Історія справи

Ухвала КАС ВП від 08.07.2018 року у справі №820/2920/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 жовтня 2019 року

Київ

справа №820/2920/17

адміністративне провадження №К/9901/54873/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючий - Бучик А. Ю.,

суддів: Мороз Л. Л., Рибачука А. І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16 січня 2018 року у складі колегії суддів: Бадюков Ю. В., Старосєльцевої О. В., Спірідонова М. О. та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2018 року у складі колегії суддів: Лях О. П., Старосуда М. І., Яковенка М. М. у справі № 820/2920/17 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, треті особи - Комісія з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Стрельченко Олена Володимирівна, про скасування наказу та зобов'язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИЛ:

ОСОБА_1 (надалі по тексту - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- скасувати наказ Міністерства юстиції України (надалі по тексту - відповідач) від 07.06.2017 за № 1819/5 про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень;

- зобов'язати відповідача в особі відповідного структурного підрозділу у сфері державної реєстрації поновити запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 17098938; дата, час державної реєстрації 21 жовтня 2016 року 00:05:27; державний реєстратор: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Стрельченко О. В. ; підстава виникнення права власності:

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, серія та номер 1362, виданий 26 червня 2007 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гриценком Є. В. та Договір відступлення права вимоги, серія та номер 769, виданий 06 червня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Анохіною В. А.; підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 32001750 від 24 жовтня 2016 року 10:42:27, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Стрельченко О. В. ; про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на об'єкт нерухомого майна - квартиру АДРЕСА_2.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16.01.2018, яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2018 відмовлено у задоволенні позову.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що достатніх та обґрунтованих підстав для відмови в реєстрації за позивачем права власності на іпотечне майно у приватного нотаріуса Стрельченко О. В не було, у зв'язку з чим посилання Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, з якими передчасно погодились суди є необґрунтованими та безпідставними.

У поданому відзиві відповідач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

У ході розгляду справи судами встановлено, що 26 червня 2007 року ОСОБА_4, від імені якого ОСОБА_3, діяла як піклувальник, на підставі рішення Орджонікідзевської районної в місті Харкові ради м. Харкова від 05.06.2007 №128/30, (Позичальник) уклав з ОСОБА_5 (Позикодавець) Договір позики грошових коштів, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гриценко Є. В. та зареєстрований в реєстрі за №1360.

Відповідно до умов даного Договору Позикодавець передав Позичальнику грошові кошти у сумі ~money0~ (тридцять п'ять тисяч двісті доларів Сполучених Штатів Америки), а Позичальник зобов'язався повернути грошові кошти у такій самій сумі, що були йому передані, у строк не пізніше 26 травня 2009 року згідно із передбаченим самим Договором графіком повернення.

З метою забезпечення виконання умов зазначеного Договору позики грошових коштів, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, від імені якого виступала ОСОБА_3, як піклувальник на підставі рішення Орджонікідзевської районної в місті Харкові ради м. Харкова від 05 червня 2007 року за №128/30, (Іпотекодавці) уклали з ОСОБА_5 (Іпотекодержатель) 26 червня 2007 року Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гриценко Є. В. та зареєстрований в реєстрі за №1362.

Відповідно до умов даного Договору предметом іпотеки є двокімнатна квартира, загальною площею 50.5 кв. м., житловою площею 29.8 кв. м., за адресою: АДРЕСА_2.

Положеннями пункту 1 вказаного Договору про задоволення вимог іпотекодержателя передбачено, що при виникненні у Іпотекодержателя права звернення стягнення на предмет іпотеки, Іпотекодержатель має право за власним вибором продати предмет іпотеки відповідно до ст.38 Закону України "Про іпотеку" або обернути його в свою власність в порядку ст.37 Закону України "Про іпотеку".

21.10.2016 Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Стрельченко О. В. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 32001750 від 24.10.2016, згідно якого зареєстровано право власності на об'єкт нерухомого майна: 2 кімнатна квартира, загальною площею 50.5 кв. м., житловою площею 29.8 кв. м., за адресою: АДРЕСА_2 за ОСОБА_1 на підставі Договору задоволення вимог іпотекодержателя, серія та номер: 1362, виданому 26.06.2007, видавник: Гриценко Є. В., приватний нотаріус ХМНО; Договір відступлення права вимоги, серія та номер: 769, виданий 06.06.2016, видавник: Анохіна В. М., приватний нотаріус КМНО.

12.12.2016 ОСОБА_2 звернувся до Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації при Міністерстві юстиції України зі скаргою на дії державних реєстраторів прав на нерухоме майно, в якій, крім іншого, просив скасувати рішення Приватного нотаріуса Стрельченко О. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 32001750 від
24.10.2016, на об'єкт нерухомого майна: 2 кімнатна квартира, загальною площею 50,5 кв. м., житловою площею 29,8 кв. м., за адресою: АДРЕСА_3 за ОСОБА_1 на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя, серія та номер: 1362, виданому 26.06.2007 року, видавник: Гриценко Є. В., приватний нотаріус ХМНО; Договір відступлення права вимоги, серія та номер: 769, виданий 06.06.2016 року, видавник: Анохіна В. М., приватний нотаріус КМНО.

19.05.2017 Комісією був складений Висновок за результатами розгляду скарги ОСОБА_2 від 07.12.2016, зареєстрованої в Міністерстві юстиції 08.12.2016 за № 38442-0-33-16, згідно якого Комісією було вирішено задовольнити скаргу у повному обсязі: скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від
24.10.2016 за № 32001750, прийнятого Приватним нотаріусом Стрельченко О. В., внести запис про скасування запису про державну реєстрацію права власності № 17098938 у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно та блокувати доступ Приватному нотаріусу Стрельченко О. В. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 3 місяці.

На підставі вказаного висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерством юстиції України було прийнято наказ від 07.06.2017 №1819/5, яким скарга ОСОБА_2 від 07.12.2016 задоволена у повному обсязі, скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 24.10.2016 № 32001750, прийняте Приватним нотаріусом Стрельченко О. В., внесено запис про скасування запису про державну реєстрацію права власності № 17098938 у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно, а також блоковано доступ Приватному нотаріусу Стрельченко О. В. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на три місяці.

Вирішуючи спір по суті та відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, виходив з того, що Комісією та відповідачем було встановлено порушення законодавства у сфері державної реєстрації прав приватним нотаріусом Стрельченко О. В., зокрема ним не було належним чином встановлено відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації та було проведено державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на квартиру на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя (фактично договору іпотеки) шляхом набуття права власності на предмет іпотеки за відсутності передбачених законодавством документів, необхідних для проведення такої державної реєстрації прав, а саме: за відсутності документа, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем письмової вимоги іпотекодержателя.

Також судами вказано, що приватним нотаріусом Стрельченко О. В., як державним реєстратором, всупереч вимогам чинного законодавства не виготовлено електронні копії документів та не розміщено їх у реєстраційній справі в електронній формі у відповідному розділі Державного реєстру прав.

Крім того, судами встановлено, що на відповідну квартиру згідно із даними Державного реєстру прав було накладено арешт (записи про державну реєстрацію обтяження у Єдиному державному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна), що є перешкодою для здійснення державним реєстратором реєстраційних дій до того часу, поки таке обтяження не буде зняте.

Щодо дотримання відповідачем та Комісією процедури повідомлення позивача щодо розгляду скарги по суті судами вказано, що на офіційному сайті Департаменту державної реєстрації та нотаріату було розміщено відповідне оголошення, а на адресу позивача було направлено відповідні листи.

Розглядаючи справу по суті заявлених позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій керувалися тим, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

Проте такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Згідно із частиною 1 статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

На підставі пункту 7 частини 1 статті 4 КАС суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

Виникнення спірних правовідносин зумовлено незгодою позивача з наказом відповідача від 07.06.2017 за № 1819/5 про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Тобто позовні вимоги у справі заявлено на поновлення порушеного цивільного (майнового) права позивачів.

Ураховуючи те, що позовні вимоги в цій справі є похідними при вирішенні судом питання щодо правомірності набуття фізичними особами права власності на спірне майно і можуть впливати на майнові права та інтереси цих осіб, Суд, незважаючи на участь у спорі суб'єкта владних повноважень, дійшов висновку про те, що цей спір не є публічно-правовим та не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Тобто предметом спору у цій справі є визнання права власності на нерухоме майно, оскільки зазначені позовні вимоги приводять до вирішення питання про право власності на це нерухоме майно.

Отже, спірні правовідносини у справі пов'язані з необхідністю захисту права на об'єкт нерухомого майна, тобто права цивільного, тому позов у справі не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

З наведеного можна зробити висновок про те, що правовідносини, що склалися між сторонами, є цивільно-правовими та не можуть бути предметом спору в адміністративному процесі, оскільки в цьому випадку є спір про право цивільне, а саме про визнання прав, свобод та інтересів, що виникають із житлових відносин.

Відповідно до частини 1 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

На підставі частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Юрисдикція цивільних справ визначена статтею 19 ЦПК, згідно з якою суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

У справі, що розглядається, позовні вимоги спрямовані на захист порушеного, на думку позивачів, права власності на квартиру внаслідок скасування спірним наказом реєстрації вказаного майна за позивачами.

Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів особи, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту її цивільних прав та інтересів.

Таким чином, розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває речового права на об'єкт нерухомого майна, то спір стосується цивільного права і за суб'єктним складом сторін має розглядатися за правилами цивільного чи господарського судочинства.

Зазначена вище правова позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним, зокрема, у постановах від 21 листопада 2018 року у справі № 813/1362/16, від 28 листопада 2018 року у справі № 825/642/18, від 29 січня 2019 року у справі № 803/1589/17, від 29 травня 2019 року у справі № 826/9341/17 під час розгляду спорів у подібних правовідносинах.

При цьому визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі з обов'язком суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

Відповідно до ч. 1 ст. 354 КАС України Суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно ч. 1 ст. 354 КАС України.

Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених ч. 1 ст. 354 КАС України, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

Керуючись ст. 343, 349, 354, 356 КАС України, Суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16 січня 2018 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2018 року скасувати.

Провадження у справі № 820/2920/17 закрити.

Роз'яснити про право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий А. Ю. Бучик

Судді Л. Л. Мороз

А. І. Рибачук