Історія справи

Постанова КАС ВП від 24.10.2019 року у справі №822/455/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 жовтня 2019 року

Київ

справа №822/455/16

адміністративне провадження №К/9901/33330/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Головуючого - Бучик А. Ю.,

суддів: Мороз Л. Л., Рибачука А. І.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 листопада 2016 року (суддя - Козачок І. С. ) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2017 року (колегія суддів: Мельник - Томенко Ж. М., Ватаманюк Р. В., Сторчак В. Ю.) у справі № 822/455/16 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити дії, -

УСТАНОВИЛ:

У березні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби України у Хмельницькій області, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Державної фіскальної служби України щодо призначення одноразової грошової допомоги на підставі Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затверджених постановою КМУ від 12 травня 2007 року №707, а також зобов'язати Державну фіскальну службу України здійснити перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги, у зв'язку із встановленням II групи інвалідності у відповідності до вимог статті 23 Закону України "Про міліцію", Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затверджених постановою КМУ від 21 жовтня 2015 року №850, виходячи із 200-кратного розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 листопада 2016 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2017 року, адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, відповідач ГУ ДФС в Хмельницькій області, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та ухвалити нову про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування касаційної скарги зазначає, що позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги згідно Закону України від 20.12.1990 року №565-XII "Про міліцію" від 03.11.2015 року у зв'язку із встановленням II групи інвалідності у розмірі встановленому Порядком та умовами виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від
12.05.2007 року №707. Вказує, що на момент встановлення інвалідності Порядок № 850 не набрав чинності. Посилається на відсутність бюджетних асигнувань на виплату одноразової грошової допомоги у встановленому судами розмірі, та на пропуск строку звернення до суду, оскільки вважає, що повинен застосовуватися місячний строк для звернення до суду зі спорами, пов'язаними зі звільненням з публічної служби.

У зв'язку із відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, ця справа розглядалася в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 1 частини 1 статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в Головному управлінні Державної фіскальної служби України у Хмельницькій області.

Наказом Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області №269-о від 02 жовтня 2015 року позивач був звільнений з органів податкової міліції ГУ ДФС у Хмельницькій області за станом здоров'я на підставі свідоцтва про хворобу №308 від 30 вересня 2015 року, виданого військово-лікарською комісією УМВС України в Хмельницькій області.

28.10.2015 позивачу була встановлена ІІ група інвалідності, у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК серії АВ №0570628.

06 листопада 2015 року позивачем було подано рапорт на ім'я в. о. начальника ГУ ДФС у Хмельницькій області для виплати йому одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням другої групи інвалідності.

Висновком Головного управління ДФС у Хмельницькій області від 06 листопада 2015 року про призначення одноразової грошової допомоги в разі інвалідності працівника податкової міліції згідно із Податковим кодексом України та Законом України від 20 грудня 1990 року "Про міліцію" (затверджений першим заступником голови ДФС України без зазначення дати) позивачу призначено одноразову грошову допомогу в розмірі ~money0~

Розраховуючи дану суму одноразової грошової допомоги, суб'єкт владних повноважень, в особі ГУ ДФС в Хмельницькій області, виходив з п.2 Порядку №707, який передбачає, що одноразова грошова допомога інвалідам, інвалідність яких настала у період проходження служби, виплачується у відсотках відповідного розміру грошового забезпечення згідно зі ступенем втрати працездатності, який визначається медико-санітарною експертною комісією, при цьому для інвалідів ІІ групи розмір грошового забезпечення встановлюється в розмірі чотирирічного грошового забезпечення.

Не погоджуючись з розміром виплаченої одноразової грошової допомоги позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що 12 березня 2015 року набрав чинності Закон України від 13 лютого 2015 року "Про внесення змін до статті 23 Закону України "Про міліцію" щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції", а тому відповідачі повинні були застосувати чинний на момент звернення і прийняття рішення Закон України "Про міліцію" та призначити позивачу одноразову грошову допомогу в розмірі 200 - кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи.

Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 356.1 статті 356 ПК України держава гарантує правовий та соціальний захист осіб начальницького і рядового складу податкової міліції та членів їхніх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені ~law11~ та Законом України від 24 березня 1998 року № 203/98-ВР "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист".

~law13~ (в редакції ~law14~) встановлено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ~law15~ постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850 "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції" (далі - постанова КМУ № 850) затверджено Порядок № 850.

Пунктом 2 зазначеної постанови установлено, що особам, які до набрання чинності (12 березня 2015 року) ~law16~ мають право на отримання одноразової грошової допомоги, допомога призначається і виплачується відповідно до Порядку №
707.

Порядок № 850 набрав чинності 31 жовтня 2015 року. До цього часу діяв Порядок № 707, посилання на який є у зазначеному пункті урядової постанови від 21 жовтня 2015 року № 850.

Згідно з пунктом 1 Порядку №707 одноразова грошова допомога (далі - грошова допомога) виплачується у разі: установлення інвалідності, яка настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ, органах державної податкової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення такого строку внаслідок захворювання або нещасного випадку, що сталися: під час виконання службових обов'язків, пов'язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку та боротьбі із злочинністю, у розмірі: п'ятирічного грошового забезпечення - інвалідам I групи; чотирирічного грошового забезпечення - інвалідам II групи; трирічного грошового забезпечення - інвалідам III групи; у період проходження служби, - у відсотках відповідного розміру грошового забезпечення згідно із ступенем втрати працездатності, який визначається медико-соціальною експертною комісією.

Отож, у період з 12 березня 2015 року (дата набрання чинності ~law17~) до 31 жовтня 2015 року (дата набрання чинності Порядку № 850) механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої ~law18~ визначав Порядок № 707.

У справі, яка розглядається, інвалідність ІІ групи позивачу встановлено 30 вересня 2015 року, тобто після набрання чинності ~law19~, про призначення одноразової грошової допомоги він звернувся 20 жовтня 2015 року, тобто до набрання чинності Порядку № 850.

Таким чином, на думку колегії суддів, оскільки право на отримання одноразової грошової допомоги позивач отримав після набрання чинності ~law20~, розмір такої допомоги йому повинен розраховуватися у відповідності зі ~law21~ (в редакції, чинній з 12 березня 2015 року) та відповідно до Порядку №707.

Аналогічна правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду, зокрема, в постановах від 05 червня 2018 року у справі № 822/456/16, від 19 вересня у справі №822/910/17, від 18 жовтня 2018 року у справі № 822/395/18, від 31 січня 2019 року у справі № 822/2143/16.

Стосовно посилань в касаційній скарзі на відсутність бюджетних асигнувань на виплату відповідної одноразової грошової допомоги колегія суддів зазначає наступне.

Європейський суд з прав людини у справах "Кечко проти України", "Ромашов проти України" зауважив, що реалізація особою права, яке пов'язано з отриманням бюджетних коштів, що базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, є безпідставними. Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Отже, відсутність належного бюджетного фінансування не може бути підставою для відмови у перерахунку пенсії позивача. Відповідач в касаційній скарзі посилається на ч. 3 ст. 99 КАС України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), згідно якої для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Проте колегія суддів зазначає, що оскарження рішення про призначення одноразової грошової допомоги не є спором пов'язаним з проходженням чи звільненням з публічної служби, оскільки спір виник після звільнення позивача зі служби в органах ДФС та пов'язаний зі соціальними гарантіями у зв'язку з отриманою інвалідністю.

Відтак на спірні правовідносини поширюється загальний строк звернення до суду, що становить 6 місяців з дня, коли позивач дізнався про порушення своїх прав.

Відтак строк звернення до суду позивачем не пропущено.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення судів попередніх інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в них повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційних скарг їх не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 345, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області залишити без задоволення.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 листопада 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий А. Ю. Бучик

Судді Л. Л. Мороз

А. І. Рибачук