Главная Сервисы для юристов ... База решений “Протокол” Постанова КАС ВП від 22.09.2019 року у справі №823/2372/14 Постанова КАС ВП від 22.09.2019 року у справі №823...
print
Друк
search Пошук

КОММЕНТАРИЙ от ресурса "ПРОТОКОЛ":

Історія справи

Постанова КАС ВП від 22.09.2019 року у справі №823/2372/14

ф

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 вересня 2019 року

Київ

справа №823/2372/14

адміністративне провадження №К/9901/26132/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В. П., суддів - Васильєвої І. А., Пасічник С. С., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Золотоніський лікеро-горілчаний завод "Златогор" на постановуЧеркаського окружного адміністративного суду від 22.12.2015 (суддя - В. П. Тимошенко)та ухвалуКиївського апеляційного адміністративного суду від
26.01.2016 (колегія у складі суддів: Я. М. Собків, Л. П. Борисюк, І. Й. Петрик)у справі № 823/2372/14за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Золотоніський лікеро-горілчаний завод "Златогор" доЗолотоніської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Золотоніський лікеро-горілчаний завод "Златогор" (далі - Товариство) звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області (далі - ОДПІ) у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.06.2014 № 306/0001372200.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що висновки викладені в акті перевірки, щодо відсутності та непідтвердженості проведення господарської операції з його контрагентом не знаходять свого підтвердження в дійсності, у зв'язку із чим відсутні підстави для сплати донарахованої суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість та податку на прибуток.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 22.12.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від
26.01.2016 у задоволені позову було відмовлено, з підстав обґрунтованості висновків відповідача в частині заниження позивачем податкових зобов'язань по неіснуючій господарській операції.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати позов задовольнити.

Письмових заперечень на вказану касаційну скаргу до Суду не надходило, що не є перешкодою для розгляду даної справи.

Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 06 по 20 травня 2014 року ОДПІ ГУ Міндоходів у Черкаській області, правонаступником якої на час розгляду справи в суді апеляційної інстанції є ОДПІ було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаємовідносин з ТОВ "Крістенс" у січня 2014 року, за результатами якої складено акт від 26.05.2014 №194/23-13-2200/31082518, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.2 ст.201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), внаслідок чого занижено до сплати до бюджету податок на додану вартість за січень 2014 року у розмірі 488040,00 грн.

Такий висновок контролюючим органом був зумовлений виявленим фактом, згідно якого позивачем було неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ "Крістенс", оскільки правочин вчинений за участю позивача та його контрагента не спричинена настанням реальних правових наслідків.

На підставі вказаного акту відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.06.2014 №306/0001372200, згідно якого за порушення п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.2 ст.201 ПК України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 732060,00 грн., у тому числі 488040,00 грн. за основним платежем та 244020,00
грн.
штрафних (фінансових) санкцій.

Не отримавши позитивного результату від адміністративного оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення (рішення суб'єкта владних повноважень від
04.07.2014 №12033/6/99-99-10-01-15) позивач звернувся до суду, який визнав їх законними, з чим погоджується Верховний Суд, виходячи із наступного.

Так, проведення господарських операцій суб'єкта господарювання, за змістом статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.

Відповідно до приписів підпункту "а" пункту 198.1 та пунктів 198.2, 198.3 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу положень пункту 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За вимогами пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог пункту 198.6 статті 198 ПК України) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пункту 198.6 статті 198 ПК України.

Зважаючи на вимоги вищенаведених норм суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір по суті, дійшли правильного висновку, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів, робіт та послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, які містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Судами попередніх інстанцій були вірно надано оцінку наявним правовідносинам, які, на їх думку, не мали реального змісту, а первинні документи бухгалтерського обліку містять численні суттєві недоліки, які не можуть враховуватись для ведення бухгалтерського та податкового обліку.

Судами попередніх інстанцій досліджено зміст та умови договору, що був укладений між ним та його контрагентом, - ТОВ "Крістенс", фактичне виконання якого не підтверджено під час судового розгляду. При цьому зміст тверджень та доводів позивача викладених у касаційній скарзі не спростовують протилежного.

Надані суду первинні документи не містять обов'язкових реквізитів, а саме в прибуткових та видаткових накладних відсутній підпис та дані про особу, яка відвантажувала та одержувала товар, що є порушенням ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", відповідно до якої первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Інші надані позивачем первинні документи, є документами внутрішнього руху ТМЦ (також без підписів відповідальних осіб), і підтверджують виключно внутрішнє переміщення товару.

Верховний Суд вважає, що суди під час розгляду даної справи вірно визначились із необхідним обсягом спірних правовідносин, та надали їм вірне правове обґрунтування.

Також Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що дана справа вже перебувала на розгляді в касаційному суді, за наслідками якої Вищий адміністративний суд України постановив ухвалу, направивши справу на новий розгляд задля встановлення: руху активів у процесі здійснення господарських операцій; спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарських операцій та зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким обставинам надавалась оцінка судами, де суд апеляційної інстанції відзначив, що із наданих позивачем документів не вбачається, які критерії використовувались для визначення вартості товару та, відповідно, необхідність і доцільність використання його в господарській діяльності позивача і правомірність формування податкового кредиту.

Наведе не спростовано позивачем в касаційній скарзі, доводи якої, як то вже було зазначено в даному рішенні, є аналогічні позовній заяви, і стосуються лише аргументації акту проведеної відносно нього податкової перевірки в тому числі правосуб'єктності його контрагента та дійсності поставки придбаного в нього товару.

Стосовно доводів позивача в касаційній скарзі про те, що суди попередніх інстанцій не надали правового значення наявності в матеріалах справи товарно-транспортних накладних, то Верховний Суд не знаходить їх достатніми для можливості скасування рішення судів з цієї підстави. При цьому наявність таких документів бухгалтерського обліку не може у повнім мірі замінити оцінені в судовому порядку документи первинного обліку, що надані позивачем на підтвердження правомірності визначення податкового кредиту, так як вони в сукупності не підтверджують обставини реальності відповідних господарських правовідносин позивача з його контрагентом, - ТОВ "Крістенс" за даним договором.

Наведені мотиви та підстави їх виникнення відповідають напрацьованим позиціям Верховного Суду, в частині виникнення причинно-наслідкового зв'язку в процесі створення господарських операцій суб'єктів господарювання та настанням по ним правових наслідків, в тому числі податкових вигод для їх учасників.

Враховуючи вищенаведене, Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій і не спростованими доводами касаційної скарги, про те, що позивач протиправно включив до складу податкового кредиту відповідні суми за перевіряємий період за господарськими операціями із контрагентом, що свідчить про правомірність прийняття спірних у даній справі податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотоніський лікеро-горілчаний завод "Златогор" залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 22.12.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2016 - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.........................................

В. П. Юрченко

І. А. Васильєва

С. С. Пасічник,

Судді Верховного Суду
logo

Юридические оговорки

Protocol.ua обладает авторскими правами на информацию, размещенную на веб - страницах данного ресурса, если не указано иное. Под информацией понимаются тексты, комментарии, статьи, фотоизображения, рисунки, ящик-шота, сканы, видео, аудио, другие материалы. При использовании материалов, размещенных на веб - страницах «Протокол» наличие гиперссылки открытого для индексации поисковыми системами на protocol.ua обязательна. Под использованием понимается копирования, адаптация, рерайтинг, модификация и тому подобное.

Полный текст

Приймаємо до оплати