ПОСТАНОВА

Іменем України

26 квітня 2018 року

Київ

справа №813/3455/16

адміністративне провадження №К/9901/42147/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2017 року (суддя Сапіга В.П.) у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Західенерго" до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Західенерго" звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Львові Міжрегіонального Головного управління ДФС (яку в подальшому ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20 листопада 2017 року замінено її правонаступником - Офісом великих платників податків ДФС, далі відповідно - Інспекція та Офіс) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27 квітня 2016 року №0000242202/5431, №0000232202/5433, №0000222202/5430.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2016 року позов задоволено.

При цьому, зазначена постанова ухвалена судом першої інстанції у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін, а повний її текст виготовлено 19 грудня 2016 року.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Інспекція 21 грудня 2016 року подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права, просила його скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 січня 2017 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв'язку з її невідповідністю вимогам частини 6 статті 187 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент постановлення ухвали; далі - КАС України), оскільки до апеляційної скарги не додано документ про сплату судового збору, а ухвалою цього ж суду від 25 січня 2017 року на підставі відповідного клопотання податкового органу продовжено строк для усунення її недоліків.

Ухвалою від 24 квітня 2017 року Львівський апеляційний адміністративний суд відмовив в задоволенні клопотання відповідача про відстрочення сплати судового збору, а подану ним апеляційну скаргу повернув на підставі пункту 1 частини 3 статті 108 КАС України у зв'язку із неусуненням у встановлений судом строк її недоліку.

16 травня 2017 року Інспекція повторно подала апеляційну скаргу на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2016 року, одночасно заявивши й клопотання про поновлення пропущеного строку апеляційного оскарження, обґрунтоване неможливістю сплати судового збору (при первісному поданні апеляційної скарги) в зв'язку з відсутністю належного фінансування видатків, передбачених для цієї мети.

Втім ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2017 року, з врахуванням приписів частини 4 статті 189 КАС України, апеляційну скаргу залишено без руху у зв'язку з її поданням поза межами строку апеляційного оскарження й визнанням судом підстав, вказаних у клопотанні про його поновлення, неповажними; запропоновано Інспекції в тридцятиденний з моменту отримання копії ухвали строк навести інші (поважні) причини тривалого пропуску строку апеляційного оскарження, а також надати пояснення з приводу тієї обставини, що згідно платіжного доручення №13935 від 27 квітня 2017 року оплату судового збору проведено банком 28 квітня 2017 року, тоді як апеляційну скаргу подано лише 16 травня 2017 року.

В межах наданого для усунення недоліків апеляційної скарги строку Інспекцією надіслано до суду клопотання, у якому остання навела ті ж обставини (недостатність бюджетного фінансування), що вже вказувались в повторній апеляційній скарзі при її поданні та визнані судом неповажними, а також додатково зазначила, що надіслане 13 травня 2017 року Офісом великих платників податків ДФС платіжне доручення представником Інспекції отримано 15 травня 2017 року й одразу ж 16 травня 2017 року підготовлено та подано до суду повторну апеляційну скаргу, на підтвердження чого додала експрес-накладну ТОВ "Нова пошта" №5900025719522.

Ухвалою від 07 серпня 2017 року Львівський апеляційний адміністративний суд на підставі абзацу 2 частини 4 статті 189 КАС України відмовив у відкритті провадження за апеляційною скаргою, оскільки прийшов до висновку про неповажність наведених відповідачем причин пропуску строку апеляційного оскарження.

При цьому, як зазначив апеляційний суд, відсутність коштів для сплати судового збору може свідчити про незадовільний майновий стан особи, яка подає апеляційну скаргу, що, в свою чергу, може бути підставою для її звільнення від сплати судового збору (його відстрочення або розстрочення) при першому поданні апеляційної скарги, проте не є безумовною підставою для поновлення строку апеляційного оскарження при повторному зверненні; що ж до поданої відповідачем експрес-накладної ТОВ "Нова пошта" №5900025719522 від 13 травня 2017 року, то з її змісту неможливо ідентифікувати документи, які були предметом поштового відправлення, а отже вона не може слугувати доказом відправлення Офісом великих платників податків Інспекції платіжного доручення №13935 від 27 квітня 2017 року.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду апеляційної інстанції від 07 серпня 2017 року, Офіс звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм процесуального права й залишення поза увагою наведених в клопотанні про поновлення пропущеного строку обставин його пропуску (відсутність коштів, передбачених для сплати судового збору та пізнє отримання платіжного доручення), просив вказане рішення суду апеляційної інстанції скасувати та направити справу до цього ж суду для продовження розгляду.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

Позивач письмових заперечень (відзиву) на касаційну скаргу суду не надав.

Справу згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями передано для розгляду касаційної скарги колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду: головуючий суддя Пасічник С.С. (суддя-доповідач), судді: Васильєва І.А., Юрченко В.П.

Перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судом апеляційної інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги, виходячи з наступного.

За змістом частини 2 статті 186 КАС України (в редакції, чинній на момент подання апеляційної скарги) апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Частиною 4 статті 189 КАС України було визначено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 186 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Отже, у випадку пропуску строку апеляційного оскарження підставами для розгляду апеляційної скарги є лише наявність поважних причин (підтверджених належними доказами), тобто обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій.

Дотримання строків оскарження судового рішення є однією із гарантій додержання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся із скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними.

З огляду на викладені вимоги закону та зважаючи, що, як вже зазначалось, повторна апеляційна скарга на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2016 року була подана поза межами законодавчо встановленого десятиденного строку її апеляційного оскарження, а вказані Інспекцією в клопотанні причини пропуску цього строку визнані судом апеляційної інстанції недостатніми для висновку про його пропуск з поважних причин, касаційний суд вважає, що Інспекції обґрунтовано відмовлено у відкритті апеляційного провадження на підставі абзацу 2 частини 4 статті 189 КАС України ухвалою судді Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2017 року.

Доводи ж касаційної скарги про те, що неможливість вчасної подачі апеляційної скарги була зумовлена відсутністю належного фінансування видатків, передбачених для сплати судового збору, не свідчать про наявність поважних підстав, що перешкоджали відповідачу своєчасно звернутися до суду апеляційної інстанції.

Стаття 49 КАС України передбачала обов'язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи), добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, щодо сплати судового збору.

З метою виконання процесуального обов'язку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії.

Це стосується і суб'єктів владних повноважень, які фінансуються з Державного бюджету України, зокрема, в частині видатків на оплату судового збору, а тому держава повинна створити належні фінансові можливості і заздалегідь передбачити відповідні кошти на вказані цілі у кошторисах установ.

Отже, відсутність відповідного бюджетного фінансування щодо видатків на оплату судового збору не можуть впливати на дотримання строку апеляційного оскарження судових рішень і, як наслідок, не є поважною підставою пропуску цього строку.

Не спростовують висновків суду апеляційної інстанції й обставини звернення Інспекції з первинною апеляційною скаргою (яку було залишено без руху та повернуто з підстав несплати судового збору) у строк, встановлений статтею 186 КАС України, оскільки невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху не є поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження, адже не є такою, що не залежить від волі особи, яка її подає, і не надає такій особі права у будь-який необмежений після спливу строку апеляційного оскарження час реалізовувати право на оскарження судових рішень.

Водночас, як правильно зазначив апеляційний суд, зі змісту доданої відповідачем до клопотання про поновлення пропущеного строку експрес-накладної ТОВ "Нова пошта" №5900025719522 від 13 травня 2017 року неможливо встановити, які саме документи, надіслані Офісом до Інспекції, були предметом цього поштового відправлення.

При цьому, Верховний Суд враховує, що вдруге апеляційну скаргу Інспекцією було подано 16 травня 2017 року, тобто майже через місяць після її первісного повернення судом апеляційної інстанції; при цьому, доказів наявності непереборних обставин, які б перешкоджали апеляційному оскарженню судового рішення у цей період, матеріали справи не містять.

У касаційній скарзі відсутні й відомості про наявність інших обставин, які б давали підстави для поновлення строку апеляційного оскарження, а також свідчили б про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права при ухваленні судового рішення, а тому підстави для його скасування та задоволення касаційної скарги відсутні.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України (в редакції, чинній на момент ухвалення даної постанови) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 327, 341, 345, 349, 350, 355 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС залишити без задоволення, а ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко ,

Судді Верховного Суду