Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 липня 2019 року

Київ

справа №820/4106/17

адміністративне провадження №К/9901/17315/19

Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: суддя-доповідач - Гусак М. Б., судді - Юрченко В. П., Усенко Є. А., розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2018 року (судді - Подобайло З.Г., Тацій Л.В., Григоров А.М.) у справі № 820/4106/17 за позовом ОСОБА_1 до Центральної об`єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (відповідача замінено ухвалою Верховного Суду від 26 липня 2019 року на правонаступника - Головне управління Державної фіскальної служби у Харківській області) про скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИЛА:

26 листопада 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Харківського апеляційного адміністративного суду із апеляційною скаргою на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року у справі № 820/4106/17.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2018 року апеляційну скаргу позивача повернуто без розгляду у зв`язку з порушенням порядку її подання, передбаченого підпунктом 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2018 року та направити справу для продовження розгляду до суду .

В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що неправомірно був позбавлений права на судовий захист, оскільки апеляційна скарга подана за правилами, які визначені статтею 297 КАС України, а апеляційний суд неправомірно розтлумачив норми підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень КАС України не на користь скаржника.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить у задоволенні касаційної скарги позивача відмовити, враховуючи порушення ОСОБА_1 порядку подання апеляційної скарги, передбаченого підпунктом 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень КАС України.

Ухвалою Верховного суду від 27 червня 2019 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2018 року.

Ухвалою Верховного Суду від 26 липня 2019 року замінено відповідача у справі - Центральну об`єднану державну податкову інспекцію міста Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на його правонаступника - Головне управління Державної фіскальної служби у Харківській області.

Повертаючи апеляційну скаргу без розгляду суд апеляційної інстанції виходив з того, що апеляційна скарга подана з порушенням порядку її подання - безпосередньо до Харківського апеляційного адміністративного суду, проте, до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні скарги слід було подавати за правилами, що діяли до набрання чинності редакцією КАС України від 15 грудня 2017 року, тобто через суд першої інстанції.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду не погоджується з обґрунтованістю повернення скарги судом апеляційної інстанції з огляду на таке.

Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Згідно з підпунктом 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Як вбачається з лексичного і семантичного аналізу наведеної норми, - структура першого речення допускає множинне її тлумачення.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що процесуальні правила призначені для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності, а також, що учасники судового провадження повинні мати право розраховувати на те, що ці правила застосовуватимуться. Цей принцип застосовується до усіх - не лише до сторін провадження, але й до національних судів (рішення у справах «Каньєте де Хоньї проти Іспанії», «Гору проти Греції», «Михолапа проти Латвії»).

У справах «Щокін проти України» та «Серков проти України» Європейський суд з прав людини дійшов висновку що, по-перше, національне законодавство не було чітким та узгодженим та не відповідало вимозі «якості» закону і не забезпечувало адекватного захисту осіб від свавільного втручання у права заявника; по-друге, національними органами не було дотримано вимоги законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника, коли в його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування.

В контексті наведеного, колегія суддів Верховного Суду вважає, що особа, яка подає скаргу, вправі очікувати такого застосування норм процесуального законодавства (статті 297 КАС України, підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень КАС України), яке надає їй право як безпосереднього подання апеляційної скарги до апеляційного суду, так і подання апеляційної скарги через місцевий суд. Правова ситуація, коли порядок звернення до суду обумовлено не залежними від волі особи обставинами, відомостями про які вона об`єктивно може не володіти, зокрема, початок функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, створює правову невизначеність щодо процедури судового захисту.

Застосування принципу пропорційності при здійсненні судочинства вимагає такого тлумачення підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень КАС України, яке б гарантувало особі право на безпосереднє звернення із апеляційною скаргою до апеляційного суду відповідно до статті 297 КАС України, оскільки держава не вправі обмежувати права особи без мети захисту певного суспільного інтересу.

Натомість, при поверненні апеляційної скарги без розгляду, суд апеляційної інстанції виявив надмірний формалізм та непропорційність між застосованими засобами та поставленою метою, наслідком чого стало порушення права скаржника на судовий захист.

Частиною першою статті 353 КАС України визначено, що підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

З огляду на викладене ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2018 року необхідно скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

2. Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2018 року у справі № 820/4106/17 скасувати і направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. Б. Гусак

Судді В. П. Юрченко

Є. А. Усенко