Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 жовтня 2018 року

Київ

справа №806/1568/17

провадження №К/9901/4739/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Білоуса О. В., Стрелець Т. Г.,

розглянув у письмовому провадженні в касаційній інстанції справу

за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації в Житомирській області, Державної судової адміністрації України про визнання відмови незаконною, стягнення компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати,

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 4 грудня 2017 року, прийняту у складі колегії суддів: Шевчук С.М. (головуючий), Мацького Є.М., Шидловського В.Б.

І. Суть спору:

1. У червні 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1.) звернулась до суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації в Житомирській області (надалі також - позивач), Державної судової адміністрації України , в якому просила:

1.1 визнати незаконною відмову Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області від 16 травня 2017 року №1047/17;

1.2 стягнути з рахунку Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області на користь позивача 44343,66 грн. компенсацію за порушення строків виплати заробітної плати в сумі 37346,00 грн. за період з 5 травня 2008 року по 13 травня 2015 року та в сумі 2202,23 грн. за період з 16 січня 2009 року по 13 травня 2015 року.

2. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що судовими рішеннями від 5 травня 2008 року у справі № 2-а-1442/08 та від 16 січня 2009 року у справі 2-а-27194/08 було стягнуто на її користь недораховану заробітну плату та неправильно стягнутий із заробітної плати податок з фізичних осіб. Проте, дані рішення виконані із порушенням строків виплати - лише 13 травня 2015 року, у зв'язку з чим вона звернулась до відповідача щодо виплати компенсації. Однак їй було відмовлено.

3. ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

4. Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 5 травня 2008 року у справі № 2-а-1442/08 стягнуто на користь ОСОБА_1 з Державної судової адміністрації України недоотриману заробітну плату у розмірі 37346,00 грн.

5. Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 16 січня 2009 року у справі 2-а-27194/08 стягнуто на користь позивача з Державної судової адміністрації України 2202 грн. 23 коп. грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб за 2004 рік.

6. Проте, вищенаведені судові рішення були виконані лише 13 травня 2015 року.

7. 5 травня 2017 року позивач звернулась до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області із заявою про виплату компенсації втраченої суми доходів.

8. 16 травня 2017 року Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області листом № 1077/17-вих. повідомило позивача, що при виконанні судових рішень суб'єкт владних повноважень діяв відповідно до вимог чинного законодавства.

9. Не погоджуючись із вищенаведеною відмовою про здійснення їй відповідної компенсації, ОСОБА_1 звернулась до суду.

ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

10. Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2017 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано незаконною відмову Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області від 16 травня 2017 року № 1047/17 - вих. щодо невиплати компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати ОСОБА_1 Зобов'язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області нарахувати позивачу компенсацію за несвоєчасну виплату заробітної плати за період з 5 травня 2008 року по 13 травня 2015 року та з 16 січня 2009 року по 13 травня 2015 року. Зобов'язано Державну судову адміністрацію України виплатити позивачу нараховану компенсацію за несвоєчасну виплату заробітної плати за період з 5 травня 2008 року по 13 травня 2015 року та з 16 січня 2009 року по 13 травня 2015 року. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

11. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку про протиправність відмови Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області щодо виплати позивачу компенсації. При цьому суд також вказав, що компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

12. Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 4 грудня 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано, залишено без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації в Житомирській області, Державної судової адміністрації України про визнання відмови незаконною, стягнення компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати.

13. Залишаючи позов без розгляду, суд апеляційної інстанції зазначив про наявність у позивача права на виплату компенсації за втрату частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати. Проте, суд вказав на пропущення ОСОБА_1 місячного строку звернення до суду, оскільки судові рішення були виконані у травні 2015 року, а до суду із даним позовом позивач звернулась 1 червня 2016 року.

ІV. Провадження в суді касаційної інстанції

14. Позивач подала касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, що стало підставою для прийняття оскаржуваного рішення.

15. У скарзі позивач просила скасувати рішення суду апеляційної інстанції, залишивши в силі постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2017 року.

16. Касаційну скаргу ОСОБА_1 обґрунтовувала тим, що про відмову у виплаті компенсації дізналась 16 травня 2017 року, отримавши лист від Територіального управління Державної судової адміністрації в Житомирській області. На момент виконання судових рішень знати про порушення свого права не могла, оскільки обчислення нарахування заробітної плати та компенсації потребує спеціальних економічних знань в галузі фінансів та бухгалтерського обліку. Також позивач послалась у своїй скарзі на практику Конституційного Суду України та Верховного Суду України, в якій викладена позиція щодо відсутності обмеження будь-яким строком звернення позивача до суду із вимогами про стягнення заробітної плати у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці.

17. Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Житомирській області на дану касаційну скаргу надіслано відзив, в якому вказано про правомірність відмови позивачу щодо сплати компенсації, оскільки невчасне виконання судового рішення відбулось не з вини відповідача. Такі судові рішення виконує Державна казначейська служба України самостійно в порядку черговості. Оскільки вимога про стягнення з відповідача компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати пов'язана із виплатою заробітку за час затримки виконання судового рішення, тобто не з раніше нарахованих і вчасно не виплачених доходів, тому позовні вимоги саме до Територіального управління Державної судової адміністрації в Житомирській області, на думку відповідача, є безпідставними.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

18. Конституція України.

19. Кодекс адміністративного судочинства України (надалі - КАС України; в редакції з 15 грудня 2017 року).

20. Кодекс законів про працю України (надалі - КЗпП України, в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин).

21. Закон України від 19 жовтня 2000 року N 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон N 2050-III).

22. V. Позиція Верховного Суду

23. Частиною першою статті 341 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

24. Верховний Суд здійснює перегляд рішення суду апеляційної інстанції саме в частині застосування строку звернення до суду, враховуючи, що суд апеляційної інстанції визнав право ОСОБА_1 на отримання спірної компенсації, але залишив без розгляду саме внаслідок пропущення строку звернення. У свою чергу, позивач оскаржує дане рішення саме в частині застосування процесуальних строків.

25. Відповідно до частин першої, третьої статті 99 КАС України (в редакції, що діяла на момент звернення позивача до суду) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

26. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

27. У свою чергу, частиною першою статті 233 КЗпП передбачено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору, зокрема, в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

28. Законом N 2050-III передбачено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

29. В даній справі позивач звернулась щодо здійснення їй компенсації, відповідно до Закону N 2050-III, за втрату частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.

30. У цій справі встановлено, що належну позивачу, на підставі судових рішень, заробітну плату було виплачено 13 травня 2015 року, а до суду із позовом ОСОБА_1 звернулась 1 червня 2017 року.

31. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що датою, з якої позивач мав би довідатися про порушення своїх трудових прав, є дата остаточної виплати належної позивачу, на підставі судових рішень, заробітної плати (13 травня 2015 року). Дане право передбачено чинним законодавством, для його отримання не потрібно спеціальних математичних знань, про які наголошує позивач у своїй касаційній скарзі. Законом N 2050-III встановлені умови отримання цієї компенсації - порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), отже дані виплати не здійснюються автоматично із нарахуванням спірних сум.

32. Дата отримання ОСОБА_1 відмови відповідача (16 травня 2017 року) не може вважатись моментом, коли позивач дізналась про своє право, оскільки відповідач своїм листом лише надав відповідь на її звернення.

33. Отже, з остаточної виплати належної позивачу, на підставі судових рішень, заробітної плати (13 травня 2015 року) минуло більше трьох місяців, як позивач звернулась до суду (1 червня 2017 року), а тому висновок апеляційного суду про наявність передбачених процесуальним законом підстав для залишення цього позову без розгляду є правильним.

34. Отже, Верховний Суд констатує, що оскаржуване судове рішення ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суд, під час розгляду справи, не допустив порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

35. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

VІ. Судові витрати

З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 4 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді О. В. Білоус

Т. Г. Стрелець