Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 лютого 2018 року

Київ

справа №820/1466/16

адміністративне провадження №К/9901/7667/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

Суддя-доповідач - Бевзенко В.М.,

суддів: Данилевич Н.А., Шарапи В.М.

розглянувши у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу № 820/1466/16

за позовом ОСОБА_3 до Харківського апеляційного адміністративного суду, третя особа - Державна судова адміністрація України, про зобов'язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито,

за касаційною скаргою Харківського апеляційного адміністративного суду на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2016 року (головуючий суддя - Панченко О.В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2016 року (головуючий суддя Шальєва В.А., судді Білак С.В. та Олефіренко Н.А.), -

в с т а н о в и в :

У березні 2016 року ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3, позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківського апеляційного адміністративного суду, третя особа - Державна судова адміністрація України, в якому просив:

1) зобов'язати відповідача здійснити перерахунок заробітної плати позивача за період з 26 жовтня 2014 року по 31 грудня 2014 року включно, відповідно до ст. 144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі Закон № 2453-VI), за період з 29 березня 2015 року по 08 вересня 2015 року, відповідно до ст. 147 Закону № 2453-VI в редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12 лютого 2015 року (далі - Закон № 192 - VIII);

2) виплатити позивачу кошти в повному обсязі з урахуванням усіх надбавок, які нараховуються залежно від розміру посадового окладу (місячна премія, надбавка за високі досягнення, надбавка за вислугу років, тощо).

Позов мотивований тим, що з 05 серпня 2009 року та по час звернення до суду з даним позовом ОСОБА_3 працював на посаді помічника судді Харківського апеляційного адміністративного суду, мав 9 ранг державного службовця та 5 категорію посади державного службовця. Згідно із штатним розписом Харківського апеляційного адміністративного суду на 2014 рік і 2015 рік посадовий оклад помічника судді складав 1218 грн., виходячи з якого позивачу у спірний період нараховувалась заробітна плата, включаючи доплату за ранг, надбавки за вислугу років та за високі досягнення у праці, премії.

Відповідно до прикінцевих положень Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII "Про прокуратуру" (офіційно опублікований 25 жовтня 2014 року, далі - Закон № 1697-VII) частину першу статті 144 Закону № 2453-VI доповнено абзацом другим, згідно з яким розмір його посадового окладу, як помічника судді Харківського апеляційного адміністративного суду (п'ята категорія посад державних службовців), встановлюється у розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду, помноженому на коефіцієнт 1,3.

Підпунктом 2 пункту 13 Перехідних положень Закону № 1697-VII на Кабінет Міністрів України був покладений обов'язок у двомісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, внести на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом, у тому числі з метою забезпечення збільшення видатків Державного бюджету України на оплату праці працівників апаратів судів та встановлення їм посадових окладів у розмірі, не меншому за передбачені Законом № 2453-VI.

Проте, Уряд ці вимоги не виконав і заробітна плата не виплачувалась позивачу відповідно до норм Закону, які набрали чинності з 26 жовтня 2014 року.

У зв'язку із цим, на думку позивача, відповідачем неправомірно не нараховувалась та не виплачувалась позивачу заробітна плата за період з 26 жовтня 2014 року по 31 грудня 2014 року включно, відповідно до статті 144 Закону № 2453-VI та за період з 29 березня 2015 року по 08 вересня 2015 року, відповідно до статті 147 Закону № 2453-VI (в редакції Закону № 192 - VIII).

Харківським окружним адміністративним судом постановою від 11 квітня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2016 року, позов ОСОБА_3 задоволено.

Зобов'язано Харківський апеляційний адміністративний суд здійснити ОСОБА_3 перерахунок заробітної плати за період з 26 жовтня 2014 року по 31 грудня 2014 року включно, відповідно до статті 144 Закону № 2453-VI, за період з 29 березня 2015 року по 08 вересня 2015 року, відповідно до статті 147 Закону № 2453-VI (в редакції Закону № 192 - VIII), виплативши різницю в нарахованих сумах з урахуванням виплачених коштів.

Приймаючи постанову від 11 квітня 2016 року Харківський окружний адміністративний суд виходив з того, що з 26 жовтня 2014 року по 28 березня 2015 року розмір посадових окладів працівників апаратів судів мав визначатись відповідно до абзацу другого частини першої статті 144 Закону № 2453-VI, а з 29 березня 2015 року по 9 вересня 2015 року включно, відповідно до статті 147 Закону № 2453-VI (в редакції Закону № 192 - VIII).

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд в ухвалі від 06 липня 2016 року погодився з висновками суду першої інстанції у цій справі.

У своїй касаційній скарзі Харківський апеляційний адміністративний суд, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_3 в повному обсязі.

Касаційну скаргу відповідача вмотивовано тим, що у зв'язку з недостатнім фінансуванням Харківський апеляційний адміністративний суд неодноразово звертався до Державної судової адміністрації України (далі - ДСА України), як розпорядника коштів, з метою врегулювання оплати праці в Харківському апеляційному адміністративному суді.

ДСА України з цього приводу зверталась до Міністерства фінансів України та отримала відповідь з якої вбачалось, що вказані видатки не передбачені у Державному бюджеті на 2015 рік. Пунктом 9 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» визначено, що норми і положення, зокрема, частини 1 ст. 144 Закону № 2453-VI застосовується у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного та місцевого бюджетів.

Так, посадові оклади працівникам апаратів судів встановлюються відповідно до схем посадових окладів, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 09 березня 2006 року № 268 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів" (далі - Постанова № 268).

Статтею 20 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» встановлено, що Кабінет Міністрів України визначає відповідно до закону умови оплати праці працівників бюджетних установ.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про оплату праці» умови розміру оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом. Заробітна плата працівників апарату Харківського апеляційного адміністративного суду в спірному періоді визначалась Постановою № 268 (зі змінами), зокрема, додатком 47 «схема посадових окладів керівних працівників і спеціалістів апарату місцевих загальних судів».

Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Статтею 327 КАС України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України, касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

23 січня 2018 року касаційна скарга Харківського апеляційного адміністративного суду надійшла до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах, яка ухвалою судді-доповідача від 01 лютого 2018 року прийнята до провадження та 23 лютого 2018 року призначена до розгляду у письмовому провадженні у суді касаційної інстанції за наявними у справі матеріалами.

Касаційна скарга має бути задоволена з таких підстав.

Судами встановлено, що ОСОБА_3 з 05 серпня 2009 року по час звернення з даним позовом до суду працював на посаді помічника судді Харківського апеляційного адміністративного суду. Згідно з довідкою № 18 від 18 березня 2016 року позивачу присвоєно 9 ранг державного службовця та 5 категорію посади державного службовця.

Відповідно до штатного розпису Харківського апеляційного адміністративного суду на 2014 рік і 2015 рік посадовий оклад помічника судді складав 1218 грн., виходячи з якого позивачу у спірний період нараховувалась заробітна плата, включаючи доплату за ранг, надбавки за вислугу років та за високі досягнення у праці, премії.

При цьому відповідач керувався положеннями Постанови №268.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

26 жовтня 2014 року набрав чинності Закон №1697-VII, яким внесено зміни до ст.144 Закону №2453-VІ, зокрема, передбачено, що розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду, посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців.

Абзацом другим підпункту 1 і абзацом третім підпункту 2 пункту 13 розділу XIII Закону №1697-VII Кабінет Міністрів України зобов'язано у тримісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом та у двомісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, внести на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом, у тому числі з метою забезпечення збільшення видатків Державного бюджету України на оплату праці працівників апаратів судів та встановлення їм посадових окладів у розмірі, не меншому за передбачені Законом №2453-VІ.

З 28 березня 2015 року Законом №192-VІІІ затверджено нову редакцію Закону №2453-VІ, у ст.147 якого встановлено, що розмір заробітної плати працівників апаратів судів, ДСА, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Національної школи суддів України, їхнє побутове забезпечення і рівень соціального захисту визначаються законом і не можуть бути меншими, ніж у відповідних категорій державних службовців органів законодавчої та виконавчої влади. При цьому розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду. Посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців.

Підпунктом 2 пункту 13 Перехідних положень Закону №192-VІІІ Кабінет Міністрів України зобов'язано у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із зазначеним Законом.

Наведене узгоджується з положеннями частин 7 та 8 статті 33 Закону України від 16 грудня 1993 року №3723-XII "Про державну службу" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон №3723-XII), згідно з якими умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України. Джерелом формування фонду оплати праці державних службовців є Державний бюджет України та інші джерела, визначені для цієї мети положеннями про органи державної виконавчої влади, затвердженими указами Президента України та постановами Кабінету Міністрів України.

Аналогічні положення закріплено також ч.2 ст.8 Закону України від 24 березня 1995 року №108/95-ВР "Про оплату праці" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон №108/95-ВР), яка передбачає, що умови та розміри оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Оплата праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законодавчих та інших нормативних актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів у межах бюджетних асигнувань та інших позабюджетних доходів. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом (ст.13 Закону №108/95-ВР).

За правилами ст.142 Закону №2453-VІ (у редакції до 28 березня 2015 року) фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснює, зокрема, ДСА України. Суди загальної юрисдикції фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України (ст.143 Закону №2453-VІ).

Аналогічні правила закріплені і у статтях 145, 146 Закону №2453-VІ у редакції з 28 березня 2015 року.

З 01 січня 2015 року пунктом 9 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" визначено, що норми і положення, зокрема, ч.1 ст.144 Закону №2453-VІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного та місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, а з 13 березня 2015 року установлено, що норми і положення Закону №2453-VІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

На час виникнення спірних відносин схема посадових окладів працівників апарату суду була закріплена Постановою №268 зокрема, її Додатком №47, який залишався незмінним до 09 вересня 2015 року.

Отже, Кабінет Міністрів України покладені на нього абзацом другим підпункту 1 пункту 13 розділу XIII Закону №1697-VII та підпунктом 2 пункту 13 Перехідних положень Закону №192-VІІІ обов'язки щодо приведення його нормативно-правових актів у відповідність із цими законами у тримісячний строк не виконав.

Згідно з ч.1 та ч.2 ст.23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.51 Бюджетного кодексу України керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.

Таким чином, оскільки з 26 жовтня 2014 року по 09 вересня 2015 року Кабінетом Міністрів України зміни до Постанови №268 щодо умов оплати праці, зокрема, розмірів окладів працівників апарату суду не внесено, а законами України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" та "Про Державний бюджет України на 2015 рік" видатки на реалізацію положень абзацу 2 ч.1 ст.144 Закону №2453-VІ та ч.1. ст.147 цього ж Закону у редакції з 28 березня 2015 року не передбачено, ДСА України як головний розпорядник бюджетних коштів, не мало правових підстав для перерахунку та виплати заробітної плати працівників апарату суду поза межами видатків державного бюджету на оплату праці таких працівників у розмірах інших, ніж встановлено Кабінетом Міністрів України.

Проаналізувавши наведені обставини та норми матеріального права, Суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З урахуванням того, що фактичні обставини справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено повно, але неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, відповідно до повноважень, наданих статтею 349 КАС України, Суд вважає необхідним їх судові рішення скасувати та відмовити задоволенні адміністративного позову.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України, суд

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Харківського апеляційного адміністративного суду задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2016 року у цій справі скасувати.

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Харківського апеляційного адміністративного суду, третя особа - Державна судова адміністрація України, про зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

Суддя-доповідач В.М. Бевзенко

Судді Н.А. Данилевич

В.М. Шарапа