Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2020 року

м. Київ

справа № 806/540/18

адміністративне провадження № К/9901/64684/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стародуба О.П.,

суддів - Берназюка Я.О., Кравчука В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 02.03.2018р. (суддя - Семенюк М.М.) та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05.09.2018р. (судді - Охрімчук І.Г., Капустинський М.М., Моніч Б.С.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа - Житомирський обласний військовий комісаріат про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

У лютому 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому просив:

визнати протиправним та скасувати пункт 11 рішення Міністерства оборони України про відмову йому у призначені одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням інвалідності ІІ групи з 20.10.2016р. внаслідок поранення (контузія) та захворювань пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах де велися бойові дії, оформленого протоколом засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 15.09.2017р. №96;

зобов`язати Міністерство оборони України нарахувати та виплатити йому одноразову грошову допомогу у зв`язку із встановленням інвалідності ІІ групи внаслідок поранення, контузії, пов`язаних з виконанням ним обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, а саме 20.10.2016р. відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку №975.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що у 2013 році йому вперше встановлено III групу інвалідності, причина інвалідності у зв`язку із виконанням обов`язку військової служби. З тих же підстав у 2016 році йому встановлено ІІ групу інвалідності. Вважає, що має право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» та Порядку від 25.12.2013р. №975 у зв`язку із зміною групи інвалідності, а відмова відповідача у призначенні та виплаті йому такої допомоги є протиправною та такою, що порушує його законне право на отримання соціальної виплати.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 02.03.2018р., яке залишено без змін постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05.09.2018р., позов задоволено.

Визнано протиправним рішення Міністерства оборони України про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги позивачу, оформлене протоколом засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 15.09.2017р. №96.

Зобов`язано Міністерство оборони України призначити та виплатити позивачу, як інваліду ІІ групи з 20.10.2016р., одноразову грошову допомогу у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб.

З ухваленими у справі рішеннями не погодився відповідач, звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що до спірних правовідносин застосуванню підлягає законодавство, яке було чинним на момент встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності у 2013 році, а не на момент встановлення йому інвалідності ІІ групи у 2016 році, оскільки встановлення такої інвалідності не є первинним. При цьому станом на 18.04.2013р. право на отримання одноразової грошової допомоги такої категорії осіб як позивач (військовослужбовець строкової служби) було передбачено п. 6 ст. 16 Закону №2011-ХІІ, яка передбачала граничний термін отримання інвалідності (три місяці з моменту звільнення зі служби), а тому оскільки позивач звільнений зі служби у 1987 році, то підстав для виплати допомоги немає.

Крім того, посилається на те, що повторне встановлення інвалідності не є днем встановлення інвалідності та не може вважатися підставою для виплати одноразової грошової допомоги позивачу.

Відзиву на касаційну скаргу до суду не надходило.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, в ході розгляду справи по суті судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач проходив строкову військову службу в лавах Збройних Сил СРСР у період з 18.04.1985р. по 05.05.1987р., з них у період з 02.08.1985р. по 05.05.1987р. брав участь у бойових діях на території Демократичної Республіки Афганістан, де велись бойові дії, що підтверджується військовим квитком серії НУ №9314418. (а.с. 16)

Згідно довідки Житомирського об`єднаного міського військового комісаріату від 08.08.2017р. №351 позивач дійсно проходив службу на території Республіки Афганістан, де в той час велись бойові дії в період з 02.08.1985р. по 05.05.1987р. (а.с. 19)

Відповідно до витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця від 27.02.2013р. №436 поранення (контузія) та захворювання позивача пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. (а.с. 20)

Як вбачається з висновку спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи від 19.02.2013р. №316/Ж описаний рубець в лівій завушній ділянці позивача є наслідком загоєння рани, яка могла утворитися внаслідок осколкового поранення, отриманого у 1986 році. (а.с. 22)

Згідно довідки до Акту огляду МСЕК серії 10 ААБ №654636 від 22.04.2013р. позивачу при первинному огляді, проведеного 22.04.2015р., встановлено III групу з 18.04.2013р., поранення, контузія та захворювання пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. Інвалідність встановлено строком до 01.05.2018р. з визначенням дати чергового переогляду 22.04.2018р. (а.с. 23)

Згідно довідки до Акту огляду МСЕК серії 12 ААА №901111 позивач при повторному огляді 01.11.2016р. встановлено ІІ групу інвалідності з 20.10.2016р., поранення, контузія та захворювання пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. Інвалідність встановлено строком до 01.12.2021р. з визначенням дати чергового переогляду 01.11.2021р. (а.с. 24)

08.08.2017р. позивач звернувся до Житомирського об`єднаного міського військового комісаріату із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із отриманням 20.10.2016р. ІI групи внаслідок поранення, контузія та захворювання пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. (а.с. 26)

Згідно протоколу засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 15.09.2017р. №96 позивачу відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки інвалідність йому встановлено понад 3-х місячний строк після звільнення зі служби, а також у звязку з тим, що зміна групи інвалідності відбулась понад дворічний термін, що відповідно до ч. 4 ст. 163 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та п. 8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013р. №975, не дає підстав для здійснення доплати одноразової грошової допомоги у зв`язку із зміною групи інвалідності. (а.с. 27)

При цьому у прийнятому рішенні відповідачем зроблено висновок про те, що позивача 18.04.2013р. під час первинного огляду органами МСЕК визнано інвалідом ІІІ групи внаслідок травми, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби (довідка МСЕК серії 10 ААБ №654636 від 22.04.2013р.), а 20.10.2016р. під час повторного огляду органами МСЕК - інвалідом ІІ групи внаслідок цієї ж причини (довідка МСЕК серії 12 ААА №901111 від 01.11.2016р.).

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку №975. При цьому суд виходив з того, що застосування статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» пов`язується не з фактом звільнення позивача зі служби, а з часом встановлення йому інвалідності внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження військової служби, незалежно від строку, що минув після звільнення з військової служби.

Крім того, суди виходили з безпідставності доводів відповідача про те, що зміна групи інвалідності відбулася понад дворічний термін з часу первинного встановлення інвалідності, що не дає підстав для здійснення доплати позивачу одноразової грошової допомоги відповідно до ст. 163 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки в даному випадку мова йде не про доплату допомоги і відповідач доказів того, що така допомога виплачена позивачу після первинного встановлення інвалідності не надано.

З такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам матеріального та процесуального права і фактичним обставинам справи, а мотиви та доводи наведені у касаційній скарзі, висновки судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують і є безпідставними з наступних доводів та передбачених законом підстав.

Так, відповідно до статті 41 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», тут і далі в редакції чинній на час встановлення позивачу ІІ групи інвалідності, виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців» встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Вперше порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги запроваджений з 01.01.2014р. шляхом доповнення Закону №2011-XII статтею 163.

Відповідно до частини четвертої наведеної норми, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

З метою реалізації статті 16-3 Закону №2011-XII Урядом затверджено Порядок №975, який набрав чинності з 24.01.2014р.

Відповідно до пункту 3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Згідно з пунктом 8 Порядку №975 якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Отже, обмеження дворічним строком, протягом якого зміна групи інвалідності, її причин або ступеня втрати працездатності є підставою для виплати одноразової грошової допомоги, введені лише з 01.01.2014р.

За таких умов положення частини четвертої статті 163 Закону №2011-XII застосовується до правовідносин, що виникли після набрання ним чинності, тобто після 01.01.2014р.

Згодом, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016р. №1774-VIII (набрав чинності з 01.01.2017р.) частину четверту статті 163 Закону №2011-XII доповнено абзацом 2 такого змісту: «У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється».

Отже, у разі якщо інвалідність особі вперше встановлена до 01.01.2014р., а зміна групи інвалідності, її причин або ступеня втрати працездатності відбулись після січня 2014 року, то обмеження строком до таких правовідносин не застосовується.

Посилання відповідача в обґрунтування відмови у виплаті одноразової грошової допомоги на пропуск позивачем тримісячного строку звернення за одноразовою грошовою допомогою є безпідставними, оскільки відповідно до статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців» військовослужбовець має право на отримання одноразової грошової допомоги в тому числі й після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 12.03.2020р (справа №823/238/18), від 16.03.2020р. (справа №560/267/19) та від 16.03.2020р. (справа №750/7782/17), і колегія суддів не вбачає підстав для відступу від зазначеної правової позиції.

В обґрунтування касаційної скарги відповідач посилається також на те, що чинне станом на час встановлення позивачу у 2013 році інвалідності ІІІ групи законодавство передбачало можливість виплати одноразової грошової допомоги лише в разі встановлення інвалідності під час проходження строкової служби або не пізніше трьох місяців після звільнення зі служби.

Водночас як встановлено судами попередніх інстанцій після встановлення у 2013 році інвалідності ІІІ групи позивач за отриманням грошової допомоги не звертався, чинне на час встановлення позивачу в 2016 році інвалідності ІІ групи законодавство передбачало право військовослужбовців незалежно від виду служби право на отримання одноразової грошової допомоги, а тому такі доводи касаційної скарги також є безпідставними, а тому суди першої та апеляційної інстанцій обгрунтовано прийняли рішення про задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, оскільки при ухваленні судових рішень суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували норм матеріального права, порушень норм процесуального права не допустили, тому суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 02.03.2018р. та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05.09.2018р. - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

Я.О. Берназюк

В.М. Кравчук