Історія справи

Ухвала КАС ВП від 02.03.2021 року у справі №344/12316/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2021 року

м. Київ

справа №344/12316/20

адміністративне провадження № К/9901/4367/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Жука А. В.,

суддів: Загороднюка А. Г., Мельник-Томенко Ж. М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до інспектора Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області Ломович Іванни Іванівни про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 грудня 2020 року у справі №344/12316/20,

ВСТАНОВИВ:

І. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1) у вересні 2020 року звернувся до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області із позовною заявою до Інспектора, рядового УПП в Івано-Франківській області Ломович Іванни Іванівни про скасування постанови серії ЕАМ № 3099984 про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 07.09.2020.

2. Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від
24.09.2020 вказану позовну заяву було залишено без руху.

3. Суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не долучено до матеріалів позовної заяви копію оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАМ №
3099984. В той же час позивачем долучено до матеріалів заяви його звернення до Управління патрульної поліції про надання йому оскаржуваної постанови, в чому йому було відмовлено та рекомендовано привести звернення у відповідність до вимог статті 5 Закону України "Про звернення громадян". Однак, в матеріалах справи відсутні письмові докази того, що позивач повторно належним чином звернувся до відповідача про витребування оскаржуваної постанови, але йому було відмовлено.

4. Крім того, суд першої інстанції зазначав, що в порушення вимог ст.161 КАС України, позивачем не сплачено судовий збір в порядку та розмірах, визначених Законом України "Про судовий збір", так як, згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 18.03.2020 по справі № 543/775/17, у справах щодо накладення адміністративного стягнення за подання позовної заяви судовий збір складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

5. Таким чином, суд першої інстанції вказав, що при зверненні до суду з даним позовом позивачу необхідно надати оскаржувану постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАМ № 3099984 та сплатити судовий збір в сумі, що станом на день звернення з даним позовом складала 420 грн. 40 коп.

6. До Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області 25 вересня 2020 року надійшла заява про усунення недоліків, до якої було долучено фото-копію оскаржуваної постанови. Також, у вказаній заяві позивач висловив позицію, що відповідно до статті 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, він, як особа, яка оскаржила до суду постанову у справі про адміністративні правопорушення, звільняється від сплати державного мита, а тому, при оскарженні постанови по справі про адміністративне правопорушення відповідача від 07.09.2020 сплата судового збору не передбачається.

7. Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від
02.10.2020 позовну заяву ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України повернуто позивачу.

8. Суд першої інстанції вказував, що 25 вересня 2020 року, на виконання ухвали судді від 24.09.2020 року позивачем було надано ксерокопію оскаржуваної постанови в одному екземплярі, проте, дослідивши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку, що недоліки були усунені не у повному обсязі, а саме: позивачем не додано документів, що свідчать про сплату судового збору.

9. Не погодившись із цим, позивач звернувся до Восьмого апеляційного адміністративного суду із апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 02.10.2020, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

10. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.11.2020 вказану апеляційну скаргу залишено без руху, зазначаючи про необхідністі надіслання на адресу Восьмого апеляційного адміністративного суду оригіналу документа про сплату апелянтом судового збору за подання до адміністративного суду апеляційної скарги в розмірі 2102 грн 00 коп.

11. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що покликання апелянта на звільнення від сплати судового збору є безпідставними з огляду на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 18 березня 2020 року у справі №543/775/17, які є обов'язковими для врахування в силу частини 5 статті 242 КАС України, в якій Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, необхідно застосовувати статті 2, 3, 4, 5 Закону України "Про судовий збір", які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають.

12.18 листопада 2020 року до Восьмого апеляційного адміністративного суду надійшла заява про усунення недоліків, в якій апелянт зазначав про те, що у відповідності до статті 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, він, як особа, яка оскаржила до суду постанову у справі про адміністративні правопорушення, звільняється від сплати державного мита, а тому, при оскарженні постанови по справі про адміністративне правопорушення відповідача від
07.09.2020 сплата судового збору не передбачається, а тому апеляційна скарга відповідає вимогам закону.

13. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.12.2020 апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 з підстав не усунення недоліків повернуто скаржнику.

14. Суд апеляційної інстанції відхилив вказані вище посилання апелянта на звільнення від обов'язку сплати судового збору з огляду на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 18 березня 2020 року у справі №543/775/17, які є обов'язковими для врахування в силу частини 5 статті 242 КАС України.

15. Суд апеляційної інстанції додатково звернув увагу, що у вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2, 3, 4, 5 Закону України "Про судовий збір", які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають; ставки судового збору за подання апеляційної скарги на судове рішення визначені Законом України "Про судовий збір"; відтак, апелянту необхідно було сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги на ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 02 жовтня 2020 року про повернення позовної заяви в сумі 2102 грн.

16. Суд апеляційної інстанції дійшов висновків, що у встановлений суддею-доповідачем строк особою, яка подала апеляційну скаргу, не усунуто недоліків апеляційної скарги; жодних доказів щодо сплати чи документів щодо звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги, зокрема, на ухвалу суду, апелянтом не подано, тобто вимог ухвали Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.11.2020 не виконано, а наведені скаржником доводи щодо звільнення від обов'язку сплати судового збору, не спростовують вказаних вище мотивів.

ІІ. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА РУХ АДМІНІСТРАТИВНОЇ СПРАВИ В СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ.

17. Не погодившись із зазначеним судовим рішенням суду апеляційної інстанції, 10 лютого 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від
29.12.2020, а справу направити для продовження розгляду в суд апеляційної інстанції.

18. В обґрунтування заявленої скарги касатор вважає оскаржуване судове рішення прийнятим з неправильним застосуванням (неправильним тлумаченням) норм статей 67, 92 Конституції України, статей 2, 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, частини 2 статті 132, пункту 1 частини 4 статті 169, статей 296, 298 Кодексу адміністративного судочинства України тощо.

19. Як вважає касатор, при оскарженні як постанови по справі про адміністративне правопорушення відповідача від 07.09.2020, так ухвал суду, прийнятих у справі про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення, не передбачено сплати судового збору за приписами статті 288 КУпАП; відтак, постановою від 18.03.2020 у справі №543/775/17 (провадження №11-1287апп18) Великої Палати Верховного Суду, до якої покликаються суди першої та апеляційної інстанцій, не можуть встановлюватись ставки судового збору, оскільки такі встановлюються виключно Законами.

20. Тому, за переконанням касатора, апеляційна скарга на ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 02.10.2020 відповідала вимогам закону і слід було відкрити апеляційне провадження, а не повертати скаржнику.

21.15 лютого 2021 року до Верховного Суду через підсистему "Електронний Суд" від позивача надійшло клопотання, в якому, посилаючись на правові висновки, викладених в ухвалах Верховного Суду, касатор додатково висловлює позицію про те, що ним оскаржується судове рішення з підстав несплати судових витрат, що не пов'язано з позовними вимогами і не стосується суті спору, а відтак звільняється від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, в тому числі і за подання даної касаційної скарги.

22.01 березня 2021 року через підсистему "Електронний Суд" від позивача надійшло клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з метою відступлення від висновків, викладених у раніше ухваленій постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №543/775/17.

23. Ухвалою Верховного Суду 01.03.2021 з підстав несплати кастором судового збору за подання касаційної скарги, клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору залишено без задоволення, а касаційну скаргу - без руху, додатково зазначаючи на важливості врахування та застосування висновків щодо застосування норм права у постанові Великої Палати Верховного Суду від
18.03.2020 у справі №543/775/17.

24.05 березня 2021 року через підсистему "Електронний Суд" від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків, в якій позивач, посилаючись на правові висновки, викладених в ухвалах Верховного Суду повторно висловлює позицію щодо звільнення від сплати судового збору, так як ним оскаржується судове рішення з підстав несплати судових витрат, що не пов'язано з позовними вимогами і не стосується суті спору.

25. Також, 05 березня 2021 року через підсистему "Електронний Суд" від представника позивача надійшло клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги, в якому касатор зазначає про те, що розмір судового збору за подання даної касаційної скарги перевищує 5% річного доходу позивача за попередній календарний 2020 рік, долучивши при цьому копію Відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків від 26.01.2021.

26. Ухвалою Верховного Суду від 01.04.2021 відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 грудня 2020 року про повернення апеляційної скарги ОСОБА_2 - представника ОСОБА_1 у справі №344/12316/20.

27. Ухвалою судді Верховного Суду від 20.10.2021 дана справа призначена до попереднього розгляду за наявними у ній матеріалами.

28. Ухвалою Верховного Суду від 21.10.2021 ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

IІІ. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ ТА ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

29. Відповідно до частини 1 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

30. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 341 КАС України).

31. Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги та правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Верховного Суду зазначає наступне.

32. Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

33. Пунктом 1 частини 2 Статті 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України встановлюються, зокрема система оподаткування, податки і збори тощо.

34. Частиною 1 статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

35. Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір" (далі-Закон № 3674-VI).

36. За ~law35~ судовий збір справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених ~law36~. Судовий збір включається до складу судових витрат. Платниками судового збору є: громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене ~law37~.

37. ~law38~ містить перелік об'єктів, за які не справляється судовий збір, а ~law39~ - перелік суб'єктів, які звільняються від сплати судового збору за подання до суду позовів, заяв, скарг тощо, а також підстави звільнення від сплати судового збору осіб, які звертаються із заявами про захист не власних прав, а охоронюваних законом прав та інтересів інших осіб.

38. Відповідно до статті 4 цього ж Закону за подання, зокрема, до адміністративного суду позовних заяв розміри ставок судового збору диференційовано за характером спору (майновий/немайновий), а також за правовим статусом платника судового збору (фізична особа/фізична особа - підприємець/юридична особа/суб'єкт владних повноважень).

39. Органи (посадові особи), уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначені статтею 213 КУпАП, згідно з якою справи про адміністративні правопорушення розглядаються: 1) адміністративними комісіями при виконавчих комітетах сільських, селищних, міських рад; 2) виконавчими комітетами (а в населених пунктах, де не створено виконавчих комітетів, - виконавчими органами, що виконують їх повноваження) сільських, селищних, міських рад та їх посадовими особами, уповноваженими на те статтею 213 КУпАП; 4) районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами (суддями), а у випадках, передбачених статтею 213 КУпАП, місцевими адміністративними та господарськими судами, апеляційними судами, Верховним Судом; 5) органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те статтею 213 КУпАП.

40. Порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається Кодексом України про адміністративні правопорушення та іншими законами України (стаття 246 КУпАП).

41. Частиною 4 статті 288 КУпАП передбачено, що особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.

42. Відповідно до висновку Верховного Суду України, сформованого у постанові від 13 грудня 2016 року (провадження №21-1410а16), необхідними умовами для обчислення та сплати судового збору за подання апеляційної/касаційної скарги у цій категорії справ є встановлення і віднесення предмета оскарження до об'єктів справляння судового збору; ставка цього платежу, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги. Розгляд позовної заяви на постанову про накладення адміністративного стягнення провадиться з урахуванням положень статей 287, 288 КУпАП, які передбачають звільнення від сплати платежу за судовий перегляд цих рішень. Норми Закону України "Про судовий збір" не містять положень щодо підстав, умов, розміру та порядку сплати судового збору за подання позовної заяви на постанову про накладення адміністративного стягнення, а відтак і за подання апеляційної/касаційної скарги. У зв'язку з цим, за подання позивачем або відповідачем - суб'єктом владних повноважень апеляційної/касаційної скарги на рішення адміністративного суду у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення судовий збір у поряду і розмірах, встановлених Законом України "Про судовий збір", сплаті не підлягає.

43. Проте, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №543/775/17, переглядаючи касаційну скаргу Управління патрульної поліції у місті Кременчуці Полтавської області Департаменту патрульної поліції на ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2017 року та 15 листопада 2017 року, якими суд апеляційної інстанції залишив апеляційну скаргу без руху з підстав несплати судового збору, а потім повернув, дійшла висновку про необхідність відступлення від висновку Верховного Суду України (провадження №21-1410а16), указавши, що чинне законодавство містить ставку судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення та подальшому оскарженні позивачем і відповідачем судового рішення.

44. Відповідно до положень статей 3, 5 Закону України "Про судовий збір" серед осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору, немає таких, які б звільнялися від сплати судового збору за подання до суду позовної заяви про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, чи виключали б позовну заяву про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення з об'єктів справляння судового збору.

45. Згідно з правовою позицією, яка міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №543/775/17, у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2, 3, 4, 5 Закону України "Про судовий збір", які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають.

46. Верховний Суд додатково звертає увагу на обов'язковість застосування вимог статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно частини 5 якої при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

47. Відтак, з огляду на висновок Великої Палати Верховного Суду в постанові від
18.03.2020 у справі №543/775/17, подаючи апеляційну скаргу позивач повинен був долучити документ, що підтверджував би сплату судового збору або, заявляючи клопотання про звільнення від сплати такого, надати на підтвердження відповідні документи, чого позивачем зроблено не було.

48. На момент постановлення ухвали Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 грудня 2020 року, в суду апеляційної інстанції були відсутні підстави для звільнення апелянта від сплати судового збору за подання апеляційної скарги та були законні підстави вважати неусуненими недоліки апеляційної скарги, вказані в ухвалі Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.11.2020, а тому суд апеляційної інстанції правомірно повернув вказану апеляційну скаргу скаржнику.

49. Відповідно до частин першої - третьої статті 242 Кодексу адміністративною судочинства України рішення суду має ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

50. Згідно статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

51. Враховуючи наведене, оцінивши за матеріалами справи доводи касаційної скарги та правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а ухвала Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 грудня 2020 року у справі №344/12316/20 - без змін.

52. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати не розподіляються.

Керуючись ст. 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 грудня 2020 року у справі №344/12316/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіА. В. Жук А. Г. Загороднюк Ж. М. Мельник-Томенко