Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 квітня 2018 року

Київ

справа №814/1446/15

провадження №К/9901/10776/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Білоуса О. В., Стрелець Т. Г.,

розглянувши у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області, керівника (завідувач) сектору зв'язків із громадськістю Управління внутрішніх справ України в Миколаївській області ОСОБА_2 про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду міста Києва від 23 лютого 2016 року, прийняту у складі головуючого судді Середи О. Ф., та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2016 року, постановлену у складі колегії суддів: головуючого - Джабурія О. В., суддів: Вербицької Н. В., Крусяна А. В.,

в с т а н о в и в :

У травні 2015 року ОСОБА_1 звернувсь до суду з адміністративним позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області (далі - УМВС України в Миколаївській області), керівника (завідувач) сектору зв'язків із громадськістю Управління внутрішніх справ України в Миколаївській області ОСОБА_2, в якому, з урахуванням змінених позовних вимог, просив:

визнати протиправними дій керівника (завідувачки) сектору зв'язків із громадськістю управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області ОСОБА_2 з приховування від обліку (без реєстрації відповідно до правил діловодства) та її відмову від письмового оформлення усного запиту представника інтернет-видання "Преступности.НЕТ" на інформацію щодо обставин розслідування дорожньо-транспортної пригоди 21 березня 2015 року, нібито скоєної за участі позивача та надання відповіді представникові інтернет-видання "Преступности.НЕТ" на його усний запит на зазначену інформацію без реєстрації відповідно до правил діловодства;

визнати неправомірною відмову УМВС України в Миколаївській області у наданні інформації на запит ОСОБА_1 від 03 квітня 2015 року;

зобов'язати УМВС України в Миколаївській області надати ОСОБА_1 інформацію по суті запиту від 03 квітня 2015 року відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації".

В мотивування позову позивач зазначає, що 03 квітня 2015 року він звернувся до УМВС України в Миколаївській області з інформаційним запитом про надання повного тексту інформації, яку сектор зв'язків із громадськістю УМВС України в Миколаївській області надав представникам Інформаційного агентства "Українська Медіа Група", які в подальшому розповсюдили в мережі Інтернет на сайті "Преступности.НЕТ" обставини скоєної дорожньо-транспортної пригоди, що сталась 21 березня 2015 року в місті Нова Одеса Миколаївської області за участі постраждалої ОСОБА_4

На думку позивача, наявна в мережі Інтернет інформація є за своїм змістом негативною та недостовірною, що ганьбить його честь та гідність, а тому з метою встановлення джерел походження такої інформації позивач звернувся з інформаційним запитом до УМВС України в Миколаївській області з вимогою надати повний текст інформації, переданої інтернет-виданню "Преступности.НЕТ".

Позивач вказує, що ним отримано відповідь не по суті і тому вважає, що відповідачем, в порушення частини другої статті 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" безпідставно відмовив у наданні публічної інформації.

Вважаючи, що, запитувана інформація є публічною, ОСОБА_1 звернувсь до суду з вимогою про отримання тексту інформації, яку було передано відповідачами працівнику інформаційного агентства.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду міста Києва від 23 лютого 2016 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2016 року, в позові відмовлено.

Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Свою касаційну скаргу позивач мотивує ненаданням оцінки судами попередніх інстанцій щодо обсягу інформації, наданої керівником (завідувачем) сектору зв'язків із громадськістю Управління внутрішніх справ України в Миколаївській області ОСОБА_2 журналістам.

Водночас, відповідач у запереченнях вказує на безпідставність касаційної скарги і просить залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у відповідності до пункту 2.1 Положення про порядок обліку публічної інформації, затвердженого наказом УМВС України від 30 вересня 2013 року № 1225, її розпорядником є УМВС України в Миколаївській області, яке відповідає за організацію контролю щодо забезпечення реєстрації відповідними структурними підрозділами апарату і покладається на відділ режимно-секретного та документального забезпечення УМВС області.

03 квітня 2015 рок ОСОБА_1 звернувся до УМВС України в Миколаївській області з інформаційним запитом про надання повного тексту інформації, яку сектор зв'язків із громадськістю УМВС України в Миколаївській області надав представникам Інформаційного агентства "Українська Медіа Група", які в подальшому розповсюдили в мережі Інтернет на сайті "Преступности.НЕТ" обставини скоєної дорожньо-транспортної пригоди, що сталась 21 березня 2015 року в місті Нова Одеса Миколаївської області за участі постраждалої ОСОБА_4

Згідно з довідкою відділу режимно-секретного та документального забезпечення УМВС області від 31 липня 2015 року № 1/1266 будь-які запити письмові чи усні з приводу отримання інформацій щодо стану розслідування кримінального провадження за фактом дорожньо-транспортної пригоди у місті Новій Одесі Миколаївської області від 21 березня 2015 року від кореспондентів інформаційних агенцій чи журналістів на адресу УМВС України в Миколаївській області не надходили і жодна інформація про вказане кримінальне порушення не розміщувалась на офіційному веб-сайті УМВС в Миколаївській області, що підтверджено довідкою від 04 серпня 2015 року № 61/365.

З тексту статті розміщеної на сайті "Преступности.НЕТ" вся інформація про подію була викладена зі слів сина потерпілої на ім'я Ігор. Будь-які посилання в цій статті на УМВС в Миколаївській області чи на його структурний підрозділ жодними доказами не підтверджується.

Судами з'ясовано, що лише до керівника сектору зв'язків із громадськістю Управління внутрішніх справ України в Миколаївській області ОСОБА_2 у телефонному режимі звертався журналіст з метою дізнатися про наявність результатів експертизи щодо наявності алкоголю в крові учасника ДТП.

Зважаючи на необізнаність обставин правопорушення, керуючись пунктом 3.12 наказу МВС України від 25 березня 2010 року № 88, згідно з яким на очолюваний ОСОБА_2 підрозділ покладено обов'язки щодо спростування недостовірної інформації, остання для з`ясування питання щодо факту такої події, зателефонувала до Новоодеського РВ УМВС України в Миколаївській області та дізналась про те, що такий факт мав місце, але будь-які результати експертизи учасників ДПТ відсутні, що і було доведено до повідомила журналіста.

Ці обставини і були зазначеними у відповіді на запит позивача від 09 квітня 2015 року за № 1/Т-03/Зі.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив з того, що у позивача відсутні підстави стверджувати, що будь-яка інформація стосовно ходу розслідування кримінального провадження за фактом скоєння ДТП, яким спричинено тілесні ушкодження потерпілій ОСОБА_4 була оприлюднена УМВС України в Миколаївській області представникам Інформагенства, з подальшим розміщенням на сайті "Преступности.НЕТ".

Зазначена позиція була підтримана Одеським апеляційним адміністративним судом, який переглянув постанову суду першої інстанції та залишив її без змін.

Верховний Суд зазначені висновки судів вважає вірними та такими, що зроблені на підставі правильно застосованих норм матеріального та процесуального права.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Статтею 5 Закону України "Про інформацію" встановлено, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Положеннями статті 9 Закону України "Про інформацію" обумовлено, що всі громадяни України, юридичні особи і державні органи мають право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення та зберігання відомостей, необхідних їм для реалізації ними своїх прав, свобод і законних інтересів, здійснення завдань і функцій.

За змістом статей 1, 5 Закону України "Про доступ до публічної інформації" визначено, що публічна інформація - відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Доступ до інформації забезпечується шляхом систематичного та оперативного оприлюднення інформації в офіційних друкованих виданнях, на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет, на інформаційних стендах, будь-яким іншим способом, а також надання інформації за запитами на інформацію.

Згідно зі статтею 3 Закону України "Про доступ до публічної інформації" право на доступ до публічної інформації гарантується: 1) обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; 2) визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; 3) максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації; 4) доступом до засідань колегіальних суб'єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством; 5) здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації; 6) юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.

З матеріалів справи вбачається, що на сайті "Преступности.НЕТ" висвітлена інформації щодо скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю позивача, яка на його думку, за своїм змістом є негативною та недостовірною, що ганьбить його честь та гідність, а тому з метою встановлення джерел походження такої інформації позивач звернувся з інформаційним запитом до УМВС України в Миколаївській області з вимогою надати повний текст інформації, переданої інтернет-виданню "Преступности.НЕТ".

Відповідно до частини другої статті 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації" публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 12 Закону України "Про доступ до публічної інформації" суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації.

За правилами статті 14 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядники інформації зобов'язані: 1) оприлюднювати інформацію про свою діяльність та прийняті рішення; 2) систематично вести облік документів, що знаходяться в їхньому володінні; 3) вести облік запитів на інформацію; 4) визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями, а також надавати право запитувачам робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо; 5) мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації; 6) надавати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації.

В силу статті 16 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядник інформації відповідає за визначення завдань та забезпечення діяльності структурного підрозділу або відповідальної особи з питань запитів на інформацію розпорядників інформації, відповідальних за опрацювання, систематизацію, аналіз та контроль щодо задоволення запиту на інформацію та надання консультацій під час оформлення запиту. Запит, що пройшов реєстрацію у встановленому розпорядником інформації порядку, обробляється відповідальними особами з питань запитів на інформацію.

Пунктом 2 частини першої статті 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації" передбачено, що до розпорядників інформації належать, зокрема, юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів.

Як вбачається із тексту статті розміщеної на сайті "Преступности.НЕТ" вся інформація про подію була викладена зі слів сина потерпілої на ім'я Ігор. Будь-які посилання в цій статті на УМВС України чи на його структурний підрозділ жодними доказами не підтверджується.

Разом з цим, суди встановили, що керівника сектору зв'язків із громадськістю Управління внутрішніх справ України в Миколаївській області ОСОБА_2 у телефонному режимі звертався журналіст з метою дізнатися про наявність результатів експертизи щодо наявності алкоголю в крові учасника ДТП.

Як вбачається із пояснень ОСОБА_2 вона не була обізнаною про обставини такого правопорушення, але, зважаючи на те, що відповідно пунктом 3.12 наказу МВС України від 25 березня 2010 року № 88, на очолюваний ОСОБА_2 підрозділ покладено обов'язки щодо спростування недостовірної інформації, остання для з`ясування питання щодо факту такої події, зателефонувала до Новоодеського РВ УМВС України в Миколаївській області та дізналась про те, що такий факт мав місце, але будь-які результати експертизи учасників ДПТ відсутні, що і було доведено до повідомила журналіста.

Ці ж обставини і були зазначеними у відповіді на запит позивача від 09 квітня 2015 року № 1/Т-03/Зі.

За таких обставин, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій що, у позивача відсутні підстави стверджувати, що будь-яка інформація стосовно ходу розслідування кримінального провадження за фактом скоєння ДТП, яким спричинено тілесні ушкодження потерпілій ОСОБА_4 була оприлюднена УМВС України в Миколаївській області представникам Інформагенства, з подальшим розміщенням на сайті "Преступности.НЕТ".

Доводи ж касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи.

Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду міста Києва від 23 лютого 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2016 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді О. В. Білоус

Т. Г. Стрелець