Історія справи

Ухвала КАС ВП від 20.02.2018 року у справі №826/12355/14

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 травня 2019 року

Київ

справа №826/12355/14

адміністративне провадження №К/9901/24734/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І. А.,

суддів - Олендера І. Я., Ханової Р. Ф.,

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 березня 2015 року (головуючий суддя - Літвінова А. В. )

та на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду 14 травня 2015 року (колегія суддів: головуючий суддя - Парінов А. Б., судді - Грибан І. О., Беспалов О. О.)

у справі №826/12355/14

за позовом Приватного підприємства "Дубекспо"

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві, Головного управління Державної казначейської служби України у м.

Києві

про стягнення сум бюджетного відшкодування та пені,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2014 року Приватне підприємство "Дубекспо" (далі - Підприємство) звернулось в Окружний адміністративний суд міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ДПІ), Головного управління Державної казначейської служби України у м.

Києві (ДКС) про стягнення сум бюджетного відшкодування та пені.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що правомірність суми заявленої до відшкодування підтверджена контролюючим органом, відтак право позивача на отримання бюджетного відшкодування у визначеній сумі є безспірним, натомість податковий орган, всупереч вимог Податкового кодексу України (далі - ПК України), у встановлений законом строк, не підготував та не подав розпоряднику бюджетних коштів відповідний висновок про відшкодування позивачу грошових коштів.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 березня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2015 року, позов задоволено:

-стягнуто з Державного бюджету України на користь приватного підприємства "Дубекспо" суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 698 093,00 грн. ;

-стягнуто з Державного бюджету України на користь приватного підприємства "Дубекспо" суми пені, щодо протермінування бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 184 912,94 грн. ;

-зобов'язано державну податкову інспекцію у Голосіївському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві та головне управління державної казначейської служби України в місті Києві подати звіт про виконання судового рішення протягом двох місяців з моменту набрання законної сили рішенням суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій зазначили про те, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність що полягала у неподанні до органу Державної казначейської служби України висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь ПП "Дубекспо", тому позовні вимоги про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача сум бюджетної заборгованості з відшкодування податку на додану вартість у розмірі 698 093 грн. та пені за період прострочення є обґрунтованими та підлягаю задоволенню.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Головне упраління Державної казначейської служби України в м. Києві оскаржило їх в касаційному пряду.

Так, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10 листопада 2015 року касаційну скаргу Головного упраління Державної казначейської служби України в м.

Києві відхилено, постанову Окружного адміністартивного суду міста Києва від 11 березня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2015 року залишено без змін.

Також, не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, Державна податкова інспекція у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що відносно директора ПП "Дубекспо" ОСОБА_1 порушено кримінальну справу №51-3647, в якій досліджується питання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок підприємства, а також вказує про наявність відносно нього кримінального провадження №32012110010000007.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційних скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що позивач зареєстрований платником податку на додану вартість та перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Голосіївському районі м. Києва.

Позивачем подано до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва декларації з податку на додану вартість в яких відображено відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок за період з травня 2011 року по грудень 2011 року, січень 2012 року у загальному розмірі 698 093,00 грн.

Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі міста Києва проведено документальні позапланові виїзні перевірки Приватного підприємства "Дубекспо" з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника за період з травня 2011 року по грудень 2011 року та січень 2012 року за результатами яких були складені довідки: від 05.04.2012 №75/2-07-20-36203336 за січень 2012 року; від 29.02.2012 №197/2-07-20-36203336 за грудень 2011 року; від 25.01.2012 №65/2-07-20-36203336 за листопад 2011 року; від 04.01.2012 №5/2-07-20-36203336 за вересень, жовтень 2011 року; від
03.11.2011 №1062/2-07-20-36203336 за серпень 2011 року; від 11.10.2011 №960/2-07-20-36203336 за липень 2011 року; від 13.09.2011 №874/2-07-20-36203336 за червень 2011 року; від 12.08.2011 №786/2-07-20-36203336 за травень 2011 року.

Зазначеними довідками підтверджено достовірність сум податку на додану вартість в загальній сумі 698 093 грн., що підлягають відшкодуванню на поточний рахунок платника.

Крім того, достовірність сум податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню підтверджується і актами звірок між платником податків та контролюючим органом від 15.08.2014 №5107-20 та від 08.10.2014 №5967-20, з яких вбачається відсутність будь-яких розбіжностей в даних обліку контролюючого органу та Приватного підприємства "Дубекспо".

Таким чином, право позивача на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість підтверджене контролюючим органом у встановленому законом порядку.

Надаючи правову оцінку викладеним обставинам, колегія суддів виходить з наступного.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п. 200.1 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України) (в редакції, що була чинною до 01.01.2015) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.7 статті 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Пунктами 200.10-200.13 статті 200 ПК України встановлено, що протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Контролюючий орган зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.

Відповідно до пунктів 200.14, 200.15 статті 200 ПК України якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування.

У разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або контролюючий орган розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про це орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням.

Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження контролюючий орган протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Згідно з п. 6 Порядку взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2011 року № 39, на підставі висновку та узагальненої інформації про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначені у висновках, орган державної казначейської служби перераховує платникові податку зазначену у висновку суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку, відкритий в обслуговуючому банку, протягом: п'яти операційних днів після отримання висновку в разі, коли платник податку не має права на автоматичне відшкодування податку на додану вартість.

З аналізу вищевикладеного вбачається, що бюджетне відшкодування ПДВ раніше здійснювалося органом державного казначейства з дотриманням процедури та на умовах, встановлених статтею 200 ПК України та Порядком взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2011 року № 39, на підставі податкової декларації та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації, у п'ятиденний термін з дня надходження від податкового органу відповідного висновку.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що контролюючими органами в порушення згадуваних норм Податкового кодексу України допущено протиправну бездіяльність що полягає у неподанні органу Державного казначейства України висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь позивача, що вказує на обґрунтованість позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності щодо неподання висновку із зазначенням суми податку на додану вартість у розмірі 698 093 грн.

Доводи контролюючого органу про те, що відносно директора приватного підприємства "Дубекспо" ОСОБА_1 порушено кримінальну справу №51-3647, в якій досліджуються питання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок підприємства, колегія судів не бере до уваги, оскільки слідчим СВ державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва лейтенантом податкової міліції Миколаєвським Б. А. 27.09.2012 винесено постанову про закриття кримінальної справи №51-3647, порушеної відносно директора приватного підприємства "Дубекспо" ОСОБА_1 за відсутністю в діях директора приватного підприємства "Дубекспо" ОСОБА_1 ознак злочину передбаченого частиною 5 статті 191 Кримінального кодексу України, про що зазначали суди попередніх інстанцій.

Крім того, колегія суддів зазначає, що з урахуванням встановленого судами права позивача на бюджетне відшкодування ПДВ, а також відсутність механізму реального відшкодування платнику податків узгодженої суми бюджетного відшкодування вказаного податку, такий спосіб захисту порушеного права як зобов'язання контролюючого органу надати висновок про підтвердження заявленої платником податків суми бюджетного відшкодування, на думку колегії суддів, не призведе до ефективного відновлення права платника податків.

Відповідно до частини 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожна юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошував, що поняття "майно" у першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на речі матеріального світу та не залежить від формальної класифікації, прийнятої у національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть розглядатися як "майнові права", а отже, як "майно" (див. mutatis mutandis рішення у справі "Бейелер проти Італії" від 05 січня 2000 року) (Beyeler v. Italy, заява № 33202, § 100)).

За певних обставин "легітимне очікування" на отримання "активу" також може захищатися статтею 1 Першого протоколу до Конвенції. Так, якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має "легітимне очікування", якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя (див. mutatis mutandis рішення у справі "Суханов та Ільченко проти України" від 26 червня 2014 року (Sukhanov and Ilchenko v.

Ukraine, заяви № 68385/10 та № 71378/10, § 35)).

ЄСПЛ у рішенні у справі "Інтерсплав проти України" від 09 січня 2007 року зазначив, що юридична особа-платник ПДВ мала достатньо підстав сподіватись на відшкодування цього податку, так само як і на компенсацію за затримку його виплати, та встановив, що заявник мав захищений статтею 1 Першого протоколу до Конвенції майновий інтерес (Intersplav v. Ukraine, заява № 803/02, § 31-32). ЄСПЛ констатував забезпеченням поновлення порушеного права позивача, є стягнення з Державного бюджету України через ГУ ДКС України у м. Києві на користь товариства заборгованості бюджету із відшкодування ПДВ та пені, нарахованої на суму такої заборгованості.

Така ж сама правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 у справі №826/7380/15.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для стягнення з Державного бюджету України на користь позивача бюджетну заборгованість з відшкодування податку на додану вартість у розмірі 698 093 грн.

Крім того, згідно з п. 200.23 ст. 200 ПК України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для стягнення на користь позивача пені, нарахованої на суму наявної бюджетної заборгованості з ПДВ.

Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 77 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч вимог вищенаведеної статті, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано належних та беззаперечних доказів відсутності у позивача права на бюджетне відшкодування ПДВ у вказаному вище розмірі з урахуванням сум пені, нарахованої відповідно до п. 200.23 ст. 200 ПК України.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Відповідно до частини 3 статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та здійснивши системний аналіз долучених до справи доказів, проаналізувавши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 березня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду 14 травня 2015 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова