ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2020 року

м. Київ

справа № 826/10405/14

адміністративне провадження № К/9901/19793/18

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 18 травня 2016 року ( суддя Качур І.А.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2016 року (головуючий суддя Оксененко О.М., судді: Губська Л.В., Федотова І.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Техінсервіс» до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

В липні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Техінсервіс» (далі - позивач, Товариство) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, податковий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.02.2014 року № 0001522201, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на 1 020 650,00 грн., та № 0001532201, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість (далі - ПДВ) на 77 947, 50 грн.

Суди встановили, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правильності нарахування і сплати податку на прибуток та податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Світ-Брок» за період з 01.03.2012 року по 31.05.2012 року, за результатами якої складено акт від 27.01.2014 року № 63/26-54-22-01-10/33544190, яким встановлено порушення вимог пункту 138.1 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що призвело до завищення від`ємного значення об`єкту оподаткування з податку на прибуток на суму 1 020 650,00 грн. та заниження ПДВ на суму 51 965,00 грн.

У акті перевірки податковий орган констатував формування позивачем без достатніх правових підстав валових витрат та податкового кредиту з ПДВ за операціями із ТОВ «Світ-Брок», посилаючись на результати здійснених заходів з податкового контролю по контрагенту та аналізу його податкової звітності, у тому числі у вигляді акту про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Світ-Брок», відповідно до яких не встановлено реальності господарських взаємовідносин останнього з платниками податків по ланцюгу постачання.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Востаннє постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 18.05.2016, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2016, позов задоволено; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення від 13.02.2014 №0001532201, 0001522201.

Ухвалюючи рішення, суд дійшов висновку про недоведеність податковим органом безтоварності господарських операцій позивача з контрагентом (ТОВ «Світ-Брок») щодо поставки меляси бурякової ДСТУ 3696-98, яка в подальшому була використана у власній господарській діяльності, а відтак Товариство правомірно сформувало валові витрати та включило до складу податкового кредиту суми ПДВ за результатами таких операцій.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В своїй касаційній скарзі по суті зазначає про помилковість висновків судів попередніх інстанцій, вирішення спору без повного та всебічного дослідження всіх обставин, які мають істотне значення для правильного розгляду справи, що унеможливило реалізацію завдання адміністративного судочинства та призвело до формального та незаконного вирішення спору.

Товариство у письмових запереченнях на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечило, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів попередніх інстанцій, які просить залишити без змін, - обґрунтованими та законними.

В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд виходить з такого.

Конституційний правовий порядок у сфері оподаткування ґрунтується на положеннях частини першої статті 67, пункту 1 частини другої статті 92 Конституції України, згідно з якими кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори, що встановлюються виключно законами України, у порядку і розмірах, передбачених ними.

Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

За змістом пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України встановлює, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно ж з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт а).

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

За визначенням статті 1 Закону №996-XIV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як визначено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до статті 1 Закону №996-XIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод (витрат та податкового кредиту) виникають за таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.

Недоведеність вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на їх формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що 16.12.2011 року між Товариством (Покупець) та ТОВ «Світ - Брок» (Продавець) укладено договір поставки №261211, відповідно до умов якого продавець зобов`язується передати у власність покупцю, а покупець прийняти та оплатити мелясу бурякову ДСТУ 3696-98.

У відповідності до пункту 2.2 договору загальна кількість та вартість товару визначаються виходячи із всіх підписаних сторонами Специфікацій протягом терміну дії договору.

Поставку товару Продавець здійснює за власний рахунок на склад Покупця, що знаходиться за адресою: Україна, Сумська область, Краснопільський район, с.Наумівка, ДП «Наумівський спиртовий завод» (пункт 3.1 договору).

Згідно пункту 3.2 договору оплата товару по даному договору здійснюється Покупцем за кожну поставлену партію протягом п`яти банківських днів з моменту його доставки на склад Покупця.

Поставка товару (меляси бурякової) за даним договором, як встановлено судами, підтверджується Специфікаціями №4 від 01.03.2012, № 5 від 01.04.2012, №6 від 03.05.2012; видатковими накладними №РН-0000040 від 03.03.2012 на суму ПДВ 4150,12 грн., №РН-0000059 від 25.03.2012 на суму ПДВ 9727,02 грн., №РН-0000063'від 28.03.2012 на суму ПДВ 10 186, 34 грн., №РН-0000064 від 29.03.2012 на суму ПДВ 36 938,82 грн., №РН-0000067 від 01.04.2012 на суму ПДВ 15 728,88 грн., №РН-0000070 від 04.04.2012 на суму ПДВ 64 561,12 грн., №РН-0000078 від 12.04.2012 на суму ПДВ 41 050,97 грн., №РН-0000082 від 19.04.2012 на суму ПДВ 61 839,57 грн., №РН-0000083 від 20.04.2012 на суму ПДВ 50 423,57 грн.. №РН-0000084 від 21.04.2012 на суму ПДВ 46 394.60 грн., №РН-0000102 від 15.05.2012 на суму ПДВ 78 667, 38 грн., №РН-0000104 від 17.05.2012 на суму ПДВ 62 364,06 грн., №РН-0000106 від 19.05.2012 на суму ПДВ 26 175,60 грн., №РН-0000107 від 20.05.2012 на суму ПДВ 24 423,30 грн., №РН-0000111 від 22.05.2012 на суму ПДВ 6027,12 грн., №РН-0000112 від 22.05.2012 на суму ПДВ 6355,80 грн., №РН-0000113 від 22.05.2012 на суму ПДВ 5892,48 грн., №РН-0000114 від 22.05.20.12 на суму ПДВ 7088,40 грн., №РН-0000130 від 26.05.2012 на суму ПДВ 6769,62 грн.; товарно - транспортними накладними від 03.03.2012 № 723751, від 25.03.2012 №723752, від 25.03.2012 №723752/1, від 28.03.2012 №723826, від 31.03.2012 №723850, від 04.04.2012 № 723841, від 04.04.2012 № 723826, від 11.04.2012 №723840, від 13.04.2012 №723830, від 18.04.2012 №723779, від 18.04.2012 № 723783, від 18.04.2012 №723780, від 18.04.2012 №723777, від 19.04.2012 №723784, від 19.04.2012 №723781, від 21.04.2012 №723783, від 14.05.2012 №727011, від 14.05.2012 №766227, від 14.05.2012 №759404, від 14.05.2012 №777557, від 15.05.2012 №777552, від 16.05.2012 №759405, від 16.05.2012 №777553, від 16.05.2012 №777558, від 16.05.2012 №766228, від 18.05.2012 № 777554, від 18.05.2012 №766229, від 18.05.2012 №759405, від 18.05.2012 №777559, від 21.05.2012 №777555, від 21.05.2012 №766230, від 21.05.2012 №777561, від 21.05.2012 №727012, від 21.05.2012 №729762, від 23.05.2012 №766231.

Позивач за отриманий товар розрахувався у повному обсязі, про що свідчать банківські виписки від 06.03.2012, 14.03.2012, 17.03.2012, 23.03.2012, 26.03.2012, 29.03.2012, 05.04.2012, 09.04.2012, 17.04.2012, 21.04.2012, 16.05.2012, 18.05.2012, 28.05.2012.

На адресу Товариства контрагентом виписані податкові накладні №1 від 03.03.2012 на суму ПДВ 4150,12 грн., №21 від 25.03.2012 на суму ПДВ 9727,02 грн., №24 від 28.03.2012 на суму ПДВ 10 186,34 грн., №25 від 29.03.2012 на суму ПДВ 36 938.82 грн., №27 від 30.03.2012 на суму ПДВ 22 090,60 грн., №3 від 04.04.2012 на суму ПДВ 64 561,12 грн., №1 1 від 12.04.2012 на суму ПДВ 41 050,97 грн., №15 від 19.04.2012 на суму ПДВ 61 839,57 грн., №17 від 21.04.2012 на суму ПДВ 46 394,60 грн., №12 від 15.05.2012 на суму ПДВ 78 667,38 грн., №14 від 17.05.2012 на суму ПДВ 62 364,06 грн., №16 від 19.05.2012 на суму ПДВ 26 175,60 грн., №17 від 20.05.2012 на суму ПДВ 24 423,30 грн., №21 від 22.05.2012 на суму ПДВ 6027,12 грн., №22 від 22.05.2012на суму ПДВ 6355,80 грн., №23 від 22.05.2012 на суму ГІДВ 5892,48 грн., №40 від 26.05.2012 на суму ПДВ 6769,62 грн, які, як констатовано судами, містять усі обов`язкові реквізити, передбачені пунктом 201.1 статті 201 ПК України, й на момент їх складення контрагент позивача був зареєстрований платником ПДВ.

Придбаний товар в подальшому був реалізований Державному підприємству «Наумівський спиртовий завод» (договір про закупівлю товарів за державні кошти №22.12.11 від 22.12.2011; видаткові накладні: №ГК-0000078 від 03.03.2012 на суму ПДВ 4169,25 грн., №ГК- 0000101 від 25.03.2012 на суму ПДВ 9771,85 грн., №ГК-0000117 від 28.03.2012 на суму ПДВ 10 233,28 грн., №ГК-0000118 від 29.03.2012 на суму ПДВ 37 109,05 грн., №ГК-0000123 від 01.04.2012 на суму ПДВ 15 801,37 грн., №ГК-0000130 від 04.04.2012 на суму ПДВ 64 858,63 грн., №ГК-0000154 від 12.04.2012 на суму ПДВ 41 240,15 грн., №ГК -0000169 від 19.04.2012 на суму ПДВ 62 124,55 грн., №ГК-0000170 від 20.04.2012 на суму ПДВ 50 655,93 грн., №ГК -0000171 від 21.04.2012 на суму ПДВ 46 608,40 грн., №ГК-0000218 від 15.05.2012 на суму ПДВ 79 462,00 грн., №ГК-0000225 від 17.05.2012 на суму ПДВ 62 994,00 грн., №ГК-0000228 від 19.05.2012 на суму ПДВ 26 440,00 грн., №ГК-0000229 від 20.05.2012 на суму ПДВ 24 670,00 грн., №ГК-0000235 від 22.05.2012 на суму ПДВ 38048,00 грн., №ГК-0000246 від 26.05.2012 на суму ПДВ 34862,00 грн.; податкові накладні: №4 від 03.03.2012 на суму ПДВ 4169,25 грн., №42 від 25.03.2012 на суму ПДВ 9771,85 грн., №48 від 28.03.2012 на суму ПДВ 15 888,79,34, №55 від 29.03.2012 на суму ПДВ 37 109,05 грн., №1 від 01.04.2012 на суму ПДВ 15801,37 грн., №17 від 04.04.2012 на суму ПДВ 64 858,63 грн., №37 від 12.04.2012 на суму ПДВ 41 240,15 грн., №54 від 19.04.2012 на суму ПДВ 62 124,55 грн., №55 від 20.04.2012 на суму ПДВ 50 655, 93 грн., №57 від 21.04.2012 на суму ПДВ 46 608.40 грн., №27від 15.05.2012 на суму ПДВ 79 462.00 гри., №31 від 17.05.2012 на суму ПДВ 62 994,00 грн., №37 від 19.05.2012 на суму ПДВ 26 440,00 грн., №38 від 20.05.2012 на суму ПДВ 24 670,00 грн., №44 від 22.05.2012 на суму ПДВ 38048.00 грн., №53 від 26.05.2012 на суму ПДВ 34862,00 грн.).

На підставі зазначених обставин та наведених доказів, оцінка яким була надана з дотриманням норм процесуального законодавства, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що господарські операції між позивачем та контрагентом документально підтверджені та фактично здійснені з метою використання в оподатковуваних операціях; відповідачем же - суб`єктом владних повноважень, на якого положеннями частини 2 статті 71 КАС України (в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржуваних рішень) покладено обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, в ході розгляду справи не доведено обставин, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства та наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ.

Не надано й доказів невідповідності господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, їх збитковості тощо, які б окремо або в сукупності свідчили, що вчинення таких операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).

Загалом, як встановлено судами в ході розгляду справи, позиція податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства ґрунтується лише на інформації, відображеній іншим контролюючим органом (Бориспільською ОДПІ ГУ Міндоходів) в акті перевірки контрагента позивача щодо підтвердження взаємовідносин (придбання меляси бурякової) з ТОВ «Ангстрем Континенталь».

Разом з тим, постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 17.12.2013 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2014 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24.11.2014, задоволено позов ТОВ «Світ - Брок» у справі №817/4240/13-а; визнано протиправними дії Бориспільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області щодо виключення з електронної бази даних «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДНА України» сум податкових зобов`язань за господарськими операціями з ТОВ Група компаній «Техінсервіс» на загальну суму 204 129, 79 грн. (за березень 2012 на суму 32 457, 74 грн., за квітень 2012 на суму 50 141, 63 грн., за травень 2012 на суму 121 530, 42 грн.) та сум податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ «Ангстрем Континенталь» на загальну суму 160 962, 22 грн. (за березень 2012 на суму 25 775, 66 грн., за квітень 2012 на суму 46 262, 12 грн., за травень 2012 на суму 88 924, 50грн.).

Судами у межах вирішення справи №817/4240/13-а встановлено факт реального здійснення господарських операцій із постачання меляси бурякової між ТОВ «Ангстрем Континенталь» та ТОВ «Світ-Брок» й реалізацію останньої ТОВ «Група компаній «Техінсервіс».

Відповідно до частини 1 статті 72 та частини 2 статті 255 КАС України (в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваних рішень) обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Підсумовуючи викладене, суди прийшли до обґрунтованого висновку про помилковість тверджень відповідача щодо нереального характеру правовідносин позивача із згаданим контрагентом, підставою для яких стали лише припущення контролюючого органу та недоведені обставини.

Доводи ж касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) в акті перевірки та з урахуванням яких суди вже надавали оцінку встановленим обставинам справи, й по суті зводяться лише до їх переоцінки.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відтак, Верховний Суд не вбачає підстав для скасування рішень суду першої та апеляційної інстанцій й задоволення касаційної скарги.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 18 травня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2016 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

..........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко ,

Судді Верховного Суду