Історія справи

Ухвала КАС ВП від 19.09.2018 року у справі №819/1234/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 листопада 2018 року

м. Київ

справа № 819/1234/17

адміністративне провадження № К/9901/61169/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Кравчука В.М.,

суддів Анцупової Т.О., Стародуба О.П.,

розглянув в порядку письмового провадження справу за касаційною скаргою Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Калина 2" на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 12.01.2018 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.07.2018 у справі №819/1234/17 за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "КАЛИНА 2" до Відділу з питань державної реєстрації Тернопільської районної державної адміністрації, треті особи - ОСОБА_1, ОСОБА_2, Приватний підприємець ОСОБА_3, про скасування державної реєстрації права власності, скасування рішення державного реєстратора, зобов'язання вчинити дії.

І. РУХ СПРАВИ

1. ОСББ «КАЛИНА 2» звернулось до суду з адміністративним позовом до Відділу з питань державної реєстрації Тернопільської районної державної адміністрації, ОСОБА_1, ОСОБА_2, яким з врахуванням уточнення позовних вимог просило: скасувати державну реєстрацію права власності за реєстраційним записом про право власності № 3807591 на об'єкт нерухомого майна № 239643261252, нежитлове приміщення загальною площею 337,5 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1; скасувати рішення від 12.12.2013 індексний номер № 8961000 державного реєстратора реєстраційної служби Тернопільського районного управління юстиції Хомко Ю.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) щодо реєстрації права приватної власності 1/1 частки вказаного нежитлового приміщення за ОСОБА_2; зобов'язати відповідача внести до Державного реєстру прав запис про скасування державної реєстрації права власності за ОСОБА_2 на вказані нежитлові приміщення.

2. Ухвалами від 28.11.2017 суд замінив неналежних відповідачів та визнав ОСОБА_1 і ОСОБА_2 третіми особами, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, а також залучив до участі у справі ПП ОСОБА_3 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

3. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 12 січня 2018 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.07.2018, у задоволенні позову відмовлено.

4. 07.09.2018 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга позивача на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 12.01.2018 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.07.2018.

5. У касаційній скарзі Позивач просить скасувати рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 12.01.2018 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.07.2018 та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

6. Ухвалою Верховного Суду від 18.09.2018 у зазначеній справі було відкрито провадження. 08.10.2018 надійшов відзив від відповідача та 09.10.2018 - від третьої особи ОСОБА_2

7. Відповідач заявив клопотання про розгляд справи за його відсутності. Позивач заявив клопотання про розгляд справи за його участі, але ухвалою від 19.11.2018 у задоволенні даного клопотання було відмовлено.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

8. Судами попередніх інстанцій з наявної в матеріалах справи копії інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно щодо об'єкта нерухомого майна № 89574334 від 14.06.2017 встановлено, що рішенням державного реєстратора реєстраційної служби Тернопільського районного управління юстиції Хомко Ю.М. від 12.12.2013 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 8961000, за ОСОБА_2 було зареєстровано право приватної власності на 1/1 нежитлового приміщення загальною площею 337,5 кв.м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Підставою виникнення у ОСОБА_2 права власності на вказане приміщення зазначено свідоцтво про право власності на нерухоме майно № НОМЕР_1, видане 12.12.2013 реєстраційною службою Тернопільського районного управління юстиції Тернопільської області.

9. Оскаржуване рішення державного реєстратора було прийняте на підставі поданої ОСОБА_2 заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 09.12.2013 № 4410926, до якої були додані наступні документи: угода пайової участі у фінансуванні будівництва від 18.11.2011 № 60, укладена між ОСОБА_2 (пайовик) та ПП ОСОБА_1 (виконавець); акт прийому-передачі нежитлового приміщення від 03.12.2013; видана ПП ОСОБА_1 довідка від 04.12.2013 № 58 про те, що ОСОБА_2 дійсно розрахувалася за нежитлове приміщення АДРЕСА_1; технічний паспорт на житловий будинок з нежитловими (вбудованими) приміщеннями № 0000249, виданий 22.11.2013 ПП ОСОБА_3; список мешканців будинку, виданий 04.12.2013 СК «Гарант-Дім»/СПД ОСОБА_1; декларація про готовність об'єкта до експлуатації серії ТП № 14312107121, видана 27.06.2012 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Тернопільській області; реєстраційна справа до договору оренди земельної ділянки від 12.07.2007; копія паспорта громадянина України; копія реєстраційного номера ОКПП; документ про внесення плати за надання інформації/внесення змін; документ про сплату державного мита. Наведене підтверджується карткою прийому заяви.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

10. В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначав, що в 2008 році між ПП ОСОБА_1 та фізичними особами, які в подальшому об'єдналися в ОСББ «КАЛИНА 2», були укладені угоди пайової участі у фінансуванні будівництва багатоповерхового будинку по АДРЕСА_1.

11. Об'єкт був введений в експлуатацію у 2012 році. Відповідно до положень угоди пайової участі ПП ОСОБА_1 була уповноважена укладати та виконувати угоди, пов'язані з його будівництвом та зобов'язалася закінчити будівництво згідно з проектом. В лютому 2017 року при огляді будинку було виявлено самовільне встановлення дверей з замком на одному із входів до підвального приміщення і з'ясовано, що всупереч діючому законодавству, після здачі будинку в експлуатацію, ПП ОСОБА_1 самовільно провела перепланування підвального приміщення, а в подальшому частину підвалу загальною площею 337,5 кв.м було зареєстровано як нежитлове приміщення приватної власності третьої особи у справі ОСОБА_2 на підставі рішення державного реєстратора Хомко Ю.М. від 12.12.2013 індексний номер № 8961000.

12. Вказаним рішенням державного реєстратора, на думку позивача, порушені майнові права мешканців будинку - членів ОСББ «КАЛИНА 2», оскільки у даному випадку зареєстровано право власності на допоміжне приміщення - підвал, яке є спільною сумісною власністю співвласників, що є очевидно незаконним та порушує право спільної власності співвласників багатоквартирного будинку. Зокрема, позивач посилається на норми ст. 382 Цивільного кодексу України, яка визначає, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Тому позивач вважає, що у даному випадку місця загального користування та допоміжні приміщення є спільною сумісною власністю співвласників багатоквартирного будинку.

13. Таким чином, спірне рішення державного реєстратора про державну реєстрацію за ОСОБА_2 права приватної власності на спірне нежитлове приміщення є незаконним та підлягає скасуванню.

14. Той факт, що спірне приміщення належить саме до числа допоміжних приміщень будинку, а саме є частино підвалу, підтверджується: робочим проектом будівництва, в пояснювальній записці до якого зазначено, що під частиною будинку запроектовано підвал для прокладки інженерних мереж та ліній електропередач; інвентарною справою, в якій є план підвального приміщення, та журнал підрахунку площі, де зазначено, що площа підвалу становить 687,8 кв. м; актом приймання-передачі будинку, в якому зазначено, що загальна площа допоміжних приміщень 1501,8 кв. м, в тому числі підвал 687,8 кв. м.

15. Також позивач наголошує, що спірне приміщення є саме допоміжним, а не нежитловим, не ізольоване від мереж будинку і окремо не використовується. Крім того, ОСОБА_2 не є мешканкою будинку по АДРЕСА_1, не брала пайової участі у фінансуванні його будівництва і не зверталась за отриманням дозволу про передання їй у власність частини підвалу.

16. Також, на думку позивача, ОСОБА_2 не могла подати державному реєстратору всіх передбачених законодавством документів, необхідних для реєстрації права власності на спірне приміщення або подала сфальсифіковані документи, а також вона не є належною особою, яка має право звертатись з відповідною заявою. Зокрема, позивач зазначає, що на момент подання заяви про реєстрацію права власності паспорт ОСОБА_2 був недійсний, оскільки в нього не була вклеєна фотографія при досягненні позивачем 25-річного віку.

17. Дані технічного паспорта на спірне приміщення суперечать вимогам закону, робочому проекту, інвентарній справі будинку та декларації про готовність об'єкта до експлуатації, оскільки в цих документах відсутні відомості про наявність у багатоквартирному будинку нежитлового приміщення площею 337,5 кв. м. Наявні в матеріалах реєстраційної справи копії угоди пайової участі ОСОБА_2 у фінансуванні будівництва від 18.11.2011 № 60, акту прийому-передачі нежитлового приміщення від 03.12.2013; довідки від 04.12.2013 № 58 про те, що ОСОБА_2 дійсно розрахувалася за нежитлове приміщення та список мешканців, виданий 04.12.2013 СК «Гарант-Дім»/СПД ОСОБА_1, не завірені у встановленому законом порядку і ОСОБА_2 не надала суду їх оригіналів, тому, на думку позивача, ці документи не можуть братись судом до уваги відповідно до норм ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

18. Відмовляючи у задоволенні позову, суди виходили з того, що приміщення не є допоміжним, а є нежитловим приміщенням, самостійним об'єктом цивільно-правових відносин. Для проведення державної реєстрації права власності на дане приміщення ОСОБА_2 подала всі необхідні документи, а тому, на думку суду, у реєстратора не було жодних підстав для зупинення державної реєстрації чи відмови у такій реєстрації, а при прийнятті оскарженого рішення державний реєстратор діяв у межах та у спосіб, передбачений чинним законодавством. В свою чергу, позивач не надав доказів неправомірності дій державного реєстратора чи порушення порядку державної реєстрації, а також належних доказів порушення його законних прав.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

19. Позивач у касаційній скарзі відзначає, що суди попередніх інстанцій невірно встановили фактичні обставини, що призвело до порушення норм матеріального і процесуального права, зокрема:

А) спірне приміщення належить до числа допоміжних приміщень будинку, а саме є частиною підвалу, а не належить до нежитлових приміщень;

Б) оспорюване приміщення є спільною власністю громадян, об'єднаних в ОСББ «Калина 2»;

В) третя особа ОСОБА_2 не є мешканцем будинку, не є членом ОСББ «Калина», не приймала пайової участі у фінансуванні будівництва будинку;

Г) для проведення державної реєстрації права власності на спірне нежитлове приміщення ОСОБА_2 не могла подати у реєстраційну службу Тернопільського районного управління юстиції всі необхідні документи, які були передбачені і відповідали вимогам чинного на той час законодавства і які підтверджували правомірність виникнення права власності на нерухоме майно, оскільки технічний паспорт не відповідає робочому проекту, інвентарній справі будинку та декларації про готовність об'єкта до експлуатації, оскільки в цих документах відсутні відомості про наявність у багатоквартирному будинку нежитлового приміщення площею 337,5 кв. м; на момент подання 12.12.2013 заяви про реєстрацію права власності паспорт ОСОБА_2 був недійсний, оскільки в нього не була вклеєна фотографія при досягненні 25-річного віку.

Ґ) до відзивів Відповідача та Третьої особи на апеляційну скаргу Позивача не були додані докази надсилання її копій позивачу, Позивач не отримав копій зазначених відзивів.

20. Відповідач зазначив, що рішення судів попередніх інстанцій є законними, оскільки державний реєстратор діяв в межах наданих йому законодавством повноважень, а державна реєстрація права власності відповідає чинному законодавству. Крім того, відповідач до відзиву долучи копію квитанції ПН 215600426655 від 04.04.2018 щодо відправлення Позивачу копії відзиву на апеляційну скаргу

21. Третя особа ОСОБА_2 у відзиві на касаційну скаргу зазначила, що твердження касаційної скарги є безпідставними, порядок державної реєстрації було дотримано, надано усі необхідні документи для проведення державної реєстрації. Станом на 03.10.2018 відсутнє судове рішення про визнання недійсною угоди пайової участі у фінансуванні будівництва від 18.11.2011, на підставі якої проводилася реєстрація права власності.

VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

22. Оцінюючи доводи сторін, Суд доходить висновку, що фактичною підставою звернення до суду стали протиправні, на думку позивача, реєстраційні дії відповідача щодо реєстрації за третьою особою ОСОБА_2 права власності на 1/1 нежитлового приміщення загальною площею 337,5 кв.м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, які порушують право власності ОСББ «Калина 2».

23. Такий висновок Суду підтверджується неодноразовими покликаннями Позивача на те, що спірне приміщення (нежитлове приміщення загальною площею 337,5 кв. м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1) є допоміжним, а тому всі власники приватизованих квартир багатоквартирного будинку є рівними у праві володіти, користуватися та розпоряджатися цим приміщенням, чим порушені майнові права мешканців будинку - членів ОСББ «КАЛИНА 2».

24. До компетенції адміністративних судів, на час розгляду справи судами попередніх інстанцій, належали публічно-правові спори, в яких хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

25. Наведене узгоджується і з положеннями статей 2, 4, 19 чинного КАС України, які закріплюють завдання адміністративного судочинства, визначення понять публічно-правового спору та суб'єкта владних повноважень, а також межі юрисдикції адміністративних судів.

26. Водночас, неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

27. Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

28. В постанові від 02.10.2018 у справі № 911/488/18 Велика Палата Верховного Суду у подібних правовідносинах зробила такий правовий висновок:

5.14. … державній реєстрації підлягає саме заявлене право і державна реєстрація права здійснюється суб'єктом державної реєстрації прав не за власною ініціативою, а на підставах, встановлених законом, зокрема, на підставі заяви про державну реєстрацію прав, поданої особою, за якою здійснюється реєстрація права. Тобто, відносини у сфері державної реєстрації речового права виникають саме між суб'єктом звернення за такою послугою та суб'єктом, уповноваженим здійснювати відповідні реєстраційні дії.

5.15. Якщо ж, на думку позивача, саме в результаті державної реєстрації права власності за третьою особою - суб'єктом звернення за такою послугою порушується (не визнається, оспорюється) право власності позивача, то має місце спір позивача про цивільне право з цією особою, яка і має бути належним відповідачем у спорі про скасування запису про проведену державну реєстрацію речового права за особою, адже наслідки вирішення такого спору судом безпосередньо впливають на зміст та стан речового права саме цієї особи.

5.16. До того ж навіть у випадку, коли суб'єкт державної реєстрації прав не допустив порушень законодавства при проведенні державної реєстрації права, це не є перешкодою для розгляду спору за цивільним позовом, задоволення якого є підставою для вчинення реєстраційних дій.

29. Суд не бачить підстав для іншого висновку.

30. Враховуючи наведене, Суд вважає помилковими висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що спір у цій справі є публічно-правовим і належить до юрисдикції адміністративних судів, оскільки спірні правовідносини стосуються права учасників справи на об'єкт нерухомого майна, а позовні вимоги у зазначеній справі спрямовані на захист цивільного права Позивача.

31. За таких обставин Суд вважає, що між позивачем та відповідачем (суб'єктом владних повноважень) немає публічно-правових відносин, спір не є публічно-правовим, а тому не підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства. Відтак, справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а має вирішуватись за правилами цивільного судочинства.

32. Відповідно до ч. 1 ст. 354 КАС України Суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

33. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

Керуючись ст. 343, 349, 354, 356 КАС України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Калина 2" задовольнити частково.

2. Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 12.01.2018 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.07.2018 у справі №819/1234/17 скасувати.

3. Провадження у справі №819/1234/17 закрити.

4. Повідомити позивачу, що справу може бути розглянуто в порядку цивільного судочинства.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В.М. Кравчук

Суддя Т.О. Анцупова

Суддя О.П. Стародуб