Історія справи

Ухвала КАС ВП від 28.01.2018 року у справі №815/4439/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 жовтня 2019 року

Київ

справа №815/4439/15

адміністративне провадження №К/9901/6696/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н. А.,

суддів - Бевзенка В. М.,

Шевцової Н. В.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2016 року (головуючий суддя - І. П. Косцова, судді - І. О.

Турецька, Л. В. Стас) у справі

за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_2-2002 року народження, ОСОБА_3-2012 року народження, ОСОБА_4-2014 року народження

до Другого Малиновського відділу ДВС Одеського міського управління юстиції

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на боці позивача ОСОБА_5, Служби у справах дітей Одеської міської ради,

на боці відповідача - ОСОБА_6,

про визнання дій Другого відділу Малиновської ДВС Одеського міського управління юстиції незаконними щодо порушення 02.07.2015 року конституційних прав малолітніх дітей: ОСОБА_2-2002 року народження, ОСОБА_3-2012 року народження, ОСОБА_4-2014 року народження та зобов'язати Другий відділ Малиновської ДВС Одеського міського управління юстиції за власний рахунок відновити усі права малолітніх дітей: ОСОБА_2-2002 року народження, ОСОБА_3-2012 року народження, ОСОБА_4-2014 року народження, відшкодувати дітям моральну та матеріальну шкоду, -

встановив:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

З позовом до суду звернувся ОСОБА_1 в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_2-2002 року народження, ОСОБА_3-2012 року народження, ОСОБА_4-2014 року народження до Другого Малиновського відділу ДВС Одеського міського управління юстиції за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на боці позивача ОСОБА_5, Служби у справах дітей Одеської міської ради, на боці відповідача ОСОБА_6 про:

- визнання дій Другого відділу Малиновської ДВС Одеського міського управління юстиції незаконними щодо порушення 02.07.2015 року конституційних прав малолітніх дітей: ОСОБА_2-2002 року народження, ОСОБА_3-2012 року народження, ОСОБА_4-2014 року народження;

- зобов'язання Другого відділу Малиновської ДВС Одеського міського управління юстиції за власний рахунок відновити усі права малолітніх дітей: ОСОБА_2-2002 року народження, ОСОБА_3-2012 року народження, ОСОБА_4-2014 року народження;

- визнання незаконними дій з приводу розпечатування міжкімнатних дверей квартири АДРЕСА_1 без повідомлення власників;

- відшкодування дітям компенсації моральної та матеріальної шкоди.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2015 року позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправними дії Другого Малиновського відділу ДВС Одеського міського управління юстиції щодо порушення 02.07.2015 року конституційних прав малолітніх дітей: ОСОБА_2-2002 року народження, ОСОБА_3-2012 року народження, ОСОБА_4-2014 року народження шляхом опечатування міжкімнатних дверей квартири АДРЕСА_1.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що вчинення дій щодо квартири АДРЕСА_1 не було передбачено у виконавчому документі, у зв'язку із чим державний виконавець, вчинивши опечатування вказаної квартири вийшов за межі необхідних виконавчих дій та здійснив обмеження доступу до цього приміщення осіб, які зареєстровані та проживають у вказаній квартирі, в тому числі й неповнолітніх дітей ОСОБА_2 2002 р. н., ОСОБА_3 2012 р. н., ОСОБА_4 2014 р. н. Водночас, оскільки на адресу відповідача 31.07.2015 надійшла протокольна ухвала у справі №521/10829/15-ц від
28.07.2015, винесена Малиновським районним судом м. Одеси, про зобов'язання старшого державного виконавця Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Татару Д. Д. зняти опечатування (повідомлення) вхідних дверей квартири АДРЕСА_1 суд дійшов висновку про правомірність дій державного виконавця з розпечатування вказаної квартири та відмовив в задоволенні позовних вимог в цій частині. Також суд дійшов висновку про відсутність настання матеріальної та моральної шкоди у неповнолітніх осіб та причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та настанням моральних страждань у дітей.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2016 року апеляційну скаргу Малиновського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції задоволено.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2015 року по справі за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Другого Малиновського відділу ДВС Одеського міського управління юстиції за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на боці позивача ОСОБА_5, Служби у справах дітей Одеської міської ради, на боці відповідача ОСОБА_6 про визнання дій незаконними та зобов'язання за власний рахунок відновити усі права малолітніх дітей, відшкодувати дітям моральну та матеріальну шкоду скасовано.

Ухвалено у справі нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 відмовлено в повному обсязі.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що оскільки в ході проведення виконавчих дій виникли обставини, які потребували прийняття додаткових заходів, а саме, закриття квартири №8 та її опечатування, з метою збереження майна боржників, державний виконавець діяв в межах наданих повноважень та відповідно до чинного законодавства. Крім того, суд врахував, що дії державного виконавця щодо опечатування квартири АДРЕСА_1 вже були предметом розгляду в цивільній справі №521/10829/15-ц за скаргою ОСОБА_5 на дії державного виконавця, за результатами розгляду якої ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 28.07.2015 в задоволенні скарги було відмовлено. При цьому суд у справі №521/10829/15-ц, оцінивши встановлені в судовому засіданні обставини та наявні докази, дійшов висновку, що державний виконавець діяв відповідно до закону та в межах наданих повноважень. Щодо доводів позивача про порушення прав малолітніх дітей колегія суддів зазначає, що у виконавчому листі, який знаходився у державного виконавця на примусовому виконанні, відсутня будь-яка інформація щодо проживання у спірній квартирі неповнолітніх дітей, які під час проведення спірних виконавчих дій були відсутні в квартирі боржників, отже, у державного виконавця не було обов'язку повідомляти позивача, як законного представника малолітніх дітей про проведення виконавчих дій. В той же час, суд встановив, що мати дітей ОСОБА_5, яка теж є їхнім законним представником, як боржник у виконавчому провадженні, була належним чином сповіщена про примусове знесення спірної перегородки. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що при виконанні дій по демонтажу перегородки державний виконавець дотримувався приписів Закону України "Про виконавче провадження" та Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012, порушень вимог чинного законодавства, прав та інтересів малолітніх дітей не допускав.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)

11 березня 2016 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2016 року, в якій позивач просить скасувати зазначене судове рішення та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

В обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник посилається на те, що державний виконавець, здійснивши демонтаж позаквартирної перегородки, розташованої між кв. № та кв. АДРЕСА_3, вийшла за межі вказаного у виконавчому листі та наклала на двері квартири № опечатування "для забезпечення збереженості майна", чим, на думку позивача, позбавила малолітніх дітей позивача права користування житлом. Вказує, що оскаржуване рішення містить посилання на судове рішення Малиновського районного суду м. Одеси у справі №521/10829/15-ц, яке не набрало законної сили. Скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції не враховано, що спір у цій справі стосується не дій державного виконавця стосовно виконання виконавчих дій щодо зносу позаквартирної перегородки, а правомірності опечатування державним виконавцем квартири, в якій зареєстровані малолітні діти.

Відповідачем до Суду надано заперечення на касаційну скаргу, в обґрунтування яких останній послався на безпідставність доводів касаційної скарги. Вказує, що оскільки при виконанні виконавчих дій виникли обставини, які потребували вжиття додаткових заходів, як то закриття і опечатування квартири з метою збереження майна боржників, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про правомірність дій державного виконавця. Також вважає правомірним врахування судом апеляційної інстанції обставин відсутності у виконавчому листі інформації стосовно проживання у квартирі неповнолітніх дітей, які під час проведення спірних виконавчих дій були відсутні в квартирі боржників. Також відповідач зазначає, що з акту державного виконавця від 02.07.2015 вбачається, що в день проведення виконавчих дій мати дітей - ОСОБА_5 звернулась до державного виконавця з приводу зняття опечатування квартири, проте з невідомих причин відмовилась зробити це в день звернення. Крім того, зауважує, що в матеріалах справи відсутні докази звернення як позивача, так і ОСОБА_5 в подальшому до державного виконавця з приводу зняття опечатування з дверей квартири, також таких доказів не надано позивачем. Відповідач вважає рішення суду апеляційної інстанції законним, у зв'язку з чим просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року зазначену адміністративну справу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до довідки (витягу з домової книги про склад сім'ї і реєстрацію) №215 від 20.07.2015, що була надана дільницею №7 КП ЖКС "Черемушки" Одеської міської ради, за адресою: АДРЕСА_4, що складається з 1 кімнати площею 17,9 кв. м. та має загальну площу 37,1 кв. м. зареєстровані і проживають 5 членів сім'ї: ОСОБА_7 1961 р. н., ОСОБА_5 1981 р. н., ОСОБА_2 2002 р. н., ОСОБА_3-2012 р. н., ОСОБА_4-2014 р. н.

У Другому Малиновському відділі Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції знаходяться на примусовому виконані виконавчі провадження №В-18/572 ЄДРВП 47637635 та №В-18/571 ЄДРВП 47637418 (згідно виконавчого листа № 521/9175/13-ц, виданого 14.05.2015 року Малиновським районним судом м. Одеси), відповідно до яких зобов'язано ОСОБА_5 та ОСОБА_7 знести перегородку, встановлену в позаквартирному коридорі (галереї) на 2-му поверсі між кв. № 8 и №9 у будинку АДРЕСА_6. Витрати покладені на зобов'язаних відповідачів, в рівних частинах (по 1/2 частині), на кожну.

До відділу 30.05.2015 надійшло повідомлення про отримання боржниками постанови про відкриття виконавчих проваджень, де зазначено, що вони повинні самостійно виконати вимоги виконавчих документів в строк до 01.06.2015.

Державним виконавцем 02.07.2015 було винесено постанову про застосування відеозапису під час проведення виконавчих дій, керуючись ст.11 закону України "Про виконавче провадження".

У зв'язку з тим, що боржниками у встановлений строк вимоги виконавчих документів не виконано, 02.07.2015 державним виконавцем було здійснено вихід на адресу боржників з метою проведення виконавчих дій у примусовому порядку, із залученням фахівців міліції та спеціалістів, про що свідчать акти державного виконавця.

В ході проведення виконавчих дій було здійснено демонтаж перегородки, яка знаходиться в позаквартирному коридорі (галереї) на 2-му поверсі будинку АДРЕСА_7 між квартирою № 8 та квартирою № 9.

Під час вказаних дій державним виконавцем та працівниками міліції у присутності понятих було виявлено, що позаквартирний коридор (галерея) є продовженням квартири №, та після демонтажу перегородки остання залишилися відкритою. У зв'язку з цим виникла необхідність зачинити вказану квартиру з метою збереження майна боржників. З цією метою державним виконавцем було зачинено двері та опечатано їх із залишенням відповідного повідомлення для боржників, що зафіксовано в акті державного виконавця від 02.07.2015.

До відділу державної виконавчої служби 31.07.2015 надійшла протокольна ухвала у справі №521/10829/15-ц від 28.07.2015, винесена Малиновським районним судом м.

Одеси, згідно з якою старшого державного виконавця Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Татару Д. Д. зобов'язано зняти опечатування (повідомлення) вхідних дверей квартири АДРЕСА_1, в порядку, передбаченому Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року №606-XIV державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених частиною 1 статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року №606-XIV заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до п. 15 ч. 3 цієї статті у процесі виконання рішень за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі необхідності примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників органів внутрішніх справ, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке за законом можливо звернути стягнення

Крім того, відповідно частиною 1 статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року №606-XIV та іншими законами.

Відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону України "Про виконавче провадження" копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону України "Про виконавче провадження", що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Пунктом 8.1 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року №512/5, встановлено, що виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, здійснюється за умов, визначених статтею 75 Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону України "Про виконавче провадження", після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого ч. 1 ст. 31 Закону України "Про виконавче провадження" для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону України "Про виконавче провадження" і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

Якщо рішення не виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом. При цьому на боржника повторно накладається штраф у порядку, встановленому ч. 1 ст. 31 Закону України "Про виконавче провадження".

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 341 КАС України).

При розгляді заяв про втручання держави у здійснення права власності ЄСПЛ спершу розглядає, чи таке втручання здійснювалося для досягнення соціально значущої мети, а також у межах існуючого законодавства.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зауважував, що не існує ніякого володіння власністю до тих пір, доки особа не може заявити про своє право власності. Для того щоб довести, що втручання у право власності відбулося, необхідно показати, що гарантії захисту, передбачені ст. 1 Протоколу № 1, було порушено. Втручання має бути законним, тобто здійснено на підставі закону.

Згідно ч. 1 ст. Конвенції про права дитини від 20.11.1989 в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Стаття 16 цієї Конвенції визначає, що жодна дитина не може бути об'єктом свавільного або незаконного втручання в здійснення її права на особисте і сімейне життя, недоторканність житла, таємницю кореспонденції або незаконного посягання на її честь і гідність. Дитина має право на захист закону від такого втручання або посягання.

Як встановлено судами, в квартирі АДРЕСА_1, яка була опечатана державним виконавцем з метою збереження в ній майна, зареєстровані та проживають неповнолітні діти, в інтересах яких позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Між тим, матеріалами справи встановлено, що з 02.07.2015 по 03.08.2015 квартира була опечатана.

За таких обставин, Суд вважає вірними висновки суду першої інстанції, що державний виконавець, вчинивши дії з опечатування вищезазначеної квартири для збереження майна під час знесення міжквартирної перегородки в порядку примусового виконання 02.07.2015, обмежив неповнолітніх дітей, зареєстрованих та проживаючих в цій квартирі, у доступі до житла та користуванні ним.

Суд апеляційної інстанції при перегляді в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції не надав жодної оцінки вищенаведеним обставинам порушення прав неповнолітніх дітей під час вчинення виконавчих дій 02.07.2015. Крім того, Суд вважає помилковим посилання суду апеляційної інстанції на обставини, наведені в ухвалі Малиновського районного суду м. Одеси від 28.07.2015 року у справі №521/10829/15-ц, адже зазначене судове рішення на час розгляду цієї адміністративної справи судами попередніх інстанції не набрало законної сили та згідно з приписами ст. 72 КАС України (а редакції, чинній на час ухвалення судом апеляційної інстанції постанови у цій справі) не могло слугувати підтвердженням певних обставин у цій справі.

Зважаючи на викладене, враховуючи те, що при розгляді вищеописаних позовних вимог ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з інших мотивів, ніж наведені Судом у цій постанові, постанова суду першої інстанції підлягає зміні у мотивувальній частині з урахуванням висновків Верховного Суду у цій справі.

Крім того, зважаючи на те, що в задоволенні решти позовних вимог позивача постановою суду першої інстанції відмовлено, враховуючи те, що відповідно до статті 341 КАС України перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, беручи до уваги те, що у вимогах касаційної скарги скаржник просить залишити в силі постанову суду першої інстанції, Суд не вбачає підстав для здійснення касаційного перегляду судових рішень судів першої та апеляційної інстанції в іншій частині позовних вимог ОСОБА_1.

Частиною 1 статті 352 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Статтею 351 КАС України передбачено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Враховуючи те, що у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а рішення суду першої інстанції є помилковими лише в мотивувальній частині, суд касаційної інстанції вважає за необхідне задовольнити касаційну скаргу, судове рішення суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі постанову суду першої інстанції, змінивши її мотивувальну частину.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 351, 352, 353, 354, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду,

постановив:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2016 року скасувати.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2015 року залишити в силі, змінивши її мотивувальну частину з урахуванням висновків Суду у цій справі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

Суддя-доповідач Н. А. Данилевич

Судді В. М. Бевзенко

Н. В. Шевцова