 05 березня 2016 року є предметом судового розгляду в цій справі.

78. Також суди встановили, що підставою для застосування до позивача дисциплінарного стягнення наказом № 213 від 29 лютого 2016 року стало порушення ним пункту 276 Інструкції з організації оперативно-службової діяльності відділу прикордонної служби Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби від 29 грудня 2009 року № 1040 (прорахунки в організаційно-розпорядчій діяльності та контролі за оперативно-службовою діяльністю підпорядкованого відділу прикордонної служби).

Підставою для застосування дисциплінарного стягнення наказом № 119 аг від 05 березня 2016 року зазначено пункти 255,271,275,276 цієї Інструкції (допущення прорахунків в організації служби змін прикордонних нарядів, контролю за службою прикордонних нарядів, не прийняття участі в заходах роботи з персоналом, не здійснення контролю за зберіганням у підрозділі технічних засобів прикордонного контролю).

79. Враховуючи вказане, Верховний Суд вважає правильними висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що фактично за обома службовими розслідуваннями ОСОБА_1 поставлено у провину прорахунки в організаційно-розпорядчій діяльності та контролі за оперативно-службовою діяльністю підпорядкованого йому відділу прикордонної служби.

80. З огляду на положення статті 91 Закону України "Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України", якою встановлено заборону накладати кілька дисциплінарних стягнень за одне правопорушення, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що спірний наказ Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України № 119аг від 05 березня 2016 року є таким, що виданий на підставі протиправного висновку службового розслідування від 03 березня 2016 року в частині необхідності притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді суворої догани, отже є необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню судом.

81. Враховуючи встановлену судами протиправність наказу № 119аг від 05 березня 2016 року та його скасування, Верховний Суд констатує, що позивач не є таким, що систематично не виконує умови контракту як військовослужбовець.

82. За цих обставин відсутні правові підстави для його звільнення на підставі пункту "и" частини 6 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".

83. Отже, Верховний Суд вважає правильним висновок судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для визнання протиправним та скасування наказу начальника Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України №178-ос від 22 квітня 2016 року в частині припинення (розірвання) контракту та звільнення з військової служби майора ОСОБА_1

84. Вказане, згідно з пунктом 299 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України № 1115/2009, є підставою для поновлення позивача на попередній посаді.

85. В іншій частині судові рішення не оскаржуються в касаційному порядку, а тому, відповідно до статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд не надає їм оцінку в цій частині.

86. Водночас, Верховний Суд вважає безпідставними доводи касаційних скарг про відмінність порушень, вчинених позивачем, оскільки ці доводи суперечать наявним в матеріалах справи письмовим доказам, зокрема змісту висновків службових розслідувань, наказів про застосування до позивача дисциплінарних стягнень.

87. Також Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що при вирішенні питання про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності відповідач не врахував час перебування позивача на посаді та наявність у нього можливості реалізувати свої повноваження в повному об'ємі.

88. Інші доводи касаційних скарг не знайшли свого підтвердження в ході касаційного розгляду, а тому Верховний Суд вважає їх безпідставними.

89. Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права судами при ухваленні оскаржуваних судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції у цій справі про наявність підстав для задоволення позову частково.

90. З огляду на викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій, а також рішення в цій справі є законними, обґрунтованими, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір відповідно до норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, у судових рішеннях повно і всебічно з? ясовані обставини в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

91. Водночас, доводи та аргументи касаційних скарг Верховний Суд вважає такими, що зводяться до переоцінки доказів, не спростовують висновків судів і свідчать про незгоду скаржників із правовою оцінкою, наданою судами щодо обставин цієї справи, встановлених під час її розгляду.

92. У контексті оцінки доводів касаційної скарги Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

93. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги залишає судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

94. За змістом частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

95. Таким чином, зважаючи на приписи статей 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

VIІ. Судові витрати

З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 344, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України, Мукачівського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 січня 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2017 року залишити без задоволення.

2. Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 січня 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2017 року в цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. А. Губська

Судді М. В. Білак

О. В. Калашнікова