ПОСТАНОВА

Іменем України

23 липня 2020 року

Київ

справа №640/12935/19

адміністративне провадження №К/9901/29950/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі Суд):

судді-доповідача Уханенка С.А.,

суддів: Кашпур О.В., Радишевської О.Р.,

розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу

за позовом приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, за участю третьої особи - Державного підприємства "Національні інформаційні системи" про визнання протиправним та скасування наказу, провадження в якій відкрите

за касаційною скаргою Міністерства юстиції України на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 липня 2019 року ухвалену у складі судді Пащенка К.С. та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2019 року ухвалену у складі головуючого судді Чаку Є.В., суддів Файдюка В.В., Мєзєнцева Є.І.,

У С Т А Н О В И В :

І. Обставини справи

1. Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Міністерства юстиції України, третя особа: Державне підприємство "Національні інформаційні системи", в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 02.07.2019 року № 1996/5.

2. Також позивачем була подана заява про забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії наказу Міністерства юстиції України №1996/5 від 02.07.2019 року та зобов`язання ДП "Національні інформаційні системи" Міністерства юстиції України відновити йому доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно - до набрання законної сили судовим рішенням по даній справі.

3. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 липня 2019 року заява про забезпечення позову задоволена частково.

Вжито заходів забезпечення позову у справі № 640/12935/19 та зупинено дію наказу Міністерства юстиції України № 1996/5 від 02.07.2019 в частині тимчасового заблокування доступу приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 6 (шість) місяців (п. 3), а також забезпечення Державним підприємством "Національні інформаційні системи" виконання тимчасового заблокування доступу приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 6 (шість) місяців (п. 5).

В іншій частині заяви відмовлено.

Визначено спосіб і порядок виконання даного судового рішення шляхом зобов`язання Державного підприємства "Національні інформаційні системи" відновити приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

4. Задовольняючи частково заяву про забезпечення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що шляхом прийняття відповідачем оскаржуваного наказу порушено гарантоване Конституцією України право позивача на працю, оскільки його діяльність як приватного нотаріуса, пов`язана з доступом до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Таким чином, на думку суду першої інстанції, позивача позбавлено можливості отримувати дохід від своєї професійної діяльності.

5. Також суд першої інстанції зауважив, що іншою оплачуваною роботою позивач займатись не може, окрім викладацької, наукової і творчої діяльності.

6. Заходи забезпечення адміністративного позову відповідають предмету адміністративного позову та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямовані лише на збереження існуючого становища до винесення остаточного рішення в справі.

7. Не погоджуючись з указаним рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.

8. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2019 року апеляційну скаргу Міністерства юстиції України залишено без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 липня 2019 року - без змін.

9. Суд апеляційної інстанції погодився із висновком суду першої інстанції, що задоволення клопотання у вказаний спосіб є співмірним заявленим позовним вимогам. В даному випадку, співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

10. Також суд апеляційної інстанції наголосив, що застосований судом першої інстанції захід забезпечення адміністративного позову відповідає предмету адміністративного позову та водночас вжиття такого заходу не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямований лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті.

ІI. Провадження в суді касаційної інстанції

11. Уважаючи судові рішення судів попередніх інстанцій ухваленими із порушенням вимог процесуального закону, Міністерство юстиції України подало касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та постановити нове рішення у формі постанови, якою в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову відмовити повністю.

12. На обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник зазначає про фактичне вирішення спору шляхом винесення ухвали про вжиття заходів забезпечення позову.

13. Заперечень на касаційну скаргу не надійшло.

ІIІ. Джерела права й акти їхнього застосування

14. Статтею 150 КАС України передбачено, що Суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

15. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта.

16. Статтею 46-1 Закону України від 02 вересня 1993 року №3425-XII "Про нотаріат" установлено, що нотаріус під час вчинення нотаріальних дій обов`язково використовує відомості єдиних і державних реєстрів шляхом безпосереднього доступу до них.

Нотаріус під час вчинення нотаріальних дій обов`язково використовує відомості Єдиного державного демографічного реєстру, а також Державного реєстру актів цивільного стану громадян, Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців і громадських формувань, інших єдиних і державних реєстрів, що функціонують у системі Міністерства юстиції України.

Нотаріус під час вчинення нотаріальних дій із нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва обов`язково використовує також відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Державного земельного кадастру.

Інформація з єдиних і державних реєстрів, отримана нотаріусом під час вчинення нотаріальних дій, залишається у відповідній справі державної нотаріальної контори чи приватного нотаріуса.

Користування єдиними та державними реєстрами здійснюється безпосередньо нотаріусом, який вчиняє відповідну нотаріальну дію.

17. Пунктом 1 частини другої статті 37-1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що за результатами проведення перевірок державних реєстраторів чи суб`єктів державної реєстрації прав Міністерство юстиції України у разі виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб`єктів державної реєстрації прав приймає вмотивоване рішення про тимчасове блокування доступу державного реєстратора, уповноваженої особи суб`єкта державної реєстрації прав до Державного реєстру прав.

IV. Позиція Верховного Суду

18. Суд наголошує на тому, що підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, установити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якої можливо запобігти.

19. Як убачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, позивач звернувся до суду першої інстанції із заявою про вжиття заходів забезпечення позову як приватний нотаріус у зв`язку з прийняттям відповідачем наказу від 02.07.2019 року № 1996/5 щодо тимчасового блокування йому доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, який є предметом спору у цій справі.

20. Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, задовольняючи заяву позивача дійшов висновків, що невжиття заявлених у заяві заходів забезпечення позову в частині зупинення пунктів 3 та 5 наказу може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернутися до суду, з огляду на наступне:

-оскаржуваний наказ з моменту прийняття вже має правовим наслідком позбавлення позивача можливості та права здійснювати повноваження, визначені законодавством, за наявності чинного відповідного свідоцтва;

- наявність невирішеного спору у справі № 915/1089/16 про скасування рішення, запису щодо скасування права власності на об`єкт нерухомого майна, а також відсутність посилання на його існування у скарзі голови ліквідаційної комісії (ліквідатора) Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват-Житло-Юг" Тихоши Д.С. вказує на правову невизначеність у питанні встановлення Комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації інших обставин, які мають значення для об`єктивного розгляду окресленої вище скарги;

- шляхом видачі спірного наказу позивача фактично позбавлено можливості отримувати дохід від його професійної діяльності, пов`язаної із доступом до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. При цьому, у приватного нотаріуса є зобов`язання як перед державою у вигляді сплати податків, так і щодо сплати заробітної плати працівникам, не зважаючи на фактичне зупинення його діяльності;

- прийняття МЮ України наказу фактично суттєво обмежено гарантоване Конституцією України право позивача на працю, оскільки його діяльність (як приватного нотаріуса) значною мірою пов`язана із доступом до Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Іншою оплачуваною роботою позивач займатись не може, окрім викладацької, наукової і творчої діяльності (ст. 3 Закону України "Про нотаріат").

21. У касаційній скарзі скаржником зазначено про фактичне вирішення спору по суті шляхом винесення ухвали про вжиття заходів забезпечення позову.

22. Суд погоджується з такими доводами касаційної скарги, оскільки позивачем заявлено позовну вимогу про скасування наказу Міністерства юстиції України від 02.07.2019 року № 1996/5, виданого відповідачем у межах повноважень, дія зупинених судом першої інстанції пунктів якого обмежена в часі, і їх зупинення в порядку забезпечення позову, фактично указує на вирішення частини позовних вимог в адміністративному спорі по суті з огляду на їх тимчасовий характер.

23. Також Суд уважає, що у випадку застосування тимчасового блокування доступу приватного нотаріуса до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, останні не позбавлені права на працю та мають право здійснювати діяльність, яка не стосується дій щодо вчинення державної реєстрації прав на нерухоме майно та державної реєстрації юридичних, фізичних осіб-підприємців, що спростовує доводи стосовно фактичного позбавлення відповідачем можливості отримання позивачем доходу від своєї професійної діяльності.

24. Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом в постановах від 12 лютого 2012 року в справі №824/902/19-а, від 21 листопада 2019 року в справі №420/1065/19, від 01 жовтня 2019 року в справі №420/912/19, від 19 червня 2018 року в справі №826/9263/17.

25. Також Суд зазначає, що забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу в частині блокування до доступу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно може вважатися вирішенням спору, оскільки приватний нотаріус і в подальшому здійснює діяльність у сфері державної реєстрації прав на нерухоме майно, незважаючи на те, що оскаржуваний наказ, дія якого спірними судовими рішеннями зупинена, був винесений саме з підстав наявних порушень приватним нотаріусом при вчиненні дій у сфері державної реєстрації прав на нерухоме майно.

26. Обставин щодо того, що невжиття заходів забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду в справі, не було аргументом заяви про забезпечення позову і судами попередніх інстанцій не встановлено.

27. Враховуючи викладене суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку щодо часткового задоволення заяви про забезпечення позову.

28. Щодо визначеної позивачем підстави для забезпечення позову про наявність ознак, які свідчать про очевидність протиправності рішення оскаржуваного рішення, Суд зазначає, що в цьому випадку наявність ознак протиправності оскаржуваного нормативно- правового акту може бути виявлена судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності. Застосування заходів забезпечення позову в цьому випадку фактично вирішує справу по суті предмету позову.

29. Відповідно до частини першої статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

V. Судові витрати

30. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, Суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

31. Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

32. Касаційну скаргу Міністерства юстиції України задовольнити.

33. Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 липня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2019 року скасувати.

34. Прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні заяви приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Судові витрати не розподіляються.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді С.А. Уханенко

О.В. Кашпур

О.Р. Радишевська