Історія справи

Ухвала КАС ВП від 23.10.2019 року у справі №0670/6364/12

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 жовтня 2019 року

Київ

справа №0670/6364/12

адміністративне провадження №К/9901/27565/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Олендера І. Я.,

суддів: Гончарової І. А., Ханової Р. Ф.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області на ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2016 (суддя Жизневська А. В. ) у справі №0670/6364/12 за позовом Публічного акціонерного товариства "Біо мед скло" до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИЛ:

Короткий зміст позовних вимог

1. Публічне акціонерне товариство "Біо мед скло" (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області (далі - відповідач, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.09.2012 №0007441801, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування на ~money0~

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2. Житомирський окружний адміністративний суд постановою від 02.03.2016 (повний текст постанови виготовлено 11.03.2016) адміністративний позов задовольнив.

Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 14.09.2012 №0007441801. Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, вперше Житомирська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Житомирській області подала апеляційну скаргу 24.03.2016.

Житомирський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 29.03.2016 залишив вказану апеляційну скаргу без руху, у зв'язку з її невідповідністю вимогам частини 6 статті 187 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час постановлення ухвали) щодо надання документу про сплату судового збору, та встановив строк до 12.04.2016 для усунення виявлених судом недоліків.

У межах встановленого ухвалою від 29.03.2016 строку Житомирська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Житомирській області звернулася до суду апеляційної інстанції з клопотанням про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги у зв'язку з відсутністю коштів на дані витрати.

Житомирський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 15.04.2016 відмовив у задоволенні клопотання відповідача про звільнення від сплати судового збору, а апеляційну скаргу на підставі пункту 1 частини 3 статті 108, з урахуванням частини 3 статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час постановлення ухвали) повернув скаржнику, у зв'язку з неусуненням недоліків, встановлених ухвалою про залишення апеляційної скарги без руху.

Житомирська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Житомирській області 03.10.2016 повторно подала апеляційну скаргу на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 02.03.2016, долучивши до такої скарги документ про сплату судового збору. При цьому скаржником до апеляційної скарги також було долучено клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, в обґрунтування якого зазначено про неможливість сплати судового збору раніше через відсутність у кошторисі податкового органу відповідних коштів.

Житомирський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 11.10.2016 визнав наведені податковим органом підстави пропуску строку апеляційного оскарження неповажними. Цією ж ухвалою суд залишив подану відповідачем апеляційну скаргу без руху та запропонував у тридцятиденний строк з моменту отримання копії ухвали усунути недоліки апеляційної скарги шляхом звернення до суду із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження із наведенням у ній обґрунтування інших підстав пропуску цього строку.

Згідно з розпискою копію вказаної ухвали Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2016 було отримано відповідачем 18.10.2016.

На виконання вимог ухвали від 11.10.2016 відповідач звернувся до суду із заявою про поновлення строку апеляційного оскарження. В обґрунтування поважності підстав пропуску строку на апеляційне оскарження податковий орган вказав на те, що тривалий час кошти на казначейському рахунку податкового органу були заблоковані, що зумовило виникнення заборгованості зі сплати комунальних послуг, інших платежів. Лише у вересні 2016 року рахунки відповідача були розблоковані, а залишок коштів на рахунку по КВЕД 2800 "Інші поточні видатки" забезпечили податковому органу можливість здійснити сплату судового збору за подання апеляційної скарги у цій справі. На підтвердження вказаних обставин апелянтом до вказаної заяви було долучено копії листів Управління Державної казначейської служби України у місті Житомирі Житомирської області щодо необхідності списання грошових коштів в рамках інших виконавчих проваджень, де останній виступає боржником. Також на підтвердження доводів, наведених в клопотанні, щодо неможливості сплати судового збору, скаржник посилається на свій лист-запит від
28.01.2016 №420/8/06-30-05-36, адресований Державній фіскальній службі України, про потребу у коштах на сплату судового збору у 2016 році. Такі обставини, на думку Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області, свідчать про об'єктиві перешкоди для своєчасної реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення суду першої інстанцій у цій справі.

Житомирський апеляційний адміністративний суд постановив ухвалу від 23.11.2016 про відмову у відкритті апеляційного провадження на підставі абзацу 2 частини 4 статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15.12.2017), у зв'язку з визнанням наведених відповідачем причин пропуску строку апеляційного оскарження неповажними.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

3. Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, Житомирська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Житомирській області звернулася до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від
23.11.2016 у справі №0670/6364/12, а справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

4. У касаційній скарзі відповідач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема, частини 6 статті 108, статей 102, 189 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до
15.12.2017) та вказує на безпідставність прийняття ухвали Житомирського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2016, яка перешкоджає подальшому провадженню у справ, зважаючи на відсутність законних підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження. При цьому, відповідач окремо наголошує на регламентованість процесуальним законом права повторного звернення з апеляційною скаргу у разі повернення первісно поданої, а також вказує на те, що реалізація права на апеляційне оскарження податковим органом здійснена в межах одного року з моменту ухвалення постанови Житомирського окружного адміністративного суду від
02.03.2016, що є підставою для поновлення пропущеного строку та відкриття апеляційного провадження у даній справі.

5. Публічним акціонерним товариством "Біо мед скло" було надіслало заперечення на касаційну скаргу, в якому позивач вказує на правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, та просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.

6. Касаційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у відповідності до положень статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

7. Конституція України.

7.1. Стаття 129.

Однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

8. Кодекс адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до
15.12.2017):

8.1. Стаття 13.

Особам, які беруть участь у справі, а також особам, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, забезпечується право на апеляційне та касаційне оскарження рішень адміністративного суду у випадках та порядку, встановлених Кодекс адміністративного судочинства України.

8.2. Частина друга статті 49.

Особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

8.3. Частина перша статті 185.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених Кодекс адміністративного судочинства України.

8.4. Частина друга статті 186.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом Кодекс адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених Кодекс адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

8.5. Частина четверта статті 189.

Апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених Кодекс адміністративного судочинства України, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

9. Приписи частини 4 статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017) є імперативними та зобов'язують суд, у разі якщо особою у визначений строк не буде подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, або у поданій заяві будуть наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, відмовити у відкритті апеляційного провадження.

Оцінка доводів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції

10. Як зазначено вище, суд апеляційної інстанції ухвалою від 11.10.2016 надавав податковому органу достатній строк для усунення недоліків вдруге поданої апеляційної скарги щодо надання обґрунтованого клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження із наведенням причин поважності підстав пропуску такого строку. Наведені відповідачем у клопотанні, надісланому на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, підстави пропуску строку апеляційного оскарження судом визнано неповажними у зв'язку з чим Житомирський апеляційний адміністративний суд 23.11.2016 постановив ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження на підставі абзацу 2 частини 4 статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до
15.12.2017).

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження суд дійшов обґрунтованого висновку, що тривала відсутність коштів на казначейському рахунку податкового органу та блокування рахунків відповідача в межах інших видавничих проваджень, не можуть впливати на дотримання строку апеляційного оскарження судових рішень і, як наслідок, не є поважною підставою пропуску цього строку. Одночасно суд зазначив, що у заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження відсутня будь-яка інформація про звернення відповідача до органів казначейської служби або податкового орану вищого рівня щодо необхідності виділення відповідачу коштів необхідних на сплату судового збору саме по справі №0670/6364/12, а також не надано доказів відмови у виділенні грошових коштів на відповідні видатки.

11. Відтак, оскільки відповідачем не доведено наявності обставин, що перешкоджали йому звернутись до суду в межах строку, визначеного статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, та становили об'єктивно непереборні перешкоди, які пов'язані з дійсними істотними труднощами у реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення, причини пропуску строку апеляційного оскарження зазначені у клопотанні відповідача суд обґрунтовано визнав не поважними.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

12. Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, у тому числі фінансовими.

13. Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 "Інші поточні платежі", розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Враховуючи викладене та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що невжиття суб'єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду.

14. У справі "Рисовський проти України" Європейський Суд з прав людини".. підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок.. і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси..".

Тобто, виходячи з принципу "належного урядування", державні органи зобов'язати діяти вчасно та в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно (у даному випадку - за рахунок платника податку у зв'язку з порушенням принципу остаточності судового рішення, прийнятого на користь такого платника податку).

15. Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.

16. Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини які зумовили такі причини є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів.

Відсутність бюджетного фінансування не надає суб'єкту владних повноважень право у будь-який час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Устименко проти України" від 06.10.2015 Європейський суд з прав людини наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним о основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.

Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.

Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є обмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків.

Суд касаційної інстанції вважає, що вказані податковим органом причини пропуску строку оскарження не виправдовують втручання у принцип judicata, що також виключає підстави для визнання причин пропуску строку апеляційного оскарження поважними.

17. Таким чином, оскільки Житомирською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Житомирській області не доведено наявність обґрунтованих підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, апеляційний адміністративний суд дійшов правильного висновку щодо необхідності відмови у відкритті апеляційного провадження за його апеляційною скаргою.

18. З урахуванням частини 4 статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судового рішення, а тому касаційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області необхідно залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від
23.11.2016 у справі №0670/6364/12 - без змін.

19. Відповідно до пункту 1 частини 1 статі 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

20. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина 1 статі 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 341, 344, 345, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області залишити без задоволення.

Ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2016 у справі №0670/6364/12 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.........................................

І. Я. Олендер

І. А. Гончарова

Р. Ф. Ханова

Судді Верховного Суду