Історія справи

ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.01.2018 Київ К/9901/1934/18 1620/992/12 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Мороз Л.Л.,

суддів: Бучик А.Ю., Гімона М.М.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу № 1620/992/12

за позовом ОСОБА_1 до Миргородської міської ради Полтавської області, третя особа ОСОБА_2, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Миргородського міськрайонного суду Полтавської області, прийняту 22 травня 2012 року у складі головуючого судді Городівського О.А., та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду, прийняту 20 травня 2014 року у складі колегії суддів: головуючого - П'янової Я.В., Зеленського В.В., Чалого І.С.,

в с т а н о в и в :

Позивач у позовній заяві просив суд:

- визнати протиправним та скасувати пункт рішення Миргородської міської ради про задоволення протесту прокурора на рішення Миргородської міської ради про погодження матеріалів вибору земельної ділянки площею та надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо її відведення;

- зобов'язати відповідача розглянути заяви про затвердження проекту відведення земельної ділянки індивідуального садівництва, надати її у власність та надати письмову мотивовану відповідь і копію рішення з цього питання.

Постановою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 22.05.2012 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.05.2014 року, позов задоволено частково.

Скасовано пункт перший рішення Миргородської міської ради від 18.11.2011 року № 194 про задоволення протесту Миргородського міжрайонного прокурора на рішення Миргородської міської ради № 51 «Про погодження матеріалів вибору земельної ділянки площею 400 кв.м. та надання гр. ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1».

Зобов'язано Миргородську міську раду у строк, визначений частиною 9 статті 118 ЗК України, розглянути та прийняти рішення з приводу Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0423 га ОСОБА_1 для індивідуального садівництва та повідомити ОСОБА_1 про прийняте рішення.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 заявив вимогу про скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Зокрема, заявник зазначає, що користувався спірною земельною ділянкою близько 30 років, що не враховано судами. Крім того, суд першої інстанції не залучив його до участі у справі у якості третьої особи, хоча вирішив питання про його права та обов'язки.

Позивач, ОСОБА_1, надав заперечення проти касаційної скарги, просить залишити її без задоволення. Позивач зазначає, що ОСОБА_2 не надав доказів наявності у нього прав на спірну земельну ділянку.

Відповідач не надав пояснень чи заперечень щодо касаційної скарги.

Суд заслухав у попередньому судовому засіданні доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, та переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін, оскільки відсутні підстави для їх скасування.

Суди у цій справі встановили, що позивачу, ОСОБА_1, на праві приватної власності належить житловий будинок та земельна ділянка, призначена для його обслуговування по АДРЕСА_2.

19 листопада 2010 року Миргородська міська рада прийняла рішення № 51 про погодження ОСОБА_1 матеріалів вибору земельної ділянки площею 400 кв.м. по АДРЕСА_1, що межує з вищевказаною земельною ділянкою; надання йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки для ведення садівництва; зобов'язання його після погодження проекту землеустрою подати його міській раді для розгляду і затвердження.

Протягом лютого-вересня 2011 року ПП «Земсервіс-плюс» за замовленням ОСОБА_1 виготовило проект землеустрою щодо відведення позивачеві земельної ділянки.

Висновком від 02.09.2011 року № 43 Комісія з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою, погодила зазначений проект землеустрою.

Після цього зазначений проект був поданий Миргородській міській раді відповідно до заяви позивача від 06.10.2011 року про затвердження проекту землеустрою. Оскільки дана заява протягом тривалого часу радою не розглядалася, 20.12.2011 року позивач повторно звернувся до ради із заявою про затвердження проекту землеустрою.

18 листопада 2011 року Миргородська міська рада прийняла рішення № 194, пунктом першим якого задовольнила протест Миргородського міжрайонного прокурора на рішення Миргородської міської ради № 51 «Про погодження матеріалів вибору земельної ділянки площею 400 кв.м та надання гр. ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1», і скасувала його.

Про вказане рішення позивача було повідомлено листом від 10.02.2012 року.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 10 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в України» встановлено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Конституційним Судом України в рішенні № 7-рп/2009 від 16.04.2009 року у справі № 1-9/2009 за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначено, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3) . Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.

Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Відтак, компетенція органів місцевого самоврядування на скасування, внесення змін до попередніх рішень обмежена у разі виникнення правовідносин, пов'язаних з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законів інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

Рішення Миргородської міської ради № 51 «Про погодження матеріалів вибору земельної ділянки площею 400 кв.м та надання гр. ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1», яке було скасоване рішенням Миргородської міської ради від 18.11.2011 року № 194, є ненормативним (індивідуальним) правовим актом та є виконаним, а саме на його виконання розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Тобто, відповідно до приписів вказаного рішення виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією суб'єктивних прав ОСОБА_1, і він заперечує проти їх зміни чи припинення.

Отже, Рішення Миргородської міської ради № 51 вичерпало свою дію фактом його виконання, тому воно не може бути скасовано чи змінено органом місцевого самоврядування після його виконання.

Вказане означає, що рішення Миргородської міської ради № 51 могло бути скасовано лише у судовому порядку, а тому Миргородська міська рада не мала повноважень на його скасування.

Отже, суди дійшли правильного висновку про скасування пункту першого рішення Миргородської міської ради від 18.11.2011 року № 194 про задоволення протесту Миргородського міжрайонного прокурора на рішення Миргородської міської ради № 51.

Також, правильним є і висновок судів щодо необхідності зобов'язати відповідача розглянути заяви позивача про затвердження проекту відведення земельної ділянки індивідуального садівництва.

Так, відповідно до статті 118 Земельного кодексу України розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки подається Комісії з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою (далі - Комісія). Комісія протягом трьох тижнів з дня одержання проекту надає відповідному органу місцевого самоврядування свій висновок щодо погодження проекту або відмови у його погодженні. У разі відмови у погодженні проект повертається заявнику у зазначений у цій частині строк. Міська рада у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність. Відмова органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду. У разі відмови органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

Отже, враховуючи зміст вказаної норми, після надходження з Комісії з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, міська рада в двотижневий термін зобов'язана була прийняти одне з рішень, передбачених ст. 118 ЗК України: про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або відмову в затвердженні або залишенні клопотання без розгляду.

Як встановлено, погоджений Комісією проект землеустрою був поданий Миргородській міській раді згідно з заявою позивача від 06.10.2011 року.

Проте, 23.10.2011 року на адресу позивача надійшов лист, в якому зазначено, що Миргородська міська рада не розглядала питання про затвердження проекту землеустрою.

Недодержання даної процедури є порушенням закону, що призвело до порушення прав ОСОБА_1

З огляду на встановлені обставини, суд дійшов висновку, що має місце невідповідність дій відповідача вимогам пунктів 1, 3 частини 2 статті 2 КАС стосовно необхідності діяти на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а також обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

З огляду на зазначене, суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Доводи заявника касаційної скарги з приводу того, що суд першої інстанції не залучив до участі у справі не є підставою для скасування чи зміни судових рішень.

Так, частиною 2 статті 317 КАС передбачено, що порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Суд апеляційної інстанції виправив недолік, допущений судом першої інстанції, залучив у якості третьої особи ОСОБА_2, який мав можливість і реалізував її щодо надання пояснень та доказів по справі, у результаті чого допущене судом першої інстанції порушення не призвело до неправильного вирішення справи.

Суди першої та апеляційної інстанцій ухвалили судові рішення, правильно застосувавши норми матеріального права та не допустили порушень норм процесуального права, тому касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 22.05.2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.05.2014 року у справі № 1620/992/12 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

Головуючий Л.Л. Мороз

Судді А.Ю. Бучик

М.М. Гімон