Історія справи

Ухвала КАС ВП від 25.04.2018 року у справі №820/12077/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 квітня 2018 року

Київ

справа №820/12077/15

адміністративне провадження №К/9901/7719/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стрелець Т. Г., суддів: Білоуса О. В., Желтобрюх І. Л.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу № 820/12077/15

за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України про визнання дій незаконними, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2016 (прийняту в складі колегії суддів: головуючого - Лях О.П., суддів: Старосуда М.І. , Яковенка М.М.), у с т а н о в и в :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної фіскальної служби України, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просив визнати незаконними та скасувати:

- наказ Державної фіскальної служби України від 02.11.2015 № 833 «Про проведення службового розслідування та відсторонення від посади»,

- наказ Державної фіскальної служби України від 01.12.2015 № 960 «Про проведення службового розслідування та відсторонення від посади»,

- наказ Державної фіскальної служби України від 08.12.2015 № 126-дс «Про накладення дисциплінарного стягнення»,

- наказ Державної фіскальної служби України від 29.12.2015 № 164-дс «Про накладення дисциплінарного стягнення».

В обґрунтування позову позивач послався на те, що оскаржувані накази Державної фіскальної служби України є неправомірними, необґрунтованими, безпідставними через відсутність доказів порушення позивачем трудового законодавства. Додатково позивач вказав, що прийняті накази у період перебування його на лікарняному суперечать вимогам Дисциплінарного статуту, а тому є незаконними.

Короткий зміст рішення суду І інстанції

2. Харківський окружний адміністративний суд постановою від 19.01.2016 адміністративний позов задовольнив. Визнав незаконними та скасував накази Державної фіскальної служби України від 08.12.2015 №126-дс та від 29.12.2015 №164-дс. В іншій частині позовних вимог відмовив.

Задовольняючи позов в частині скасування наказів від 08.12.2015 № 126-дс та від 29.12.2015 № 164-дс, суд першої інстанції виходив з того, що під час непрацездатності осіб, стосовно них не може бути розпочато та проведене службове розслідування, а відтак і не може виникнути підстав для відсторонення таких осіб від виконання повноважень за посадою.

Відмовляючи в задоволені позові в частині скасування наказів від 02.11.2015 № 833 та від 01.12.2015 № 960, суд зазначив, що вони не мають безпосередній вплив на стан суб'єктивних прав та обов'язків позивача, а тому не порушують його права та не мають ніяких правових наслідків.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

3. Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 11.04.2016 апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України задовольнив. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.01.2016 у справі № 820/12077/15 в частині задоволення позовних вимог скасував та прийняти в цій частині нову постанову. В задоволенні позову в частині вимог про визнання незаконними та скасування наказів від 08.12.2015 № 126-дс та від 29.12.2015 № 164-дс відмовив.

В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.01.2016 року по справі "820/12077/15 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції в частині відмови про скасування наказів від 08.12.2015 № 126-дс та від 29.12.2015 № 164-дс мотивована тим, що цими наказами позивача не було притягнуто до дисциплінарної відповідальності, оскільки в них зазначено про вирішення цього питання після виходу на роботу, тобто на майбутнє.

Вимоги в частині скасування наказів від 02.11.2015 № 833 та від 01.12.2015 № 960 апеляційний суд не переглядав, відповідно до частини першої статті 195 КАС України, оскільки жодною із сторін рішення суду першої інстанції в цій частині не оскаржувалось.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та заперечення

4. У квітні 2016 року представник ОСОБА_1 за довіреністю - ОСОБА_2 звернулася з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, яку в січні 2018 року передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Посилаючись на порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального права, позивач просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2016 та залишити в силі постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.01.2016.

II. АРГУМЕНТИ СТОРІН

А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (ОСОБА_1)

5. Скаржник скаржиться на те, що відповідачем прийняті накази від 08.12.2015 № 126-дс та від 29.12.2015 № 164-дс з порушенням Закону України "Про дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" від 22.02.2006 № 3460-IV, зокрема, службове розслідування проведене без урахування письмових пояснень порушника.

Також скаржник скаржиться на порушення судами статті 7 КАС України, оскільки не врахував та не надав оцінки обставини щодо звільнення відповідно до наказу від 08.12.2015 № 125-дс.

IІI. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

6. Наказом Державної фіскальної служби України від 15.06.2015 № 1633-о ОСОБА_1 було призначено на посаду першого заступника начальника Головного управління ДФС України у Харківській області.

На виконання п. 3 протокольного рішення оперативної наради ДФС України від 23.10.2015, наказом ДФС України від 02.11.2015 № 833 відносно позивача з 03.11.2015 по 02.12.2015 року було призначено проведення службового розслідування та на період службового розслідування позивача відсторонено від посади.

Згідно висновку службового розслідування позивач здійснює координацію діяльності підрозділів податкової міліції.

Відповідно до абз. 2 п. 10 Положення про Головне управління ДФС у Харківській області, затвердженого наказом ДФС від 27.08.2014 № 79, начальник головного управління ДФС у Харківській області має заступників, один з яких координує діяльність підрозділів податкової міліції. Підпунктом 2 пункту 12 Положення № 79 регламентовано, що заступники начальника головного управління забезпечують виконання повноважень відповідно до затвердженого розподілу обов'язків.

Наказами ГУ ДФС у Харківській області від 17.06.2015 № 168, від 01.07.2015 № 185, від 28.07.2015 № 234, від 27.08.2015 № 270 та від 05.10.2015 № 305 «Про тимчасовий розподіл обов'язків між керівництвом Головного управління ДФС у Харківській області» передбачено, що перший заступник начальника ГУ ДФС у Харківській області позивач здійснює керівництво роботою оперативного управління, слідчого управління фінансових розслідувань та відділу боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом.

За висновком службового розслідування, затвердженим Головою ДФС України 30.11.2015, знайшли своє підтвердження факти неналежної координації роботи оперативних підрозділів та слідчих підрозділів фінансових розслідувань з боку першого заступника начальника Головного управління ДФС у Харківській області, полковника податкової міліції ОСОБА_1

На підставі зазначеного висновку ДФС України 08.12.2015 був виданий наказ № 126-ДС «Про накладення дисциплінарного стягнення», згідно з яким перший заступник начальника Головного управління ДФС у Харківській області, полковник податкової міліції ОСОБА_1 підлягає притягненню до дисциплінарної відповідальності у вигляді суворої догани, однак враховуючи те, що він перебуває на лікарняному, вирішити питання після його виходу на роботу. Також, зобов'язано керівництво ГУ ДФС у Харківській області в день виходу ОСОБА_1 на роботу забезпечити надання ним пояснень по суті питань, які розглядались у ході службового розслідування.

Крім того, наказом ДФС України від 01.12.2015 № 960, з метою з'ясування обставин неналежної координації роботи оперативних підрозділів та слідчих підрозділів фінансових розслідувань ГУ ДФС у Харківській області, що призвело до невиконання листів - доручень ДФС України від 11.09.2015 та від 14.09.2015, з 03.12.2015 по 02.01.2016 відносно позивача було призначено проведення службового розслідування.

Згідно висновку за результатами проведення службового розслідування перший заступник начальника Головного управління ДФС у Харківській області, полковник податкової міліції ОСОБА_1 підлягає притягненню до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення із займаної посади та податкової міліції.

На підставі зазначеного висновку ДФС України 29.12.2015 був виданий наказ № 164-ДС «Про накладення дисциплінарного стягнення», яким за порушення службової дисципліни, неналежне виконання службових обов'язків, перший заступник начальника Головного управління ДФС у Харківській області, полковник податкової міліції ОСОБА_1 підлягає притягненню до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення із займаної посади та податкової міліції. Однак, враховуючи те, що він перебуває на лікарняному, питання звільнення вирішити після його виходу на роботу.

Не погоджуючись з наказами Державної фіскальної служби України, позивач звернулася позовом до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

7. Конституція України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР

7.1. Частина перша статті 55. Права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

8. Кодекс адміністративного судочинства України від 06.07.2005 № 2747-IV

8.1. Частина перша статті 2. Завдання адміністративного судочинства

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

8.2. Пункт восьмий частини першої статті 3. Визначення понять

Позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

8.3. Частина перша статті 6. Право на судовий захист

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

9. Закон України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" від 22.02.2006 № 3460-IV

9.1. Частина п'ята статті 18. Виконання та зняття дисциплінарних стягнень

Такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з посади, пониження в спеціальному званні та звільнення з органів внутрішніх справ, вважаються виконаними після видання наказу по особовому складу.

V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

Щодо доводів касаційної скарги

10. Відповідно до процесуального кодексу під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Як вбачається зі змісту касаційної скарги ОСОБА_1 не погоджується з рішенням суду апеляційної інстанції, оскільки накази Державної фіскальної служби України від 08.12.2015 №126-дс та від 29.12.2015 №164-дс прийняті з порушенням Закону України "Про дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" від 22.02.2006 № 3460-IV.

Враховуючи спосіб захисту та мотиви, за допомогою яких особа має захищати її порушене, невизнане або оспорюване право, який обрав позивач, суд апеляційної інстанції обґрунтовано вказав, що накази Державної фіскальної служби України від 08.12.2015 №126-дс та від 29.12.2015 №164-дс не були реалізовані відповідно до положень частини п'ятої статті 18 Закон № 3460-IV, оскільки цими наказами позивача не було притягнуто до дисциплінарної відповідальності.

У зв'язку з цим колегія вважає, що ОСОБА_1 мав би не лише висловити свою незгоду з наказами за наслідками проведеного розслідування, але й обґрунтувати їх оскарження настанням певних наслідків щодо порушення його прав, чого останнім зроблено не було.

Адже, відповідно до статей 2, 3 та 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Завданням адміністративного судочинства відповідно до ст. 2 КАСУ є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.

Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Наведені положення не дозволяють скаржитися щодо законодавства або певних обставин абстрактно, лише тому, що заявники вважають начебто певні положення норм законодавства впливають на їх правове становище.

З наведеного слідує, що суд під час розгляду справи повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача - суб'єкта владних повноважень, створення перешкод для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод позивача.

Відповідно до частини п'ятої статті 18 Закону № 3460-IV дисциплінарні стягнення, як звільнення з посади, пониження в спеціальному званні та звільнення з органів внутрішніх справ, вважаються виконаними після видання наказу по особовому складу.

Аналізуючи наведені норми права, суд апеляційної інстанції правильно зазначив, що позивач не навів обґрунтування щодо існування реального негативного впливу на його конкретні права чи інтереси в зв'язку з прийняттям оскаржуваних наказів, відповідно до частини першої статті 71 КАС України, оскільки як зазначив сам позивач його було звільнено зі служби наказом № 125-да від 08.12.2015.

Таким чином негативний вплив на права позивача, у зв'язку із звільненням зі служби може нести наказ Державної фіскальної служби України № 125-да від 08.12.2015.

Разом з цим суд апеляційної інстанції обґрунтовано вказав, що цей наказ не є предметом спору у цій справі, а відтак не може бути оцінений судом.

Незгода позивача з наказом Державної фіскальної служби України № 125-да від 08.12.2015 не може бути достатньою підставою для скасування наказів Державної фіскальної служби України від 08.12.2015 №126-дс та від 29.12.2015 №164-дс.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновками апеляційної інстанції, що позивач не зміг довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

11. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи, що накази Державної фіскальної служби України від 08.12.2015 №126-дс та від 29.12.2015 №164-дс не впливають на права позивача, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для їх скасування.

Таким чином висновки суду апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні, тому касаційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без змін.

З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2016 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Т.Г. Стрелець

О.В. Білоус

І.Л. Желтобрюх,

Судді Верховного Суду