Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 липня 2019 року

м. Київ

справа №820/8568/15

касаційне провадження №К/9901/27632/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Східної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.03.2016 (суддя Мельников Р.В.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.06.2016 (головуючий суддя - Чалий І.С., судді: П`янова Я.В., Зеленський В.В.) у справі № 820/8568/15 за позовом Приватного підприємства «Укрспецпоставка-М» до Східної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень та визнання неправомірними дій,

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство «Укрспецпоставка-М» звернулось до адміністративного суду з позовом до Східної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 23.03.2015 № 0000372201 та від 23.03.2015 № 0000382201, а також визнати неправомірними дії податкових інспекторів органу доходів і зборів щодо формування висновків акта перевірки від 24.02.2015 № 687/20-38-22-01-04/36033135.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 03.03.2016 адміністративний позов задовольнив частково. Скасував податкове повідомлення-рішення від 23.03.2015 № 0000372201 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 1117336,00 грн. за основним платежем та 279333,90 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, а також податкове повідомлення-рішення від 23.03.2015 № 0000382201 у повному обсязі.

Харківський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 02.06.2016 постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.03.2016 залишив без змін.

Східна об`єднана державна податкова інспекція м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області звернулась до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.03.2016, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.06.2016 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: пункту 135.1, підпункту 135.4.1 пункту 135.4 статті 135, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій).

Зокрема, наголошує на фіктивному (удаваному) характері розглядуваних господарських операцій.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку Приватного підприємства «Укрспецпоставка-М» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2013, валютного законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2013, за результатами якої складено акт від 24.02.2015 № 687/20-38-22-01-04/36033135.

Перевіркою, зокрема, встановлено порушення позивачем вимог статей 1, 3, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у зв`язку з неправомірним формуванням даних податкового обліку при придбанні товарно-матеріальних цінностей, а також робіт (послуг) у Товариства з обмеженою відповідальністю «Лігал Едвайзинг», Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфосервіском», Товариства з обмеженою відповідальністю «Феррід Д», Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліга», Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Сервіс Компані», Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансоіл», Товариства з обмеженою відповідальністю «Галард Сервіс Компані», Товариства з обмеженою відповідальністю «Експостач», Товариства з обмеженою відповідальністю ТБ «Імператив», Товариства з обмеженою відповідальністю «Урабус», Товариства з обмеженою відповідальністю «МТС 2003», Товариства з обмеженою відповідальністю «ХБТРЗ», Товариства з обмеженою відповідальністю «Техно Торг», Товариства з обмеженою відповідальністю «Іст Сейл Маркет», Фізичної особи-підприємця Донника Анатолія Олександровича, Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗКХР», Товариства з обмеженою відповідальністю «Стахафінрезерв», Приватного підприємства «Вегамакс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергорезерв», Фізичної особи-підприємця Кручиної Вікторії Миколаївни, Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліград 46», Товариства з обмеженою відповідальністю «Гатіора», Товариства з обмеженою відповідальністю «Мерфіс», Фізичної особи-підприємця Кузьменчука Андрія Павловича, Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Трейдинг ЛТД», Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью Кепіталтранс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Укріндастріалгруп» з огляду на фіктивний характер проведених поставок.

Обґрунтовуючи свою позицію, відповідач посилався на результати контрольних заходів щодо контрагентів Приватного підприємства «Укрспецпоставка-М», де викладено думки про нереальний характер здійснення ними господарської діяльності з огляду на неперебування цих осіб за вказаним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням, а також відсутність у них необхідних умов для здійснення господарських операцій, у тому числі власних та/або орендованих основних фондів, трудових ресурсів тощо.

На підставі зазначеного акта перевірки та з огляду на вказані порушення контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.03.2015 № 0000372201, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 1117336,00 грн. за основним платежем та 279333,90 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, а також податкове повідомлення-рішення від 23.03.2015 № 0000382201, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 82872,00 грн. за основним платежем та 20718,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

За правилами пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Так, пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За змістом підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій, судові інстанції встановили, що вони є реальними та підтверджуються долученими Приватним підприємством «Укрспецпоставка-М» до матеріалів справи належним чином оформленими копіями документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано відповідачем і жодних доказів на підтвердження недобросовісності Приватного підприємства «Укрспецпоставка-М» як платника податків або можливої фіктивності його постачальників, як-от: пояснень посадових осіб щодо їх непричетності до фінансово-господарської діяльності очолюваних суб`єктів господарювання, судових рішень, вироків тощо, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення позивачем розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

За таких обставин, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про безпідставність твердження контролюючого органу про неправомірність формування позивачем витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість за оспорюваними господарськими операціями ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Східної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

У частині відмови в задоволенні позовних вимог рішення судів першої та апеляційної інстанцій особами, які беруть участь у справі, не оскаржуються, а тому відсутні підстави для надання правового аналізу відповідним висновкам судів у рамках даного касаційного провадження.

Враховуючи те, що Вищий адміністративний суд України ухвалою від 02.08.2016 відстрочив сплату судового збору Східній об`єднаній державній податковій інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області за подання касаційної скарги в цій справі до ухвалення судового рішення по суті, несплачена сума судового збору підлягає стягненню.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Східної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.03.2016 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.06.2016 у справі № 820/8568/15 залишити без змін.

Стягнути зі Східної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (61007, Харківська область, м. Харків, вул. Бекетова, 1, код ЄДРПОУ 39858581) судовий збір за подання касаційної скарги у справі № 820/8568/15 у розмірі 5934,10 грн. (п`ять тисяч дев`ятсот тридцять чотири гривні 10 коп.) отримувач коштів: УДКСУ у Печерському районі. Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38004897. Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП). Код банку отримувача (МФО): 899998. Рахунок отримувача: 31219207026007. Код класифікації доходів бюджету: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)». Символ звітності банку: 207.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: Т.М. Шипуліна

Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк