Історія справи

Ухвала КАС ВП від 20.09.2018 року у справі №820/3010/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 820/3010/17

адміністративне провадження № К/9901/59648/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Мартинюк Н. М.,

суддів Жука А. В., Мельник-Томенко Ж. М.,

розглянув у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу №820/3010/17

за позовом ОСОБА_1

до Харківської районної виборчої комісії Харківської області,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Харківська районна рада Харківської області, ОСОБА_2,

про визнання протиправним і скасування рішення

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 7 травня 2018 року (прийняте у складі: головуючого судді Мар'єнко Л. М., суддів Білової О. В., Мельникова Р. В. )

і постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2018 року (прийняту у складі: головуючого судді Катунова В. В., суддів Бершова Г. Є., Ральченка І. М. ).

УСТАНОВИЛ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 у липні 2017 року звернувся з адміністративним позовом до Харківської районної виборчої комісії Харківської області (далі - "Харківська РВК"), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Харківська районна рада Харківської області (далі також - "Харківська районна рада", "третя особа-1"), в якому просив визнати протиправним і скасувати рішення Харківської РВК як суб'єкта владних повноважень, оформленого як постанова від 10 липня 2017 року №1 "Про визнання ОСОБА_2, наступного за черговістю кандидата в депутати від Харківської районної організації Радикальної партії Олега Ляшка, обраним депутатом у багатомандатному виборчому окрузі з виборів депутатів Харківської районної ради Харківської області у зв'язку з достроковим припиненням депутатських повноважень депутата Харківської районної ради Харківської області ОСОБА_1".

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що Харківська РВК у порушення приписів частини 1 статті 90 Закону України "Про місцеві вибори", частини 1 статті 49 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", постанови Центральної виборчої комісії (далі - "ЦВК") від 2 жовтня 2015 року №381 прийняла оскаржувану постанову про заміщення позивача іншим депутатом за черговістю з виборчого списку партії за відсутності повідомлення Харківської районної ради про припинення депутатських повноважень ОСОБА_1. Тобто позивач вважає, що його повноваження не були припинені, тому у відповідача не було підстав здійснювати його заміщення. Водночас, на думку ОСОБА_1, вирок від 25 грудня 2015 року, яким його засуджено до 4 років позбавлення волі, проте звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням на 2 роки, є вироком, за яким позивача засуджено до покарання, не пов'язаного з позбавленням волі. Відтак ОСОБА_1 вважає, що у такому випадку у Харківської районної ради не було обов'язку приймати рішення про дострокове припинення депутатських повноважень позивача, натомість це було її правом, яке вона не реалізувала.

Також в обґрунтування незаконності оскаржуваної постанови відповідача ОСОБА_1 вказує на те, що Харківська РВК проігнорувала його звернення з проханням відкласти розгляд питання стосовно повноважень позивача як депутата Харківської районної ради до розгляду апеляційної скарги на ухвалу про роз'яснення вироку, що стала підставою для прийняття оскаржуваної постанови.

Крім того, позивач вказує, що під час прийняття оскаржуваної постанови відповідач не врахував лист Харківської районної ради від 5 липня 2017 року, який стосувався депутатських повноважень ОСОБА_1.

Окрім іншого, позивач наводить доводи щодо порушення відповідачем процедури прийняття оскаржуваної постанови, оскільки: (1) зміст постанови не відображений у відповідному протоколі засідання Харківської РВК, на якому вона була прийнята, чим порушено вимоги пункту 12.3 Порядку організації та ведення діловодства у виборчих комісія з місцевих виборів, затвердженого постановою ЦВК від 5 вересня 2015 року №228 (далі - "Порядок організації та ведення діловодства у виборчих комісіях з місцевих виборів"). Крім того, оскаржуваною постановою відповідач обрав наступного за черговістю депутата, тоді як в силу закону він має право лише визнавати обраним. На думку позивача, викладеним підтверджується те, що за оскаржувану постанову не проводилося голосування і вона не була прийнята відповідачем; (2) відповідач порушив вимоги щодо наскрізної нумерації оскаржуваної постанови, визначені пунктом 10.4 вказаного Порядку, оскільки постанова прийнята на другому році роботи відповідача, а тому не може мати номера "1". До того ж указаний номер постанови не відображений у протоколі відповідного засідання Харківської РВК, що суперечить вимогам пункту 10.3 цього ж Порядку; (3) протокол засідання, на якому ухвалено оскаржувану постанову, підписаний неуповноваженою особою, оскільки ОСОБА_4 не була секретарем Харківської РВК, а була її членом, який виконував обов'язки секретаря виключно на час проведення засідання 10 липня 2017 року.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2017 року залучено до участі у справі як третю особу без самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2.

Ухвалою від 11 жовтня 2017 року Харківський окружний адміністративний суд: (1) відмовив у задоволенні клопотання позивача про призначення судової почеркознавчої експертизи (клопотання було обґрунтоване тим, що протокол засідання Харківської РВК від 10 липня 2017 року підписаний невідомою особою, оскільки підпис ОСОБА_4 не відповідає її оригінальному підпису); (2) направив вказане клопотання, а також копію протоколу засідання Харківської РВК від 10 липня 2017 року як повідомлення про кримінальне правопорушення до Головного управління Національної поліції в Харківській області для вирішення у відповідності до вимог чинного законодавства.

Також ухвалою від 1 листопада 2017 року вказаний суд, задовольнивши відповідне клопотання відповідача, зупинив провадження у справі до набрання законної сили ухвали Харківського районного суду Харківської області від 26 червня 2017 року у справі №635/9991/14-к за заявою Харківської районної виборчої комісії Харківської області про роз'яснення вироку Харківського районного суду Харківської області від 25 грудня 2015 року щодо ОСОБА_1.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2018 року провадження у справі було поновлено.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 7 травня 2018 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2018 року, у задоволенні позову відмовлено.

Оскаржувані судові рішення мотивовані тим, що стосовно позивача ухвалено обвинувальний вирок, за яким ОСОБА_1 засуджено до покарання, пов'язаного з позбавленням волі, і у такому випадку, в силу положень пункту 7 частини 2 статті 5 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад", вирішення питання про дострокове припинення повноважень позивача як депутата Харківської районної ради не потребує наявності окремого рішення ради.

Надаючи оцінку іншим доводам позивача суди дійшли таких висновків: (1) відповідач взяв до уваги факт апеляційного оскарження позивачем ухвали про роз'яснення вироку щодо позивача, проте оскаржувана постанова Харківської РВК ґрунтувалася саме на обвинувальному вироку, яким ОСОБА_1 засуджено до покарання, пов'язаного з позбавленням волі. Тому оскарження ухвали про роз'яснення вироку не впливало на вирішення спірного питання про дострокове припинення повноважень позивача як депутата Харківської районної ради; (2) питання призначення судової почеркознавчої експертизи належить до сфери юрисдикції правоохоронних органів і вирішується в порядку, визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України.

Водночас на час розгляду справи у судів були відсутні будь-які докази щодо підписання протоколу засідання Харківської РВК від 10 липня 2017 року невідомою особою; (3) стосовно доводів позивача про те, що при ухваленні оскаржуваної постанови відповідач не врахував лист Харківської районної ради від 5 липня 2017 року, то суди встановили, що цей лист мав інформативний характер, був розглянутий Харківською РВК, а викладена в ньому інформація не впливає на вирішення цього спору; (4) щодо доводів ОСОБА_1 про те, що він продовжує виконувати повноваження депутата Харківської районної ради, у зв'язку з чим у відповідача не було законних підстав приймати рішення про заміщення позивача іншим депутатом, то суди їх визнали необґрунтованими і такими, які також не впливають на вирішення цього спору; (5) так само суди визнали необґрунтованими і такими, що не впливають на правомірність оскаржуваної постанови в цілому і доводи позивача про те, що зміст оскаржуваної постанови не відповідає змісту рішення, прийнятому відповідачем з питань Порядку денного засідання Харківської РВК 10 липня 2017 року.

Окрім іншого, суди надали оцінку ухвалі Харківського районного суду Харківської області від 25 січня 2018 року у справі №635/9991/14-к, якою задоволено подання начальника Харківського районного відділу з питань пробації Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України стосовно звільнення позивача від покарання у зв'язку зі спливом іспитового строку, а також звільнено ОСОБА_1 від покарання, призначеного вироком Харківського районного суду Харківської області від 25 грудня 2015 року. Так, суди дійшли висновку, що вказана ухвала не впливає на висновки щодо правомірності оскаржуваної постанови відповідача, оскільки вона була прийнята пізніше (25 січня 2018 року), ніж оскаржувана постанова (10 липня 2017 року). До того ж суди дійшли висновку, що вказана ухвала додатково підтверджує факт засудження ОСОБА_1 до позбавлення волі, оскільки застосування статті 75 Кримінального кодексу України відповідним судом є способом відбування покарання.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзивів

У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 7 травня 2018 року і постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2018 року повністю і ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити повністю.

Скаржник вказує на порушення судом апеляційної інстанції вимог статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час ухвалення постанови суду апеляційної інстанції), оскільки суд залишив поза увагою основні доводи позову й апеляційної скарги, а саме, щодо:

(1) правових наслідків прийняття судом рішення про звільнення від відбуття покарання у виді позбавлення волі з визначенням терміну випробування в контексті застосування статті 5 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" та правових наслідків звернення виборчої комісії до суду за роз'ясненням з приводу вказаного питання;

(2) обов'язковості розгляду відповідачем питання, внесеного до порядку денного її засідання, черговості розгляду таких питань;

(3) питання повноважності керівників місцевих осередків політичних партій;

(4) питання наявності у місцевої ради повноважень здійснювати оцінку рішення виборчої комісії стосовно виконання приписів статті 90 Закону України "Про місцеві вибори";

(5) питання розгляду відповідачем листа Харківської районної ради від 5 липня 2017 року;

(6) питання законності здійснення відповідачем процедур, передбачених частиною 1 статті 90 Закону України "Про місцеві вибори" стосовно особи, депутатські повноваження якої підтверджені виборчою комісією на момент прийняття відповідного рішення;

(7) питання обов'язковості виконання рішень ЦВК щодо обрання і реєстрації депутатів місцевих рад.

Скаржник наводить власне бачення правильного застосування норм матеріального і процесуального права щодо кожного з указаних пунктів. Так, ОСОБА_1 вказує на те, що:

Вироком від 25 грудня 2015 року позивачу призначено покарання, не пов'язане з позбавленням волі; прийняття рішення про дострокове припинення повноважень позивача є правом, а не обов'язком відповідної ради, яке вона не реалізувала; оскарження ухвали про роз'яснення вироку впливало на вирішення питання про дострокове припинення повноважень позивача, проте відповідач не розглянув і не взяв до уваги факт оскарження зазначеної ухвали про роз'яснення в апеляційному порядку, тоді як ця ухвала була підставою для прийняття оскаржуваної постанови.

Натомість розгляд вказаного питання у розділі "Різне" не мало правових наслідків;

Оскаржувані судові рішення прийняті на підставі недопустимого доказу: листа голови Харківської районної організації Радикальної партії Олега Ляшка ОСОБА_5. від 14 липня 2016 року №11, оскільки суди, прийнявши цей доказ, не перевірили повноважень ОСОБА_5 як керівника місцевої організації партії;

Щодо пунктів 4-6 касаційної скарги, то вони обґрунтовані неповним з'ясуванням судами обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків судів обставинами справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи.

Зокрема, ОСОБА_1 вважає, що суди не надали оцінки тому, що на момент прийняття оскаржуваної постанови у відповідача було відсутнє повідомлення щодо припинення депутатських повноважень позивача. Інші доводи стосуються розгляду відповідачем листа Харківської районної ради від 5 липня 2017 року;

Оскаржувана постанова прийнята з порушенням процедури, передбаченої Порядком організації та ведення діловодства у виборчих комісіях з місцевих виборів.

Доводи касаційної скарги щодо процедурних порушень аналогічні доводам позовної заяви. Крім того, ОСОБА_1 вказує на те, що суди не взяли до уваги постанову ЦВК від 18 липня 2016 року №326, якою скасоване аналогічне рішення районного виборчої комісії з підстав порушення процедури прийняття останнього.

Інші учасники справи відзивів на касаційну скаргу не подали, копію ухвали про відкриття касаційного провадження отримали: ОСОБА_2-25 вересня 2018 року, Харківська РВК і Харківська районна рада - 24 вересня 2018 року.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Суди першої й апеляційної інстанцій встановили, що 25 жовтня 2015 року відбулися чергові вибори депутатів Харківської районної ради.

Постановою Харківської РВК від 3 листопада 2015 року №70 відповідно до пункту 15 частини 2 статті 25, статті 27, статті 86 Закону України "Про місцеві вибори" ОСОБА_1 визнано обраним депутатом Харківської районної ради 7 скликання за виборчим списком місцевої організації радикальної партії Олега Ляшка.

ЦВК направила голові Харківської районної ради Харківської області лист від 12 травня 2016 року №21-40-974 (том 1, а. с. 96), в якому зазначено, що до ЦВК 10 травня 2016 року надійшло звернення ОСОБА_6 з доданими до нього копіями вироку Харківського районного суду Харківської області від 25 грудня 2015 року у справі №635/9991/14-к і ухвали Апеляційного суду Харківської області від 4 квітня 2016 року. Також у вказаному листі зазначено, що, керуючись частиною 8 статті 14 Закону України "Про Центральну виборчу комісію", ЦВК направляє вказаним листом зазначене звернення разом із доданими до нього матеріалами для розгляду та відповідного реагування. Водночас ЦВК у вказаному листі просила повідомити про результати розгляду звернення ОСОБА_6 та Харківську РВК.

Водночас Голова Харківської районної організації Радикальної Партії Олега Ляшка - ОСОБА_5 звертався до Голови постійної комісії з питань регламенту, депутатської діяльності, місцевого самоврядування, законності, боротьби з корупцією та злочинністю, зв'язків з об'єднаннями громадян Харківської районної ради ОСОБА_8 з листом від 14 липня 2016 року №11, в якому просив здійснити відповідні заходи з припинення повноважень депутата ОСОБА_1 відповідно до чинного законодавства України та вступу у депутатські повноваження наступного за черговістю у виборчому списку - ОСОБА_2 (том 1, а. с.169).

На виконання листа ЦВК від 12 травня 2016 року №21-40-974 Харківська районна рада направила голові Харківської РВК Витяг з протоколу засідання постійної комісії Харківської районної ради з питань регламенту, депутатської діяльності, місцевого самоврядування, законності, боротьби з корупцією та злочинністю, зв'язків з об'єднаннями громадян від 15 липня 2016 №6 (том 1, а. с. 95). Зі змісту цього Витягу встановлено, що на вказаному засіданні відповідача був розглянутий лист ЦВК щодо звернення ОСОБА_6 з приводу припинення депутатських повноважень депутата ОСОБА_1, за результатами розгляду якого рішення не прийнято, а лист ЦВК від 12 травня 2016 №21-40-974 щодо звернення ОСОБА_6 щодо припинення депутатських повноважень ОСОБА_1 прийнято до відома.

Листом від 18 січня 2017 №02-19/31 Харківська районна рада направила голові Харківської РВК інформацію, надану Харківським районним судом Харківської області, стосовно ОСОБА_1 від 19 грудня 2016 року №1103/01-18 (том1, а. с. 97).

Член ЦВК Ю. Данилевський направив голові Харківської РВК лист від 27 березня 2017 року №21-33/1-528 (том1, а. с. 98), в якому зазначено, що до ЦВК 16 березня 2017 року надійшло звернення ОСОБА_2 від 14 березня 2017 року. З матеріалів, доданих до вказаного звернення, вбачається, що Харківська районна рада надіслала до Харківської РВК документи, що підтверджують факт дострокового припинення повноважень депутата Харківської районної ради ОСОБА_9 на підставі пункту 7 частини 1 статті 5 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад", згідно з яким повноваження депутата місцевої ради припиняються достроково без прийняття рішення відповідної ради у разі набрання законної сили обвинувального вироку суду, за яким його засуджено до позбавлення волі, або набрання законної сили рішення суду, яким його притягнуто до відповідальності за вчинення корупційного правопорушення. Також у вказаному листі міститься прохання повідомити ЦВК чи надійшли до Харківської РВК документи, що підтверджують факт дострокового припинення повноважень депутата Харківської районної ради ОСОБА_9, а в разі їх отримання - надіслати ЦВК відповідне рішення, прийняте відповідачем на виконання вимог Закону України "Про місцеві вибори".

У зв'язку із зазначеним, голова Харківської РВК ОСОБА_10. направила голові Харківської районної ради лист від 3 квітня 2017 року №12, в якому просила надати рішення суду про притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_9 (том1, а. с. 99).

У відповідь Харківська районна рада листом від 28 квітня 2017 року №02-19/290 направила Харківській РВК належним чином завірені копії вироку Харківського районного суду Харківської області від 25 грудня 2015 року та ухвали Апеляційного суду Харківської області від 7 квітня 2016 року у справі №635/9991/14- к щодо ОСОБА_1 (том1, а. с. 100).

Згідно вироку Харківського районного суду Харківської області від 25 грудня 2015 року (т.1, а. с. 41-48) ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 3 статті 190, частинами 1 , 4 статті 358 Кримінального кодексу України та призначено йому покарання: за частиною 3 статті 190 Кримінального кодексу України у виді 4 років позбавлення волі, за частиною 1 статті 358 Кримінального кодексу України у виді 2 років обмеження волі, за частиною 4 статті 358 КК України у виді 2 років обмеження волі. На підставі частини 1 статті 70 Кримінального кодексу України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді 4 років позбавлення волі. Одночасно, відповідно до статті 75 Кримінального кодексу України позивача звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням на 2 роки, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов'язки, передбачені статтею 76 Кримінального кодексу України.

Апеляційний суд Харківської області ухвалою від 7 квітня 2016 року (том1, а. с. 49-56) змінив вирок Харківського районного суду Харківської області від 25 грудня 2015 року, звільнив ОСОБА_1 від відбуття призначеного судом покарання за частинами 1 , 4 статті 358 Кримінального кодексу України на підставі частинами 1 , 4 статті 358 Кримінального кодексу України (за закінченням строків давності), а також виключив з резолютивної частини вироку вказівку суду про призначення покарання на підставі частини 1 статті 70 Кримінального кодексу України шляхом поглинання менш суворих покарань більш суворими. В іншій частині вирок залишено без змін.

Також суди встановили, що згідно листа Харківської районної ради від 5 липня 2017 року №02-19/401 (том 2, а. с. 1) вказана рада повідомляла Харківську РВК про те, що на час направлення вказаного листа інформації від територіальної виборчої комісії щодо припинення повноважень депутата районної ради ОСОБА_1 та щодо визначення наступного за черговістю кандидата в депутати районної ради від місцевої організації Радикальної партії Олега Ляшка до Харківської районної ради не надходило. Водночас у цьому листі зазначено, що чинним законодавством не передбачені повноваження голови районної ради не допускати до участі в пленарних засіданнях районної ради або засіданнях постійної комісії депутата, повноваження якого достроково не припинені відповідно до норм чинного законодавства.

Відповідно до протоколу Харківської РВК від 10 липня 2017року №4 (том 1, а. с.23-24) зазначений лист було розглянуто відповідачем.

Згідно Витягу з протоколу засідання Харківської РВК від 10 липня 2017 року №4 позивач звертався до комісії із заявою про відкладення розгляду питання щодо його повноважень у зв'язку з оскарженням ухвали Харківського районного суду від 26 червня 2017 року в апеляційному порядку (том 1, а. с. 23-24). За результатами розгляду заяви члени комісії вирішили прийняти заяву до уваги та проінформувати членів комісії про розгляд апеляційної скарги.

З урахуванням вироку від 25 грудня 2015 року і відповідно до пункту 7 частини 1 статті 5 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад", пункту 17 постанови ЦВК від 2 жовтня 2015 року №381, постанови Харківської РВК від 3 листопада 2015 року №70 "Про черговість кандидатів у депутати у виборчих списках місцевих організацій, партій у багатомандатному виборчому окрузі з виборів депутатів Харківської районної ради 25 жовтня 2015 року", 10 липня 2017 року Харківська РВК прийняла постанову №1 "Про визнання ОСОБА_2, наступного за черговістю кандидата в депутати від Харківської районної організації радикальної партії Олега Ляшка в Харківській області, обраним депутатом у багатомандатному виборчому окрузі з виборів депутатів Харківської районної ради Харківської області у зв'язку з достроковим припиненням депутатських повноважень депутата Харківської ради Харківської області ОСОБА_1" (том 1, а. с. 22,103).

Вважаючи вказану постанову Харківської РВК від 10 липня 2017 року протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За частиною 3 статті 20 Закону України "Про місцеві вибори" від 14 липня 2015 року №595-VIII (який був чинний на час виникнення спірних правовідносин) територіальна виборча комісія є постійно діючим колегіальним органом, що в межах своїх повноважень забезпечує організацію та проведення місцевих виборів.

частиною 3 статті 20 Закону України "Про місцеві вибори" від 14 липня 2015 року №595-VIII визначено, що районна територіальна виборча комісія, зокрема: встановлює результати виборів депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, відповідної обласної, районної ради, здійснює офіційне опублікування результатів виборів до відповідної ради; реєструє депутатів, обраних до Верховної Ради Автономної Республіки Крим, відповідної обласної, районної ради, повідомляє відповідну раду та населення про зареєстрованих депутатів відповідної ради та основні відомості про них; здійснює інші повноваження, передбачені цим та іншими законами України.

Відповідно до частини 2 статті 4 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" 11 липня 2002 року №93-IV повноваження депутата місцевої ради починаються з дня відкриття першої сесії відповідної ради з моменту офіційного оголошення підсумків виборів відповідною територіальною виборчою комісією і закінчуються в день відкриття першої сесії цієї ради нового скликання, крім передбачених законом випадків дострокового припинення повноважень депутата місцевої ради або ради, до складу якої його обрано.

Згідно частини 1 статті 49 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 року №280/97-ВР повноваження депутата ради починаються з моменту офіційного оголошення відповідною територіальною виборчою комісією на сесії ради рішення про підсумки виборів та визнання повноважень депутатів і закінчуються в день першої сесії ради нового скликання. Повноваження депутата можуть бути припинені достроково у випадках, передбачених законом.

Приписами пункту 7 частини 1 статті 5 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" передбачено, що повноваження депутата місцевої ради припиняються достроково за наявності перелічених підстав, засвідчених офіційними документами, без прийняття рішення відповідної ради у разі набрання законної сили обвинувальним вироком суду, за яким його засуджено до позбавлення волі, або набрання законної сили рішенням суду, яким його притягнуто до відповідальності за вчинення корупційного правопорушення або правопорушення, пов'язаного з корупцією, та застосовано покарання або накладено стягнення у виді позбавлення права займати посади або займатися діяльністю, що пов'язані з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування;

Повноваження депутата місцевої ради можуть припинятися достроково також за рішенням відповідної ради у зв'язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, за яким його засуджено до покарання, не пов'язаного з позбавленням волі (пункт 1 частини 2 статті 5 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад").

Згідно з частиною 7 статті 5 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" у разі дострокового припинення повноважень депутата місцевої ради вибори чи заміщення депутата, який достроково припинив повноваження, проводяться відповідно до закону про місцеві вибори.

Відповідно до частини 1 статті 90 Закону України "Про місцеві вибори" у разі якщо депутат, який обирався в багатомандатному виборчому окрузі, достроково припинив повноваження або його повноваження достроково припинені на підставах і в порядку, передбачених Конституцією та законами України, за рішенням територіальної виборчої комісії обраним депутатом визнається наступний за черговістю кандидат у депутати від місцевої організації партії. Якщо черговість для отримання депутатського мандата вичерпана, депутатський мандат залишається вакантним до проведення чергових або позачергових виборів.

Частинами 1 статей 12, 13 Закону України "Про Центральну виборчу комісію" від 30 червня 2004 року №1932-IV закріплено, що за результатами розгляду та обговорення на засіданні Комісії питання порядку денного Комісія ухвалює рішення у формі постанови. Рішення Комісії, прийняте в межах її повноважень, є обов'язковим для виконання всіма суб'єктами відповідного виборчого процесу чи процесу референдуму, в тому числі відповідними виборчими комісіями і комісіями з референдумів нижчого рівня.

За пунктами 10.3,10.4 Порядку організації та ведення діловодства у виборчих комісія з місцевих виборів (був чинний на час виникнення спірних правовідносин) прийнята на засіданні виборчої комісії постанова після її оформлення підписується головуючим на засіданні комісії. Додатки до постанови підписує секретар комісії (секретар засідання). Прийняті виборчою комісією постанови повинні мати наскрізну послідовну нумерацію.

Пунктами 12.3,12.4,12.6 цього ж Порядку визначено, що у протоколі засідання виборчої комісії повинні бути відображені зміст та номер постанови, протоколу чи акта, які були відповідно прийняті або складені на засіданні комісії. Протокол засідання виборчої комісії оформляє секретар комісії (секретар засідання).

Протокол засідання виборчої комісії підписує головуючий на засіданні комісії та секретар комісії (секретар засідання).

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року №460-IX, що набрав чинності 8 лютого 2020 року, внесено ряд змін до Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України"), зокрема до Глави 2 "Касаційне провадження" Розділу ІІІ "Перегляд судових рішень".

Разом з тим, пунктом 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року №460-IX встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року №460-IX, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року №460-IX.

Оскільки касаційна скарга ОСОБА_1 подана до набрання чинності Законом України від 15 січня 2020 року №460-IX, то здійснюючи касаційний перегляд справи Верховний Суд керується положеннями КАС України, які діяли до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року №460-IX, тобто у редакції Кодексу, чинній до 8 лютого 2020 року.

Відповідно до частини 1 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги і на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 341 КАС України).

Одним із основних доводів касаційної скарги ОСОБА_1 є правильність застосування судами приписів пункту 7 частини 1 статті 5 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" як підстави для дострокового припинення його депутатських повноважень, на яку послався відповідач, приймаючи оскаржувану постанову від 10 липня 2017 року.

Так, скаржник вважає, що вироком Харківського районного суду Харківської області від 25 грудня 2015 року, зміненого ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 7 квітня 2016 року, позивачу призначено покарання не пов'язане з позбавленням волі, оскільки указаним вироком суд звільнив ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням на 2 роки. Викладене, на думку скаржника, свідчить про поширення на нього у цьому випадку положень пункту 1 частини 2 статті 5 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад".

Надаючи оцінку вказаним доводам скаржника Верховний Суд зазначає таке.

Положеннями частини 1 статті 5 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" передбачено випадки дострокового припинення повноважень депутата місцевої ради без прийняття рішення відповідної ради за наявності перелічених у цій частині підстав, засвідчених офіційними документами.

Натомість частиною другою вказаної норми визначено перелік тих випадків дострокового припинення повноважень депутата місцевої ради, у разі існування яких відповідній раді надано право прийняти рішення про припинення повноважень її депутата.

Пункт 7 частини 1 статті 5 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" однією з підстав для дострокового припинення повноважень депутата місцевої ради визначає набрання законної сили обвинувальним вироком суду, за яким його засуджено до позбавлення волі. Водночас пункт 1 частини другої цієї статті такою підставою визначає набранням законної сили обвинувальним вироком суду, за яким депутата засуджено до покарання, не пов'язаного з позбавленням волі.

З аналізу викладених норм висновується, що у разі набрання законної сили вироком, яким депутату призначено покарання, пов'язане з позбавленням волі, то припинення його повноважень здійснюється без рішення відповідної ради. Проте у разі ухвалення вироку, яким депутату призначено покарання, не пов'язане з позбавленням волі, то відповідна рада має прийняти відповідне рішення для реалізації припинення його повноважень.

Відтак ключовим питанням, яке належить вирішити для обрання правильної норми статті 5 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" для дострокового припинення депутатських повноважень у випадку ОСОБА_1, є те, чи пов'язане з позбавленням волі покарання, призначене позивачеві вироком від 25 грудня 2015 року у справі №635/9991/14-к.

Так, зі змісту вказаного вироку вбачається, що ОСОБА_1 призначено остаточне покарання у виді 4 років позбавлення волі. Водночас суд звільнив позивача від відбування цього покарання з випробуванням на 2 роки. Водночас суд апеляційної інстанції ухвалою від 7 квітня 2016 року не змінював вирок у частині остаточного покарання та призначеного випробування. У касаційному порядку вказані судові рішення не переглядалися (за даними Єдиного державного реєстру судових рішень).

Розділом Х Кримінального кодексу України (у редакції, чинній станом на 7 квітня 2016 року), зокрема статтею 51, врегульовано питання щодо видів покарань, серед яких і покарання у виді позбавлення волі на певний строк.

Натомість Розділом XII Кримінального кодексу України врегульовано питання звільнення від покарання та його відбування

Частинами першою статті 78 цього ж Кодексу передбачено, що після закінчення іспитового строку засуджений, який виконав покладені на нього обов'язки та не вчинив нового злочину, звільняється судом від призначеного йому покарання.

З аналізу викладених положень і вироку стосовно ОСОБА_1 випливає, що позивачу було призначено покарання, пов'язане з позбавленням волі. Водночас звільнення від його відбування не означає звільнення від самого покарання, оскільки особа може бути звільнена від покарання лише після закінчення іспитового строку.

Як правильно встановлено судами, ОСОБА_1 був звільнений від покарання, призначеного вироком від 25 грудня 2015 року, лише ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 25 січня 2018 року, яка прийнята пізніше оскаржуваної постанови Харківської РВК.

Отже, Верховний Суд вважає, що у випадку позивача дострокове припинення його повноважень здійснюється на підставі пункту 7 частини 1 статті 5 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад", оскільки вироком від 25 грудня 2015 року йому призначено покарання, пов'язане з позбавленням волі. Водночас особливості відбуття цього покарання до моменту звільнення від нього не впливають на вид самого покарання.

Аналогічних висновків дійшли і суди першої та апеляційної інстанцій, надавши оцінку відповідним доводам позивача.

Стосовно доводів скаржника про те, що 10 липня 2017 року під час засідання Харківська РВК не взяла до уваги факт оскарження позивачем ухвали Харківського районного суду Харківської області від 26 червня 2017 року про роз'яснення вироку від 25 грудня 2015 року, то суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що згідно Витягу з протоколу засідання Харківської РВК від 10 липня 2017 року №4 позивач звертався до комісії із заявою про відкладення розгляду питання щодо його повноважень у зв'язку з оскарженням ухвали від 26 червня 2017 року. За результатами розгляду цієї заяви члени комісії вирішили прийняти заяву до уваги та проінформувати членів комісії про розгляд апеляційної скарги.

Суд касаційної інстанцій зауважує, що переглядає судові рішення судів нижчих інстанцій на підставі встановлених ними обставин і не має права додатково перевіряти докази, а також не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним.

Відтак судами встановлено, що відповідач взяв до уваги повідомлення позивача про факт оскарження в апеляційному порядку ухвали про роз'яснення вироку від 25 грудня 2015 року. Крім того, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що оскаржувана постанова Харківської РВК ґрунтувалася саме на обвинувальному вироку стосовно позивача, яким його засуджено до покарання, пов'язаного з позбавленням волі. Отже, оскарження ухвали про роз'яснення вироку не могло вплинути на зміст резолютивної частини вироку, якою чітко передбачено, що ОСОБА_1 обрано покарання у виді позбавлення волі на 4 роки.

Викладеним підтверджується, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про те, що оскарження ухвали про роз'яснення вироку дійсно не впливало на вирішення відповідачем питання про дострокове припинення повноважень позивача як депутата Харківської районної ради.

Одночасно зупинення провадження Харківським окружним адміністративним судом у цій справі до набрання законної сили ухвалою від 26 червня 2017 року у кримінальній справі №635/9991/14-к не може бути достатньою і однозначною підставою для висновку про протиправність оскаржуваної постанови відповідача, оскільки підстави і наслідки процесуальних дій суду, визначені КАС України, відрізняються від підстав і наслідків дій суб'єкта владних повноважень, вчинених на виконання Законів України "Про місцеві вибори" і "Про статус депутатів місцевих рад". Вказані правовідносини перебувають і різному правовому полі і не можуть залежати одні від одних.

До того ж з даних Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що ухвала від 26 червня 2017 року про роз'яснення вироку була скасована апеляційним судом ухвалою від 21 листопада 2017 року з направленням справи на новий розгляд, за результатами якого у задоволенні заяви Харківської РВК про роз'яснення вироку від 25 грудня 2015 року щодо ОСОБА_1 відмовлено (ухвала від 31 січня 2018 року).

Стосовно доводів скаржника проте, що оскаржувані судові рішення прийняті на підставі недопустимого доказу: листа голови Харківської районної організації Радикальної партії Олега Ляшка ОСОБА_5. від 14 липня 2016 року №11, оскільки суди, прийнявши цей доказ, не перевірили повноважень ОСОБА_5 як керівника місцевої організації партії, Верховний Суд зазначає таке.

Зазначений лист, в якому висловлено прохання до Харківської районної радли вжити заходів щодо припинення депутатських повноважень позивача, був залучений як доказ за клопотанням третьої особи ОСОБА_2 (том 1, а. с. 168-169).

Приписами статті 90 КАС України (у редакції, чинній на час розгляду справи у суді апеляційної інстанції) передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконання, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Верховний Суд в силу статті 341 КАС України не має право додатково перевіряти докази чи збирати нові докази, тоді як позивач у касаційній скарзі не навів достатніх доводів, які б дали підстави вважати, що суди розглянули справу на підставі листа голови Харківської районної організації Радикальної партії Олега Ляшка ОСОБА_5. від 14 липня 2016 року №11 як недопустимого доказу у справі. До того ж указаний лист є лише одним із багатьох доказів, яким суди надали оцінку.

Відтак навіть за умови відсутності цього доказу суди надали оцінку іншим доказам, на підставі яких встановили обставини цієї справи, достатні для ухвалення відповідних судових рішень та правильного вирішення справи.

Отже, ненадання апеляційним судом оцінки зазначеним доводам апеляційної скарги ОСОБА_1 не вплинуло на правильне вирішення справи.

Стосовно доводів скаржника про те, що оскаржувана постанова Харківської РВК прийнята з порушенням процедури, передбаченої Порядком організації та ведення діловодства у виборчих комісіях з місцевих виборів, слід зазначити таке.

ОСОБА_1 стверджує, що оскаржуваною постановою відповідач обрав наступного за черговістю депутата, тоді як в силу закону має право лише визнавати обраним. На думку позивача, викладеним підтверджується те, що за оскаржувану постанову не проводилося голосування і вона не була прийнята відповідачем. Також позивач зазначає, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням вимог щодо наскрізної нумерації (не може мати номера "1"). До того ж указаний номер постанови не відображений у протоколі відповідного засідання Харківської РВК.

Проте, Верховний Суд зазначає, що обране відповідачем формулювання назви постанови від 10 липня 2017 року "Про визнання ОСОБА_2 обраним" узгоджується з положеннями частини 1 статті 90 Закону України "Про місцеві вибори" та відповідними повноваженнями відповідача, тому зазначені доводи позивача касаційний суд відхиляє як безпідставні.

Щодо інших аргументів позивача про порушення процедури прийняття оскаржуваної постанови (порушення вимог щодо наскрізної нумерації і відображення у протоколі відповідного номера постанови), слід зазначити наступне.

Виходячи з міркувань розумності й доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб'єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття. Дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків.

Разом з тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.

Фундаментальне порушення - це таке порушення суб'єктом владних повноважень норм права, допущення суттєвої, істотної помилки при прийнятті певного рішення, яке мало наслідком прийняття незаконного рішення.

Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.

Отже, колегія суддів, не применшуючи значення необхідності дотримання встановленої законодавством процедури ухвалення того чи іншого рішення, вважає, що порушення такої процедури може бути підставою для скасування рішення суб'єкта владних повноважень лише за тієї умови, що воно вплинуло або могло вплинути на правомірність такого рішення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №1640/3394/18.

Верховний Суд вважає, що допущені відповідачем суто формальні порушення щодо наскрізної нумерації оскаржуваної постанови та відображення відповідного номера у протоколі є суто формальними і не впливають на дійсність цієї постанови.

Подібного за своєю суттю висновку дійшов і суд апеляційної інстанції зазначивши, що: "Доводи позивача про те, що зміст спірного рішення не відповідає змісту рішення, прийнятому комісією по питаннях Порядку денного засідання Комісії 10 липня 2017 року є необґрунтованими та не впливають на правомірність оскаржуваного рішення в цілому".

Щодо інших доводів касаційної скарги, то вони обґрунтовані невідповідністю висновків судів обставинами справи та недоведеністю обставин, що мають значення для справи. Проте, як вже неодноразово зазначено у цій постанові, Верховний Суд перевіряє лише правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених обставин і не має права встановлювати нові обставини справи чи перевіряти їх доказами. Відтак, доводам скаржника, які обґрунтовані невідповідністю висновків судів обставинами справи та недоведеністю обставин, що мають значення для справи, Верховний Суд оцінку не надає в силу статті 341 КАС України.

Окрім іншого, у контексті оцінки доводів касаційної скарги Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Підсумовуючи викладене слід зазначити, що суди першої та апеляційної інстанцій встановили усі необхідні обставини справи, надали оцінку основним доводам ОСОБА_1, правильно застосували норми матеріального права і не допустили таких порушень норм процесуального права, які б могли потягнути за собою неправильне вирішення справи. Доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків судів попередніх інстанцій, а тому оскаржувані судові рішення у цій справі необхідно залишити без змін, оскільки вони є законними і обґрунтованими.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої й апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції не розподіляються.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України у редакції, чинній до 8 лютого 2020 року, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 7 травня 2018 року і постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2018 року залишити без змін.

Судові витрати не розподіляються.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена...................................................

Н. М. Мартинюк

А. В. Жук

Ж. М. Мельник-Томенко,

Судді Верховного Суду