Історія справи

Ухвала КАС ВП від 21.09.2020 року у справі №520/6914/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 520/6914/19

провадження № К/9901/2112/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Данилевич Н. А., Шевцової Н. В.

розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом Північно-східного офісу Держаудитслужби до Державного підприємства "Навчально-дослідне господарство "Докучаєвське" Харківського національного аграрного Університету ім. В. В. Докучаєва про зобов'язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою Північно-східного офісу Держаудитслужби на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2019 року (суддя Сліденко А. В. ) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2019 року (судді Перцова Т. С., Чалий І. С., Жигилій С. П. ),

Суть спору та встановлені фактичні обставини справи.

1. У липні 2019 року Північно-східний офіс Держаудитслужби звернувся до суду з позовом до Державного підприємства "Навчально-дослідне господарство "Докучаєвське" Харківського національного аграрного університету ім. В. В.

Докучаєва" (далі - ДП "НДГ "Докучаєвське"), в якому просив зобов'язати ДП "НДГ "Докучаєвське" виконати вимогу від 15.03.2019 № 20-07-25/1765, а саме: відшкодувати завдані збитки внаслідок безоплатного використання державного майна, у т. ч. за рахунок користувачів майна ДП "НДГ "Докучаєвське" шляхом перерахування коштів у сумі 187852,36 грн за рахунок підприємства та коштів у сумі 156095,88 грн до державного бюджету (КДБ 22080300, символ звітності 094, банк отримувача - банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код банку (МФО - 899998), р/р № 31114094020429, відкритий в УДКСУ у Харківському районі, код ЄДРПОУ отримувача 37999633); відшкодувати, у т. ч. за рахунок винних осіб, завдані збитки підприємству внаслідок знищення (псування) майна на загальну суму 367012,00 грн.

2. Позовні вимоги обґрунтував тим, що за наслідками ревізії виявлено порушення ДП "НДГ "Докучаєвське" у сфері збереження, використання та обліку державних активів. За результатами ревізії відповідачу вручили вимогу від 15.03.2019 № 20-07-25/1765 про усунення виявлених порушень, яких, однак, відповідач не усунув, що слугувало підставою для звернення до суду з цим позовом.

3. Суди попередніх інстанцій встановили, що Північно-Східний офіс Держаудитслужби повів ревізію ДП "НДГ "Докучаєвське" з окремих питань фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.2015 по 31.12.2018.

4. Результати ревізії оформлено актом від 06.03.2019 № 07-10/2 (далі - акт ревізії), в якому зафіксовано порушення відповідачем статей 2, 5, 11, 2, 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", частини 1 статті 388 Господарського процесуального кодексу України, пункту 7 Положення про інвентаризацію активів та зобов'язань.

5.15.03.2019 на підставі висновків акта ревізії позивач видав вимогу № 20-07-25/1765, якою зобов'язав ДП "НДГ "Докучаєвське" усунути виявлені ревізією порушення шляхом проведення заходів щодо перерахування користувачами майна ДП
"НДГ "Докучаєвське" коштів у сумі 187852,36 грн на рахунок підприємства та коштів у сумі 156095,88 грн до державного бюджету; відшкодувати матеріальні збитки на суму 367012,00 грн, у т. ч. за рахунок винних осіб. Цією вимогою позивач зобов'язав також відповідача надати інформацію про вжиті заходи щодо усунення порушень та недоліків до Північно-східного Офісу Держаудитслужби до
15.04.2019.

6. Суд першої інстанції зазначив, що нормативними підставами вимоги позивач зазначив положення пункту 1 частини 1 статті 8, пункту 7 статті 10, частини 2 статті 15 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контрою в Україні", п. п. 46,49-50,52 Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 № 550, а фактичними - недоотримання Державним підприємством доходів від здавання майна в оренду ФОП ОСОБА_1, ФОП ОСОБА_2, Харківському національному університету ім. В. В. Докучаєва, ФОП ОСОБА_3, та неотримання компенсації від ФОП ОСОБА_1 за збитки, спричинені знищенням унаслідок пожежі орендованого майна у вигляді столярної майстерні з нафтоскладом.

7. З посиланням на те, що відповідач добровільно не усунув виявлених порушень Північно-східний Офіс Держаудитслужби звернувся до суду з позовом про зобов'язання ДП "НДГ "Докучаєвське" виконати вимогу від 15.03.2019 №20-07-25/1765.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій.

8. Харківський окружний адміністративний суд рішенням від 29 серпня 2019 року позов залишив без задоволення.

9. Другий апеляційний адміністративний суд постановою від 05 грудня 2019 року змінив рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2019 року, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови; в іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

10. Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, зазначив, що позивач не довів факту використання ФОП ОСОБА_1, ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4 приміщень ДП
"НДГ "Докучаєвське" понад обсяг, встановлений договорами оренди, а також не довів факту використання майна відповідача (сараю та дослідного поля) Харківським національним аграрним університетом ім. Докучаєва.

11. Цей суд зазначив також, що найбільш сприятливим для заявника є підхід, коли розмір збитків повинен визначатись саме владним суб'єктом, а не будь-якою третьою сторонньою особою, а всі міркування (юридичні підстави та фактичні судження) з приводу розрахунку розміру збитків мають бути викладені у тексті акта ревізії. Проте, у спірних правовідносинах розмір збитків визначив не орган державного фінансового контролю, а суб'єкт оціночної діяльності - ФОП ОСОБА_5, який позивач взяв за основу. На думку суду першої інстанції, висновок спеціаліста в галузі оцінки майна ФОП ОСОБА_5 не є належним доказом обґрунтованості позовних вимог. Поряд з тим зауважив, що відповідач вжив всіх можливих заходів для виконання вимоги від 15.03.2019.

12. Суд апеляційної інстанції, спираючись на правові висновки, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2018 у справі № 826/9672/17, від 21.08.2019 у справі № 825/2262/16, Верховного Суду від 30.01.2018 у справі № 806/999/14, від 20.02.2018 у справі № 822/2087/17, а також у постановах Верховного Суду України від 13.05.2014 у справі № 21-89а14, від 15.04.2014 у справі № 21-40а14, від 18.09.2014 у справі № 21-332а14 зазначив, що органу державного фінансового контролю надано можливість контролювати використання коштів державного і місцевого бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства - пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

13. При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутись до суду в інтересах держави, якщо підконтрольний об'єкт не забезпечив виконання вимоги до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

14. Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на коригування роботи підконтрольного об'єкта та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання.

15. Щодо відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються в добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

16. Тобто, орган державного фінансового контролю має право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних об'єктів, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

17. Апеляційний суд зазначив також, що в цій справі питання про зобов'язання підконтрольної установи виконати вимогу Північно-Східного офісу Держаудитслужби, якою, зокрема, зобов'язано відповідача відшкодувати завдані збитки шляхом перерахування коштів у сумі 156095,88 грн. до державного бюджету.

18. Тобто, відповідач у цих пунктах вимоги вказав на факт заподіяння збитків, зазначив їх розмір та зобов'язав вчинити дії, спрямовані на їх повернення.

19. Водночас, позаяк збитки у випадку відсутності факту їх добровільного відшкодування стягуються примусово в судовому порядку з особи, яка їх заподіяла (за відповідним позовом про їх стягнення), звернення органу Держаудитслужби до суду з позовом про зобов'язання підконтрольної установи до виконання вимоги є безпідставними.

20. На підтвердження обґрунтованості такого висновку суд апеляційної інстанції зазначив, що він узгоджується з правозастосовними висновками Верховного Суду України, викладеними у постановах від 20.01.2015 у справі № 21-601а14, від
15.04.2014 у справі № 21-40а14, від 14.10.2014 у справі № 21-453а14.

Касаційне оскарження.

21. У касаційній скарзі Північно-східний офіс Держаудитслужби просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

22. На думку позивача, висновки Верховного Суду України, на яких основується постанова апеляційного суду в цій справі, були обумовлені (спричинені) системними змінами, які відбувалися в державі на той час у сфері функціонування прокуратури, зокрема в частині обсягу повноважень цих органів на представництво інтересів держави в суді. Зміни в цьому напрямку були націлені на те, щоб основну роль у відносинах захисту та представництва інтересів держави в суді мають відігравати профільні органи державної влади чи органи місцевого самоврядування (а не прокурори), які самостійно звертатимутися до суду.

23. Утім, на переконання позивача, таких підхід незастосовний у відносинах, пов'язаних з відшкодуванням шкоди/збитків, які заподіяно не державі, а внаслідок втрати активів та недоотримання належних доходів суб'єктом контролю, для якого не передбачено можливості представництва його інтересів органами державної влади чи прокурором.

24. Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити оскаржені судові рішення без змін. Вважає, що висновки цих судів правильні та обґрунтовані.

Оцінка Верховного Суду.

25. Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - ~law11~) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності ~law12~, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності ~law13~.

26. Згідно з частинами 1 , 2 статті 341 КАС (тут і далі - в редакції, яка діяла до набрання чинності ~law14~) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

27. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

28. За частиною 1 статті 2 Закону України 26.01.1993 № 2939-XII "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" (далі - ~law16~) головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

29. Відповідно до ~law17~ органу державного фінансового контролю надається право:

1) перевіряти в ході державного фінансового контролю грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, документи щодо проведення закупівель, проводити перевірки фактичної наявності цінностей (коштів, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування тощо);

2) безперешкодного доступу в ході державного фінансового контролю на склади, у сховища, виробничі та інші приміщення, що належать підприємствам, установам та організаціям, що контролюються; призупиняти в межах своїх повноважень бюджетні асигнування, зупиняти операції з бюджетними коштами в установленому законодавством порядку, а також застосовувати та ініціювати застосування відповідно до закону інших заходів впливу у разі виявлення порушень законодавства;

3) залучати на договірних засадах кваліфікованих фахівців відповідних органів виконавчої влади, державних фондів, підприємств, установ і організацій для проведення контрольних обмірів будівельних, монтажних, ремонтних та інших робіт, контрольних запусків сировини і матеріалів у виробництво, контрольних аналізів сировини, матеріалів і готової продукції, інших перевірок;

4) вимагати від керівників підконтрольних установ проведення інвентаризацій основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів і розрахунків, у разі відмови у проведенні таких інвентаризацій - звернутися до суду щодо спонукання до проведення таких інвентаризацій, а до ухвалення відповідного рішення судом - у присутності понятих та представників зазначених підприємств, установ і організацій, щодо яких проводиться ревізія, опечатувати каси, касові приміщення, склади та архіви на термін не більше 24 годин з моменту такого опечатування, зазначеного в протоколі. Порядок опечатування кас, касових приміщень, складів та архівів встановлюється Кабінетом Міністрів України; при проведенні ревізій вилучати у підприємств, установ і організацій копії фінансово-господарських та бухгалтерських документів, які свідчать про порушення, а на підставі рішення суду - вилучати до закінчення ревізії оригінали первинних фінансово-господарських та бухгалтерських документів із складенням опису, який скріплюється підписами представника органу державного фінансового контролю та керівника відповідного підприємства, відповідної установи, організації, та залишенням копій таких документів таким підприємствам, установам, організаціям;

5) одержувати від Національного банку України та його установ, банків та інших кредитних установ необхідні відомості, копії документів, довідки про банківські операції та залишки коштів на рахунках об'єктів, що контролюються, а від інших підприємств і організацій, в тому числі недержавної форми власності, що мали правові відносини із зазначеними об'єктами, - довідки і копії документів про операції та розрахунки з підприємствами, установами, організаціями. Одержання від банків інформації, що становить банківську таємницю, здійснюється у порядку та обсязі, встановлених Законом України "Про банки і банківську діяльність";

6) одержувати від службових і матеріально відповідальних осіб об'єктів, що контролюються, письмові пояснення з питань, які виникають у ході здійснення державного фінансового контролю;

7) пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства;

8) порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства;

9) накладати у випадках, передбачених законодавчими актами, на керівників та інших службових осіб підконтрольних установ адміністративні стягнення;

10) звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

11) одержувати від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності, інших юридичних осіб та їх посадових осіб, фізичних осіб - підприємців інформацію, документи і матеріали, необхідні для виконання покладених на нього завдань;

12) проводити на підприємствах, в установах та організаціях зустрічні звірки з метою документального та фактичного підтвердження виду, обсягу і якості операцій та розрахунків для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку підприємства, установи та організації, що контролюється;

13) при виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку;

14) ініціювати проведення перевірок робочими групами центральних органів виконавчої влади;

15) порушувати перед керівниками відповідних органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій питання про притягнення до відповідальності осіб, винних у допущених порушеннях.

30. Відповідно до пункту 2 Порядку проведення інспектування державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 № 550 (далі - Порядок № 550) інспектування полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності об'єкта контролю і проводиться у формі ревізії, яка повинна забезпечувати виявлення фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб.

31. Згідно з пунктами 45,46 Порядку № 550 у міру виявлення ревізією порушень законодавства посадові особи органу державного фінансового контролю, не чекаючи закінчення ревізії, мають право усно рекомендувати керівникам об'єкта контролю невідкладно вжити заходів для їх усунення та запобігання у подальшому.

32. Якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, органом державного фінансового контролю у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.

33. Про усунення виявлених ревізією фактів порушення законодавства цей об'єкт контролю у строк, визначений вимогою про їх усунення, повинен інформувати відповідний орган державного фінансового контролю з поданням завірених копій первинних, розпорядчих та інших документів, що підтверджують усунення порушень.

34. Відповідно до пункту 50 Порядку № 550 за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав органи державного фінансового контролю вживають заходів для забезпечення: притягнення до адміністративної, дисциплінарної та матеріальної відповідальності винних у допущенні порушень працівників об'єктів контролю; порушення перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства; звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства; застосування заходів впливу за порушення бюджетного законодавства.

35. Відповідно до пункту 51 Порядку № 550 за спільним рішенням органу державного фінансового контролю та об'єкта контролю або його органу управління інформація про результати ревізії виноситься на обговорення на колегіях, нарадах, що проводяться об'єктом контролю. Відомості про результати ревізії можуть оприлюднюватися через засоби масової інформації.

36. Підсумовуючи наведене, зазначимо, що орган державного фінансового контролю має можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

37. Щоб не повторювати повністю наведених висновків Верховного Суду України, висловлених у згаданих вище постановах, взятих за основу судом апеляційної інстанції, і які колегія суддів також бере до уваги, зазначимо, що обраний позивачем як суб'єктом владних повноважень спосіб забезпечення (зобов'язання) виконання відповідачем вимоги, виставленої йому за наслідками ревізії, не ґрунтується на Законі.

38. Зауважимо, що звернення до суду з цим позовом, у підсумку, спрямоване на те, щоб зобов'язати (змусити) відповідача (як підконтрольну установу) ініціювати стягнення в судовому порядку коштів (збитків), заподіяних йому (відповідно до відображених в акті ревізії висновків) згаданими вище суб'єктами господарювання, які орендували у нього (відповідача) приміщення. Тобто виявивши, що підконтрольній установі завдано збитків, позивач намагається опосередковано їх відшкодувати (стягнути) шляхом подання адміністративного позову про зобов'язання вчинити дії, які, своєю чергою, мають проявитися в ініціюванні (відповідачем) судових процесів про стягнення коштів (відшкодування збитків). На думку колегії суддів, такий спосіб реалізації (здійснення) позивачем владних (управлінських) повноважень не має нормативних підстав, тоді як у вимірі завдань адміністративного судочинства та публічно-правових відносин, спори у яких віднесено до юрисдикції адміністративних судів, це є необхідною умовою для звернення до суду з адміністративним позовом.

39. Потрібно підкреслити, що за змістом наведених висновків Верховного Суду України примусове стягнення (відшкодування) збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, не може відбуватися шляхом зобов'язання виконати вимогу. Такі збитки відшкодовуються в добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом (про стягнення/відшкодування збитків). Щодо останнього, то в судовому порядку стягувати збитки може той суб'єкт господарювання, якому ці збитки заподіяно. Закон не наділив орган державного фінансового контролю правом звертатися безпосередньо до суду замість підконтрольної установи чи опосередковано за допомогою зобов'язання виконати вимогу, яка містить таку вказівку.

40. Позиція, яку висловив позивач стосовно того як потрібно розуміти "збитки" та механізм їх стягнення в інтерпретації Верховного Суду України, на думку колегії суддів, не ґрунтується на законі та не спростовує і не враховує іншого - за чинного правового регулювання спірних відносин підхід до стягнення збитків (із суб'єктів господарювання, які не є підконтрольними установами), який обрав позивач за встановлених обставин цієї справи, є неприйнятним. Виставивши за наслідками ревізії вимогу з вказівками про стягнення збитків (наявність яких орган державного фінансового контролю вивів на основі проведеної перевірки господарських взаємовідносин відповідача з іншими суб'єктами господарювання) позивач не може змінити визначений законодавством порядок їх примусового стягнення. У цьому зв'язку зазначимо, що питання про відшкодування збитків (про які зазначено у вимозі) виникло з господарських взаємовідносин (відповідача з іншими суб'єктами господарювання), у яких обидві сторони наділені певним обсягом самостійності. Відповідач, будучи у спірних відносинах підконтрольною установою, у господарських відносинах є рівноправним їх учасником (незалежно від форми власності). Водночас, якщо орган державного фінансового контролю виявив порушення у діяльності підконтрольної установи, він може і повинен реагувати на ці порушення, але обираючи ті способи і засоби, які визначені законами.

41. З приводу доводів позивача про причини, які, на його думку, опосередковано вплинули на правозастосовні висновки Верховного Суду України у контексті вирішення цієї справи потрібно зауважити, що вони основуються на чинному нормативно-правовому регулюванні правовідносин щодо здійснення державного фінансового контролю. Немає обґрунтованих підстав вважати, у такий спосіб Верховний Суд України намагався обмежити чи позбавити орган державної влади можливості належним чином виконувати свої повноваження у ввіреній йому сфері.

42. Відповідно до частини 1 статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

43. Переглянувши оскаржене судове рішення в межах доводів касаційної скарги відповідно до статті 341 КАС, колегія суддів не встановила порушень норм матеріального та процесуального права. В обсязі встановлених в цій справі обставин у зіставленні з правовим регулюванням спірних відносин висновки суду першої інстанції у поєднанні з висновками суду апеляційної інстанції (стосовно мотивів відмови у задоволенні позову) є правильними та обґрунтованими.

44. Доводи касаційної скарги висновків судів та обставин справи не спростовують.

Керуючись пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX, статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

1. Касаційну скаргу Північно-східного офісу Держаудитслужби залишити без задоволення.

2. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2019 року в цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді Н. А. Данилевич

Н. В. Шевцова