Історія справи

ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.01.2018 Київ К/9901/848/18 826/5088/13а

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.05.2013 (суддя Клочкова Н.В.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2013 (головуючий суддя - Парінов А.Б., судді: Грибан І.О., Губська О.А.) у справі № 826/5088/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Робікон» до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Робікон» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.11.2012 № 0012852202.

Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 16.05.2013 позов задовольнив повністю.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 04.07.2013 залишив постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.05.2013 без змін.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби оскаржила їх в касаційному порядку.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.05.2013, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2013 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування своїх вимог Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, пунктів 198.1, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.7, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в попередніх судових інстанціях).

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з Дочірнім підприємством «Робікон» за період з 01.03.2011 по 31.03.2011 та з 01.05.2011 по 31.05.2011, результати якої оформлено актом від 01.11.2012 № 942/22-4/32825921.

За наслідками здійсненої ревізії відповідач дійшов висновку про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Робікон» вимог пунктів 198.1, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.7, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) з огляду на неправомірне включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних на його адресу Дочірнім підприємством «Робікон».

Обґрунтовуючи свою позицію, Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби посилалась на непідтвердження податкового кредиту, сформованого Дочірнім підприємством «Робікон» за господарськими операціями з придбання комплектуючих матеріалів (деталей, виробів) у Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсал Ремонт Сервіс», податковими зобов'язаннями контрагента, що, в свою чергу, виключає право позивача на формування податкового кредиту за наслідками подальшого придбання цього товару.

На підставі зазначеного акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.11.2012 № 0012852202, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 374041,00 грн., у тому числі 374040,00 грн. за основним платежем та 1,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій з придбання позивачем комплектуючих матеріалів (деталей, виробів) у Дочірнього підприємства «Робікон», судові інстанції встановили, що вони є реальними та підтверджуються долученими Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Робікон» до матеріалів справи належним чином оформленими копіями документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій, а саме: видаткових накладних; податкових накладних; довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей; товарно-транспортних накладних; банківських виписок; документів, що свідчать про господарський характер понесених позивачем витрат.

Посилання відповідача на невідповідність сформованого Дочірнім підприємством «Робікон» податкового кредиту податковим зобов'язанням його постачальника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсал Ремонт Сервіс», як на підставу для висновку про неправомірність формування податкового кредиту Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Робікон», суди відхилили.

Адже, податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, зокрема, від фактичної сплати контрагентом у ланцюгу постачання податку до бюджету, а відтак якщо останній не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку або мінімізував свої податкові зобов'язання, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, проте вказана обставина не є підставою для позбавлення платника податку-покупця права на отримання податкової вигоди у разі, якщо такий платник має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Наведене правозастосування узгоджується з висновками Верховного Суду України, викладеними в постановах: від 01.06.2010 у справі за позовом Приватного підприємства «Армавір» до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва, третя особа - Головне управління Державного казначейства України у м. Києві, про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення; від 31.01.2011 у справі за позовом Закритого акціонерного товариства «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення; від 31.01.2011 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «ВІК» до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, які мають враховуватись при застосуванні норм права у подібних правовідносинах відповідно до підпункту 8 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.05.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2013 у справі № 826/5088/13-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т.М. Шипуліна

Судді Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк