ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2020 року

м. Київ

справа № 803/494/17

адміністративне провадження № К/9901/10886/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Губської О.А.

суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.

розглянув у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції справу

за позовом ОСОБА_1 до Волинського обласного військового комісаріату про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Волинського обласного військового комісаріату на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 01 червня 2017 року, ухвалену у складі судді Денисюка Р.С. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2017 року, постановлену у складі колегії суддів: Шавеля Р.М. (головуючий), Бруновської Н.В., Улицького В.З.

І. Суть спору:

1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Волинського обласного військового комісаріату, в якому просив визнати протиправними дії Волинського ОВК та скасувати наказ від 28.03.2017 № 82-од, а також повернути йому гарантовані державою кошти у розмірі 7282,90 грн.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуваний наказ є незаконним та таким, що суперечить законодавству України і Статуту Збройних Сил України. Позивач стверджує, що службове розслідування не проводилося та не було з`ясовано обставин, які мали суттєве значення для вирішення питання про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності. Відтак, військовим комісаром Волинського ОВК незаконно було прийнято рішення про притягнення його до дисциплінарної відповідальності та позбавлено премії в повному обсязі.

3. Відповідач позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

4. Наказом військового комісара Волинського ОВК від 21.06.2016 №157 на підставі витягу з наказу Міністра оборони України (по особовому складу) від 26.04.2016 №350, припису військового комісара Володимир-Волинського ОРВК від 17.06.2016 №48, старшого лейтенанта ОСОБА_1, наказом Міністра оборони України (по особовому складу) від 02.06.2016 №510 прийнятого на військову службу за контрактом та призначеного на посаду офіцера мобілізаційного відділення Володимир-Волинського об`єднаного районного військового комісаріату Волинської області, з 21.06.2016 зараховано до списків особового складу Володимир-Волинського районного військового комісаріату на всі види забезпечення.

5. Наказом військового комісара Волинського ОВК від 28.03.2017 №82-од «Про результати проведення розслідування по факту грубого порушення громадського порядку старшим лейтенантом ОСОБА_1 » за особисту недисциплінованість, порушення статтей 11, 49, 50 Статуту Внутрішньої служби, статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства старшого лейтенанта ОСОБА_1 попереджено про неповну службову відповідність та матеріали службового розслідування направлено у військову прокуратуру Луцького гарнізону для долучення до кримінального провадження стосовно нього.

6. Також відповідно до пунктів 31.5 та 31.6 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 №260 (із змінами), наказом військового комісара Волинського ОВК ОСОБА_1 позбавлено премії у повному розмірі за березень 2017 року.

7. Позивач, вважаючи вказані дії та рішення відповідача протиправними, звернувся з цим адміністративним позовом до суду.

ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

8. Волинський окружний адміністративний суд постановою від 01 червня 2017 року, яку залишено без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2017 року, позов задовольнив частково.

8.1. Визнав протиправним та скасував наказ Волинського обласного військового комісаріату № 82-од від 28.03.2017року «Про результати проведення розслідування по факту грубого порушення громадського порядку старшим лейтенантом ОСОБА_1»;

8.2. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

9. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, прийшов до висновку, що правові підстави для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності були відсутніми, оскільки саме по собі вчинення кримінального правопорушення не є підставою для дисциплінарної відповідальності військовослужбовця за порушення дисципліни. Також в акті службового розслідування не зазначено, в чому саме проявилася особиста недисциплінованість позивача та суть порушення громадського порядку; фактично зазначено фабулу кримінального правопорушення без аналізу неправомірності дій позивача; не враховано зміну кваліфікації дій позивача; не обґрунтовано обраний вид стягнення.

IV. Провадження в суді касаційної інстанції

10. Не погоджуючись з такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судами першої й апеляційної інстанцій норм матеріального права.

11. У скарзі відповідач просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, не передаючи справу на новий розгляд.

12. В обґрунтування касаційної скарги вказує, що при накладенні на позивача дисциплінарного стягнення було враховано характер вчинених військовослужбовцем дій, а саме - порушення громадського порядку, застосування невиправданого насилля до інших осіб, нехтування правовими механізмами врегулювання міжособистісних конфліктів, пряме порушення вимог Конституції та Законів України щодо недоторканості особи та її майна. Разом з тим, було враховано, що ст. лейтенант ОСОБА_1 неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів проти громадського порядку та моральності.

13. Також скаржник зазначив, що в ході здійснення досудового слідства у кримінальному провадженні №12017030060000104 від 05.02.2017, військовослужбовцю ОСОБА_1 слідчим відділенням Володимир-Волинського відділення поліції ГУНП у Волинській області за погодженням з Володимир-Волинською місцевою прокуратурою, 21.02.2017 було повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених частиною першою статті 296, частиною першою статті 186 КК України. Дане процесуальне рішення підтверджує той факт, що ст. лейтенант ОСОБА_1 , ігноруючи прямі обов`язки військовослужбовця ЗСУ й вимоги військових Статутів, порушив вимоги ст.49 Статуту внутрішньої служби ЗСУ стосовно захисту власності й поваги гідності інших людей, додержання вимог Конституції та законів України

14. Позивач у відзиві на касаційну скаргу вказує на її безпідставність та просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої та апеляційної інстанції - без змін.

15. Оскільки з матеріалів касаційної скарги вбачається, що відповідачем оскаржуються рішення судів першої та апеляційної інстанцій лише в частині позовних вимог які були задоволені, тому оскаржувані рішення судом касаційної інстанції перевіряються лише в цій частині в межах доводів та вимог касаційної скарги.

V. Джерела права й акти їх застосування

16. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити наступне.

17. За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

18. Частиною другою статті 2 КАС України визначено, що в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

19. Спірні правовідносини врегульовані Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» від 24.03.1999 № 551-XIV (далі - Дисциплінарний статут), який визначає сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг та Законом України «Про статут внутрішньої служби Збройних Сил України» від 24.03.1999 № 548- XIV(далі - Статут внутрішньої служби), який визначає загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб полку і його підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах.

20. Згідно з пунктом 11 Статуту внутрішньої служби необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України, покладає на військовослужбовців такі обов`язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.

21. Статтею 49 Статуту внутрішньої служби передбачено, що Військовослужбовці повинні постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, зобов`язані завжди пам`ятати, що за їх поведінкою судять не лише про них, а й про Збройні Сили України в цілому.

22. Відповідно до статті 56 Статуту внутрішньої служби військовослужбовці повинні бути ввічливими у спілкуванні з іншими особами, виявляти особливу увагу до осіб похилого віку, жінок і дітей, поступатися їм місцем у громадському транспорті, сприяти захистові честі й гідності громадян, додержанню громадського порядку, а також подавати допомогу при нещасних випадках, виникненні пожежі чи стихійного лиха.

23. Законом України від 24 березня 1999 року №551-XIV затверджено Дисциплінарний статут Збройних Сил України (далі - Дисциплінарний статут).

24. Преамбулою Дисциплінарного статуту закріплено, що цей Статут визначає сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців, а також військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг. Усі військовослужбовці Збройних Сил України незалежно від своїх військових звань, службового становища та заслуг повинні неухильно керуватися вимогами цього Статуту.

25. Відповідно до статті 1 Дисциплінарного статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, установлених військовими статутами та іншим законодавством України.

26. Статтею 2 Дисциплінарного статуту передбачено, що військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.

27. Згідно зі статтею 4 Дисциплінарного статуту військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; бути пильним, зберігати державну та військову таємницю; додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов`язків військової служби.

28. Частиною третьою статті 5 Дисциплінарного статуту передбачено, що стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов`язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків.

29. Статтею 45 Дисциплінарного статуту встановлено, що у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.

За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. За вчинення корупційних діянь чи інших правопорушень, пов`язаних із корупцією, військовослужбовці несуть відповідальність згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець притягається до кримінальної відповідальності.

30. Статтею 68 Дисциплінарного статуту встановлено, що на молодших та старших офіцерів можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) попередження про неповну службову відповідність; д) пониження в посаді; е) пониження військового звання на один ступінь; є) звільнення з військової служби за службовою невідповідністю; ж) позбавлення військового звання.

31. Порядок накладення дисциплінарних стягнень визначений статтями 83-95 Дисциплінарного статуту.

32. Відповідно до статті 83 Дисциплінарного статуту на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.

33. Згідно зі статтею 84 Дисциплінарного статуту, прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

34. Статтею 85 Дисциплінарного статуту визначено, що службове розслідування призначається письмовим наказом командира, який вирішив притягнути військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, воно може бути проведено особисто командиром, доручено офіцерові чи прапорщикові (мічманові), а у разі вчинення правопорушення рядовим (матросом) чи сержантом (старшиною) - також сержантові (старшині). Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України встановлюється наказом Міністра оборони України.

35. Згідно зі статтею 86 Дисциплінарного статуту після розгляду письмової доповіді про проведення службового розслідування командир проводить бесіду з військовослужбовцем, який вчинив правопорушення. Якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення.

36. Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

VI. Висновок Верховного Суду

37. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.

38. Предметом спору у цій справі є правомірність притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді попередження про неповну службову відповідність за порушення статей 11, 49, 50 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, а також грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства.

39. З аналізу статей 1-2 та 4 Дисциплінарного статуту випливає, що підставою для дисциплінарної відповідальності військовослужбовців є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні службової дисципліни та означає недотримання Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, інших нормативно-правових актів, а також Присяги.

40. У спірних правовідносинах підставою для застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність слугував висновок відповідача про вчинення позивачем кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 296, частиною першою статті 186 КК України.

41. Як встановлено судами попередніх інстанцій, 10.02.2017 до Волинського ОВК надійшло повідомлення тимчасово виконуючого обов`язки військового комісара Володимир-Волинського об`єднаного районного військового комісаріату про те, що Володимир-Волинським відділенням національної поліції відкрито кримінальне провадження за фактом побиття громадянина ОСОБА_3 та заволодіння його речами офіцером мобілізаційного відділення Володимир-Волинського об`єднаного районного військового комісаріату старшим лейтенантом ОСОБА_1 , в зв`язку з чим наказом військового комісара Волинського ОВК № 29-агд від 10.02.2017 призначено службове розслідування за зазначеним фактом скоєння кримінального правопорушення.

42. В ході проведення службового розслідування встановлено, що 04.02.2017 о 18:30 год. біля пологового будинку по вулиці Павлова у м. Володимир-Волинському старший лейтенант ОСОБА_1 вчинив хуліганські дії по відношенню до громадянина ОСОБА_3 , а саме спричинив декілька ударів в обличчя та заволодів пакетом з майном. Цей факт було внесено до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 296 (хуліганство) та частиною першою статті 186 (грабіж) КК України. Слідство триває.

43. Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, Суд зазначає наступне.

44. З аналізу норм Дисциплінарного статуту вбачається, що вирішальним при накладенні дисциплінарної відповідальності за скоєний проступок військовослужбовцем є характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, ступень вини, попередня поведінка порушника та розмір завданих державі та іншим особам збитків, а однією із обставин, які потрібно довести при здійсненні дисциплінарного проступку є вина особи в невиконанні або неналежному виконанні покладених на нього обов`язків.

45. Крім того, під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

46. В аспекті спірних правовідносин Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що матеріали кримінального провадження не можуть бути самостійним доказом учинення позивачем дисциплінарного проступку.

47. З`ясування обставин, які були приводом для службового розслідування не може обмежуватися лише проміжними офіційними результатами досудового розслідування.

48. Суд зазначає, що одне і те саме протиправне діяння може бути підставою для різних видів відповідальності, зокрема дисциплінарної, адміністративної, кримінальної, кожен з яких має самостійний характер і вимагає доведення характерних саме для цього виду відповідальності обставин.

49. Так, підставою для дисциплінарної відповідальності є невиконання чи неналежне виконання службової дисципліни. Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини військовослужбовця, з`ясовуються відповідним командиром самостійно або під час службового розслідування і повинні бути відображені у відповідному наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності або висновку службового розслідування, незалежно від того, яку кваліфікацію ті самі діяння військовослужбовця отримали в межах кримінального провадження та які наслідки, у підсумку, настали чи можуть настати для такої особи.

50. Як вірно установили суди попередніх інстанцій, притягаючи до дисциплінарної відповідальності позивача, відповідач обмежився лише констатацією факту вчинення позивачем кримінального правопорушення, як це було викладено в повідомленні органів поліції, водночас об`єктивна сторона, причини та умови вчинення дисциплінарного проступку відповідачем не встановлювалися.

51. Будь-яких доказів особистої недисциплінованості позивача, порушення останнім вимог Статуту внутрішньої служби та Дисциплінарного статуту, вчинення порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства відповідачем не наведено.

52. Фактично відповідачем зазначено фабулу справи про кримінальне правопорушення, однак без здійснення обґрунтованого аналізу неправомірності дій позивача.

53. Водночас самостійно доведених фактів, які б підтверджували порушення позивачем службової дисципліни службовим розслідуванням встановлено не було.

54. Наказ про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності повинен, містити обставини вчинення допущеного військовослужбовцем проступку, підстави прийняття рішення про притягнення його до дисциплінарної відповідальності із обґрунтуванням обрання певного виду стягнення, який застосовується до порушника, з урахуванням передбачених у Дисциплінарному статуті Збройних Сил України обставин.

55. В оскаржуваному наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності не вказано яким саме чином позивач порушив статті 11, 49, 50 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статтю 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, не зазначено мотивування причинобрання саме такого виду (ступеню) відповідальності.

56. Крім того, під час службового розслідування позивач надав письмові пояснення, оцінку яким відповідачем надано не було.

57. При цьому, з матеріалів справи слідує, що 19.05.2017 прокурор військової прокуратури Луцького гарнізону Західного регіону України старший лейтенант юстиції Левчук О.В., розглянувши матеріали зазначеного вище кримінального провадження №12017030060000104, зареєстрованого 05.02.2017 в ЄРДР, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 296 КК України, та встановивши наявність достатніх доказів для зміни раніше повідомленої особи підозри у вчиненні кримінального правопорушення, відповідно до Кримінального процесуального кодексу України, повідомив ОСОБА_1 про те, що він підозрюється в умисному заподіянні легких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_3 , що спричинило короткочасний розлад здоров`я, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 125 КК України.

58. З урахуванням викладеного, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що у відповідача не було підстав для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, а тому наявні підстави для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування наказу Волинського обласного військового комісаріату № 82-од від 28.03.2017р. «Про результати проведення розслідування по факту грубого порушення громадського порядку старшим лейтенантом ОСОБА_1».

59. Доводи касаційної скарги спростовуються викладеними вище нормами права та установленими обставинами справи, у зв`язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування оскаржуваних судових рішень.

60. За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в судових рішеннях повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

61. Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

62. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

63. Отже, Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

64. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

VII. Судові витрати

65. З огляду на результат касаційного розгляду, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Волинського обласного військового комісаріату залишити без задоволення.

2. Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 01 червня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2017 року у справі № 803/494/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. А. Губська

Судді І. В. Дашутін

М. М. Яковенко