Історія справи

Ухвала КАС ВП від 23.11.2020 року у справі №826/28033/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 826/28033/15

адміністративне провадження № К/9901/28424/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л. І.,

суддів: Хохуляка В. В., Ханової Р. Ф.,

розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ГАЗЕНЕРГО" (далі у тексті - Товариство) на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.12.2015 (суддя - Данилишин В. М. ) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2016 (головуючий суддя - Ключкович В. Ю., судді - Борисюк Л. П., Петрик І. Й.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ГАЗЕНЕРГО" до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі - Інспекція) про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення -рішення від 22.07.2015 №0004062202,

УСТАНОВИЛ:

У грудні 2015 року Товариство звернулось до суду із позовом до Інспекції, у якому просило визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 22.07.2015 №0004062202, яким йому збільшено суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість на 7 500 000,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 3 750 000,00 грн.

Окружний адміністративний суд міста Києва ухвалою від 31.12.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2016, залишив позовну заяву без руху з підстав її невідповідності вимогам частини 3 статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки до позовної заяви Товариством був доданий документ про сплату судового збору за вимогу немайнового характеру, а не як за вимогу майнового характеру передбачену пунктом 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" та встановлено позивачеві п'ятиденний строк з дня одержання копії ухвали для усунення цих недоліків.

Товариство оскаржило зазначені рішення судів першої та апеляційної інстанцій до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 15.03.2016 відкрив касаційне провадження у даній справі та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на те, що суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального та процесуального права, оскільки: рішення не відповідають вимогам статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки даний спір про оскарження податкового повідомлення - рішення зводиться до перевірки правильності дій контролюючого органу та законності винесеного ним рішення, а не до захисту майна у зв'язку із чим позивачем було дотримано вимоги статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідачем заперечення на касаційну скаргу суду не надавались.

Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від
02.06.2016 № 1401-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, статтю 125 Конституції України викладено в редакції, згідно з якою Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України.

Згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII, який набрав чинності з
30.09.2016, з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку.

Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII, який набрав чинності з
30.09.2016, постановою Пленуму Верховного Суду від 30.11.2017 № 2 "Про визначення дня початку роботи Верховного Суду" днем початку роботи Верховного Суду визначено 15.12.2017.

Законом України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017, Кодекс адміністративного судочинства викладено в новій редакції.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від
23.02.2018 у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: головуючий суддя (суддя-доповідач) - Бившева Л. І., судді -Хохуляк В. В., Ханова Р. Ф.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 23.11.2020 прийняв касаційну скаргу Товариства до провадження, закінчив підготовку справи до касаційного розгляду, визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами і призначив справу до розгляду в порядку письмового провадження з 24.11.2020.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з частиною 1 статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15.12.2017) суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених частиною 1 статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.

Відповідно до частини 3 статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15.12.2017) до позовної заяви додається також документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати.

Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Положеннями підпункту 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано юридичною особою, ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати, а немайнового характеру, який подано юридичною особою, - 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15.12.2017) юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Отже, окремі рішення, прийняті суб'єктом владних повноважень, можуть породжувати підстави для змін майнового стану юридичної особи, а реалізація таких рішень може призводити до збільшення, або зменшення майна особи.

Зі змісту рішення Європейського суду з прав людини від 10.10.2010 у справі "Щокін проти України" вбачається, що збільшення податковим органом зобов'язань особи з податку є втручанням до його майнових прав.

Так, абзацами 1 та 2 пункту 57.3 статті 53 Податкового кодексу України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у пункту 57.3 статті 53 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення - рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Відповідно до положень пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 22.07.2015 про збільшення суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість на 7 500 000,00 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 3 750 000,00 грн, що призвело до збільшення Товариству грошових зобов'язань з податку на додану вартість, тобто, позивач мав сплатити у відповідний строк до Державного бюджету України кошти у загальному розмірі 11 250 000,00 грн, проте, Товариством до позовної заяви було додане платіжне доручення № 42 від 21.12.2015 про сплату судового збору у розмірі 1 218,00 грн, що відповідає вимогам підпункту 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) щодо ставки судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного немайнового характеру, який подано юридичною особою, а не у визначеному пунктом 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин, за подання юридичною особою до адміністративного суду адміністративного майнового характеру, розмірі: 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати. Тобто, позивачем сплачено судовий збір не у належному розмірі.

Таким чином, доводи скаржника, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків, наведених у ухвалі Окружного адміністративного суду міста Києва від
31.12.2015 та ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від
23.02.2016, тому у задоволенні касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ГАЗЕНЕРГО" слід відмовити та, як наслідок, відсутні підстави для направлення справи на до суду першої інстанції для продовження її розгляду.

Згідно з частиною 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись пунктом 1 ч. 1 ст. 349, ст. 350, ч. 1 та ч. 5 ст. 355, ст. 356, ст. 359, підпунктом 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ГАЗЕНЕРГО" залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.12.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2016 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЛ. І. Бившева В. В. Хохуляк Р. Ф. Ханова