Історія справи

Ухвала КАС ВП від 24.01.2019 року у справі №817/981/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 січня 2019 року

Київ

справа №817/981/17

адміністративне провадження №К/9901/17540/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стрелець Т. Г.,

суддів - Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.

розглянувши у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу №817/981/17

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Рівненській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 17 липня 2017 року (постановлену у складі: головуючого судді Зозулі Д.П.) та на ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2017 року (постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді Кузьменко Л.В., суддів: Іваненко Т.В., Франовської К.С.)

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст вимог заяви

1. У червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Рівненській області від 29 травня 2017 року №116 о/с про звільнення зі служби в Національній поліції за пунктом 7 (за власним бажанням) частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію»;

- поновити на службі в органах Національної поліції на посаді заступника начальника Березнівського відділення поліції Сарненського ВП ГУНП в Рівненській області;

- стягнути з Головного управління Національної поліції в Рівненській області середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 30 травня 2017 року по день ухвалення судом рішення.

2. Позов обґрунтовано тим, що 27 квітня 2017 року позивачем було подано рапорт про звільнення зі служби в поліції за власним бажанням без зазначення дати звільнення. З метою уникнення можливого розгляду написаного ним рапорту та не доведення до його відома наказу про звільнення, позивач 30 травня 2017 року звернувся до Головного управління Національної поліції в Рівненській області з новим рапортом. У новому рапорті позивач висловив бажання продовжувати службу в поліції та просив не розглядати раніше написаний рапорт про звільнення. Однак, на думку позивача, його було протиправно звільнено незважаючи на подання ним рапорту від 30 травня 2017 року.

Короткий зміст рішення суду І інстанції

3. 17 липня 2017 року Рівненський окружний адміністративний суд вирішив:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Рівненській області від 29 травня 2017 року №116 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в Національній поліції відповідно до пункту 7 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».

Поновити ОСОБА_1 на службі в органах Національної поліції на посаді заступника начальника Березнівського відділення поліції Сарненського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області з 30 травня 2017 року.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Рівненській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 30 травня 2017 року по 17 липня 2017 року на суму 12225 грн 99 коп.

4. Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що дії відповідача суперечать вимогам пункту 68 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року №114. За змістом вказаного нормативно-правового акта позивач мав відкликати свій рапорт про звільнення до закінчення тримісячного строку, який розпочинається з дня попередження начальника про свій намір звільнитися за власним бажанням.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

5. 04 жовтня 2017 року Житомирський апеляційний адміністративний суд вирішив:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Рівненській області залишити без задоволення.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 17 липня 2017 року залишити без змін.

6. Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. 23 жовтня 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга Головного управління Національної поліції в Рівненській області.

У касаційній скарзі касатор просить скасувати постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 17 липня 2017 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2017 року. Ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

8. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження за скаргою Головного управління Національної поліції в Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 17 липня 2017 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2017 року.

9. 07 лютого 2018 року вказана касаційна скарга надійшла до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах.

II. АРГУМЕНТИ СТОРІН

10. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (відповідача у справі):

Касаційна скарга обґрунтована тим, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягають скасуванню.

Головне управління Національної поліції в Рівненській області зазначає, що суди попередніх інстанцій безпідставно застосували пункт 68 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року №114, в частині дотримання тримісячного строку при звільненні. Закон України «Про Національну поліцію» не передбачає право особи відкликання рапорту про звільнення за власним бажанням та не визначає строк такого звільнення.

IІI. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

11. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідно до наказу начальника Головного управління Національної поліції в Рівненській області №58 о/с від 22 березня 2017 року ОСОБА_1 проходив службу в поліції на посаді заступника начальника Березнівського відділення поліції Сарненського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області, мав спеціальне звання - майор поліції.

12. 27 квітня 2017 року позивачем подано рапорт про звільнення за власним бажанням зі служби в Національній поліції України без дати звільнення та дати складання рапорту.

13. 26 травня 2017 року начальником Березнівського відділення поліції Сарненського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області капітаном поліції Кушиком А.В. було винесено резолюцію по суті рапорту.

14. З 27 квітня 2017 року по 06 червня 2017 року ОСОБА_1 перебував на лікарняному.

15. 29 травня 2016 року наказом начальника Головного управління Національної поліції в Рівненській області №116 о/с майора поліції ОСОБА_1, заступника начальника Березнівського відділення поліції Сарненського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області звільнено зі служби в поліції за пунктом 7 (за власним бажанням) частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».

16. 30 травня 2017 року ОСОБА_1 було особисто подано рапорти до Головного управління Національної поліції в Рівненській області про відкликання попереднього рапорту про звільнення, про надання чергової відпустки за 2017 рік та про надання матеріальної допомоги на оздоровлення за 2017 рік, що підтверджується особистим підписом посадової особи Головного управління Національної поліції в Рівненській області від 30 травня 2017 року. Вказані рапорти були зареєстровані в Головному управлінні Національної поліції в Рівненській області.

17. Відповідно до розписки від 14 червня 2017 року ОСОБА_1 отримав трудову книжку, військовий квиток та був ознайомлений з наказом про звільнення.

18. Не погоджуючись з наказом начальника Головного управління Національної поліції в Рівненській області №116 о/с від 29 травня 2017 року позивач звернувся із даним позовом до суду.

IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

19. Конституція України.

19.1. Частина друга статті 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

20. Кодекс адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017 року)

20.1. Частина друга статті 2. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

20.2. Частина третя статті 2. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

21. Закон України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року №580-VIII.

21.1. Частина перша статті 3. У своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

21.2. Частина перша стаття 60. Проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

21.3. Пункт 7 частини першої статті 77. Поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: за власним бажанням.

21.4. Частина третя статті 77. День звільнення вважається останнім днем служби.

21.5. Пункт 4 Прикінцевих та Перехідних положень. До приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

22. Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затверджене постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року №114.

22.1. Пункт 10. Особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ користуються всіма соціально-економічними, політичними та особистими правами і свободами, виконують усі обов'язки громадян, передбачені Конституцією та іншими законодавчими актами, а їх права, обов'язки і відповідальність, що випливають з умов служби, визначаються законодавством, Присягою, статутами органів внутрішніх справ і цим Положенням.

22.2. Пункт 24. У разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік.

Якщо заява про поновлення на службі розглядається більше одного року не з вини особи рядового, начальницького складу, така особа має право на отримання грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу.

22.3. Пункт 68. Особи рядового і начальницького складу, які виявили бажання звільнитися зі служби за особистим проханням, попереджають прямого начальника органу внутрішніх справ про прийняте ними рішення не пізніш як за три місяці до дня звільнення, про що подають рапорт за командою.

23. Кодекс законів про працю України.

23.1. Частина друга статті 38. Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

V.ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

24. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, згідно зі статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

25. Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог.

26. Суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що норми Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року №114 в частині звільнення за власним бажанням не суперечать вимогам Закону України «Про Національну поліцію», а лише встановлюють певні гарантії осіб, що проходять службу у разі звільнення за власним бажанням.

27. Таким чином, твердження касатора про неможливість застосування норм вищезазначеного Положення №114 до спірних правовідносин є безпідставним.

28. Суди попередніх інстанцій вірно зазначили, що дії відповідача щодо винесення спірного наказу є протиправними, оскільки за змістом пункту 68 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року №114 особи мають право відкликати поданий рапорт, якщо сторони не домовилися про звільнення у більш короткий строк, до закінчення трьохмісячного строку попередження.

29. За загальним правилом пріоритетними є норми спеціальних законів, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі.

30. Аналогічні за своїм правовим змістом вимоги щодо порядку звільнення працівників регламентовані Кодексом законів про працю України.

31. Загальними нормами, зокрема статтею 38 КЗпП України, передбачено право працівника розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

32. При цьому, якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

33. З правового аналізу вищезазначених норм права випливає, що необхідною умовою для розірвання трудового договору за ініціативою працівника (за власним бажанням) є повідомлення роботодавця за два тижні, а звільнення роботодавцем працівника до закінчення вказаного терміну є можливим лише у конкретно визначених випадках.

34. Поряд з цим, законодавець також вказує на можливість продовження працівником трудової діяльності після закінчення строку попередження за умови, коли працівник продовжував виконувати свої трудові обов`язки.

35. Як було встановлено судами, ОСОБА_1 звернувся 27 квітня 2017 року до начальника Головного управління Національної поліції в Рівненській області з рапортом про звільнення його зі служби в поліції за власним бажанням без зазначення дати звільнення. Вказаний рапорт без зазначення дати складання та дати звільнення було отримано начальником Головного управління Національної поліції в Рівненській області лише 26 травня 2017 року, про що свідчить копія рапорту та копія подання від 26 травня 2017 року.

36. Разом з тим, 30 травня 2017 року ОСОБА_1 було особисто подано рапорт до Головного управління Національної поліції в Рівненській області про відкликання попереднього рапорту про звільнення.

37. Враховуючи вищевказані правові положення та обставини справи, суди попередніх інстанцій вірно зазначили про те, що дії відповідача суперечать вимогам пункту 68 Положення №114 та статті 38 КЗпП України, оскільки за змістом вказаних нормативно-правових актів до закінчення встановленого у законодавстві строку позивач мав право відкликати поданий рапорт.

38. При цьому, факт подання позивачем відповідного рапорту свідчить про відсутність його волевиявлення щодо звільнення. В свою чергу відсутність належного волевиявлення дає підстави вважати про відсутність наміру працівника звільнитись саме за власним бажанням.

39. Згідно зі статтею 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

40. З урахуванням викладеного, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Рівненській області - залишити без задоволення.

2. Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 17 липня 2017 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2017 року у справі №817/981/17- залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Г. Стрелець

Судді О. В. Білоус

І. Л. Желтобрюх