Історія справи

Ухвала КАС ВП від 19.08.2019 року у справі №818/3814/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 серпня 2019 року

Київ

справа №818/3814/15

адміністративне провадження №К/9901/11117/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючий - Бучик А. Ю.,

суддів: Рибачука А. І., Тацій Л. В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 17.02.2016 у складі судді Прилипчука О. А. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2016 у складі колегії суддів: Філатова Ю. М., Бенедик А. П., Калиновського В. А. у справі №818/3814/15 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИЛ:

ОСОБА_1 (надалі по тексту - позивач) звернулась до суду з позовом, в якому просила:

- визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (надалі по тексту - відповідач) у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, викладену в листі від 08.04.2015 № 0-337/21-15-СГ;

- зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 4 березня 2015 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у користування для ведення фермерського господарства земельної ділянки площею 14,9601 га ріллі та видати відповідний наказ.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2016 року, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2016 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2016 року та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повній мірі.

Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що у зв'язку з прийняттям розпорядження № 12-ОД від 22 січня 2015 року втратив чинність абзац 1 пункту 2 розпорядження від
20.10.2008 № 495, згідно якого могла бути передана земельна ділянка на території Соснівської сільської ради площею 14,9601 га рілля, за отриманням якої зверталась позивач.

Відзиву на касаційну скаргу позивачем до суду не подано.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

У ході розгляду справи судами встановлено, що 04.03.2015 ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою, в якій просила надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, кадастровий № 5922087800:04:003:0388, площею 14,9601 гектарів ріллі, для ведення фермерського господарства в користування строком на 49 років за рахунок земель запасу Державної власності, яка розташована на території Соснівської сільської ради Конотопського району.

Листом Головного управління Держземагенства у Сумській області від 08.04.2015 № 0-337/21-15-СГ позивачу було відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою у зв'язку із тим, що земельна ділянка, яка планується для надання, розпорядженням голови Конотопської районної державної адміністрації від
20.10.2008 № 495 "Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок ВАТ "Конотопське підприємство "Агротехеервіс" в оренду для ведення товарного сільськогосподарського господарства за рахунок земель державної власності на території Соснівської то Шевченківської сільських рад" передана в оренду ВАТ "Конотопське-підприємство "Агротехсервіс".

Не погоджуючись з відмовою відповідача у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з наступного.

Так, судами встановлено, що підставою для відмови позивачці у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою слугували доводи відповідача про те, що спірна земельна ділянка передана в оренду ВАТ "Конотопському-підприємству " Агротехсервіс".

Разом з тим, суди дійшли висновку про безпідставність покликання позивача на розпорядження голови Конотопської районної державної адміністрації від
22.02.2015, яким визнано таким, що втратив чинність 1 пункт 2 розпорядження голови Конотопської районної державної адміністрації від 20.01.2008 № 495 "Про затвердження проекту і землеустрою щодо відведення земельних ділянок ВАТ "Конотопські підприємство "Агротехсервіс" в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель державної власності натериторіях Соснівської та Шевченківських сільських рад".

Судами вказано, що відповідно до розпорядження голови Конотопської районної державної адміністрації від 20.10.2008: п. 1 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок ВАТ "Конотопському підприємству "Агротехсервіс" в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель державної власності на територіях Соснівської та Шевченківських сільських рад"; п. 2 передано земельні ділянки в оренду ВАТ "Конотопському підприємству "Агротехсервіс" із річним розміром орендної плати за їх використання в розмірі 3 % від їх грошової оцінки; п. 3 Дирекції ВАТ "Конотопського підприємства "Агротехсервіс" укласти в місячний термін договори оренди.

Також судами вказано, що 06.06.2011 між Конотопською районною державною адміністрацією та ПАТ "Конотопагротехсервіс" укладено договір оренди земельних ділянок, які знаходяться на території Шевченківської сільської ради Конотопського району строком на 10 років.

15.06.2011 між Конотопською районною державною адміністрацією та ПАТ "Конотопагротехсервіс" складено акт передачі - прийому земельної ділянки.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що фактично головою Конотопської районної державної адміністрації скасовано абзац перший, а саме: "Передати земельну ділянки в оренду ВАТ "Конотопське підприємство "Агротехсервіс" і річним розміром орендної за їх використанням в розмірі 3 % від їх грошової оцінки".

Проте, не було скасовано п.2 розпорядження голови Конотопської районної державної адміністрації від 20.10.2008, згідно якого передано земельні ділянки в оренду ВАТ "Конотопському підприємству "Агротехсервіс" із річним розміром орендної плати за їх використання в розмірі 3 % від їх грошової оцінки та п. 3.

Дирекції ВАТ "Конотопського підприємства "Агротехсервіс" укласти в місячний термін договори оренди.

Також судами зазначено, що відповідно до листа Управління Держгеокадастру у Конотопському районі Сумської області підтверджено факт оренди земельних ділянок ПАТ "Конотопагротехсервіс". Натомість, позивачем не надано доказів розірвання чи втрати чинності договору оренди земельних ділянок від 06.06.2011.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 8 Закону України "Про землеустрій" регулювання у сфері землеустрою здійснюють Верховна Рада України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, місцеві державні адміністрації, а також центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин, центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, у межах повноважень, встановлених законом.

Частиною 4 статті 122 Земельного кодексу України передбачено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до частини 2 ст. 123 Земельного кодексу України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених частини 2 ст. 123 Земельного кодексу України, передають у власність або користування такі земельні ділянки. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки).

Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених частини 2 ст. 123 Земельного кодексу України, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно ч. 3 ст. 123 Кодексу визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, підставою для відмови позивачці у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою слугували доводи відповідача про те, що спірна земельна ділянка передана в оренду ВАТ "Конотопському-підприємству "Агротехсервіс".

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що в матеріалах даної справи відсутні будь які докази на підтвердження передачі в оренду ВАТ "Конотопському-підприємству " Агротехсервіс" земельної ділянки на території Соснівської сільської ради площею 14,9601 га рілля, за отриманням якої зверталась позивач.

Натомість, суди попередніх інстанцій ухвалюючи рішення про відмову у позові покликались на договір оренди 06.06.2011, укладений між Конотопською районною державною адміністрацією та ПАТ "Конотопагротехсервіс" та акт передачі - прийому земельних ділянок, які знаходяться на території Шевченківської сільської ради Конотопського району. Натомість, як вказано вище, позивач звернулась до відповідача з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою що земельної ділянки на території Соснівської сільської ради, докази перебування в оренді якої на час звернення позивача з відповідним клопотанням до відповідача у справі відсутні.

Колегія суддів зазначає, що застосуванню норм матеріального права передує встановлення обставин у справі, підтвердження їх відповідними доказами.

Тобто, застосування судом норм матеріального права повинно вирішити спір, який виник між сторонами у конкретних правовідносинах, які мають бути встановлені судами на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно ч. 2 ст. 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування рішення судів попередніх інстанцій з направленням справи до суду першої інстанції для встановлення наведених вище обставин.

Керуючись ст.ст. 264, 343, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2016 року скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий А. Ю. Бучик

Судді: А. І. Рибачук

Л. В. Тацій