Історія справи

Ухвала КАС ВП від 24.09.2018 року у справі №810/3193/17
Постанова КАС ВП від 24.06.2025 року у справі №810/3193/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2025 року

м. Київ

справа № 810/3193/17

адміністративне провадження № К/9901/61333/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді-доповідача: Васильєвої І.А., Судді: Юрченко В.П., Бившева Л.І., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області (правонаступник ГУ ДПС у Київській області)

на рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 березня 2018 року (Суддя: Панченко Н.Д.),

та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2018 року (Судді: Федотова І.В., Літвіна Н.М. та Сорочко Є.О.)

у справі № 810/3193/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аммоліт Трейд»

до Головного управління ДФС у Київській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Аммоліт Трейд» (далі - позивач, ТОВ «Аммоліт Трейд») звернулось до Київського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Київській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Київській області), в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.07.2017 року №0025671411 (т. 1 а.с. 3-18).

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 12 березня 2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2018 року адміністративний позов задоволено (т. 2 а.с. 237-243, т. 3 а.с. 76-80).

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в обґрунтування доводів якої зазначив на правомірності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, внаслідок не підтвердження позивачем реальності здійснення господарських операцій з контрагентами ТОВ «Фінансові Ідеї», ТОВ «Солнден», ТОВ «Імпорт-Еліт-Альянс» та ТОВ «Євро-Вектор-Торг», за наслідками яких позивач сформував податковий кредит. Таких висновків відповідач дійшов з огляду на зафіксовані актом перевірки порушення, зважаючи на використану ним податкову інформацію, що міститься в автоматизованій інформаційній системі «Податковий блок», за даними якої контрагенти позивача не мають достатньої кількості адміністративно-господарських засобів, зокрема, основних фондів, майна, виробничих активів, трудових ресурсів, складських приміщень і транспортних засобів для виконання господарських зобов`язань за укладеними з позивачем договорами. За доводами скаржника, контрагенти позивача не придбавали товар, який було поставлено позивачеві, що свідчить про «розрив» ланцюга постачання та підміну товарних позицій у податкових накладних. Крім цього, до матеріалів справи не надавались товарно-транспортні накладні на підтвердження перевезення вищенаведеного товару. Враховуючи викладене, скаржник просив суд задовольнити касаційну скаргу, скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове про відмову в задоволені позову (т.3 а.с. 84-86).

Верховним Судом відкрито касаційне провадження у справі, закінчено підготовку справи до розгляду та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Переглянувши оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної Головним управлінням ДФС у Київській області у період з 29.05.2017 по 02.06.2017 р. документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Аммоліт Трейд» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Фінансові ідеї», ТОВ «Солнден» за період з 01.11.2016 по 30.11.2016, ТОВ «Імпорт-Еліт-Альянс» за період з 01.12.2016 по 31.12.2016, ТОВ «Мост Коал Трейд», ТОВ «Скамекс», ТОВ «Євро-Вектор-Торг» за період з 01.01.2017 по 31.01.2017, складено акт перевірки від 12.06.2017 року №373/10-36-14-11/39882085 з висновками про порушення ТОВ «Аммоліт Трейд» вимог пункту 198.1, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на 997 126,00 грн (т.1, а.с. 19-60).

Таких висновків відповідач дійшов з огляду на не підтвердження позивачем реальності здійснення господарських операцій з контрагентами ТОВ «Фінансові Ідеї», ТОВ «Солнден», ТОВ «Імпорт-Еліт-Альянс» та ТОВ «Євро-Вектор-Торг», за наслідками яких позивач в охоплений перевіркою період сформував показники податкового кредиту.

Дійшовши вказаних висновків контролюючий орган посилався на податкову інформацію, що міститься в автоматизованій інформаційній системі «Податковий блок», за даними якої контрагенти позивача не мають достатньої кількості адміністративно-господарських засобів, зокрема, основних фондів, майна, виробничих активів, трудових ресурсів, складських приміщень і транспортних засобів для виконання господарських зобов`язань за укладеними з позивачем договорами. Крім того, контролюючий орган в акті перевірки зазначає, що товар, який було поставлено позивачеві контрагентами ТОВ «Фінансові Ідеї», ТОВ «Солнден», ТОВ «Імпорт-Еліт-Альянс» та ТОВ «Євро-Вектор-Торг» останні не купували, що свідчить про «розрив» ланцюга постачання та підміну товарних позицій у податкових накладних.

Викладені обставини були розцінені контролюючим органом як доказ укладення позивачем правочинів з ТОВ «Фінансові Ідеї», ТОВ «Солнден», ТОВ «Імпорт-Еліт-Альянс» та ТОВ «Євро-Вектор-Торг» без мети настання відповідних правових наслідків та як свідчення участі позивача і його контрагентів у схемі для мінімізації податкових зобов`язань і отримання необґрунтованої податкової вигоди шляхом документального оформлення та відображення у податковому і бухгалтерському обліку фіктивних (безтоварних) господарських операцій.

На підставі висновків акта перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.07.2017 №0025671411, яким позивачеві збільшено та визначено до сплати грошове зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 246 419,00 грн, у тому числі: 997 126,00 грн за основним платежем та 249 283,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1, а.с. 69).

Задовольняючи адміністративний позов та скасовуючи вищенаведене податкове повідомлення-рішення, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про документальне підтвердження реальності здійснення господарських операцій з контрагентами ТОВ «Фінансові Ідеї», ТОВ «Солнден», ТОВ «Імпорт-Еліт-Альянс» та ТОВ «Євро-Вектор-Торг» і як наслідок, про правомірність формування податкового кредиту та витрат за результатом цих господарських операцій на підставі первинних документів, оформлених згідно з вимогами чинного законодавства. Суди попередніх інстанцій відхилили посилання контролюючого органу на податкову інформацію відносно контрагентів позивача, використану ним під час проведення перевірки, внаслідок не здійснення контролюючим органом під час її використання безпосереднього аналізу фінансово-господарських документів і перевірки фактичної поставки товарів. Узагальнені посилання відповідача на протиправний характер діяльності ТОВ «Фінансові Ідеї», ТОВ «Солнден», ТОВ «Імпорт-Еліт-Альянс» та ТОВ «Євро-Вектор-Торг» за висновками судів здійснені без конкретизації фактів вчинення вказаними підприємствами податкових правопорушень та їх впливу на подальші правовідносини з позивачем, тому не можуть слугувати підтвердженням недобросовісності останнього (т. 2 а.с. 237-243, т. 3 а.с. 76-80).

Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій з наступних підстав.

Згідно з абзацами 1, 2 пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, які не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з абз. 1, 2 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податку в результаті придбання товарів/послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. При цьому операція з придбання товарів/послуг у постачальника повинна бути реальною, тобто призводити до фактичного руху активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю. У податковому обліку понесені витрати на придбання товарів/послуг мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення.

При цьому у відповідності до розділу 3.1.2 акту перевірки, перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період, що підлягав перевірці встановлено його завищення за рахунок проведених операцій, в частині придбання партій вугілля кам`яного.

До первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджують показники, відображені платником податків у податковій звітності, належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, які за змістом відповідають вимогам закону та які відображають реальні господарські операції.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Оцінюючі спірні правовідносини в контексті реальності здійснення господарських операцій позивача з контрагентами ТОВ «Фінансові Ідеї», ТОВ «Солнден», ТОВ «Імпорт-Еліт-Альянс» та ТОВ «Євро-Вектор-Торг», судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

23 вересня 2016 року між ТОВ «Аммоліт Трейд», як покупцем, та ТОВ «Фінансові Ідеї», як продавцем, укладений договір поставки № 37, у порядку та на умовах якого продавець зобов`язувався поставити та передати у власність покупця вугільну продукцію, ціна, кількість, асортимент та строки поставки якої зазначаються у специфікаціях (т.1, а.с. 87-91). Згідно специфікацій №1-№4 до договору поставки від 23.09.2016 №37, ТОВ «Фінансові Ідеї» зобов`язувалось поставити позивачеві вугілля кам`яне АМ (13-25) у кількості 67 тонн на загальну суму 174200,00 грн., вугілля кам`яне АМ у кількості 276 тонн на загальну суму 703800,00 грн., вугілля кам`яне АО у кількості 69 тонн на загальну суму 165600,00 грн., вугілля кам`яне АК у кількості 71 тонн на загальну суму 184600,00 грн. (т.1, а.с. 92-95).

На виконання умов договору поставки від 23.09.2016 №37 ТОВ «Фінансові Ідеї» поставило позивачеві вугілля кам`яне на загальну суму 1 891 300,00 грн., у тому числі ПДВ 315216,70 грн., що підтверджується видатковими накладними №РН-0000119 від 25.09.2016 на суму 174200,00 грн. (т.1, а.с. 102), №РН-0000045 від 15.10.2016 на суму 184600,00 грн. (т.1, а.с. 105), №РН-0000025 від 14.11.2016 на суму 184600,00 грн. (т.1, а.с. 108), №РН-0000040 від 14.10.2016 на суму 869400,00 грн. (т.1, а.с. 115), №РН-0000038 від 17.11.2016 на суму 478500,00 грн. (т.1, а.с. 120). За висновками судів, поставка здійснювалась залізничним транспортом за замовленням позивача, що підтверджується наявними в матеріалах справи залізничними товарно-транспортними накладними (т.1, а.с. 122-137); банківськими виписками про оплату послуг за перевезення вантажу (т.2, а.с. 57-65). Також судами встановлено, що за фактом розрахунків за поставлений товар, позивач отримав від ТОВ «Фінансові Ідеї» податкові накладні на загальну суму 1 891 300,00 грн., у тому числі ПДВ 315216,70 грн. (т.1, а.с. 100, 103, 106, 109, 111, 113, 116, 118).

23 вересня 2016 року між ТОВ «Аммоліт Трейд», як покупцем, та ТОВ «Солнден», як продавцем, укладений договір поставки №2309-2, у порядку та на умовах якого продавець зобов`язувався поставити та передати у власність покупця вугільну продукцію, ціна, кількість, асортимент та строки поставки якої зазначаються у специфікаціях (т.1, а.с. 138-142). Згідно специфікації №1 до договору поставки від 23.09.2016 №2309-2, ТОВ «Солнден» зобов`язувалось поставити позивачеві вугілля кам`яне АКО (25-100) у кількості 332 тонн на загальну суму 959480,00 грн. (т.1, 144).

На виконання умов договору поставки від 23.09.2016 №2309-2 ТОВ «Солнден» поставило позивачеві вугілля кам`яне на загальну суму 959479,98 грн., у тому числі ПДВ 159913,33 грн., що підтверджується видатковими накладними №0211-1 від 02.11.2016 на суму 381480,00 грн., №0311-1 від 03.11.2016 на суму 381480,00 грн. (т.1, а.с. 149, 152). Поставка здійснювалась залізничним транспортом за замовленням позивача, що підтверджується залізничними товарно-транспортними накладними (т.1, а.с. 154-158); банківськими виписками про оплату послуг за перевезення вантажу (т.2, а.с. 57-65). За фактом розрахунків за поставлений товар, позивач отримав від ТОВ «Солнден» податкові накладні на загальну суму 959479,98 грн., у тому числі ПДВ 159913,33 грн. (т.1, а.с. 145, 147, 150).

29 листопада 2016 року між ТОВ «Аммоліт Трейд», як покупцем, та ТОВ «Імпорт-Еліт-Альянс», як продавцем, укладений договір поставки №17, у порядку та на умовах якого продавець зобов`язувався поставити та передати у власність покупця вугільну продукцію, ціна, кількість, асортимент та строки поставки якої зазначаються у специфікаціях (т.1, а.с. 159-163). Згідно специфікацій №1-№2 до договору поставки від 29.11.2016 №17, ТОВ «Імпорт-Еліт-Альянс» зобов`язувалось поставити позивачеві вугілля кам`яне АС (6-13) у кількості 345 тонн на загальну суму 741750,00 грн. (т.1, 164).

На виконання умов договору поставки від 29.11.2016 №17, ТОВ «Імпорт-Еліт-Альянс» поставило позивачеві вугілля кам`яне на загальну суму 1534187,52 грн., у тому числі ПДВ 255697,92 грн., що підтверджується видатковими накладними №3/12-1 від 03.12.2016 на суму 734977,50 грн., №20/12-1 від 20.12.2016 на суму 162590,00 грн., №6/12-2 від 16.12.2016 на суму 636620,00 грн. (т.1, а.с. 167, 171, 174). Поставка здійснювалась залізничним транспортом за замовленням позивача, що підтверджується залізничними товарно-транспортними накладними (т.1, а.с. 178-180, т.2, а.с. 20-24); банківськими виписками про оплату послуг за перевезення вантажу (т.2, а.с. 57-65). За фактом розрахунків за поставлений товар, позивач отримав від ТОВ «Імпорт-Еліт-Альянс» податкові накладні на загальну суму 1534187,52 грн., у тому числі ПДВ 255697,92 грн. (т.1, а.с. 166, 168, 169, 170, 172, 173).

01 грудня 2016 року між ТОВ «Аммоліт Трейд», як покупцем, та ТОВ «Євро-Вектор-Торг», як продавцем, укладений договір поставки №17, у порядку та на умовах якого продавець зобов`язувався поставити та передати у власність покупця вугільну продукцію, ціна, кількість, асортимент та строки поставки якої зазначаються у специфікаціях (т.1, а.с. 181-186). Згідно специфікацій №1-5 до договору поставки від 01.12.2016 №4, ТОВ «Євро-Вектор-Торг» зобов`язувалось поставити позивачеві вугілля кам`яне АКО (25-100) у кількості 278 тонн на загальну суму 717240,00 грн., вугілля кам`яне АМ (6-13) у кількості 140 тонн на загальну суму 364000,00 грн., вугілля кам`яне АКО (25-100) у кількості 67 тонн на загальну суму 193965,00 грн., вугілля кам`яне АКО (25-100) у кількості 70 тонн на загальну суму 163800,00 грн., вугілля кам`яне АК (50-100) у кількості 70 тонн на загальну суму 173600,00 грн., вугілля кам`яне АКО (25-100) у кількості 208 тонн на загальну суму 532480,00 грн., (т.1, 189, 195, 206, 215, 217).

На виконання умов договору поставки від 01.12.2016 №4, ТОВ «Євро-Вектор-Торг» поставило позивачеві вугілля кам`яне на загальну суму 1597785,00 грн., у тому числі ПДВ 266297,50 грн., що підтверджується видатковими накладними, наявними в матеріалах справи (т.1, а.с. 193, 198, 201, 204, 213, 216). Судами встановлено, що поставка здійснювалась залізничним транспортом за замовленням позивача, що підтверджується залізничними товарно-транспортними накладними (т.1, а.с. 219-226); банківськими виписками про оплату послуг за перевезення вантажу (т.2, а.с. 57-65). За фактом розрахунків за поставлений товар, позивач отримав від ТОВ «Євро-Вектор-Торг» податкові накладні на загальну суму 1597785,00 грн., у тому числі ПДВ 266297,50 грн. (т.1, а.с. 191, 196, 199, 202, 207, 211).

Крім цього, судами попередніх інстанцій встановлено, що придбане позивачем у вищенаведених контрагентів ТОВ «Фінансові Ідеї», ТОВ «Солнден», ТОВ «Імпорт-Еліт-Альянс» та ТОВ «Євро-Вектор-Торг» кам`яне вугілля в подальшому поставлялось безпосередньо до контрагентів позивача - ТОВ «Миколаїв-Вугілля», ТОВ «Сігма Агрокомпані», ТОВ «Скамекс», ПАТ «Укрграфіт», ТОВ «Електросталь», ТОВ «Дніпро-Фішер», ПАТ «Укрграфіт», ТОВ «Скамекс», ТОВ «Мост Бізнес Трейд», ТОВ «Миколаїв-Вугілля», що підтверджується наявними в матеріалах справи договорами поставки, видатковими накладними, актами приймання-передачі товару, банківськими виписками про оплату товару (т.2, а.с. 86-212).

За результатами оцінки вищенаведених доказів у сукупності, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про документальне підтвердження реальності здійснення господарських операцій з контрагентами ТОВ «Фінансові Ідеї», ТОВ «Солнден», ТОВ «Імпорт-Еліт-Альянс» та ТОВ «Євро-Вектор-Торг» і як наслідок, про правомірність формування податкового кредиту та витрат за результатами цих господарських операцій на підставі первинних документів, оформлених згідно вимог чинного законодавства, що не спростовано відповідачем в доводах касаційної скарги.

Колегія суддів зазначає, що контролюючим органом всупереч вимог процесуального законодавства не доведено і не надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагентів трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для проведення господарської діяльності з поставки товару, обумовленого укладеними договорами з позивачем, як не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили про наявність фактів, які встановлені судами, однак не були враховані під час прийняття рішень, та свідчили про протиправну поведінку контрагентів та про обізнаність платника податків щодо такої та злагодженості дій між ними.

Доводи скаржника про відсутність товарно-транспортних накладних на підтвердження перевезення товару колегія суддів відхиляє, внаслідок наявності в матеріалах даної справи залізничних накладних, оцінку яким було надано судами попередніх інстанцій.

При цьому інші доводи касаційної скарги відносно того, що контрагентами позивача не придбавався товар колегія суддів відхиляє, оскільки у спірних правовідносинах предметом дослідження судами були саме господарські операції по придбанню продукції позивачем у контрагентів ТОВ «Фінансові Ідеї», ТОВ «Солнден», ТОВ «Імпорт-Еліт-Альянс» та ТОВ «Євро-Вектор-Торг», а не попереднє придбання контрагентами позивача продукції у ланцюгу постачання від третіх осіб.

До того ж, колегія суддів звертає увагу, що висновки контролюючого органу про нереальність господарських операцій з огляду на відсутність у контрагентів трудових та матеріально - технічних ресурсів контролюючим органом зроблено виключно на підставі аналізу наданої іншими контролюючими органами податкової інформації, наявної в базі даних ДФС, яка за висновками судів попередніх інстанцій взагалі стосується правовідносин з третіми особами по ланцюгу придбання/постачання товару, проте така податкова інформація, носить виключно інформативний характер. Посилання контролюючого органу на таку інформацію, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставними оскільки, фактично будь - які первинні документи платника податків не використовуються та не аналізуються, а отже така інформація не відповідає критерію юридичної значимості, та не є допустимим та достовірним доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить та не може свідчити про наявність податкових правопорушень на які посилається контролюючий орган, враховуючи документальне підтвердження реальності господарських операцій первинними документами за висновками судів попередніх інстанцій, що не спростовано доводами касаційної скарги. Подібна правова позиція викладена також в постанові Верховного Суду Від 05 січня 2021 року у справі № 820/1124/17 (адміністративне провадження № К/9901/35909/18), в постанові Верховного Суду від 24 січня 2019 року у справі № 803/1712/13-а (провадження № К/9901/27172/18), але не виключно.

Крім цього, в постанові Великої палати Верховного Суду від 07 липня 2022 року у справі № 160/3364/19 (провадження № 11-200апп21) наголошено, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій за результатами розгляду справи і не містять посилань на неправильне застосування судами норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень, а лише містять посилання на переоцінку доказів у справі, що у відповідності до вимог статті 341 КАС України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції. Отже касаційна скарга відповідача не підлягає задоволенню.

Касаційний перегляд справи здійснено в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15.01.2020 №460-ІХ (відповідно до пункту 2 розділу ІІ цього Закону), та в межах доводів та вимог касаційної скарги відповідно до частини першої статті 341 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області (правонаступник ГУ ДПС у Київській області) залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 березня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2018 року у справі № 810/3193/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя: І.А. Васильєва

Судді: В.П. Юрченко

Л.І. Бившева