Історія справи

Постанова КАС ВП від 25.07.2024 року у справі №160/627/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2024 року

м. Київ

справа № 160/627/23

адміністративне провадження № К/990/39902/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

судді-доповідача - Радишевської О.Р.,

суддів - Кашпур О.В., Уханенка С.А.,

розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 160/627/23

за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2023 року, ухвалену в складі колегії суддів: головуючого судді Лукманової О.М., суддів Божко Л.А., Дурасової Ю.В.,

УСТАНОВИВ:

І. Обставини справи

1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач) з вимогами:

1.1. визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неврахування індексації грошового забезпечення при обрахунку позивачу грошової допомоги на оздоровлення, передбаченої статтею 10-1 та частиною третьою статті 15 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», за 2016-2020 роки;

1.2. зобов`язати відповідача провести перерахунок та виплатити на користь позивача грошову допомогу на оздоровлення за 2016-2020 роки, передбачену статтею 10-1 та частиною третьою статті 15 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з урахуванням індексації грошового забезпечення;

1.3. визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неврахування індексації грошового забезпечення при обрахунку позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні за 31 рік, передбаченої частиною другою статті 15 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;

1.4. зобов`язати відповідача провести перерахунок та виплатити на користь позивача одноразову грошову допомогу при звільненні за 31 рік, передбачену частиною другою статті 15 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з урахуванням індексації грошового забезпечення;

1.5. визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неврахування індексації грошового забезпечення при обрахунку позивача грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки за 2015-2020 роки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України від 22.10.1993 №3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;

1.6. зобов`язати відповідача провести перерахунок та виплатити на користь позивача грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки за 2015-2020 роки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України від 22.10.1993 №3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», з урахуванням індексації грошового забезпечення.

2. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.03.2023 у справі №160/627/23 позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування індексації грошового забезпечення при обрахунку ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення, передбаченої статтею 10-1 та частиною третьою статті 15 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», за періоди з 01.12.2015 по 28.02.2018 та з 01.03.2018 по 31.05.2019. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та виплатити на користь ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 та з 01.03.2018 по 31.05.2019, передбачену статтею 10-1 та частиною третьою статті 15 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з урахуванням індексації грошового забезпечення. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування індексації грошового забезпечення за періоди з 01.12.2015 по 28.02.2018 та з 01.03.2018 по 31.05.2019 при обрахунку ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні за 31 рік, передбаченої частиною другою статті 15 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та виплатити на користь ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні за 31 рік, передбачену частиною другою статті 15 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з урахуванням індексації грошового забезпечення. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування індексації грошового забезпечення при обрахунку ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки за періоди з 01.12.2015 по 28.02.2018 та з 01.03.2018 по 31.05.2019, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України від 22.10.1993 №3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та виплатити на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки за періоди з 01.12.2015 по 28.02.2018 та з 01.03.2018 по 31.05.2019, передбачену пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України від 22.10.1993 №3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», з урахуванням індексації грошового забезпечення. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

3. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 26.10.2023 рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.03.2023 скасовано та провадження у справі №160/627/23 закрито на підставі пункту 4 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

4. Закриваючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позовні вимоги заявлені позивачем в цій справі не є новими, адже виникли після виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.11.2021 у справі №160/17043/21. Отож такі не підлягають розгляду в межах окремої справи за правилами адміністративного судочинства, а можуть бути вирішені на підставі відповідної заяви, поданої в порядку статті 383 КАС України, або із застосуванням інших процесуальних засобів.

ІІ. Провадження в суді касаційної інстанції

5. 28.11.2023 до Суду надійшла касаційна скарга позивача, у якій він просить скасувати постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26.10.2023 та залишити в силі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.03.2023.

6. На обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що закриття провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 238 КАС України можливе за умови, якщо рішення, яке набрало законної сили, ухвалене за результатами розгляду тотожного позову, тобто збігаються сторони, предмет і підстави позовів. Проте судом апеляційної інстанції не було враховано, що предмети позовів у справах №160/627/23 та №160/17043/21 є різними.

7. У справі №160/17043/21 предметом розгляду було право позивача на отримання індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 31.05.2019.

8. Водночас у справі №160/627/23 предметом спору є перерахунок грошової допомоги на оздоровлення, одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористанні дні додаткової відпустки з урахуванням індексації грошового забезпечення, виплаченої на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.11.2021 у справі №160/17043/21. Отож позивач звернувся до суду із зазначеними вимогами в порядку, передбаченому КАС України, у межах окремого провадження.

9. Таким чином, скаржник уважає, що у суду апеляційної інстанції не було підстав для закриття провадження у справі, передбачених пунктом 4 частини першої статті 238 КАС України.

10. За наслідками автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О.Р., суддям Уханенку С.А., Кашпур О.В.

11. Ухвалою Суду від 18.12.2023 відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.

12. Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.

ІІІ. Позиція Верховного Суду

13. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

14. Перевіривши доводи касаційної скарги та правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права у межах, визначених статтею 341 КАС України, Суд дійшов таких висновків.

15. Згідно з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 09.06.2023 у справі №160/14832/22, неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили, сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їхні правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги й з тих же підстав.

16. За змістом пункту 4 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

17. Зазначена підстава для закриття провадження у справі спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом спорів, які вже розглянуті та остаточно вирішені по суті. Перешкодою для звернення до суду є наявність у тотожному спорі рішення або постанови суду, що набрали законної сили, або ухвали про закриття провадження у справі.

18. Необхідно зауважити, що відповідно до наведеної норми тотожними визнаються позови, у яких збігаються сторони, предмет і підстава, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників адміністративного процесу, вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

19. Предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.

20. Визначаючи підстави позову як елементу його змісту суд повинен перевірити на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону, позивач просить про захист суб`єктивного права.

21. У постанові від 09.10.2018 у справі №809/487/18 Верховний Суд зазначив, що підстави адміністративного позову - це фактичні та юридичні обставини публічно-правового спору, які обґрунтовують можливість подання такого позову; це факти, які відповідно до норм матеріального права вказують на наявність (відсутність) між позивачем і відповідачем спірних правовідносин. Отже, для встановлення тотожності підстав позову визначальне значення має коло обставин і фактів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Не є зміною підстав адміністративного позову викладення одних і тих же обставин, але в іншій стилістичній формі або із зазначенням обставин, які були відомі заявникові під час подання ним первісної заяви, але були названі ним інакше.

22. Таким чином, достатньою та необхідною правовою підставою для закриття провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 238 КАС України є одночасна сукупність таких умов: тотожність спору (підстави, предмет позову та сторони співпадають); наявність в іншій справі постанови чи ухвали, якими завершено розгляд справи і які набрали законної сили.

23. Спірним є питання наявності в межах двох справ №160/627/23 та №160/17043/21 одночасної сукупності вказаних умов для закриття провадження у справі, що розглядається.

24. Як установлено судами попередніх інстанцій, позивач звертався з позовом до відповідача щодо проведення виплати індексації грошового забезпечення.

25. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.11.2021 у справі №160/17043/21, зокрема:

25.1. зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення, - січень 2008 року із одночасним відрахуванням 1,5% військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44;

25.2. зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.05.2019, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, із одночасним відрахуванням 1,5% військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44, з урахуванням раніше виплачених сум.

26. На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.11.2021 у справі №160/17043/21 військовою частиною НОМЕР_1 здійснено виплату на користь ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення.

27. Позивач указує на те, що:

27.1. під час обрахунку розміру грошової допомоги на оздоровлення за 2016-2019 роки, передбаченої статтею 10-1 та частиною третьою статті 15 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», відповідач протиправно не враховував індексацію грошового забезпечення, виплачену на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.11.2021 у справі №160/17043/21;

27.2. під час обрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби за 26 років, передбаченої частиною другою статті 15 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», відповідач протиправно не врахував індексацію грошового забезпечення, виплачену на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.11.2021 у справі №160/17043/21;

27.3. під час обрахунку розміру грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки за 2015-2019 роки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України від 22.10.1993 №3551-XII, відповідач протиправно не врахував індексацію грошового забезпечення, виплачену на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.11.2021 у справі №160/17043/21.

28. Уважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся за захистом прав до суду з позовом у цій справі (№160/627/23).

29. Закриваючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції виходив з того, що спір у цій справі (№160/627/23) є спором, що стосується повноти виконання рішення суду у справі №160/17043/21, яким вже було зобов`язано відповідача нарахувати і виплатити на користь позивача індексацію грошового забезпечення.

30. Водночас Суд уважає такі висновки та доводи суду апеляційної інстанції помилковими та зазначає, що предметом позову в цій справі (№160/627/23) є саме питання щодо проведення перерахунку грошової допомоги на оздоровлення, одноразової грошової допомоги при звільненні та грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки з урахуванням донарахованої та виплаченої суми індексації грошового забезпечення. Указане не було предметом правової оцінки судів у справі №160/17043/21.

31. Так, за наслідками судового розгляду справи №160/17043/21 вирішено лише щодо права позивача на отримання індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 (з урахуванням базового місяця - січень 2008 року) та з 01.03.2018 по 31.05.2019 (виходячи з фіксованої величини).

32. Проте судом у справі №160/17043/21 не вирішувалося питання необхідності врахування зазначеної індексації до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого обчислюється одноразові додаткові види грошового забезпечення та компенсація за невикористані календарні дні додаткової відпустки.

33. Суд першої інстанції під час розгляду цієї справи (№160/627/23) як раз і дав оцінку відповідним аргументам, часткового задовольнивши позов.

34. З огляду на зазначене, вказані обставини виключають наявність підстав закриття провадження у цій справі (№160/627/23), виходячи із вимог пункту 4 частини першої статті 238 КАС України, а також необхідності реалізації позивачем в межах адміністративної справи №160/17043/21 подання заяви в порядку судового контролю за виконанням рішення, як про це зазначено судом апеляційної інстанції інстанцій.

35. Отже, вимоги позивача в межах цієї позовної заяви (№160/627/23) можуть бути заявлені окремим адміністративним позовом та повинні оцінюватися судами на предмет правомірності таких вимог.

36. Підсумовуючи наведене, Суд констатує, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми процесуального права, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі, що призвело до постановлення незаконної постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

37. За правилами частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

38. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу для продовження розгляду.

39. Оскільки суд апеляційної інстанції ухвалив постанову, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, з порушенням норм процесуального права, касаційна скарга позивача підлягає задоволенню, а справа - направленню до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

40. Керуючись статтями 3 341 345 349 353 355 356 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

41. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

42. Скасувати постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2023 року, а справу №160/627/23 направити до Третього апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.

43. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач: О.Р. Радишевська

Судді: О.В. Кашпур

С.А. Уханенко