Історія справи

Ухвала КАС ВП від 18.09.2019 року у справі №807/2337/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 вересня 2019 року

Київ

справа № 807/2337/15

адміністративне провадження № К/9901/31966/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В. П., суддів - Васильєвої І. А., Пасічник С. С., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 травня 2016 року (суддя Скраль Т. В. ) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2017 року (колегія у складі суддів: Глушка І. В., Большакової О. О., Макарика В. Я.) у справі № 807/2337/15 ( № 876/8932/16) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Маркет-плюс" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Маркет-плюс" (надалі позивач, Товариство) звернулось до Закарпатського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області (надалі відповідач, податковий орган) про скасування податкового повідомлення-рішення яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що правомірно відніс до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування з податку на прибуток, витрати по нарахуванню (сплаті) процентів на користь ПАТ АБ "Укргазбанк".

Закарпатський окружний адміністративний суд постановою від 10 травня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2017 року, позов задовольнив. Скасував податкове повідомлення-рішення від 20 жовтня 2015 року № 0001062201.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що Товариство використовувало кредитні кошти згідно їх цільового призначення, а саме поповнення обігових коштів, не використовувало кредитні грошові кошти для надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги своїм контрагентам та сплати відсотків за кредитним договором.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, податковий орган подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Доводи касаційної скарги дослівно повторюють доводи апеляційної скарги.

У запереченні на касаційну скаргу Товариство наводить доводи, аналогічні викладеним у судових рішеннях, просить залишити касаційну скаргу без задоволення.

Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги.

Суди першої та апеляційної інстанції встановили, що податковим органом проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1 січня 2013 року по 31 грудня 2014 року, валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2013 року по 31 грудня 2014 року За результатами перевірки складено акт № 1993/22-00/379558115 від 9 жовтня 2015 року.

Висновками акта перевірки встановлено, зокрема, порушення пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, підпункту 138.10.5 пункту 138.10 статті 138, пункту 141.1 статті 141 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємства на загальну суму 180 310 грн та завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування.

20 жовтня 2015 року на підставі акта перевірки податковим органом винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0001062201, яким Товариству зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 2 054 100,00 грн.

Суди першої та апеляційної інстанції надали оцінку висновкам акта перевірки, на підставі яких прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, але ані суд першої ані апеляційної інстанції не звернули увагу, що в матеріалах справи відсутній повний текст висновків акта перевірки. До матеріалів справи долучений акт перевірки, висновки якого містять лише неповний текст першого пункту (арк. с. 45-46). Також відсутня сторінка 67 акта перевірки.

За таких обставин встановити висновки, до яких прийшов податковий орган в ході перевірки, та відповідність прийнятого податкового повідомлення-рішення таким висновкам неможливо.

За таких обставин, касаційний суд, розглядаючи касаційну скаргу податкового органу, вважає висновки суду першої та апеляційної інстанцій про неправомірність рішення податкового органу передчасними, та такими, що зроблені без повного з'ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак такі судові рішення не є такими, що відповідають вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до приписів статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинної на період розгляду судами попередніх інстанцій даної справи) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Не встановлення та ненадання правової оцінки обставинам, які мають суттєве значення у справі, свідчить про недотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при розгляді справи.

Як встановлено частиною 1 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України в чинній редакції, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно з частиною 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України на суд покладається обов'язок вживати визначених законом заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

За правилами статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частини 4 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Верховний Суд вважає, що вище встановлені порушення, допущені як судом апеляційної, так і судом першої інстанцій, відтак справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати всі фактичні обставини справи з перевіркою їх належними та допустимими доказами та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Відповідно до частини 2 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже Суд приходить до висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили порушення норм процесуального права, не встановив фактичні обставини, що мають значення для справи, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області задовольнити частково.

2. Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 травня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2017 року у справі № 807/2337/15 ( № 876/8932/16) скасувати, справу направити на новий розгляд до Закарпатського окружного адміністративного суду.

3. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.........................................

В. П. Юрченко

І. А. Васильєва

С. С. Пасічник,

Судді Верховного Суду