Історія справи

Ухвала КАС ВП від 08.07.2019 року у справі №0740/957/18

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 квітня 2020 року

Київ

справа №0740/957/18

адміністративне провадження №К/9901/20341/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Кашпур О.В.,

суддів - Радишевської О.Р., Уханенка С.А.

розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про визнання протиправними і скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 , поданою адвокатом Коваленком Олександром Миколайовичем, на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2018 року, ухвалене в складі головуючого судді Маєцької Н.Д., і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2019 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого Бруновської Н.В., суддів Затолочного В.С., Матковської З.М.,

У С Т А Н О В И В :

І. Короткий зміст позовних вимог

1. У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив:

- визнати незаконним і скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Закарпатській області від 31 липня 2018 року №1527 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників Ужгородського відділу поліції ГУНП» у частині накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції;

- визнати незаконним і скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Закарпатській області від 09 серпня 2018 року №165 о/с у частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції;

- поновити позивача на посаді оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Ужгородського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

2. На обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що оскаржувані накази є незаконними та підлягають скасуванню, оскільки на момент їх прийняття вина ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України (далі - КК України), не доведена у законному порядку та не встановлена обвинувальним вироком суду, а в оскаржуваних наказах відповідача не зазначено, які саме вимоги Правил етичної поведінки поліцейських порушено позивачем. Також ОСОБА_1 вказував на те, що в період з 24 червня 2018 року по 23 липня 2018 року ним не допущено порушення трудової дисципліни у виді невиходу на роботу без поважних причин.

ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

3. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

4. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2018 року - без змін.

5. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що Головне управління Національної поліції в Закарпатській області правомірно та обґрунтовано притягнуло позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції у зв`язку з вчиненням ним дисциплінарного проступку, який компрометує його як поліцейського та дискредитує поліцію в цілому.

ІІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, адвокат Коваленко О.М., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2019 року і прийняти постанову, якою позов задовольнити.

7. Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення є незаконними і необґрунтованими, ухваленими з порушенням норм матеріального та процесуального права. У касаційній скарзі вказано про те, що відповідач не підтвердив належними доказами наявність підстав для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції, а також порушив строк проведення службового розслідування. Суди першої та апеляційної інстанцій не надали належної оцінки зазначеним обставинам і наведеним доводам позивача та дійшли необґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.

IV. Позиція інших учасників справи

8. Головним управлінням Національної поліції в Закарпатській області подано відзив на касаційну скаргу з проханням залишити її без задоволення, а оскаржувані рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2019 року - без змін, оскільки вони, на думку відповідача, прийняті з додержанням норм матеріального і процесуального права.

V. Рух справи у суді касаційної інстанції

9. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 25 липня 2019 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

10. Ухвалою Верховного Суду від 23 квітня 2020 року справу призначено до розгляду в попередньому судовому засіданні на 24 квітня 2020 року.

VI. Стислий виклад обставин справи, установлених судами першої та апеляційної інстанцій

11. ОСОБА_1 з 17 серпня 2009 року проходив службу в органах внутрішніх справ, а з 07 листопада 2015 року в Національній поліції. З 09 грудня 2016 року обіймав посаду оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Ужгородського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області.

12. 13 червня 2018 року слідчим відділом слідчого управління Прокуратури Закарпатської області позивачеві повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України, в рамках кримінального провадження за №42016070000000241 від 10 листопада 2016 року по факту вимагання та одержання неправомірної вигоди від громадянина Грузії ОСОБА_2 за непритягнення його до кримінальної відповідальності за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 185 КК України.

13. За вказаним фактом Головне управління Національної поліції в Закарпатській області наказом від 15 червня 2018 року №1204 призначило службове розслідування, яке було продовжено згідно з рапортом інспектора ВІОС УКЗ Головного управління Національної поліції в Закарпатській області - капітана поліції Костюка В.В. від 12 липня 2018 року, за результатами проведення якого складено відповідний висновок від 31 липня 2018 року.

14. У висновку службового розслідування, серед іншого, зазначено про те, що за матеріалами досудового розслідування встановлено, що працівники поліції, в тому числі і позивач, будучи службовими особами, діючи умисно, за попередньою змовою, усупереч інтересам служби, з корисливих мотивів, з метою протиправного збагачення, прийняли пропозицію неправомірної вигоди, тобто виявили згоду з висловленням їм наміру надати таку вигоду і готовність до безпосереднього одержання зазначеної неправомірної вигоди та в наступному прийняли таку неправомірну вигоду в сумі 77000 грн.

15. Позивач у наданих під час проведення службового розслідування поясненнях повідомив, що 13 червня 2018 року йому вручено підозру про вчинення кримінального правопорушення, яку він уважає необґрунтованою та незаконною, оскільки вказане кримінальне та будь-яке інше діяння не вчиняв. Грошові кошти не вимагав та не отримував.

16. Службовим розслідуванням установлено порушення позивачем вимог статей 1, 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року №3460-IV (далі - Дисциплінарний статут), статті 18 Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року №580-VIII (далі - Закон №580-VIII), Закону України «Про запобігання корупції» від 14 жовтня 2014 року №1700-VII (далі - Закон №1700-VII), наказу Міністерства внутрішніх справ України «Про затвердження Правил етичної поведінки поліцейських» від 09 листопада 2016 року №1179 та статті 40 Кодексу законів про працю України, що виразилося у порушенні етики поведінки поліцейського, безпідставному невиході на службу з 24 червня 2018 року по 23 липня 2018 року та скоєнні вчинку (вимагання та отримання неправомірної вигоди), який компрометує його як поліцейського та дискредитує поліцію в цілому.

17. У зв`язку з проведеним службовим розслідуванням і встановленими за його результатами порушеннями з боку оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Ужгородського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області - старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , наказом Головного управління Національної поліції в Закарпатській області від 31 липня 2018 року №1527 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників Ужгородського відділу поліції ГУНП» позивача відповідно до пункту 8 статті 12 Дисциплінарного статуту наказано звільнити зі служби в поліції (пункт 1).

18. Наказом Головного управління Національної поліції в Закарпатській області від 09 серпня 2018 року №165 о/с «По особовому складу» старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 - оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Ужгородського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області звільнено зі служби в поліції з 14 серпня 2018 року за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону №580-VIII (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України).

VІІ. Джерела права й акти їхнього застосування

19. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон №580-VIII.

20. У статті 1 Закону №580-VIII закріплено, що Національна поліція України (далі - поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.

21. Завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги (стаття 2 Закону №580-VIII).

22. Згідно з частиною першою статті 17 Закону №580-VIII поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

23. Зміст присяги працівника поліції закріплений статтею 64 Закону №580-VIII, відповідно до частини першої якої особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: «Я, (прізвище, ім`я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки».

24. Відповідно до частини першої статті 59 Закону №580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

25. Поліцейський зобов`язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді (частина перша статті 18 Закону №580-VIII).

26. Пунктом 1 розділу II «Основні вимоги до поведінки поліцейського» Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09 листопада 2016 року №1179, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 06 грудня 2016 року за №1576/29706, передбачено, що під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен, зокрема: неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами; неухильно дотримуватись антикорупційного законодавства України, обмежень, пов`язаних зі службою в Національній поліції України, визначених Законами України «Про Національну поліцію», «;Про запобігання корупції» та іншими актами законодавства України.

27. У частинах першій та другій статті 19 Закону №580-VIII закріплено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

28. Згідно з пунктом 6 частини першої статті 77 Закону №580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

29. Відповідно до пункту 9 розділу ІІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України «Про Національну поліцію»» від 23 грудня 2015 року №901-VIII до набрання чинності Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції» на поліцейських поширюється дія Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України».

30. Згідно з частиною першою статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - це дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

31. У статті 2 Дисциплінарного статуту визначено, що дисциплінарний проступок - це невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

32. Службова дисципліна відповідно до частини першої статті 7 Дисциплінарного статуту базується на високій свідомості та зобов`язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров`я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об`єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об`єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов`язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.

33. У частинах першій та другій статті 5 Дисциплінарного статуту закріплено, що за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. Особи рядового і начальницького складу, яких в установленому законодавством порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або матеріальної відповідальності, водночас можуть нести і дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

34. На осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ (стаття 12 Дисциплінарного статуту).

35. Порядок накладання дисциплінарних стягнень встановлений статтею 14 Дисциплінарного статуту, в якій зокрема визначено, що з метою з`ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць. Порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ. Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов`язків, рівень кваліфікації тощо. У разі притягнення до дисциплінарної відповідальності осіб рядового і начальницького складу, які мають дисциплінарне стягнення і знову допустили порушення службової дисципліни, дисциплінарне стягнення, що накладається, має бути більш суворим, ніж попереднє. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу. Рішення про звільнення або притягнення до дисциплінарної відповідальності таких осіб оскаржується в установленому законом порядку. З метою виявлення причин та умов, що сприяли вчиненню корупційного правопорушення або невиконанню вимог Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», за поданням спеціально уповноваженого суб`єкта у сфері протидії корупції за рішенням начальника органу, який має право приймати або звільняти із служби особу, яка вчинила таке правопорушення, проводиться службове розслідування.

36. Порядок проведення службових розслідувань регулюється Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12 березня 2013 року №230, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 02 квітня 2013 року за №541/23073.

VІІІ. Позиція Верховного Суду

37. Верховний Суд наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

38. Надаючи оцінку доводам ОСОБА_1 про необґрунтованість та протиправність оскаржуваних наказів з огляду на відсутність рішення суду (обвинувального вироку), яким би підтверджувалися обставини, що ставляться йому в провину, суди попередніх інстанцій правильно зазначили про те, що хоча вказані накази і винесені на підставі відомостей, наявних у матеріалах відповідного кримінального провадження, розпочатого відносно позивача, проте ґрунтуються на самостійних правових підставах.

39. Притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення (пункт 10 частини першої статті 77 Закону №580-VIII) є окремими підставами для звільнення зі служби в поліції та припинення служби в поліції, не пов`язаними із притягненням особи до дисциплінарної відповідальності (пункт 6 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII).

40. Такі підстави для звільнення зі службі в поліції як притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення, не слід ототожнювати із підставами для притягнення до дисциплінарної відповідальності, щодо якої види дисциплінарних стягнень, які можуть застосовуватися до поліцейських, установлені у статті 12 Дисциплінарного статуту. Підставою для застосування цих стягнень є вчинення дисциплінарних проступків, а саме: невиконання чи неналежне виконання службової дисципліни.

41. Службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку та правил, що такими нормативними актами передбачені.

42. Службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов`язує кожного працівника поліції, зокрема дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги, статутів і наказів начальників; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють.

43. З тексту Присяги поліцейського, неухильне дотримання якої визначено законом, вбачається, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, поліцейський покладає на себе не тільки певні службові зобов`язання, але й моральну відповідальність за їх виконання.

44. Невиконання чи неналежне виконання поліцейським службової дисципліни є дисциплінарним проступком, вчинення якого є підставою для дисциплінарної відповідальності.

45. Наявність чи відсутність в діях поліцейського складу дисциплінарного проступку встановлюється за результатами проведеного службового розслідування, яке у цій справі проведено відповідачем в установлені законом строки.

46. Суди першої та апеляційної інстанцій правильно вказали на те, що встановлені службовим розслідуванням обставини щодо порушення позивачем вимог статей 1, 7 Дисциплінарного статуту, статті 18 Закону №580-VIII, Закону №1700-VII та Правил етичної поведінки поліцейських, які підтверджені зібраними в ході проведення службового розслідування матеріалами, є самостійною і достатньою підставою для притягнення останнього до дисциплінарної відповідальності. Позивачем вчинено дисциплінарний проступок, що компрометує його як поліцейського та дискредитує поліцію в цілому, суперечить покладеним на неї обов`язкам, що є безумовною підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності. Відсутність обвинувального вироку суду ніяким чином не ототожнюється з відсутністю в діях ОСОБА_1 порушення службової дисципліни. Кримінальна та дисциплінарна відповідальність є різними і самостійними видами відповідальності особи. Встановлені службовим розслідуванням порушення, що стали підставою для звільнення позивача, підпадають під визначення порушення службової дисципліни, за яке може бути накладене дисциплінарне стягнення відповідно до статті 12 Дисциплінарного статуту.

47. Право вибору виду дисциплінарного стягнення відповідно до приписів статей 13, 14 Дисциплінарного статуту належить відповідній особі з урахуванням тяжкості проступку, обставин, за яких його скоєно, заподіяної шкоди, попередньої поведінки особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов`язків, рівень кваліфікації тощо.

48. Верховний Суд уважає, що суди попередніх інстанцій належним чином обґрунтували свій висновок про правомірність застосування відповідачем до позивача крайнього заходу дисциплінарного стягнення - звільнення зі служби. Стягнення було накладене в строки, визначені Дисциплінарним статутом і з урахуванням тяжкості проступку, обставин, за яких його скоєно, попередньої поведінки ОСОБА_1 (на час накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції у позивача було діюче дисциплінарне стягнення у вигляді зауваження, оголошене наказом Головного управління Національної поліції в Закарпатській області від 22 лютого 2018 року №381) та невизнання ним своєї вини, його ставлення до виконання службових обов`язків.

49. Виходячи із законодавчих приписів та встановлених обставин справи в їх сукупності Верховний Суд уважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

50. Наведені в касаційній скарзі мотиви та доводи не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та встановлених ними обставин справи.

51. Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, з повним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, в зв`язку з чим підстави для скасування або зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

52. За таких обставин, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

IХ. Судові витрати

53. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Коваленком Олександром Миколайовичем, залишити без задоволення.

2. Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2019 року в справі №0740/957/18 залишити без змін.

3. Судові витрати не розподіляються.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий: О. В. Кашпур

Судді: О. Р. Радишевська

С. А. Уханенко