Історія справи

Ухвала КАС ВП від 23.06.2020 року у справі №813/5582/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2020 року

м. Київ

справа №813/5582/15

адміністративне провадження №К/9901/9834/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П.,

розглянув у попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.08.2016 (колегія у складі суддів Святецького В.В., Гудима Л.Я., Довгополова О.М.)

у справі № 813/5582/15

за позовом ОСОБА_1

до Державної фіскальної служби України,

треті особи - Державна казначейська служба України, приватне акціонерне товариство «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА»,

про визнання бездіяльності протиправною, стягнення коштів,

І. РУХ СПРАВИ

1. 23.09.2016 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Державної фіскальної служби України, треті особи - Державна казначейська служба України, Приватне акціонерне товариство «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА».

2. Уточнивши позовні вимоги, просила визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не укладення договору на страхування посадових осіб контролюючих органів в 2013-2014 роках та стягнути із відповідача на її користь страхову суму у розмірі 73558,80 грн.

3. Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 14.12.2015 позов задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльність Державної фіскальної служби України щодо не укладення договору на страхування посадових осіб державної податкової служби України у 2013-2014 роках. Стягнуто з Державної фіскальної служби України за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 страхову суму у розмірі 73 558 гривень 80 копійок.

4. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.08.2016 скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нову постанову, якою відмовлено у задоволенні позову.

5. У касаційній скарзі ОСОБА_1 із посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі судове рішення суду першої інстанції.

6. Ухвалою Вищого адміністративного суду від 13.10.2016 відкрито касаційне провадження та направлено особам, які беруть участь у справі, копії ухвали про відкриття касаційного провадження разом з копією касаційної скарги, інформацією про права та обов`язки.

7. У зв`язку із ліквідацією Вищого адміністративного суду України справу передано Верховному Суду.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

8. Судами встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 з 01.09.1995 по 21.05.2012 працювала в органах державної податкової служби на різних посадах.

9. 29.10.2012 між відповідачем та третьою особою було укладено договір № 3126676 про надання послуг з страхування посадових осіб органів державної податкової служби України.

10. Відповідно до довідки Сихівської МСЕК серії ЛВА-3 від 03.05.2012 № 013522 про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, ОСОБА_1 встановлено ступінь втрати професійної працездатності 70%.

11. Згідно з довідкою до акту огляду МСЕК серії 10 ААБ від 03.05.2012 № 111302 ОСОБА_1 встановлена 2 група інвалідності загального захворювання безтерміново.

12. 30.05.2012 позивач звернулася до третьої особи із заявою на виплату страхової суми.

13. Листом від 17.01.2013 № 154-22/19 третя особа повідомила позивача про відмову у страховій виплаті, у зв`язку з повним вичерпанням на спеціальному рахунку страховика сплачених Державною податковою службою України страхових платежів.

14. Не погодившись із такою бездіяльністю, позивач звернулася до суду.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

15. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що втрата працездатності позивача знаходиться у причинно-наслідковому зв`язку з захворюванням, що сталося при виконанні ним службових обов`язків, який підтверджений висновком експертної комісії.

16. Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що захворювання та інвалідність позивача настали не у зв`язку з виконанням службових обов`язків, а тому відсутні правові підстави для виплати позивачу страхових платежів.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

17. Позивач у касаційній скарзі зазначає, що під час виконання своїх службових обов`язків втратила працездатність, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК Серія 10ААБ № 111302, виданою Львівським обласним Центром МСЕК (Сихівська міжрайонна МСЕК) 03.05.2012. Згідно із цією довідкою їй встановлено 2 групу інвалідності внаслідок загального захворювання безтерміново. Наказом ДПІ у Сихівському районі міста Львова від 21.05.2012 № 33-о на підставі статті 38 КЗпП України її звільнено із займаної посади у зв`язку із виходом на пенсію по інвалідності.

18. Зазначає, що заява на виплату страхової суми містить інформацію, що страхова подія настала під час виконання позивачем службових обов`язків. У матеріалах справи відсутні відомості про відкликання Державною податковою службою у Львівській області свого погодження про те, що страхова подія щодо позивача настала під час виконання позивачем службових обов`язків.

19. Згідно із пунктом 26 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 до причин інвалідності відноситься, зокрема, і загальне захворювання.

20. Факт встановлення позивачу інвалідності засвідчує лише МСЕК, про що видає відповідну довідку.

21. Вважає, що формулювання «страхова подія настала під час виконання службових обов`язків» є вичерпним і визначальним при з`ясуванні питання пов`язаності настання страхової події - інвалідності із виконанням застрахованою особою службових обов`язків.

22. Вважає, що третьою особою та відповідачем не виконано своїх зобов`язань відповідно до договору від 29.10.2012 та безпідставно не виплачену належну їй страхову суму.

23. Від відповідача надійшло заперечення на касаційну скаргу. Просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

24. Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, та дійшов таких висновків.

25. Згідно пункту 347.1 статті 347 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) посадові особи органів державної податкової служби підлягають обов`язковому державному особистому страхуванню за рахунок коштів державного бюджету на випадок загибелі або смерті на суму десятирічної заробітної плати за останньою посадою, а у разі поранення, контузії, травми або каліцтва, захворювання чи інвалідності, що сталися у зв`язку з виконанням службових обов`язків, - у розмірі від шестимісячної до п`ятирічної заробітної плати за останньою посадою (залежно від ступеня втрати працездатності).

26. Порядок та умови страхування посадових осіб контролюючих органів встановлюються Кабінетом Міністрів України.

27. Згідно з пп. б п. 5 Порядку та умов обов`язкового державного особистого страхування посадових осіб органів державної податкової служби, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.1994 № 349 страховик виплачує страхові суми у разі втрати застрахованим працездатності в результаті поранення, контузії, травми або каліцтва, захворювання чи інвалідності, що сталися під час виконання службових обов`язків, - у розмірі, що залежить від ступеня втрати працездатності, який визначається у відсотковому відношенні до суми п`ятирічної заробітної плати за останньою посадою, яку він займав до встановлення втрати працездатності, але не може бути меншим шестимісячної заробітної плати за зазначеною посадою.

28. Положення про медико-соціальну експертизу, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317 (далі - Положення) визначає процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, інвалідам (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації.

29. Пунктом 3 вказаного Положення медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

30. Медико-соціальна експертиза потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання проводиться після подання акту про нещасний випадок на виробництві, акту розслідування професійного захворювання за встановленими формами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.2004 № 1112, висновку спеціалізованого медичного закладу (науково-дослідного інституту професійної патології чи його відділення) про професійний характер захворювання, направлення лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я або роботодавця чи профспілкового органу підприємства, на якому потерпілий одержав травму чи професійне захворювання, або робочого органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків, суду чи прокуратури.

31. Медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії, з яких утворюються в установленому порядку центри, що належать до закладів охорони здоров`я при Міністерстві охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій (пункт 4 Положення).

32. Відповідно до пункту 19 Положення комісія проводить засідання у повному складі і колегіально приймає рішення. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносяться до акту огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою.

33. Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затверджене тією ж постановою КМУ від 03.12.2009 № 1317 (далі - Порядок) визначає порядок, умови та критерії встановлення інвалідності медико-соціальними експертними комісіями.

34. Відповідно до пункту 2 Порядку медико-соціальна експертиза проводиться з метою встановлення інвалідності хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, інвалідам (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи.

35. Пунктом 11 Порядку передбачено, що ступінь втрати професійної працездатності працівників (у відсотках), ушкодження здоров`я яких пов`язане з виконанням ними трудових обов`язків, та потреба у медичній і соціальній допомозі визначаються на підставі направлення лікувально-профілактичного закладу, роботодавця або уповноваженого ним органу чи профспілкового органу підприємства, на якому потерпілий одержав травму чи професійне захворювання, або робочого органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, суду чи прокуратури. Огляд потерпілого проводиться комісією за участю представника Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань після подання акта про нещасний випадок на виробництві, акта розслідування професійного захворювання за встановленими формами та висновку спеціалізованого медичного закладу (науково-дослідного інституту професійної патології або його відділення) про професійний характер захворювання.

36. Особі, що визнана інвалідом, залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності встановлюється I, II чи III група інвалідності. I група інвалідності поділяється на підгрупи А і Б залежно від ступеня втрати здоров`я інваліда та обсягу потреби в постійному сторонньому догляді, допомозі або нагляді.

37. Причинами інвалідності є: загальне захворювання; інвалідність з дитинства; нещасний випадок на виробництві (трудове каліцтво чи інше ушкодження здоров`я); професійне захворювання (п. 26 Порядку). Варто зазначити, що інвалідність - це стійкий розлад функцій організму, зумовлений захворюванням, наслідком травм або вродженим дефектом, який призводить до обмеження життєдіяльності, до необхідності в соціальній допомозі і захисті. В свою чергу, обмеження життєдіяльності - це повна або часткова втрата здатності обслуговувати себе, самостійно пересуватись, орієнтуватись, спілкуватись, контролювати свою поведінку, вчитись, займатись трудовою діяльністю.

38. В свою чергу, інвалідність вважається такою, що настала внаслідок трудового каліцтва, якщо нещасний випадок настав, зокрема під час виконання трудових обов`язків (в тому числі і під час відрядження). При цьому, факт доведення причинно-наслідкового зв`язку в даному випадку має бути доведений, та визначений відповідною медико-соціальною комісією під час встановлення такій особі інвалідності.

39. Загальне захворювання, як причина інвалідності визначається за залишковим принципом, тобто якщо інвалідність не спричинена нещасним випадком на виробництві чи професійним захворюванням, то її причиною визнається загальне захворювання. До загального захворювання прирівнюють нещасний випадок невиробничого характеру.

40. Зазначені правові висновки були висловлені Верховним Судом у постановах від 14.03.2018 (справа № 813/6220/15) та 13.11.2019 (справа № 803/216/16).

41. Згідно Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації № 157/о "Акт огляду медико-соціальною експертною комісією", затвердженої Наказом Міністерства охорони здоров`я № 577 від 30.07.2012 причини захворювання найбільш переважаючі виробничі фактори, ступінь вираженості фізичної або нервово-психологічної напруги, робоча поза, темп роботи, контакти з токсичними речовинами, температура, вологість, перебування в гучному, запиленому, жаркому приміщенні, нічні зміни, відрядження тощо зазначаються в акті у пункті 25. У підпункті 30.1 пункту 30 зазначаються показання та протипоказання до умов праці, а також орієнтовні види праці, робіт чи професії, які доступні інваліду за станом здоров`я. У підпункті 30.5 пункту 30 зазначається причина інвалідності (у деяких випадках може вказуватися дві причини, наприклад інвалідність з дитинства, пов`язана з впливом наслідків аварії на ЧАЕС, тощо).

42. Аналіз вказаних норм права дає підстави до висновку, що страховий випадок може мати місце у разі травми або каліцтва, захворювання чи інвалідності, що сталися у зв`язку з виконанням службових обов`язків. Тобто, встановлення зазначених обставин має суттєве значення для правильного вирішення спору.

43. Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції встановив, що захворювання, яке стало підставою для призначення ОСОБА_1 ІІ групи інвалідності, є загальним захворюванням вікового характеру та не пов`язане з виконанням службових обов`язків на посаді головного державного податкового ревізора-інспектора.

44. Оскільки захворювання та інвалідність ОСОБА_1 настали не у зв`язку із виконанням службових обов`язків, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності правових підстав для виплати позивачу страхових платежів, а відтак відповідач діяв у відповідності до вимог законодавства, а тому підстави для визнання його дій протиправними відсутні.

45. Відповідно до ч.1, 2 ст. 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

46. Відповідно до ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

47. З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 341, 343, 350, 356, 359 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.08.2016 у справі № 813/5582/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя В.М. Кравчук

Суддя А.А. Єзеров

Суддя О.П. Стародуб