Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2020 року

м. Київ

справа № 813/3247/16

адміністративне провадження № К/9901/20140/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Данилевич Н.А.,

суддів: Смоковича М.І., Шевцової Н.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом ОСОБА_1 до Державного виконавця Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції Хром`як Мар`яна Дмитрівна про скасування постанови , провадження у якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2016 року (суддя Мартинюк В.Я.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2016 року (головуючий суддя - Нос С. П., судді Кухтей Р.В., Яворський І.О.) у справі № 813/3247/16.

І. Суть спору

Короткий зміст позовних вимог

03 жовтня 2016 року Львівським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву ОСОБА_1 до державного виконавця Галицького відділу Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції про скасування постанови державного виконавця Галицького відділу Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції Хромяк М. Д. від 23 червня 2016 року про розшук майна боржника у виконавчому провадженні ВП № 43759140 в частині розшуку автомобіля ЗАЗ 110304-44, 2010 року випуску, колір - синій, державний номерний знак НОМЕР_1 , № кузова НОМЕР_2 .

В обґрунтування вимог позовної заяви вказано, що на даний автомобіль не може бути накладено стягнення, оскільки 70% його вартості сплачено державою, а тому його заборонено відчужувати, а наявність оскаржуваної постанови спричиняє позивачу утруднення в пересуванні вищезгаданим транспортним засобом.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2016 року, яка була залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2016 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди виходили з того, що державним виконавцем за наявності законних підстав було винесено постанову про розшук майна боржника, а тому підстави для її скасування відсутні. Суди вказали, що жодним нормативно-правовим актом не встановлено обмежень щодо транспортних засобів, які можуть бути оголошені в розшук державним виконавцем.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)

03 січня 2017 року позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2016 року, в якій просив їх скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник зазначив, що на вказаний автомобіль не може бути накладено стягнення, оскільки 70% його вартості сплачено державою, а тому його заборонено відчужувати, а наявність оскаржуваної постанови спричиняє позивачу утруднення в пересуванні вищезгаданим транспортним засобом. Вказує, що при винесенні державним виконавцем оскаржуваного рішення порушено його права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про права інвалідів. В додаткових поясненнях до касаційної скарги, скаржник зазначив, що відповідно до п.12 Переліку майна, на яке не може бути звернено стягнення за виконавчими документами (Додаток до Закону України «Про виконавче провадження») стягнення за виконавчими документами не може бути звернено на технічні та інші засоби реабілітації, що забезпечують компенсацію або усунення стійких обмежень життєдіяльності людей з інвалідністю та інших категорій осіб, автомобіль, яким відповідно до закону за медичними показаннями забезпечена людина з інвалідністю безоплатно або на пільгових умовах.

Відповідачем по справі до Суду не було надано відзиву (заперечень) на касаційну скаргу, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Ухвалою Верховного Суду від 24 червня 2020 року зазначену адміністративну справу призначено до розгляду в попередньому судовому засіданні.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Постановою державного виконавця Галицького ВДВС Львівського МУЮ від 24 червня 2014 року ВП № 43759140 відкрито виконавче провадження про примусове виконання постанови № 1г/53-ф, виданої 20 лютого 2013 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області, про стягнення із ОСОБА_1 штрафу у розмірі 10200 грн. 00 коп.

Постановою державного виконавця Галицького ВДВС Львівського МУЮ від 07 квітня 2016 року ВП № 43759140 накладено арешт на майно боржника у межах суми звернення стягнення 11348 грн. 90 коп. та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику лише в межах суми боргу.

Постановою державного виконавця Галицького ВДВС Львівського МУЮ від 23 червня 2015 року ВП № 43759140 оголошено розшук майна боржника, зокрема, автомобіля ЗАЗ 110308-44, 2010 року випуску, колір-синій, державний номерний знак НОМЕР_1 , № кузова НОМЕР_2 .

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року за № 606-XIV (в редакції чинній на момент прийняття оскаржуваної постанови).

Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Частиною 2 ст.40 цього ж Закону визначено, що у разі необхідності розшуку транспортного засобу боржника державний виконавець виносить постанову про такий розшук, яка є обов`язковою для виконання органами Національної поліції.

Пунктом 1 частини першої статті 32 Закону № 606-ХІV передбачено, що заходом примусового виконання судових рішень є звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають у інших осіб або належать боржникові від інших осіб.

Відповідно до положень статті 52 Закону № 606-ХІV звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Відповідно до Додатку до Закону України від 21 квітня 1999 року «Перелік видів майна громадян, на яке не може бути звернено стягнення за виконавчими документами» стягнення за виконавчими документами не може бути звернено на такі види майна та предмети, що належать боржникові на праві власності або є його часткою у спільній власності, необхідні для боржника, членів його сім`ї та осіб, які перебувають на його утриманні. Носильні речі та предмети домашнього вжитку, необхідні боржникові та особам, які перебувають на його утриманні; продукти харчування, необхідні для особистого споживання боржнику, членам його сім`ї та особам, які перебувають на його утриманні, - з розрахунку на три місяці; паливо, необхідне боржникові, членам його сім`ї та особам, які перебувають на його утриманні, для приготування їжі та обігрівання приміщення протягом шести місяців; одна корова, а у разі відсутності корови - одна телиця; якщо немає ні корови, ні телиці - одна коза, вівця чи свиня - в осіб, які займаються сільським господарством; корм для худоби, який не підлягає вилученню в кількості, необхідній для годівлі худоби до початку її вигону на пасовище або до збору нових кормів; насіння, необхідне для чергової сівби (осінньої і весняної), та незнятий урожай - в осіб, які займаються сільським господарством (крім земельних ділянок, на які накладено стягнення); інструменти, необхідні для особистих професійних занять (швейні, музичні тощо).

ІІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

08 лютого 2020 року набрали чинності зміни до Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX, за правилом пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» якого касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).

З аналізу наведених положень Закону №606-ХІV слідує, що з метою примусового виконання рішень, державний виконавець має право проводити опис майна боржника і накладати на нього арешт, а також виносити постанову про розшук транспортного засобу, черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем у кожному конкретному випадку. При цьому боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, у зв`язку із невиконанням боржником у виконавчому провадженні виконавчого документу у встановлений строк, державним виконавцем було винесено постанову про розшук транспортних засобів, які згідно з даних УДАІ у Львівській області належать позивачу, в тому числі спірного автомобіля.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що жодним нормативно-правовим актом не встановлено обмежень щодо транспортних засобів, які можуть бути оголошені в розшук державним виконавцем.

Також при розгляді вказаної справи колегія суддів враховує, що відповідно до положень Закону №606-ХІV, такий вид майна громадян, як автомобіль, не включено до Переліку видів майна громадян, на яке не може бути звернено стягнення за виконавчими документами.

Доводи скаржника про наявність у п.12 вказаного Переліку такого виду майна, як автомобіль, яким відповідно до закону за медичними показаннями забезпечена людина з інвалідністю безоплатно або на пільгових умовах, Суд оцінює критично, оскільки зазначене майно наявне в Додатку до Закону України "Про виконавче провадження" від 2 червня 2016 року № 1404-VIII, який набрав чинності після винесення оскаржуваної постанови, отже не може бути застосований до спірних правовідносин.

З огляду на фактичні обставини справи, колегія суддів вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій про те, що постанова державного виконавця Галицького відділу Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції Хромяк М. Д. від 23 червня 2016 року про розшук майна боржника у виконавчому провадженні ВП № 43759140 - відповідає вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України.

У контексті оцінки доводів касаційної скарги Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, Верховний Суд вважає, що ключові аргументи касаційної скарги отримали достатню оцінку.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341, 343, 349-354, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2016 року у справі № 813/3247/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіН.А. Данилевич М.І. Смокович Н.В. Шевцова