Історія справи

Ухвала КАС ВП від 23.09.2019 року у справі №814/2410/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 вересня 2019 року

Київ

справа №814/2410/15

адміністративне провадження №К/9901/44965/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бучик А. Ю.,

суддів: Мороз Л. Л., Рибачука А. І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного підприємства "Виробничо-комерційне підприємство "Каро" на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2016 року у складі судді Біоносенка В. В. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2017 року у складі колегії суддів: Димерлія О. О., Єщенка О. В., Домусчі С. Д. у справі за позовом Фермерського господарства "Оазис" до Реєстраційної служби Врадіївського районного управління юстиції Миколаївської області, треті особи: Перепелиця Любов Мефодіївна, Приватне підприємство "Виробничо-комерційне підприємство "Каро", Відділ Держземагенства у Врадіївському районі Миколаївської області про скасування рішень, -

УСТАНОВИЛ:

Фермерське господарство "Оазис" (надалі по тексту - позивач) звернулось до суду з позовом, в якому просило скасувати:

- рішення Реєстраційної служби Врадіївського районного управління юстиції Миколаївської області (надалі по тексту - відповідач) про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 11467783 від 06.03.14, а саме права оренди земельної ділянки з кадастровим № 4822381300:02:000:0188 площею 3,95 га;

- рішення відповідача про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 11473286 від 07.03.14, а саме права оренди земельної ділянки з кадастровим № 4822381300:02:000:0188 площею 3,95 га;

- рішення відповідача про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 11467873 від 06.03.14, а саме права оренди земельної ділянки з кадастровим № 4822381300:01:000:0473 площею 3,98 га;

- рішення відповідача про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 11474448 від 07.03.14, а саме права оренди земельної ділянки з кадастровим № 4822381300:01:000:0473 площею 3,98 га;

- рішення відповідача про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 11467840 від 06.03.14, а саме права оренди земельної ділянки з кадастровим № 4822381300:01:000:0483 площею 3,92 га;

- рішення відповідача про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 11473677 від 07.03.14, а саме права оренди земельної ділянки з кадастровим № 4822381300:01:000:0483 площею 3,92 га.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2016 року, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2017 року, позов задоволено.

Скасовано рішення відповідача про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 11467783 від 06.03.14, а саме права оренди земельної ділянки з кадастровим № 4822381300:02:000:0188 площею 3,95 га.

Скасовано рішення відповідача про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 11473286 від 07.03.14, а саме права оренди земельної ділянки з кадастровим № 4822381300:02:000:0188 площею 3,95 га.

Скасовано рішення відповідача про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 11467873 від 06.03.14, а саме права оренди земельної ділянки з кадастровим № 4822381300:01:000:0473 площею 3,98 га.

Скасовано рішення відповідача про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 11474448 від 07.03.14, а саме права оренди земельної ділянки з кадастровим № 4822381300:01:000:0473 площею 3,98 га.

Скасовано рішення відповідача про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 11467840 від 06.03.14, а саме права оренди земельної ділянки з кадастровим № 4822381300:01:000:0483площею 3,92 га.

Скасовано рішення відповідача про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 11473677 від 07.03.14, а саме права оренди земельної ділянки з кадастровим № 4822381300:01:000:0483 площею 3,92 га.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Приватне підприємство "Виробничо-комерційне підприємство "Каро" подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що судами попередніх інстанцій при винесені оскаржуваних рішень неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а саме, позивачем не надано жодного доказу про те, що його право оренди земельних ділянок було внесено до Державного реєстру речових прав, що призвело до порушення норм матеріального та процесуального права. Заявник вказує, що в Державний реєстр не було внесено відомості про державну реєстрацію договору оренди землі від 01.07.2011, укладеного між ОСОБА_1 та ФГ "Оазис", тому у відповідача були відсутні підстави для відмови у державній реєстрації договору оренди землі та додаткової угоди до даного договору, укладеного між ОСОБА_1 та П. П. "ВКП "Каро".

Відзиву на касаційну скаргу учасниками справи до суду не подано.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

У ході розгляду справи судами встановлено, що відповідно до державного акта про право власності на землю серії МК №075358, виданого 22 жовтня 2003 Врадіївською районною державною адміністрацією Миколаївської області, ОСОБА_1 на праві власності належать земельні ділянки площею 3,98 га, 3,92 га та 3,95 га в межах Доброжанської сільської ради Врадіївського району Миколаївської області, кадастрові номери 4822381300:01:000:0473,4822381300:01:000:0483 та 4822381300:02: 000: 0188,

01 липня 2011 року між ОСОБА_1 і ФГ "Оазис" було укладено договір оренди земельних ділянок терміном п'ять років. 31 серпня 2012 зазначений договір зареєстровано у відділі Держкомзему у Врадіївському районі Миколаївській області за №482230004000665.

Разом з тим, 06 березня 2014 року та 07 вересня 2014 року ПП ВКП "Каро" подало до Реєстраційної служби Врадіївського районного управління юстиції на реєстрацію договір оренди земельної ділянки з ОСОБА_1 датований 11 березня 2006 та додаткову угоду до цього договору від 12 серпня 2009 про продовження строку дії договору до 31 грудня 2020.

06 березня 2014 державний реєстратор Реєстраційної служби Врадіївського районного управління юстиції зареєстрував за ПП "Виробничо-комерційне підприємство "Каро" у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право оренди на земельні ділянки ОСОБА_1 кадастрові номери 4822381300:01:000:0473,4822381300:01:000:0483 та undefined строком до 31 грудня 2020.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, виходив з того, що оскільки державним реєстратором під час проведення реєстрації договору оренди від 11.03.06 та додаткової угоди від
12.08.09 між ПП "ВКП Каро" та ОСОБА_1 не враховано наявність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами ФГ "Оазис" на зазначені земельні ділянки, проведення такої реєстрації слід визнати неправомірною, а права позивача мають бути поновлені шляхом скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію права та їх обтяжень індексні номери: 11467783,11473286,11467873,11474448,11467840,11473677.

Розглядаючи справу по суті заявлених позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій керувалися тим, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

Проте такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно із частиною 2 статті 2 КАС України (тут і далі - у редакції, чинній на час постановлення судами попередніх інстанцій рішень) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

На підставі пункту 7 частини 1 статті 3 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Пунктом 1 частини 2 статті 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4, 19 Кодекс адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

У цій справі позивач, оскаржуючи рішення Держреєстратора, фактично обґрунтував позовні вимоги наявністю у нього права оренди і відсутністю такого права в іншої особи.

У раніше прийнятій постанові від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що спір про скасування рішення державного реєстратора та запису про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки за третьою особою має розглядатися як спір, пов'язаний з порушенням цивільних прав позивача на земельну ділянку іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне право щодо тієї ж земельної ділянки. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь державного реєстратора як співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушенні прав) у спорі не змінює його цивільно-правового характеру.

Отже, спір у цій справі не є публічно-правовим. Оскарження рішення про державну реєстрацію права оренди спірної земельної ділянки за третьою особою є захистом прав позивача на земельну ділянку від їх порушення іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне право щодо того ж самого нерухомого майна. З огляду на суб'єктний склад сторін спір може вирішуватися за правилами господарського чи цивільного судочинства.

Оскільки позивачем у цій справі є юридична особа - Фермерське господарство "Оазис", належним відповідачем має бути юридична особа - Приватне підприємство "Виробничо-комерційне підприємство "Каро", то, виходячи з суб'єктного складу сторін, спір має вирішуватися за правилами господарського судочинства.

За нормами частини 3 статті 3 КАС України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

На підставі пункту 5 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі у відповідній частині.

За правилами частини 1 статті 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, установлених частини 1 статті 354 КАС України. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених частини 1 статті 354 КАС України, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій розглянули справу з порушенням правил юрисдикції адміністративних судів, Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування судових рішень із закриттям провадження у справі.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 354, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Виробничо-комерційне підприємство "Каро" задовольнити частково.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2017 року скасувати, провадження у справі закрити.

Роз'яснити позивачу, що даний спір підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий А. Ю. Бучик

Судді: Л. Л. Мороз

А. І. Рибачук