Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 квітня 2020 року

Київ

справа №826/18531/16

адміністративне провадження №К/9901/18210/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Юрченко В.П.,

суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 3.10.2017 (колегія суддів: В.О. Аліменко, Н.В. Безименна, А.Ю. Кучма) у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Київський річковий порт» до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним і скасування рішення про застосування штрафних санкцій,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Київський річковий порт» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ДПІ), в якому просило:

- визнати дії відповідача щодо винесення рішення № 0014451303 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 31.10.2016 неправомірними;

- визнати протиправним та скасувати рішення № 0014451303 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 31.10.2016.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що спірне рішення винесене не на підставі акту перевірки та без погодження з Пенсійним фондом.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києві від 26.06.2017 у задоволені позову відмовлено, з підстав правомірності прийнятого відповідачем рішення.

Натомість, постановою суду апеляційної інстанції від 3.10.2017 вказане рішення суду першої інстанції скасовано, позов задоволено повністю. Визнано дії відповідача щодо винесення рішення № 0014451303 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 31.10.2016 неправомірними. Визнано протиправним та скасовано рішення № 0014451303 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 31.10.2016.

Задовольняючи позовні вимоги суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про те, що оскаржуване рішення податкового органу винесено без погодження суми єдиного внеску з Пенсійним фондом, та на підставі скасованої в судовому порядку вимоги про сплату єдиного внеску (постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2016 у справі №826/25425/15).

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати, прийняти рішення про відмову у задоволені позову. Вказується на те, що предметом судового розгляду є не вимога про стягнення недоїмки зі сплати ЄСВ, а рішення про нарахування штрафних санкцій та пені за несвоєчасну сплату такого збору. Тому, скасування такої вимоги не може бути підставою для скасування рішення про нарахування фінансових санкцій.

У письмових запереченнях на касаційну скаргу ДПІ, які надійшли ще до Вищого адміністративного суду України позивач поросить її залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Переглянувши рішення суду апеляційної інстанцій в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем прийнято рішення № 0014451303 від 31.10.2016 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску (далі по тексту - рішення № 0014451303 від 31.10.2016), згідно якого контролюючий орган на підставі ч. 10 і п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 8 .07.2010 № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI) застосував до Товариства за несплату (неперерахування) та несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі по тексту - єдиний внесок) за період з 21.03.2013 по 06.09.2016 штраф в розмірі 71 809,54 грн. (що становить 10% від суми недоїмки, яка утворилася за період до 01.01.2015) і 421531,92 грн. (що становить 20 % від суми недоїмки, яка утворилася у період з 01.01.2015), та нарахував пеню у сумі 1 274 401,65 грн. (що становить 0,1% від суми недоїмки).

Вважаючи вказане рішення відповідача про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску протиправним і таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся із даним позовом до суду, який його задовольнив.

Разом з тим, касаційний суд вважає висновки суду апеляційної інстанції передчасними, та такими, що зроблені без повного з`ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а відтак таке судове рішення не є такими, що відповідає вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 242 КАС України.

Відповідно до статті 25 Закону № 2464, - У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею (ч.2). Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів (ч.3). Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного

внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку. Порядок узгодження сум недоїмки з єдиного внеску встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. У разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов`язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку. У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки(ч.4) На суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу (ч.10) Орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум; нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно. У разі оскарження платником єдиного внеску вимоги про сплату недоїмки нарахування пені зупиняється з дня подання скарги до органу доходів і зборів або позову до суду (ч.13). Про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа органу доходів і зборів у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску (ч.14).

Цим законом визначено, що органи доходів і зборів це центральний орган виконавчої влади, що формує податкову і митну політику (в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів, єдиного внеску) та забезпечує її реалізацію (центральний орган виконавчої

влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і

митну політику), та його територіальні органи; Пенсійний фонд України - орган, уповноважений відповідно до цього Закону вести реєстр

застрахованих осіб Державного реєстру та виконувати інші функції,

передбачені законом (ст.1)

Аналіз наведених приписів Закону № 2464 дає підстави для висновку, що адміністрування єдиного внеску, контроль за правильністю та своєчасністю його нарахування, сплатою, в тому числі застосування штрафних санкцій та нарахування пені належить виключно до повноважень органу доходів та зборів, відтак є помилковими висновки суду апеляційної інстанції, щодо неправомірності спірного рішення виключно із-за відсутності формального погодження з Пенсійним фондом.

Крім того, відповідно до пункту шостого частини першої ст. 1 Закону № 2464 сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом № 2464, є недоїмкою. На суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1% суми недоплати за кожний день прострочення (частина десята ст. 25 Закону № 2464). Відповідно до пункту другого частини одиннадцятої ст. 25 Закону №2464, за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску нараховується штраф - 20% від несплаченої суми податку; якщо єдиний внесок не сплачується одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується ЄСВ, накладається штраф у розмірі 10% таких несплачених або несвоєчасно сплачених сум (п. 6 ч. 11 ст. 25).

Відповідно до ч.13 ст. 25 Закону № 2464,- нарахування пені зупиняється з дня подання скарги до органу доходів і зборів або позову до суду у разі оскарження платником єдиного внеску вимоги про сплату недоїмки.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем оскаржувалась в судовому порядку вимога про сплату боргу (недоїмки) від 04.11.2015 № 10-3140-17, яка була скасована постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2016 (справа № 826/25425/15). Рішення, яке оскаржується в даній справі, прийнято 31.10.2016 з нарахуванням штрафних санкцій в розмірі 71809,54 грн. (10 % до 01.01.2015) та 421531,92 грн.(20 % з 01.01.2015), пеня нарахована за період з 21.03.2013 до 06.09.2016.

Відтак, суду важливо встановити всі фактичні обставини по справі, а саме наявність суми недоїмки, строк її виникнення, складові та розрахунок, наявність вимог про сплату недоїмки, розрахунок пені та штрафних санкцій, оскільки в спірному рішення відповідачем здійснено нарахування штрафних санкцій та пені не лише після несплати сум недоїмки за вимогою від 04.11.2015, а й до 04.11.2015.

Також Верховний Суд вважає звернути увагу суду апеляційної інстанції під час нового розгляду даної справи на те, що постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2016 у справі №826/25425/15, якою було скасовано вимогу про сплату недоїмки з ЄСВ скасована постановою Верховного Суду від 10.12.2019 (адміністративне провадження №К/9901/19562/18). Згідно із вказаного рішення суду касаційної інстанції, рішення суду першої інстанції, якою визнано законною вимогу, було залишено без змін. Тобто, Суд касаційної інстанції у справі №826/25425/15 визнав заборгованість у Товариства зі сплати ЄСВ, що нарахована органом доходів та зборів.

Враховуючи, що фактичні обставини по справі встановлено не в повному обсязі, що, з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), виключає можливість перевірити Верховним Судом правильність висновків судів попередніх інстанцій в цілому по суті спору.

Під час нового розгляду справи суду апеляційної інстанції слід взяти до уваги викладене в цій постанові, встановити наведені у ній обставини, що входять до предмета доказування у даній справі, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

За правилами пункту 1 частини 2 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Таким чином, ухвалене у справі судове рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві задовольнити частково, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 3.10.2017 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Шостого апеляційного адміністративного суду.

2. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.П. Юрченко

І.А. Васильєва

С.С. Пасічник ,

Судді Верховного Суду