Історія справи

ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.01.2018 Київ К/9901/1541/18 813/5513/14

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стрелець Т. Г.,

суддів - Білоуса О. В., Желтобрюх І. Л.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу № 813/5513/14

за позовом Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі міста Львова до Головного управління юстиції у Львівській області, Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, третя особа: ОСОБА_1 про скасування постанови про накладення штрафу, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі міста Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду, прийняту 01 жовтня 2014 року у складі: головуючого - Карп'як О.О. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду, постановлену 22 січня 2015 року у складі колегії суддів: головуючого - Каралюса В.М., суддів: Затолочного В.С., Матковської З.М.,

В С Т А Н О В И В:

В серпні 2014 року Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління юстиції у Львівській області, Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, третя особа: ОСОБА_1, в якому просило: визнати дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області щодо винесення постанови про накладення штрафу від 16.07.2014 року ВП №43293853 в розмірі 2010 грн. протиправними та скасувати постанову про накладення штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постановою головного державного виконавця від 16.07.2014 року ВП № 43293853 накладено штраф у розмірі 2040,00 грн. на Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова за повторне невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення. Оскаржувана постанова від 16.07.2014 року мотивована тим, що вимогою державного виконавця від 14.05.2014 року було повторно зобов'язано боржника в строк до 11.07.2014 року повідомити про виконання рішення суду та надати державному виконавцю письмове підтвердження про виконання. Вищевказану постанову позивач вважає незаконною, оскільки на постанову державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 01.07.2014 року ВП № 43293853 управлінням було направлено повідомлення від 06.06.2014 року з якого вбачається, що дана постанова та дії державного виконавця оскаржені до Львівського окружного адміністративного суду, ухвала про відкриття провадження від 02.06.2014 року, справа № 813/3935/14. Окрім цього, позивач зазначає, що неодноразово листами від 20.06.2014 року №6762/06-19, від 11.07.2014 року №7532/06-13 державного виконавця було повідомлено про повне фактичне виконання в добровільному порядку судового рішення, а тому штрафні санкції ним застосовано неправомірно.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2015 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що факт невиконання рішення Львівського окружного адміністративного суду у справі №2а-180/08 підтверджується матеріалами виконавчого провадження за №43293853, а тому оскаржувана постанова прийнята з дотриманням вимог законодавства, а головний державний виконавець діяв на підставі та в межах повноважень, що визначені чинним законодавством.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі міста Львова звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить вищезазначені судові рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Заперечення на касаційну скаргу до суду не надходили.

04 січня 2018 року касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі міста Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2015 року передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Справу розглянуто в попередньому судовому засіданні з врахуванням повноважень суду, встановлених частиною 3 статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши і обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і наданої ними правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 14.05.2014 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Львівській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №43293853 щодо примусового виконання виконавчого листа №2а-180/2008, виданого 16.02.2009 року Львівським окружним адміністративним судом, про зобов'язання УПФУ в Залізничному районі м. Львова провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії, зарахувавши до страхового стажу неповні місяці роботи як повні, за умови сплати страхових внесків або збору на загальнообов'язкове державне чи пенсійне страхування, в якій надано боржнику (позивачу у справі) строк для самостійного виконання вимог виконавчого документа до 21.05.2014 року.

У зв'язку із несвоєчасним отриманням позивачем постанови про відкриття виконавчого провадження, останній звернувся 21.05.2014 року до відповідача із заявою про відкладення провадження виконавчих дій. При цьому, головним державним виконавцем 27.05.2014 року було винесено постанову, якою задоволено заяву боржника та відкладено провадження виконавчих дій строком до 05.06.2014 року.

11.06.2014 року державним виконавцем до УПФУ в Залізничному районі м.Львова направлено вимогу, згідно якої позивачу було надано строк до 21.06.2014 року для добровільного виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду у справі №2а-180/08 та попереджено про встановлену законом відповідальність за невиконання даного рішення і законних вимог державного виконавця.

На вимогу боржник листом від 20.06.2014 року №6762/06-19 повідомив, що на виконання судового рішення УПФУ 16.03.2009 року проведено обчислення періодів роботи ОСОБА_1 з 14.06.1964 року по 25.07.2006 року в повних місяцях, неповні місяці роботи зараховані до загального трудового (страхового) стажу як повні, внаслідок чого його загальний стаж склав 40 років 01 місяць 03 дні, у тому числі наукового - 20 років 04 місяці 0 днів, свідченням чого є розпорядження від 16.03.2009 року №800543, а усі підтверджуючі документи були направлені у ППВР ВДВС ГУЮ у Львівській області 26.04.2010 року.

01.07.2014 року Головним державним виконавцем відділу ПВР управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області винесено постанову ВП № 43293853 про накладення штрафу на боржника УПФУ в Залізничному районі м.Львова у розмірі 1020,00 грн., за невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії.

01.07.2014 року державним виконавцем до УПФУ в Залізничному районі м.Львова направлено вимогу, згідно якої позивачу було надано строк до 11.07.2014 року для добровільного виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду у справі №2а-180/08 та попереджено про встановлену законом відповідальність за невиконання даного рішення і законних вимог державного виконавця.

Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова листом від 11.07.2014 року №7532/06-13 повідомило відповідача, що на виконання судового рішення УПФУ 16.03.2009 року проведено обчислення періодів роботи ОСОБА_1 з 14.06.1964 року по 25.07.2006 року в повних місяцях, неповні місяці роботи зараховані до загального трудового (страхового) стажу як повні, внаслідок чого його загальний стаж склав 40 років 01 місяць 03 дні, у тому числі наукового - 20 років 04 місяці 0 днів, (розпорядження від 16.03.2009 № 800543). Крім того, було повідомлено, що до виконання судового рішення страховий стаж ОСОБА_1 склав - 39 р. 11 міс. 27 днів, в тому числі наукового - 20 р. 4 міс. 0 днів. Підтверджуючі документи були направлені у ППВР ВДВС ГУЮ у Львівській області листом від 26.04.2010 року за №5381/03-19. Також зазначено, що ОСОБА_1 було видано наручно довідку про страховий стаж (40 років 1 місяць 3 дні) для отримання в органах соціального захисту посвідчення «Ветеран праці».

16.07.2014 року Головним державним виконавцем відділу ПВР управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області винесено постанову ВП № 43293853 про накладення штрафу на боржника УПФУ в Залізничному районі м.Львова у розмірі 2040,00 грн., за повторне невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії.

Переглядаючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням доводів касаційної скарги, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у Верховному Суді виходить з наступного.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999р. №606-XIV (далі - Закон №606-XIV; у редакції чинній на момент виникнення спірних відносин).

Статтею 5 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України. Державному виконавцю повинні бути безоплатно надані у встановлений ним строк інформація, документи або їх копії, необхідні для здійснення його повноважень. Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Відповідно до частини п'ятої статті 12 Закону №606-XIV сторони зобов'язані протягом трьох робочих днів письмово повідомити державного виконавця про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також письмово повідомляти державного виконавця про виникнення обставин, що зумовлюють обов'язкове зупинення виконавчого провадження, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі про зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - про зміну місця роботи.

За змістом частини другої статті 30 Закону №606-XIV державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк. Строк здійснення виконавчого провадження не включає час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження на період проведення експертизи чи оцінки майна, виготовлення технічної документації на майно, реалізації майна боржника, час перебування виконавчого документа на виконанні в адміністрації підприємства, установи чи організації, фізичної особи, фізичної особи - підприємця, які здійснюють відрахування із заробітної плати (заробітку), пенсії та інших доходів боржника.

Згідно частини 1 статті 35 Закону №606-XIV за наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій, або у разі несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача чи боржника або з власної ініціативи на строк до десяти робочих днів. Про відкладання провадження виконавчих дій державний виконавець виносить відповідну постанову, про що повідомляє сторонам.

За правилами статті 75 Закону №606-XIV після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

Статтею 89 Закону №606-XIV передбачено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що факт невиконання рішення Львівського окружного адміністративного суду у справі №2а-180/08 підтверджується матеріалами виконавчого провадження за №43293853.

Крім того, судом першої інстанції зауважено, що наявні у матеріалах справи копії довідки № 4731/03 від 18.03.2009 року, розпорядження №800543 від 16.03.2009 року та розрахунку стажу ОСОБА_1 лише підтверджують стаж роботи останнього, зокрема науковий стаж, який дає право ОСОБА_1 на отримання відповідних пенсійних виплат та не свідчить про проведення перерахунку та виплату пенсії останньому.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із судами попередніх інстанцій, що оскаржувана постанова прийнята з дотриманням вимог законодавства, а головний державний виконавець діяв на підставі та в межах повноважень, що визначені чинним законодавством.

За таких обставин, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у Верховному Суді вважає, що суди першої і апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованих висновків про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі міста Львова - залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2015 року в справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі міста Львова до Головного управління юстиції у Львівській області, Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, третя особа: ОСОБА_1 про скасування постанови про накладення штрафу - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Т. Г. Стрелець

Судді О. В. Білоус

І. Л. Желтобрюх