Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2020 року

м. Київ

справа № 152/1924/17

адміністративне провадження № К/9901/61962/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стародуба О.П.,

суддів - Єзерова А.А., Кравчука В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 25.04.2018р. (суддя - Томчук А.В.) та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13.08.2018р. (судді - Мельник-Томенко Ж.М., Сторчак В.Ю., Ватаманюк Р.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Шаргородського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області, третя особа - Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області про визнання бездіяльності неправомірною,

в с т а н о в и в :

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив (з урахуванням уточнень позовних вимог а.с. 68 - 69):

визнати протиправною та необґрунтованою відмову і бездіяльність відповідача, викладену у листі №70-Д від 22.11.2017р. «Щодо перерахунку щомісячного довічного грошового утримання», та такою, що дискримінує позивача за професійною та соціальною ознаками;

зобов`язати відповідача здійснити перерахунок призначеного та такого, що виплачується, щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки №04-36/2960 від 13.11.2017р. ТУ ДСА України з врахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу судді, працюючого на відповідній посаді, яка виплачується йому при наданні щорічної відпустки, починаючи з 01.02.2017р. по даний час.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що відповідач безпідставно відмовив йому у проведенні перерахунку грошового утримання з врахуванням допомоги на оздоровлення з моменту звернення, оскільки така допомога є складовою системи оплати праці судді, входить до структури останньої і при виході у відставку має враховуватись в заробітну плату для обчислення грошового утримання.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 03.04.2018р. позовні вимоги в частині визнання відмови та бездіяльності відповідача у здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці такими, що дискримінують позивача за професійною і соціальною ознакою судді у відставці залишено без розгляду. (а.с. 87 - 88)

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 25.04.2018р., яке залишено без змін постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13.08.2018р., в задоволенні позову відмовлено.

З ухваленими у справі рішеннями не погодився позивач, звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що поняття «заробітної плати судді» визначене згідно ч. 1 ст. 44 Закону №2862-ХІІ, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, являється ширшим від поняття «суддівської винагороди», визначеної ст. 129 Закону №2453-VI та ст.ст. 133, 135 Закону №1402-VIII, оскільки охоплює інші доплати та надбавки, в тому числі матеріальну допомогу на оздоровлення, яка відповідно до ч. 4, ч. 13 ст. 44 Закону №2862-ХІІ була складовою частиною його заробітної плати судді, носила систематичний характер, належала до інших заохочувальних і компенсаційних виплат, а тому повинна враховуватись при призначенні і виплаті йому щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Відзиву на касаційну скаргу до суду не надходило.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, в ході розгляду справи по суті судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Верховної Ради України від 02.12.2010р. №2766-VI у зв`язку з поданням заяви про відставку та відповідно до пункту 9 ч. 5 ст. 126 Конституції України позивача було звільнено з посади судді Шаргородського районного суду Вінницької області. (а.с. 15 - 18)

З 22.12.2010р. позивач перебуває на обліку у відповідача, як суддя у відставці, та отримує довічне грошове утримання.

14.11.2017р. позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок раніше призначеного йому щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до довідки, виданої ТУ ДСА України в Харківській області від 13.11.2017р. №04-36/2960 про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням допомоги на оздоровлення.

Листом від 22.11.2017р. №70-Д відповідач повідомив позивача про те, що 03.07.2017р. прийнято рішення про відмову в перерахунку його щомісячного довічного грошового утримання. Свою відмову відповідач мотивував тим, що матеріальна допомога на оздоровлення не передбачена ст. 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №2453-VI від 07.07.2010р., а тому підстави для врахування її в заробіток для обчислення щомісячного довічного грошового утримання відсутні. (а.с. 10 - 11)

Не погодившись з таким рішенням пенсійного органу, позивач оскаржив його до суду.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскільки відповідно до спеціального закону, яким регулюється питання призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, чітко визначено склад суддівської винагороди, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, до якого не входить матеріальна допомога на оздоровлення, то дії відповідача щодо неврахування матеріальної допомоги при обчисленні щомісячного грошового утримання суддів у відставці є правомірним.

З такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів погоджується частково з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, предметом позовних вимог у цій справі є протиправна на думку позивача відмова відповідача здійснити перерахунок раніше призначеного йому довічного грошового утримання судді з врахуванням допомоги на оздоровлення.

Відповідно до частина 4 статті 142 Закону №1402-VIII підставами для перерахунку довічного грошового утримання судді є зміни розміру складових суддівської винагороди.

За встановленими у цій справі фактичними обставинами зміни розміру складових суддівської винагороди не відбулись і з такими змінами позивач не пов`язував перерахунок пенсії, а просить здійснити перерахунок пенсії з врахуванням грошової допомоги, яку не було враховано відповідачем при призначенні йому в грудні 2010 року довічного грошового утримання.

Таким чином, оскільки спірні правовідносини у цій справі виникли під час призначення позивачу довічного грошового утримання у грудні 2010 року, то саме на предмет відповідності чинному на той час законодавству судам необхідно було давати оцінку діям відповідача у цій справі.

Станом на час звільнення позивача з посади судді діяв Закон №2453-VI, який набрав чинності з часу його опублікування - 03.08.2010р.

Водночас, відповідно до абзацу шостого пункту 1 Прикінцевих положень цього Закону статті 129-130 щодо суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення набирають чинності лише з 01.01.2011р., а відповідно до внесених в подальшому змін - з 01.01.2012р.

Таким чином, станом на час звільнення позивача з посади судді у відставку заробітна плата судді та її складові визначались Законом України «Про статус суддів» №2862-ХІІ, а порядок обчислення довічного грошового утримання судді - Законом України «Про судоустрій та статус суддів» №2453-VI.

Відповідно до статті 44 Закону №2862-ХІІ заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок.

Таким чином, станом на час виникнення спірних у цій справі правовідносин на законодавчому рівні було визначено складові заробітної плати судді, серед яких була відсутня така складова як допомога, в т.ч. на оздоровлення.

Відповідно до статті 138 Закону щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.

Оскільки довічне грошове утримання судді визначається у відсотковому відношенні до грошового утримання судді, до складу якого спірна допомога не належить, підстави для її врахування під час обчислення пенсії були відсутні, а тому суди обгрунтовано дійшли висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог.

Посилання позивача в обґрунтування касаційної скарги на необхідність застосування до спірних правовідносин висновків Верховного Суду України, викладених в постановах від 20.02.2012р. №21-430а11, 06.11.2013р. №21-350а13, від 14.05.2013р. №21-97а13, від 28.05.2013р. №21-125а13 також є безпідставним.

Так, зазначені висновки Верховного Суду України пов`язані із застосуванням норм закону «Про державну службу» від 16.12.1993р. №3723-XII, яким було передбачено обчислення пенсії з усіх сум заробітної плати, з яких сплачено страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Водночас, Закон України «Про статус суддів» від 15.12.1992р. №2862-XII, як і наступні редакції цього закону, не передбачали такого підходу при обчисленні пенсії, а визначали конкретні складові заробітку судді, з якого обчислюється довічне грошове утримання

Оскільки позивачу за його вибором на підставі Закону України «Про судоустрій та статус суддів» було призначене довічне грошове утримання судді, а не пенсію, а тому посилання позивача на положення Закону України «Про оплату праці» та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» також є безпідставним.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин рішення судів попередніх інстанцій підлягають залишенню без змін з врахуванням мотивів щодо застосування норм матеріального права, викладених в цій постанові.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 25.04.2018р. та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13.08.2018р. - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

А.А. Єзеров

В.М. Кравчук