Історія справи

Ухвала КАС ВП від 18.11.2018 року у справі №818/1551/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 лютого 2021 року

Київ

справа №818/1551/17

адміністративне провадження №К/9901/75/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

cудді-доповідача - Радишевської О. Р.,

суддів - Кашпур О. В., Уханенка С. А.,

за участю:

секретаря судового засідання: Волощука В. В.,

позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача: не з'явився,

представника третьої особи: не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу №818/1551/17

за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Сумської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Головного управління Державної казначейської служби України в Сумській області - про стягнення компенсації за невикористані дні відпусток, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та індексації заробітної плати, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2018 року, прийняте у складі головуючого судді Опімах Л. М., і постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2018 року, ухвалену у складі: головуючого судді Старостіна В. В., суддів Григорова А. М., Бегунца А. О.,

УСТАНОВИЛ:

І. Суть спору

1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Прокуратури Сумської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Головного управління Державної казначейської служби України в Сумській області - з вимогами про стягнення на його користь:

1.1. індексації за затримку виплати заробітної плати за вимушений прогул за період з 19 серпня 2014 року до 24 лютого 2015 року в сумі 281,80 грн;

1.2. індексації за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 24 лютого 2015 року до 21 грудня 2017 року в сумі 8315,52 грн;

1.3. компенсації втрати частини заробітку за несвоєчасний розрахунок за період з 24 лютого 2015 року по 27 лютого 2018 року в сумі 228048,09 грн;

1.4. середнього заробітку за затримку виконання рішення про поновлення на роботі з 27 серпня 2012 року в розмірі 27391,32 грн;

1.5. компенсації за невикористані основну та додаткові щорічні відпустки, починаючи з 27 серпня 2012 року і до 24 лютого 2015 року за 147 днів щорічної основної та додаткової оплачуваної відпустки з урахуванням компенсації та індексації за затримку виплати в сумі 40170,44 грн;

1.6. моральної шкоди в сумі 27391,32 грн.

2. На обґрунтування позову позивач зазначив, що на момент звільнення відповідач мав виплатити йому середній заробіток в розмірі 27391,32 грн і компенсацію за невикористані дні відпустки за період його вимушеного прогулу.

3. Позивач також уважав, що внаслідок несвоєчасності виплати цих сум відповідач зобов'язаний виплатити йому середній заробіток за час затримки розрахунку, проіндексувати ці суми та сплатити йому моральну шкоду.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

4. Судами попередніх інстанцій встановлено, що наказом прокурора Сумської області від 27 серпня 2012 року №1125к ОСОБА_1 звільнено з посади старшого слідчого Прокуратури Сумського району та органів прокуратури.

5. Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2014 року у справі №2а-1870/8103/12 визнано протиправним і скасовано наказ прокурора Сумської області "Про звільнення з роботи" від 27 серпня 2012 року №1125к; поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого слідчого Прокуратури Сумського району; стягнуто з Прокуратури Сумської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 134324,25 грн.

6. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.01.2015 постанову Сумського окружного адміністративного суду від 18.08.2014 скасоване в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 32021,82 грн і відмовлено в задоволенні позову в цій частині.

7. В іншій частині постанову Сумського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2014 року залишено без змін.

8. На виконання указаних судових рішень, 24 лютого 2015 року прокурором Сумської області виданий наказ про скасування наказу прокурора Сумської області від 27 серпня 2012 року №1125к і поновлення позивача на посаді.

9. Наказом прокурора Сумської області від 02 жовтня 2015 року позивача звільнено із служби в прокуратурі за невиконання службових обов'язків і прогул з 24 лютого 2015 року по 02 жовтня 2015 року. Це звільнення позивач оскаржував у межах справи №818/3584/15, за результатами розгляду якою у задоволенні його позовних вимог було відмовлено.

10. Водночас судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Сумського окружного адміністративного суду від 12 травня 2016 року в справі №818/3844/15 з Прокуратури Сумської області на користь ОСОБА_1 стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 19 серпня 2014 року по 01 жовтня 2015 року в розмірі 60385,41 грн.

11. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2016 року постанову Сумського окружного адміністративного суду від 12 травня 2016 року змінено шляхом зазначення, що сума середнього заробітку в розмірі 27391,32 грн стягнута з Прокуратури Сумської області на користь позивача як оплата вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі працівника за період з 19 серпня 2014 року до 23 лютого 2015 року, підлягає виплаті позивачу з відрахуванням обов'язкових податків, зборів, платежів. У частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 24 лютого 2015 року по 01 жовтня 2015 року в сумі 32894,09 грн постанову суду скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у позові. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13 вересня 2017 року зазначені рішення залишені без змін.

12.21 грудня 2017 року на картковий рахунок позивача було зараховано 27391,32
грн середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

13. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2018 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2018 року, адміністративний позов задоволено частково:

13.1. стягнуто з Прокуратури Сумської області на користь ОСОБА_1, з відрахуванням необхідних податків і зборів, компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку за час вимушеного прогулу з 28 серпня 2012 року по 23 лютого 2015 року в сумі 5975,47 грн;

13.2. стягнуто з Прокуратури Сумської області на користь ОСОБА_1 2000 грн моральної шкоди;

13.3. у задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

14. Частково задовольняючи адміністративний позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що період вимушеного прогулу, відповідно до Закону України "Про відпустки", уключається до стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку.

15. Як зазначили суди попередніх інстанцій, у період з 28 серпня 2012 року по 23 лютого 2015 року за позивачем, як незаконно звільненим, зберігалася заробітна плата, у зв'язку з чим відповідач під час повторного звільнення мав компенсувати позивачеві невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток за цей період.

16. Водночас суди попередніх інстанцій не погодилися із запропонованим позивачем розрахунком кількості днів невикористаної відпустки, що підлягають оплаті, зазначивши, що позивач безпідставно включив до стажу роботи, що дає право на відпустку, період проходження військової служби та половину строку навчання у вищому навчальному закладі.

17. За висновками суду апеляційної інстанції період проходження військової служби та половина строку навчання у вищому навчальному закладі зараховується виключно до вислуги років, що дає право на пенсію.

18. Суд також дійшов висновку про відсутність підстав для компенсації позивачеві додаткової соціальної відпустки та додаткової відпустки за особливий характер праці, оскільки в спірних правовідносинах позивач не довів, що самостійно виховує дитину (дітей) віком до 15 років, у періоді з 28 серпня 2012 року по 23 лютого 2015 року не був зайнятий на роботі за персональним комп'ютером.

19. Щодо вимог про виплату позивачеві індексації за несвоєчасний розрахунок при звільнення, то суди попередніх інстанцій зазначили, що компенсація за невикористані дні відпустки обчислюється із середньої заробітної плати, у зв'язку з чим такі суми в розумінні вимог постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 не підлягають індексації. Водночас інших доходів, які б підлягали індексації, позивач не отримував.

20. Щодо вимог позивача про стягнення 27391,32 грн, то суди попередніх інстанцій зазначили, що ці кошти були зараховані на рахунок позивача 21 грудня 2017 року.

IV. Провадження в суді касаційної інстанції

21. У касаційній скарзі позивач, стверджуючи про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати його рішення та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

22. На обґрунтування вимог касаційної скарги позивача зазначив, що обчислюючи кількість днів його стажу для цілей визначення кількості днів щорічної відпустки суди попередніх інстанцій безпідставно не включили до нього період проходження військової служби та половину строку навчання у вищому навчальному закладі.

23. Позивач доводить, що, відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру", період проходження військової служби та половина строку навчання у вищому навчальному закладі зараховується до вислуги років, у зв'язку з чим при визначенні стажу роботи, що дає право на відпустки, необхідно було виходити з того, що такий стаж становить 18 років.

24. Позивач зазначає, що розмір компенсації за невикористані дні відпустки необхідно було обчислювати з середньоденної заробітної плати в розмірі 207,51
грн, що була визначена в судових рішеннях у справі №818/3844/15.

25. Також позивач зазначає, що надав судам попередніх інстанцій розрахунки належних йому виплат, проте вони не були покладені в основу оскаржуваних рішень.

26. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу зазначив, що судами попередніх інстанцій повно та всебічно встановлено обставини, що мають значення для розгляду справи, правильно застосовано норми матеріального права до спірних правовідносин, у зв'язку з чим підстав для скасування їхніх рішень немає.

27. За наслідками автоматизованого розподілу касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача Шарапи В. М., суддів Бевзенка В. М., Данилевич Н. А.

28. Ухвалою Верховного Суду від 14 січня 2019 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

29. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду - від 12 червня 2019 року, у зв'язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача в цій справі, призначений повторний автоматизований розподіл указаної касаційної скарги.

30. За наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 червня 2019 року касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О. Р., суддям Кашпур О. В., Уханенку С. А.

V. Джерела права й акти їхнього застосування

31. За правилами частини 3 статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

32.08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким до окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України, у тому числі щодо меж касаційного перегляду, унесені зміни.

33. Водночас пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону від 15 січня 2020 року №460-IX передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

34. З урахуванням викладеного, розглядаючи цю справу, Суд керується положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, що діяли до набрання чинності змін, унесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX.

35. Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

36. Матеріальне і соціальне забезпечення працівників прокуратури на момент виникнення спірних правовідносин визначалося Законом України "Про прокуратуру" від 05 листопада 1991 року №1789-XII (далі - Закон 1789-XII).

37. ~law25~ передбачено, що прокурорам і слідчим прокуратури надається щорічна відпустка тривалістю 30 календарних днів.

Атестованим працівникам прокуратури, які мають стаж роботи в органах прокуратури понад 10 років, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю: після 10 років - 5 календарних днів, після 15 років - 10 календарних днів, після 20 років - 15 календарних днів.

38. Загальні умови і порядок надання відпусток визначені в Законі України "Про відпустки" від 15.11.1996 №504/96-ВР (далі - Закон №504/96-ВР).

39. Відповідно до статті 9 Закону №504/96-ВР до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку (Законі України "Про відпустки"), зараховуються, зокрема час фактичної роботи (в тому числі на умовах неповного робочого часу) протягом робочого року, за який надається відпустка; час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно з законодавством зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково (в тому числі час оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням або переведенням на іншу роботу).

40. У статті 8 Закону №504/96-ВР встановлено, що щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці надається: окремим категоріям працівників, робота яких пов'язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров'я, - тривалістю до 35 календарних днів за Списком виробництв, робіт, професій і посад, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

41. Постановою Кабінету Міністрів України від 17 листопада 1997 року №1290 затверджено Список виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість працівників на роботах в яких дає право на щорічну додаткову відпустку (далі - Список №1290).

42. Згідно з пунктом 58 розділу XXII "Загальні професії за всіма галузями господарства" Списку №1290 працівникам (незалежно від обійманої посади), які працюють на електронно-обчислювальних та обчислювальних машинах надається право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці тривалістю до 4 календарних днів.

43. Відповідно до частини першої статті 19 Закону №504/96-ВР жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину-інваліда, або яка усиновила дитину, матері інваліда з дитинства підгрупи А I групи, одинокій матері, батьку дитини або інваліда з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину або інваліда з дитинства підгрупи А I групи, чи одному із прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (стаття 73 Кодексу законів про працю України).

44. Згідно зі статтею 9 Закону №504/96-ВР до стажу роботи, що дає право на щорічні додаткові відпустки (Законі України "Про відпустки"), зараховуються: 1) час фактичної роботи із шкідливими, важкими умовами або з особливим характером праці, якщо працівник зайнятий у цих умовах не менше половини тривалості робочого дня, встановленої для працівників даного виробництва, цеху, професії або посади; 2) час щорічних основної та додаткових відпусток за роботу із шкідливими, важкими умовами і за особливий характер праці; 3) час роботи вагітних жінок, переведених на підставі медичного висновку на легшу роботу, на якій вони не зазнають впливу несприятливих виробничих факторів.

45. Відповідно до частини першої статті 24 Закону №504/96-ВР у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - інваліда з дитинства підгрупи А I групи.

46. Згідно зі статтею 117 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в КЗпП України, при відсутності спору про їхній розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

47. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

48. Підстави та порядок індексації грошових доходів визначено Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03 липня 1991 року №1282-XII (далі-Закон №1282-XII).

49. У ~law30~ визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення).

50. Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок №1078).

51. Відповідно до пункту 3 Порядку №1078 до об'єктів індексації, визначених у пункті 2, не відносяться, зокрема виплати, які обчислюються із середньої заробітної плати.

VI. Позиція Верховного Суду

52. З аналізу викладених положень ~law31~ випливає, що особи, які проходять службу в прокуратурі, мають право на щорічну відпустку базовою тривалістю 30 календарних днів, яка збільшується після досягнення стажу роботи у 10 років - на 5 календарних днів, у 15 років - на 10 календарних днів, у 20 років - на 15 календарних днів.

53. Особи, які проходять службу в прокуратурі також мають право на додаткові та соціальні відпустки, передбачені Законом №504/96-ВР.

54. Відповідно до положень статті 24 Закону №504/96-ВР у разі звільнення працівникові прокуратури виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної, додаткової, соціальної відпусток.

55. Тривалість щорічної відпустки (у тому числі для цілей її грошової компенсації під час звільнення) визначається виходячи з фактично відпрацьованого протягом робочого року часу. До стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку, зараховується також час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно з законодавством зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково, зокрема час вимушеного прогулу у випадку незаконного звільнення чи період затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі.

56. Як установили суди попередніх інстанцій, постановою Сумського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2014 року визнано протиправним і скасовано наказ прокурора Сумської області від 27 серпня 2012 року №1125к про звільнення позивача та поновлено його на посаді старшого слідчого Прокуратури Сумської області. Це рішення в частині поновлення позивача на посаді було виконано відповідачем лише 24 лютого 2015 року шляхом прийняття відповідного наказу.

57. Отже, суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про те, що період з 28 серпня 2012 року по 23 лютого 2015 року є періодом, протягом якого за позивачем зберігалося місце роботи та заробітна плата, у зв'язку з чим цей період включається до стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку.

58. Перевіряючи висновки судів попередніх інстанцій щодо тривалості щорічної відпустки за період з 28 серпня 2012 року по 23 лютого 2015 року, Суд виходить з того, що позивача було прийнято на роботу 30 квітня 1999 року; у періоді з 2012 по 2014 року позивач з урахуванням стажу роботи в прокуратурі мав право на 35 календарних днів щорічної відпустки; 30 квітня 2014 року стаж роботи позивача досягнув 15 років, у зв'язку з чим у нього виникло право на 40 календарних днів щорічної відпустки.

59. Таким чином, часом, за який позивачеві надається відпустка, є періоди з 28 серпня 2012 року по 29 квітня 2013 року, з 30 квітня 2013 року по 29 квітня 2014 року, з 30 квітня 2014 року по 23 лютого 2015 року.

60. Обчислення кількості днів відпустки за неповний робочий рік здійснюється за формулою: (загальна кількість днів відпустки за повний робочий рік: (загальна кількість календарних днів у повному робочому році - кількість святкових і неробочих днів у повному робочому році)) х кількість календарних днів стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку.

61. Отже, за період з 28 серпня 2012 року по 29 квітня 2013 року позивач має право на 24 календарні дні відпустки: (35/ (365-9))х242; за період з 30 квітня 2013 року по 29 квітня 2014 року - 35 календарних днів відпустки; за період з 30 квітня 2014 року по 23 лютого 2015 року - 34 календарних днів відпустки (40/ (365-10))х300. Всього за період з 28 серпня 2012 року по 23 лютого 2015 року позивач має право на 93 календарних днів щорічної відпустки.

62. Визначаючись щодо розміру компенсації за невикористані дні щорічної відпустки в частині її тривалості, суди попередніх інстанцій керувалися довідкою Прокуратури Сумської області від 16 лютого 2018 року №11-118вих-18. Водночас правильності наведених у ній розрахунків суди попередніх інстанцій не перевіряли, у зв'язку з чим дійшли помилкових висновків щодо тривалості невикористаних днів щорічної відпустки за період з 28 серпня 2012 року по 23 лютого 2015 року.

63. Перевіряючи правильність обчислення суми компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, Суд керується таким.

64. Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок № 100).

65. Згідно з пунктом 1 Порядку №100 цей порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках: надання працівникам щорічної відпустки, вимушеного прогулу, інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати.

66. Абзацом першим пункту 2 Порядку №100 передбачено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

67. Відповідно до абзацу 18 пункту 4 Порядку №100 в інших випадках, коли нарахування проводяться виходячи із середньої заробітної плати, працівник не мав заробітку, не з вини працівника, розрахунки проводяться виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.

68. Згідно з пунктом 7 Порядку №100 нарахування виплат за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або компенсації за невикористані відпустки, тривалість яких розраховується в календарних днях, провадиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду (за винятком святкових і неробочих днів, встановлених законодавством). Одержаний результат перемножується на число календарних днів відпустки.

69. Отже, спосіб обчислення розміру оплачуваної відпустки та грошової допомоги визначено Порядком №100, з аналізу пункту 2 якого випливає, що оплата щорічної основної відпустки відбувається шляхом множення кількості днів відпустки на частку виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки (чи компенсації за неї) та кількості календарних днів року (за виключенням святкових і неробочих). Якщо працівник не мав заробітку, не з вини працівника, розрахунки проводяться виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.

70. Беручи до уваги, що позивач не отримував заробітної плати за 12 місяців, що передували місяцю його звільнення, суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про те, що обчислення компенсації за невикористані дні щорічної відпустки за період з 28 серпня 2012 року по 23 лютого 2015 року має відбуватися виходячи з установленого позивачеві посадового окладу.

71. Обчислюючи розмір грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, суди попередніх інстанцій знову ж таки керувалися довідкою Прокуратури Сумської області від 16 лютого 2018 року №18-104вих-18, відповідно до якої місячний посадовий оклад позивача складає 1379 грн, а середньоденний заробіток - 65,67 грн.

72. Водночас правильності таких розрахунків та їх методику суди попередніх інстанцій не перевіряли, у зв'язку з чим дійшли до передчасних висновків про необхідність стягнення на користь позивача 5975,97 грн компенсації.

73. У контексті викладеного Суд зазначає, що обов'язок виплатити позивачеві компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки у відповідача виник у день його звільнення, яким у спірних правовідносинах є 02 жовтня 2015 року.

74. Станом на 02 жовтня 2015 року розмір посадових окладів працівників прокуратури був визначений Схемою, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року №505.

75. Відповідно до Схеми посадових окладів працівників прокуратур Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя і прирівняних до них прокуратур, що є додатком 2 до вказаної постанови, розмір посадового окладу слідчого (старшого слідчого) обласної прокуратури становить 1576-1618 грн.

76. Таким чином, для обчислення середньоденної заробітної плати позивача для цілей розрахунку компенсації за невикористані дні щорічної відпустки необхідно розмір посадового окладу позивача помножити на 12 місяців та розділити на кількість календарних днів за 12 місяців, що передують виплаті компенсації, за виключенням святкових і неробочих днів.

77. Отже, за невикористані 93 календарних днів щорічної відпустки відповідач мав виплатити позивачеві компенсацію у розмірі 5086,17 грн [ (1618х12) / (365-10)].

78. Ураховуючи, що суди попередніх інстанцій, обчислюючи розмір компенсації за невикористані дні щорічної відпустки неправильно застосували норми матеріального права, рішення судів попередніх інстанцій у цій частині підлягають скасуванню з прийняттям нового про стягнення з відповідача на користь позивача 5086,17 грн.

79. Доводи позивача про те, що невикористані дні щорічної відпустки повинні бути оплачені виходячи з його середньоденного заробітку в розмірі 207,51 грн, що встановлений рішенням суду, Суд відхиляє, адже це не відповідає методиці обчислення компенсації за невикористані дні відпустки, що встановлена Порядком №100.

80. Аргументи позивача про те, що суди попередніх інстанцій, обчислюючи тривалість зазначеної відпустки, протиправно не зарахували до стажу роботи в органах прокуратури період проходження військової служби та половину строку навчання у вищому навчальному закладі, Суд також відхиляє.

81. У розумінні ~law32~ стажем роботи в органах прокуратури для цілей надання додаткової оплачуваної відпустки є період роботи на посадах в системі органів прокуратури, перелік яких визначено у ~law33~.

82. Ураховуючи, що строкова військова служба та навчання у вищому навчальному закладі не є формою роботи в органах, що відносяться до системи органів прокуратури, підстав для зарахування такого періоду до стажу роботи в органах прокуратури для цілей надання додаткової відпустки немає.

83. Суд також відхиляє аргументи скаржника щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права в частині вимог позивача про стягнення з відповідача грошової компенсації за невикористані дні соціальної відпустки та відпустки у зв'язку з особливими умовами праці.

84. Відповідно до статті 19 Закону №504/96-ВР додаткова соціальна відпустка тривалістю 10 календарних днів надається батьку дитини, який виховує її без матері. Отже, правильними є висновки судів попередніх інстанцій про те, що умовою надання такої відпустки є доведення належними доказами того, що мати дитини не бере участь у її вихованні.

85. Як установили суди попередніх інстанцій, доказів, які б підтверджували статус позивача як одинокого батька, що самостійно виховує дитину, позивач відповідачеві та під час розгляду справи не надав.

86. З урахуванням викладеного Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що підстав для виплати позивачеві компенсації за невикористані дні соціальної відпустки в спірних правовідносинах не було.

87. Суди попередніх інстанцій також дійшли правильних висновків про те, що умовою надання додаткової відпустки за особливий характер праці (у цьому випадку за роботу на електронно-обчислювальних машинах, комп'ютерах) є фактична зайнятість на таких роботах у відповідному періоді.

88. Як установили суди попередніх інстанцій, у період з 28 серпня 2012 року по 23 лютого 2015 року позивач, у зв'язку із незаконним звільненням, роботи на комп'ютері чи інших електронно-обчислювальних машинах не виконував. Отже, правильними є висновки судів попередніх інстанцій про відсутність в спірних правовідносинах підстав для виплати позивачеві грошової компенсації за додаткову відпустку у зв'язку з особливим характером праці.

89. Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, Суд зазначає таке.

90. З аналізу зазначених норм трудового законодавства випливає, що умовами застосування статті 117 КЗпП України є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум. У разі дотримання наведених умов підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

91. Водночас, виходячи зі змісту трудових правовідносин між працівником і підприємством, установою, організацією, під "належними звільненому працівникові сумами" необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах із роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

92. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог у цій частині, суди попередніх інстанцій керувалися тим, що на момент звільнення позивача сум, належних йому до виплати, не було.

93. Такі висновки судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що відповідач повністю виплатив позивачеві суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 102302,00 грн, присуджену йому рішенням суду у справі №2а-1870/8103/12. Суди попередніх інстанцій також зазначили, що після видання наказу від 24 лютого 2015 року про поновлення позивача на посаді в органах прокуратури заробітна плата йому не нараховувалася, адже з моменту поновлення до дня повторного звільнення (02 жовтня 2015 року) позивач жодного дня на роботі не був.

94. Суд зазначає, що зазначені висновки судів попередніх інстанцій є помилковими, адже позивач не обґрунтовував свої позовні вимоги в частині стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки в розрахунку при звільненні затримкою виплати присудженої у межах справи №2а-1870/8103/12 суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу чи не виплатою заробітної плати з дня поновлення.

95. Водночас у цій справі судами попередніх інстанцій встановлено, що на день повторного звільнення позивача (02 жовтня 2015 року) відповідач зобов'язаний був але не виплатив позивачеві грошову компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки за період з 28 серпня 2012 року по 23 лютого 2015 року.

96. Право позивача на ці виплати станом на день повторного звільнення не заперечував і сам відповідач, який у відзиві на позовну заяву надавав свої розрахунки як тривалості такої відпустки, так і розміру її компенсації.

97. Таким чином, установивши, що відповідач на момент звільнення позивача не розрахувався з ним в повному обсязі, суди попередніх інстанцій мали застосувати до спірних правовідносин положення статті 117 КЗпП України та стягнути на користь позивача середній заробіток за увесь час затримки, починаючи з наступного дня після звільнення по день ухвалення відповідного судового рішення.

98. Відповідно до абзацу третього пункту 2 Порядку №100 у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

99. Абзацом 18 пункту 4 Порядку №100 передбачено, що в інших випадках, коли нарахування проводяться виходячи із середньої заробітної плати, працівник не мав заробітку, не з вини працівника, розрахунки проводяться виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.

100. Згідно з абзацом першим пункту 8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

101. Отже, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні визначається шляхом множення середньоденної заробітної плати на кількість робочих днів, що минули, починаючи з дня звільнення по день фактичного розрахунку.

102. Для цілей визначення середнього заробітку за час затримки розрахунку з урахуванням того, що позивач останні чотири місяці перед звільненням не працював, середньоденна заробітна плата є часткою розміру двох посадових окладів позивача, встановлених йому на момент звільнення, та кількості робочих днів у двох місяцях, що передують звільненню позивача.

103. Відповідно до Схеми посадових окладів працівників прокуратур Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя і прирівняних до них прокуратур, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року №505, розмір посадового окладу слідчого (старшого слідчого) обласної прокуратури становить 1576-1618 грн.

104. Водночас у серпні та вересні 2015 року було 42 робочі дні. Таким чином, середньоденний заробіток позивача для цілей обчислення середнього заробітку за час затримки розрахунку становить 38,52 грн (1618/42), кількість днів затримки за період з 03 жовтня 2015 року по 28 лютого 2017 року - 603.

105. Отже, на користь позивача підлягає стягненню 23227,56 грн (38,52х603) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

106. Ураховуючи, що суди попередніх інстанцій, неправильно застосували положення статей 116, 117 КЗпП України до спірних правовідносин, судові рішення судів попередніх інстанцій у цій частині підлягають скасуванню з прийняттям нового про стягнення з відповідача на користь позивача 23227,56 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

107. Щодо вимог позивача про індексацію його доходів у вигляді середнього заробітку за час вимушеного прогулу, компенсації за невикористані дні відпустки, то Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про їхню необґрунтованість.

108. Виплати, які просить проіндексувати позивач, обчислюються виходячи з середньої заробітної плати, у зв'язку з чим вони не можуть бути об'єктами індексації.

109. З цих же підстав Суд відхиляє аргументи скаржника про те, що судами попередніх інстанцій були проігноровані його розрахунки індексації вказаних виплат.

110. Суд також погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про безпідставність вимог позивача про стягнення з відповідача середнього заробітку за затримку виконання рішення суду про поновлення на роботі у розмірі 27391,32
грн.

111. Як правильно зазначили суди попередніх інстанцій, цю суму позивачеві присуджено за наслідками розгляду справи №818/3844/15, у зв'язку з чим правових підстав для повторного її стягнення немає.

112. Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

113. Частиною 1 статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

114. Згідно з частинами 1 , 3 статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

115. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

116. Беручи до уваги, що в частині вимог позивача про стягнення компенсації за невикористані дні відпусток та стягнення середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільнення судами попередніх інстанцій було неправильно застосовано норми матеріального права, їхні рішення у цій частині підлягають скасуванню з прийняттям нового про часткове задоволення позовних вимог.

117. В іншій частині висновки судів попередніх інстанцій у цій справі є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для їхнього скасування чи зміни відсутні.

118. Щодо клопотання позивача про розгляд справи Великою Палатою Верховного Суду, то Суд зазначає, що підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду визначені у статті 346 КАС України. Водночас жодної з перелічених у вказаній статті підстав позивач не вказав, а Судом таких не встановлено.

VII. Судові витрати

119. Ураховуючи відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати не розподіляються.

120. Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 351, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

121. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2018 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2018 року у справі №818/1551/17 задовольнити частково.

122. Скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2018 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2018 року у частині:

122.1. стягнення з Прокуратури Сумської області на користь ОСОБА_1 з відрахуванням необхідних податків і зборів компенсації за невикористану щорічну основну відпустку за час вимушеного прогулу з 28 серпня 2012 року по 23 лютого 2015 року в розмірі 5975,47 грн;

122.2. відмови у задоволенні вимог про стягнення компенсації за несвоєчасний розрахунок при звільненні в сумі 228048,09 грн.

123. Ухвалити у цій частині нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити частково:

123.1. стягнути з Прокуратури Сумської області (місцезнаходження: м. Суми, вул.

Герасима Кондратьєва, 33, ідентифікаційний код 03527891) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1; РНОКПП НОМЕР_1), компенсацію за 93 дні невикористаної щорічної відпустки за період з 28 серпня 2012 року по 23 лютого 2015 року у розмірі 5086 (п'ять тисяч вісімдесят шість) гривень 17 коп;

123.2. стягнути з Прокуратури Сумської області (місцезнаходження: м. Суми, вул.

Герасима Кондратьєва, 33, ідентифікаційний код 03527891) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1; РНОКПП НОМЕР_1) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 23227 (двадцять три тисячі двісті двадцять сім) гривень 56 коп;

124. В іншій частині рішення Сумського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2018 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2018 року у справі №818/1551/17 залишити без змін.

125. Судові витрати не розподіляються.

126. Повний текст постанови складений 25 лютого 2021 року.

Суддя-доповідач: О. Р. Радишевська

Судді: О. В. Кашпур

С. А. Уханенко