Історія справи

Ухвала КАС ВП від 15.01.2019 року у справі №826/15536/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 826/15536/17

адміністративне провадження № К/9901/69788/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючий - Стародуб О. П.,

судді - Берназюк Я. О., Кравчук В. М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Русанівська затока" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.06.2018 (суддя - Головань О. В. ) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.12.2018 (судді - Ганечко О. М., Сорочко Є. О., Коротких А. Ю.) у справі за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Русанівська затока" до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Приватний нотаріус Сліпченко Антоніна Володимирівна, треті особи: Приватне акціонерне товариство "Холдингова компанія "Київміськбуд" про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,

встановив:

У листопаді 2017 року ОСББ "Русанівська затока" звернулось до суду з позовом, в якому просило:

-визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийняте Державним реєстратором прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Сліпченко Антоніною Володимирівною, індексний номер 32087100 від
27.10.2016, яким зареєстровано право власності на об'єкт нерухомого майна (реєстраційний номер 1067855880000: квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 120,4 кв. м за Приватним акціонерним товариством "Холдингова компанія "Київміськбуд";

-визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийняте Державним реєстратором прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Сліпченко Антоніною Володимирівною, індексний номер 32087251 від
27.10.2016, яким зареєстровано право власності на об'єкт нерухомого майна (реєстраційний номер 1067864280000: квартиру АДРЕСА_2, загальною площею 105,2 кв. м за Приватним акціонерним товариством "Холдингова компанія "Київміськбуд".

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі п. 20 рішення Київської міської ради від 02.10.2001 №41/1475 "Про надання і вилучення земельних ділянок" затверджено проект відведення земельної ділянки Акціонерному товариству холдинговій компанії "Київміськбуд" для будівництва житлового будинку на АДРЕСА_2, надано Акціонерному товариству Холдинговій компанії "Київміськбуд", за умови виконання п. 20.1 цього рішення, в тимчасове короткострокове користування строком на 2 роки 3 місяці земельну ділянку площею 1,05 га, для будівництва житлового будинку на АДРЕСА_2, за рахунок земель міської забудови.

Згідно п. 20.1.3 вказаного рішення, зобов'язано Акціонерне товариство Холдингову компанію "Київміськбуд" передати Головному управлінню житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації 5% загальної площі будинку (крім службової) на підставі п. 36 рішення Київської міської ради від 30.03.1999 №182/283 "Про бюджет м. Києва на 1999 рік" (дію пункту продовжено на 2001 рік рішенням Київради від 26.12.2000 №156/1133 "Про бюджет м. Києва на 2001 рік").

На підставі вказаного рішення між Київською міською радою та Акціонерним товариством холдингова компанія "Київміськбуд" укладено договір оренди земельної ділянки, згідно умов якого передано в короткострокову оренду на 2 роки і 3 місяці земельну ділянку, місце розташування якої АДРЕСА_2, розміром 1,0491 га для будівництва житлового будинку у межах, які перенесені в натуру (на місцевість) і зазначені на плані, що є невід'ємною частиною цього договору.

Будівництво житлового будинку на вказаній земельній ділянці завершено у 2003 і оформлене актом приймання в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта - Житлового будинку по АДРЕСА_2 (без вбудованих приміщень), зареєстрованого в Управлінні Держархбудконтролю м. Києва 11.12.2003 №299.

Станом на 2003 рік були чинними також наступні акти законодавства щодо розподілу житлової площі у новобудовах:

-розпорядження представника Президента України від 04.03.1994 №141 "Про заходи щодо поліпшення санітарного стану міста", згідно п. п. 11, АДРЕСА_2 якого з метою поліпшення санітарного стану м. Києва - ГоловУКБ, іншим забудовникам при проектуванні та будівництві жилих будинків передбачати дво-, трикімнатні службові квартири для двірників, встановлено, що службові квартири для двірників визначаються в кожному будинку згідно з нормативами, як правило, на першому поверсі. Службова квартира не може бути виведена із службових і на проживаючих у ній не може відкриватися особовий рахунок;

-розпорядження Київської міської державної адміністрації від 12.01.1999 №42 "Про збільшення обсягів будівництва житла в м. Києві за рахунок залучених коштів населення", згідно якого прийнято пропозицію Холдингової компанії "Київміськбуд" про надання їй функцій замовника будівництва житла за рахунок залучення коштів населення на земельних ділянках (згідно з додатком) та дозволено проведення проектно-вишукувальні роботи на цих ділянках, зобов'язано передавати Головному управлінню житлового забезпечення КМДА 7,5% житла від загальної площі жилих будинків, побудованих на земельних ділянках, зазначених у додатку, за один місяць до введення будинків в експлуатацію. У додатку під №7 міститься земельна ділянка по АДРЕСА_2;

-розпорядження Київської міської державної адміністрації від 24.04.2003 №755 "Про розподіл загальної жилої площі у жилих будинках на 2003", згідно п. 1 якого затверджено розподіл загальної жилої площі на 2003 р., в тому числі, п. 6.1 - при будівництві житла всіма забудовниками, незалежно від джерел фінансування на всіх земельних ділянках, відведених до 01.01.2003, а також відведених після
01.01.2003, крім зазначених у п. 6.2 цього розпорядження, - 7%, у тому числі, 2% - службова жила площа.

Після завершення будівництва житлового будинку по АДРЕСА_2 він був переданий на обслуговування ТОВ "Новобудова".

Згідно витягу з акту №31 від 19.11.2004, зареєстрованому у Головному управлінні КМДА 27.05.2005, АТ ХК "Київміськбуд" передало, а ТОВ "Новобудова" прийняло для службових потреб дві квартири АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 площею 120,51 кв. м. та 105,96 кв. м. у вказаному будинку.

Житловий будинок по АДРЕСА_2 у м. Києві знаходився на обслуговуванні ТОВ "Новобудова" до 2016 року, коли власниками квартир у вказаному будинку було утворено Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Русанівська затока", про що 15.07.2016 внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

20.10.2016 комісією у складі представників ОСББ "Русанівська затока" та ТОВ "Новобудова" було складено акт приймання-передачі багатоквартирного будинку по АДРЕСА_2 від ТОВ "Новобудова" в управління ОСББ "Русанівська затока".

Листом від 29.06.2016 №783/1 ТОВ "Новобудова" на адресу ПрАТ ХК "Київміськбуд" повідомлено про те, що відпала потреба у використанні переданих у 2004 для службових потреб квартир АДРЕСА_1, АДРЕСА_2, тому товариство має намір відмовитися від їх подальшого використання.

21.10.2016 ПрАТ ХК "Київміськбуд" звернулося до Державного реєстратора прав на нерухоме майно приватного нотаріуса Сліпченко Антоніни Володимирівни з заявами про реєстрацію права власності на квартири АДРЕСА_1, АДРЕСА_2.

Рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) державним реєстратором прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Сліпченко Антоніною Володимирівною, індексний номер 32087100 від 27.10.2016, зареєстровано право власності на об'єкт нерухомого майна (реєстраційний номер 1067855880000: квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 120,4 кв. м за Приватним акціонерним товариством "Холдингова компанія "Київміськбуд".

Рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) державним реєстратором прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Сліпченко Антоніною Володимирівною, індексний номер 32087251 від 27.10.2016, зареєстровано право власності на об'єкт нерухомого майна (реєстраційний номер 1067864280000: квартири АДРЕСА_2, загальною площею 105,2 кв. м за Приватним акціонерним товариством "Холдингова компанія "Київміськбуд".

Не погоджуючись вказаними рішеннями державного реєстратора про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, вважаючи їх протиправними позивач звернувся до суду з цим позовом.

В обгрунтування позовних вимог посилався на те, що державним реєстратором проведено реєстрацію права власності на підставі неналежних документів.

Зокрема посилався на те, що у державного реєстратора не було достатніх правових підстав для реєстрації за ПрАТ ХК "Київміськбуд" права власності на вказані квартири, оскільки надані третьою особою для реєстрації прав документи, а саме акт приймання в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта - Житлового будинку по АДРЕСА_2 (без вбудованих приміщень), зареєстрованого в Управлінні Держархбудконтролю м. Києва 11.12.2003 №299, який посвідчує факт приймання в експлуатацію багатоквартирного будинку, а не квартир АДРЕСА_1, АДРЕСА_2, не міг бути підставою для реєстрації права власності саме на квартири, як окремі об'єкти права власності.

Крім того, для реєстрації права власності двох об'єктів нерухомого майна надано один примірник акту, що є порушенням процедури реєстрації права власності.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.06.2018, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.12.2018, у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що ПрАТ
ХК "Київміськбуд" надано необхідний пакет документів, який був достатнім для здійснення спірної державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, а тому у державного реєстратора були відсутні передбачені законом правові підстави для відмови у проведенні спірних реєстраційних дій та прийнятті спірних рішень.

Крім того, апеляційний суд дійшов висновку, що у державного реєстратора не було підстав з'ясовувати та вивчати всі можливі претензії позивача або інших осіб на об'єкти нерухомого майна, оскільки станом на час звернення за вчиненням реєстраційних дій (а також станом на час розгляду справи) не існувало жодних формалізованих претензій на вказані об'єкти нерухомого майна, наявність яких могла би бути перешкодою для реєстрації права власності.

При цьому, посилання позивача на наявність у майна статусу "службового" або спільного майна власників квартир можуть бути оцінені судом виключно під час розгляду спору про визнання за позивачем або іншою особою права власності на вказане майно.

Також апеляційний суд зазначив, що реєстрація права власності на майно за 3-ю особою не перешкоджає будь-яким іншим особам заявляти на нього права шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

З рішеннями судів попередніх інстанцій не погодився позивач, звернувся з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права просив скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції, та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що судами невірно встановлено обставини справи, не надано належної оцінки доказам, що мають значення для правильного вирішення спору, що призвело до ухвалення помилкових судових рішень.

У відзиві на касаційну скаргу державний реєстратор Сліпченко А. В. просила у її задоволенні відмовити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Розглядаючи справу та приймаючи рішення по суті позовних вимог суди вважали, що даний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки в цій справі спір про право відсутній, а дослідженню підлягають виключно владні управлінські рішення та дії державного реєстратора, який, на думку позивача, вийшов за межі своїх владних повноважень, прийнявши рішення про реєстрацію права власності за 3-ю особою на об'єкти нерухомого майна за відсутності передбачених у законодавстві підстав.

При цьому, судами здійснено посилання на висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 23.05.2018 у справі №815/4618/16.

З такими висновками суддів колегія не погоджується з огляду на наступне.

За правилами частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до пунктів 1, 2, 7 частини 1 статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

За правилами пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала правові позиції щодо правил віднесення спорів до адміністративної юрисдикції.

Зокрема у постановах від 21.11.2018 у справі №520/13190/17, від 27.11.2018 у справі № 820/3534/17, Велика Палата дійшла наступних висновків:

"До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб'єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для класифікації спору як публічно-правового.

Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати такий спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Водночас приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єкта владних повноважень.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, що спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язані з реалізацією особою майнових прав або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень суб'єкта владних повноважень є способом захисту цивільних прав цієї особи.".

Крім того, згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 04.09.2018 у справі №823/2042/16, яка відступила від висновку, викладеного, зокрема й у постанові від 23.05.2018 (справа №815/4618/16), а також у постановах від 06.05.2020 у справі №120/4617/18-а, від 01.04.2020 у справі №813/1056/18, від 12.02.2020 у справі №2140/1950/18, якщо позивач не був заявником стосовно оскаржуваних ним реєстраційних дій, які були вчинені за заявою іншої особи, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства та чи заявляються, окрім вимог про скасування оспорюваного рішення, запису в державному реєстрі прав, вимоги про визнання недійсними правочинів, на підставі яких прийнято оспорене рішення, здійснено оспорений запис.

Зважаючи на те, що саме Велика Палата Верховного Суду є судом, уповноваженим вирішувати юрисдикційні спори, колегія суддів не має підстав не враховувати запропонований підхід під час вирішення цієї справи.

Звернення до суду з цим позовом зумовлено незгодою позивача з діями відповідача щодо правомірності оформлення Приватним акціонерним товариством "Холдингова компанія "Київміськбуд" права власності на об'єкти нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1, АДРЕСА_2. Цей спір має приватно-правовий, а не публічно-правовий характер, оскільки стосується підстав набуття третьою особою права власності на нерухоме майно, яке на думку позивача, оформлене з порушенням визначеного законом порядку.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що спір у справі, що розглядається, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки державний реєстратор, приймаючи оскаржуване рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, не перебував у публічно-правових відносинах саме з позивачем. Оскаржувані рішення про державну реєстрацію стосувались реєстрації права іншої особи, а не позивача.

Оскарження рішень про державну реєстрацію прав на нерухоме майно безпосередньо пов'язане із захистом позивачем цивільного права у спорі щодо об'єкта нерухомого майна з особою, яка не заперечує законності дій державного реєстратора з реєстрації за нею права на цей об'єкт. Такий спір має приватноправовий характер.

Оскільки позовні вимоги в цій справі є похідними при вирішенні судом питання щодо правомірності набуття юридичною особою права власності на нерухоме майно і можуть впливати на майнові права та інтереси цієї особи, цей спір не є публічно-правовим та не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

За таких обставин, цей спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, а враховуючи суть спірних правовідносин та суб'єктний склад сторін у справі, має вирішуватись за правилами господарського судочинства.

Відповідно до частини 3 статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, установлених статтями 238, 240 КАС України.

Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтями 238, 240 КАС України, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги (стаття 354 КАС України).

Пунктом 5 частини першої статті 349 цього ж Кодексу передбачено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

З огляду на зазначене, рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі.

Відповідно до статті 239 КАС України позивач має право протягом десяти днів з дня отримання ним цієї постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.

Керуючись ст. 238, 239, 341, 345, 349, 354, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

Касаційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Русанівська затока" - задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.06.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.12.2018 - скасувати.

Провадження у справі №826/15536/17 за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Русанівська затока" до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Приватний нотаріус Сліпченко Антоніна Володимирівна, треті особи:

Приватне акціонерне товариство "Холдингова компанія "Київміськбуд" про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, - закрити.

Протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови позивач вправі звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О. П. Стародуб

Я. О. Берназюк

В. М. Кравчук