ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2020 року

м. Київ

справа № 817/464/16

адміністративне провадження № К/9901/3393/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Соколова В.М.,

суддів: Загороднюка А.Г., Калашнікової О.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 26 травня 2016 року (суддя - Жуковська Л.А.) та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2016 року (головуючий суддя - Шидловський В.Б., судді: Євпак В.В., Капустинський М.М.) у справі №817/464/16 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Рівненській області (далі також -ГУНП в Рівненській області) про визнання дій протиправними, скасування наказу, зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

У березні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до ГУНП в Рівненській області у якому просив:

- визнати протиправними дії атестаційної комісії №4 ГУНП в Рівненській області по проведенню атестації та скасувати прийняте за її результатами рішення від 17 лютого 2016 року та рішення апеляційної атестаційної комісії західного регіону №3с від 24 лютого 2016 року;

- визнати протиправним та скасувати наказ ГУНП в Рівненській області від 04 березня 2016 року № 32 о/с, в частині його звільнення зі служби в поліції у запас Збройних Сил, відповідно до частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (з постановкою на військовий облік за пунктом 5 (через службову невідповідність);

- поновити його на службі в національній поліції на посаді начальника відділу Сарненського відділу поліції ГУНП в Рівненській області з 04 березня 2016 року.

- стягнути з відповідача грошове забезпечення за час вимушеного прогулу.

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що був прийнятий на роботу в поліцію на рівнозначну посаду, яку займав у міліції. Законом України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 року №580-VIII (далі - Закон №№580-VIII) не передбачено проведення атестування поліцейських у будь-який момент на розсуд керівника, а лише за наявності відповідних підстав згідно частини другої статті 57 Закону №580-VIII. Позивач вважає, що підстав для проведення його атестування не було, а тому звільнення за результатами атестації є незаконним. Зазначав, що атестація є необ`єктивною оскільки проводилася без врахування професійних якостей позивача, його характеристик та висновку безпосереднього керівника. На думку позивача, службові обов`язки він виконував успішно, отже, відсутні підстави вважати його невідповідним займаній посаді.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 26 травня 2016 року позовні вимоги в частині визнання протиправними дії атестаційної комісії №4 ГУНП в Рівненській області по проведенню атестації і скасування прийнятого за її результатами рішення та рішення апеляційної атестаційної комісії західного регіону №3с прийнятого за результатами перегляду скарги, залишено без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 155 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України у редакції чинній до 15 грудня 2017 року) у зв`язку із відкликанням позивачем у вказаній частині позовної заяви.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 26 травня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2016 року, решту позовних вимог задоволено. Визнано протиправним і скасовано накази ГУНП у Рівненській області про звільнення позивача та поновлено його на посаді начальника відділу Сарненського відділу поліції ГУНП у Рівненській області з 15 березня 2016 року. Стягнуто з відповідача на користь позивача грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 16 березня 2016 року по 26 травня 2016 року. Постанову суду в частині поновлення та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць звернуто до негайного виконання.

Мотиви, з яких суд першої та апеляційної інстанцій дійшли зазначених висновків, ґрунтуються на тому, що рішення атестаційної комісії №4 про те, що підполковник поліції ОСОБА_1 займаній посаді не відповідає і підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність, є необґрунтованим та безпідставним і відповідно, не може бути належною і достатньою підставою для звільнення позивача з поліції через службову невідповідність. Враховуючи, що спірні накази прийнято на підставі вказаного висновку атестаційної комісії, то наказ №32 о/с про звільнення позивача та наказ №112/ о/с про формулювання дати звільнення підлягають скасуванню, а позивач - поновленню на посаді.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги, позиція інших учасників справи

У касаційній скарзі ГУНП в Рівненській області, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального й порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 26 травня 2016 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2016 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди попередніх інстанцій, всупереч вимогам чинного законодавства, дійшли помилкового висновку, що проведення атестування поліцейських - колишніх працівників органів внутрішніх справ відбулось у відсутність правових підстав для проведення атестації. На думку скаржника, прийняття працівників міліції на службу до поліції треба розуміти як просування по службі, оскільки поліція виконує ті ж функції, які виконували ліквідовані органи внутрішніх справ. У зв`язку з цим, у порядку просування по службі, за рішенням керівника, уповноваженого призначати на такі посади, може передувати або проведення конкурсу, або проведення атестації. Отже, атестування позивача після призначення його на посаду поліцейського не суперечить положенням статті 57 Закону №580-VIII. Відповідач також вказав, що Комісією досліджено повну інформацію щодо службової діяльності ОСОБА_1 та прийнято рішення із дотриманням усіх критеріїв, передбачених Інструкцією про порядок проведення атестування поліцейських, затвердженою наказом Міністра внутрішніх справ від 17 листопада 2015 року №1465.

У відзиві (запереченні) на касаційну скаргу, представник позивача просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення попередніх інстанцій залишити без змін.

Рух касаційної скарги

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17 серпня 2016 року відкрито касаційне провадження за скаргою представника ГУНП в Рівненській області.

11 січня 2018 року касаційну скаргу передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

За результатом автоматизованого розподілу справи між суддями справу передано для розгляду колегії суддів у складі: Бевзенко В.М. (суддя-доповідач), Шарапа В.М., Данилевич Н.А.

23 квітня 2020 року за результатом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями справу передано для розгляду колегії суддів у складі: Соколов В.М. (суддя-доповідач), Загороднюк А.Г., Калашнікова О.В.

Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи

З квітня 2001 року ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ України, що підтверджується послужним списком позивача.

Наказом ГУНП в Рівненській області від 07 листопада 2015 року №17о/с позивача, як прибулого з МВС, призначено з присвоєнням спеціального звання «підполковник поліції» в порядку переатестування на посаду начальника відділу Сарненського відділу поліції ГУНП в Рівненській області.

В подальшому, за результатами проведення атестації атестаційною комісією №4 ГУНП в Рівненській області, на підставі висновку апеляційної атестаційної комісії західного регіону №3, прийнято рішення, що позивач займаній посаді не відповідає та підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

04 березня 2016 року наказом т.в.о начальника ГУ НП в Рівненській області №32о/с підполковника поліції ОСОБА_1, начальника відділу поліції ГУНП в Рівненській області звільнено зі служби в поліції за пунктом 5 частини першої статті 77 Закону №580 (через службову невідповідність). Підставою для прийняття оскаржуваного наказу вказано висновок апеляційної атестаційної комісії західного регіону №3 від 24 лютого 2016 року.

В послідуючому, 24 травня 2016 року згідно з витягом з наказу № 112о/с внесено зміни до вищевказаного наказу №32о/с в частині звільнення підполковника поліції ОСОБА_1 , а саме вважати, що він звільнений зі служби в Національній поліції 15 березня 2016 року.

Не погоджуюсь з такими діями та рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Застосування норм права, оцінка доказів та висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За правилами частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Розділу ІІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року №460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-IX), який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, виходить з наступного.

Положеннями частини другої статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII).

Порядок призначення на посади поліцейських працівників міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, визначений у пункті 9 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 580-VIII.

Так, працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

З матеріалів слідує, що на підставі особистої заяви позивача, наказом ГУНП в Рівненській області від 07 листопада 2015 року № 17 о/с ОСОБА_1 призначено на посаду начальника відділу Сарненського відділу поліції ГУНП з присвоєнням спеціального звання - підполковника поліції.

Вказаний наказ не містить застережень про тимчасовість призначення позивача на посаду, натомість, свідчить про те, що відповідач визнав ОСОБА_1 таким, що відповідає вимогам до поліцейських, визначеними Законом №580-VІІІ.

Крім того, за змістом пункту 9 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 580-VІІІ видання наказу про призначення є самостійною і достатньою підставою для призначення колишніх працівників міліції на посади, створені в структурі Національної поліції України.

Та обставина, що при прийнятті позивача на службу в поліцію для нього не проводився конкурс на зайняття посади в поліції, не породжує для відповідача право проводити такий конкурс в подальшому, тобто, вже для призначеного на посаду працівника.

У статті 58 Закону № 580-VІІІ визначено, що призначення на посаду поліцейського здійснюється безстроково (до виходу на пенсію або у відставку), за умови успішного виконання службових обов`язків.

Таким чином, оскільки позивач прийнятий на службу до поліції на умовах, визначених пунктом 9 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 580-VІІІ, шляхом видання наказу про призначення за його згодою, то він, в силу статті 58 цього Закону, вважається призначеним безстроково.

Інститут атестування поліцейських передбачено Законом №580-VIІI відповідно до положень частини першої статті 57 якого визначено, що атестування поліцейських проводиться з метою оцінки їхніх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар`єри.

За правилами частини другої статті 57 Закону № 580-VIII атестування поліцейських проводиться: 1) при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; 2) для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; 3) для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

Поряд із цим, згідно з приписами частини першої статті 12 Закону України «Про професійний розвиток працівників» атестуванню не підлягають, зокрема, працівники, які відпрацювали на відповідній посаді менше одного року.

Як слідує зі змісту приписів пункту 10 Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських, затвердженої наказом МВС України від 17 листопада 2015 року №1465 (далі - Інструкція №1465), з метою визначення теоретичної та практичної підготовленості, компетентності, здатності якісно та ефективно реалізовувати на службі свої потенційні можливості атестаційна комісія проводить тестування поліцейського, який проходить атестування.

Мінімальний бал за проведеним тестуванням Інструкцією №1465 визначено наступним чином: 25 балів - за тестом на знання законодавчої бази (т.б. професійний тест), та 25 балів - за тестом на загальні здібності та навички, який в обов`язковому порядку враховується атестаційною комісією при прийняті рішення.

Згідно з пунктом 11 Інструкції №1465, атестаційна комісія при прийнятті рішення розглядає атестаційний лист та інші матеріали, які були зібрані на поліцейського, який проходить атестування.

Відповідно до пункту 16 Інструкції №1465, атестаційні комісії при прийнятті рішень стосовно поліцейського повинні враховувати такі критерії: 1) повноту виконання функціональних обов`язків (посадових інструкцій): 2) показники службової діяльності; 3) рівень теоретичних знань та професійних якостей; 4) оцінки з професійної і фізичної підготовки; 5) наявність заохочень; 6) наявність дисциплінарних стягнень; 7) результати тестування; 8) результати тестування на поліграфі (у разі проходження).

Системний аналіз наведених вище правових положень дає підстави для висновку, що перелік підстав проведення атестування поліцейських, зазначений у частині другій статті 57 Закону № 580-VIII, є вичерпним і розширенню не підлягає, а тому до списку поліцейських, які підлягають атестуванню (складається на підставі підпункту 2 пункту першого розділу ІV Інструкції № 1465), слід включати лише тих поліцейських, відносно яких наявні підстави для проведення атестування, що передбачені частиною другою статті 57 Закону № 580-VIII.

При цьому кожна із зазначених у частині другій статті 57 Закону № 580-VIII підстав проведення атестування повинна бути пов`язана з певними передумовами, зокрема, атестування, яке призначається для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність, повинне бути зумовлене існуванням реальних підстав до звільнення, як то неналежне виконання службових обов`язків, порушення установленого чинним законодавством порядку і правил несення служби тощо.

Атестація працівника одразу ж після прийняття його на роботу (у тому числі на службу до поліції), безвідносно до вирішення питань кар`єри (призначення поліцейського на вищу посаду або переведення на нижчу посаду) або дисциплінарного провадження, не відповідає меті та завданню атестування і суперечить вимогам Закону № 580-VIII.

Аналогічний правовий висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 15 травня 2019 року у справі № 813/24155/18 (провадження № К/9901/24155/18).

Доводи скаржника про те, що атестацію позивача проведено в порядку атестування усіх поліцейських, що відповідає меті атестування відповідно до частини першої статті 57 Закону № 580-VIII, є необґрунтованими, оскільки зазначені приписи Закону не є самостійною підставою проведення атестування, цю норму необхідно застосовувати у системному взаємозв`язку з нормами частини другої статті 57 цього ж Закону, в якій наведений вичерпний перелік підстав для проведення атестування, за відсутності яких проведення атестації є протиправним.

Разом з цим слід зазначити, що положення статті 12 Закону України «Про професійний розвиток працівників», частиною першою якої вказано, що атестуванню не підлягають, зокрема, працівники, які відпрацювали на відповідній посаді менше одного року, є загальними (базовими) щодо регулювання відносин із атестування працівників, які, в свою чергу, не суперечать положенням Закону № 580-VIII, а тому поширюються на відносини з атестування поліцейських.

Як вбачається з атестаційного листа, ОСОБА_1 службу в органах внутрішніх справ проходив з 2001 року, в органах поліції працює з листопада 2015 року. За період служби в органах внутрішніх справ та в органах поліції зарекомендував себе позитивно. Також у атестаційному листі міститься висновок прямого керівника про відповідність позивача займаній посаді, відомості про результати тестування та про результати атестування (висновок атестаційної комісії).

Членами комісії під час проведення атестації були досліджені: атестаційний лист, декларація про доходи, послужний список, інформаційна довідка, висновок про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених частиною п`ятою статті 5 Закону України «Про очищення влади», інформація з відкритих джерел.

Як встановлено судами попередніх інстанції, позивач пройшовши тестування, отримав наступні бали: 30 балів - за тестом на знання законодавчої бази (професійний тест) і 31 бали - за тестом на загальні здібності та навички (загалом 61 бал), після чого, пройшов співбесіду, однак, за результатами тестування, дослідження матеріалів, проведеної співбесіди та обговорення атестаційна комісія прийняла рішення про те, що позивач не відповідає займаній посаді та підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

Проте, як слідує з матеріалів справи, зі змісту протоколу атестаційної комісії, в ньому, в порушення приписів пункту 16 Інструкції №1465, конкретно не вказано, якому саме критерію не відповідає позивач та, відповідно, чому саме неможливе в подальшому проходження ним служби в органах Національної поліції України.

Верховний Суд погоджується з позицією судів першої та апеляційної інстанцій, що атестаційною комісією при прийнятті вказаного висновку взагалі не було враховано дані інформаційної довідки по результатам підсумкових заліків ОСОБА_1 за 2014-2015 навчальний рік (тактично-спеціальна - 5, функціональна підготовка - 4, вогнева підготовка - 4, фізична підготовка - 4), відсутність у нього діючих дисциплінарних стягнень та 10 заохочень, а також позитивну характеристику безпосереднього керівника.

При цьому, не погодившись з висновком атестаційної комісії, позивач звернувся зі скаргою до апеляційної атестаційної комісії західного регіону №3.

Однак, членами апеляційної атестаційної комісії Західного регіону №3 скаргу ОСОБА_1 було відхилено, виходячи з недостатньої мотивації, не готовності до змін та у зв`язку з тим, що позивач не викликає довіри.

Зі змісту положень пункту 15 Інструкції №1465 слідує, що атестаційні комісії на підставі всебічного розгляду всіх матеріалів, які були зібрані на поліцейського, під час проведення атестування шляхом відкритого голосування приймають один з таких висновків: 1) займаній посаді відповідає: 2) займаній посаді відповідає, заслуговує призначення на вищу посаду; 3) займаній посаді не відповідає, підлягає переміщенню на нижчу посаду через службову невідповідність; 4) займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

Отже, встановивши невідповідність поліцейського займаній посаді, комісія може прийняти одне із 2-х рішень: або вважати поліцейського таким, що підлягає звільненню, або таким, що підлягає переміщенню на нижчу посаду.

При чому, вибір конкретного рішення в кожній атестаційній справі є дискреційним повноваженням відповідної комісії, яка приймає його, виходячи з конкретних обставин.

В даному ж випадку, комісія поверхнево, не у повній мірі з`ясувавши всі необхідні обставини, фактично формально, невмотивовано і безальтернативно вирішила, що позивач займаній посаді не відповідає і підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

Тобто, процедура атестації була підмінена оцінкою, сформованою в результаті нетривалої співбесіди, на підставі якої прийнято рішення про службову невідповідність. Це суперечить вимогам частини першої статті 57 Закону № 580-VIII та пункту 15 Інструкції №1465, відповідно до яких атестаційні комісії приймають рішення на підставі всебічного та глибокого розгляду всіх матеріалів, які були зібрані на поліцейського.

За такого правового регулювання та встановлених обставин справи колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про протиправність оскаржуваного наказу ГУНП в Рівненській області від 04 березня 2016 року № 32 о/с щодо звільнення позивача зі служби в поліції за пунктом 5 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через службову невідповідність).

Так, відповідно до пункту 5 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється - через службову невідповідність.

Разом з цим, необхідно звернути увагу на те, що названий Закон не надає конкретного визначення терміну «службова невідповідність». При цьому, виходячи з вимог та обмежень, що ставляться до поліцейського, та загального розуміння понять, можна дійти висновку, що під «службовою відповідністю» мається на увазі відповідність поліцейського встановленим вимогам, добросовісне виконання вимог законодавства та дисциплінованість.

Таким чином, «службова невідповідність» - це невідповідність займаній посаді в силу фізичного стану, хвороби, неналежної професійної підготовки, порушення порядку і правил несення служби тощо.

Оскільки метою проведення атестації для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду або звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність - є вирішення можливості залишення на службі і, як крайній захід, пропозиція щодо звільнення зі служби у зв`язку із службовою невідповідністю, в контексті норм Закону України «Про Національну поліцію» та «Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських», звільнення через службову невідповідність може мати місце лише у крайньому випадку, в разі неможливості подальшого залишення поліцейського на службі в поліції.

Однак, як встановлено у цій справі, саме на підставі зазначених рішень (висновків) атестаційної та апеляційної комісій відповідачем і було видано спірні накази про звільнення позивача із займаної посади через «службову невідповідність».

Водночас, як правильно вказано судами попередніх інстанцій, відповідачем, окрім немотивованих висновків атестаційної комісії, до суду не надано жодних належних доказів, які б беззаперечно свідчили про службову невідповідність позивача.

Крім того, слід звернути увагу й на позитивну характеристику позивача, а також на факт отримання ним достатньо високих балів на тестуванні, але ці обставини відповідачем по суті також не були враховані, а в протоколі взагалі не зазначено, чим саме керувалася комісія, надаючи рекомендацію про звільнення позивача через його службову невідповідність.

Так, Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював свою позицію щодо «принципу правової визначеності», відповідно до якого особа, здійснюючи правомірну поведінку, повинна мати можливість передбачати правові наслідки такої правової поведінки, чітко визначені законом.

В даній справі, позивач, маючи більше 14 років бездоганної служби в ОВС, позитивні результати проведеного тестування, позитивні характеристики, відсутність діючих дисциплінарних стягнень, розраховував на позитивне проходження процедури перевірки у вигляді атестування поліцейських на підставі критеріїв і процедур, визначених чинних законодавством.

Враховуючи викладене, Верховний Суд вважає правильним висновки судів попередніх інстанції, що рішення атестаційної комісії №4 про те, що підполковник поліції ОСОБА_1 займаній посаді не відповідає і підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність, є необґрунтованим та безпідставним і відповідно, не може бути належною і достатньою підставою для звільнення позивача з поліції через «службову невідповідність».

Отже, Верховний Суд погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанцій, про те, що атестаційна комісія, дійшла до невмотивованого висновку про невідповідність позивача займаній посаді та необхідність звільнення його зі служби в поліції «через службову невідповідність», а відповідач, відповідно, на підставі необґрунтованого висновку, протиправно 04 березня 2016 року видав спірний наказ №32-о/с про звільнення ОСОБА_1 зі служби.

Одночасно, у зв`язку із скасуванням судами оскаржуваного наказу про звільнення, у відповідності до вимог статті 235 КЗпП України, Закону України №580-VIII та Постанови КМУ «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» №100 від 08 лютого 1995 року (чинного у період спірних правовідносин), позивач підлягає поновленню на службі, на займаній посаді, зі стягненням з відповідача середньомісячного грошового забезпечення за час вимушеного прогулу (за період з 16 березня 2016 року по 26 травня 2016 року), що, в свою чергу, цілком обґрунтовано було вирішено судом першої інстанції та залишено в силі судом апеляційної інстанції.

Питання правомірності розміру середнього заробітку позивача за час вимушеного прогулу не є предметом касаційного оскарження, а тому оцінка Верховним Судом йому не надається.

Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції у справі.

Доводи, якими відповідач обґрунтовує свою касаційну скаргу, стосуються фактичних обставин справи, доказів, на підставі яких встановлено ці обставини, та правової оцінки, яку надали їм суди. Зважаючи на межі касаційного перегляду справи та повноваження касаційного суду на цій стадії достатніх та обґрунтованих підстав для того, щоб вважати висновки судів в даній справі помилковими, немає і аргументи відповідача їх не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Висновки щодо розподілу судових витрат

З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись пунктом 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 460-IX та статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Рівненській області - залишити без задоволення.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 26 травня 2016 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2016 року у справі №817/464/16 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіВ.М. Соколов А.Г. Загороднюк О.В. Калашнікова