Історія справи

Ухвала КАС ВП від 14.01.2019 року у справі №804/8515/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2020 року

м. Київ

справа №804/8515/17

адміністративне провадження №К/9901/553/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

cудді-доповідача - Радишевської О. Р.,

суддів - Кашпур О. В., Смоковича М. І.

розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу №804/8515/17

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Дніпропетровській області про визнання протиправним наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2018 року, прийняту у складі: головуючого судді Чабаненко С. В., суддів Чумака С. Ю., Юрко І. В.,

УСТАНОВИЛ:

І. Суть спору

1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції у Дніпропетровській області (далі - ГУ НП у Дніпропетровській області) з вимогами:

1.1. визнати протиправним і скасувати наказ ГУ НП у Дніпропетровській області № 4430 від 30 жовтня 2017 року про накладення на слідчого відділення розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого відділення розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого відділу Нікопольського відділу поліції ГУ НП у Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції;

1.2. зобов'язати начальника ГУ НП у Дніпропетровській області поновити ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді слідчого відділення розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого відділення розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого відділу Нікопольського відділу поліції ГУ НП у Дніпропетровській області;

1.3. зобов'язати начальника ГУ НП у Дніпропетровській області виплатити ОСОБА_1 грошове та речове забезпечення за встановленими нормами за весь час вимушеного прогулу.

2. Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовував протиправністю оскаржуваних наказів як таких, що видані за відсутності доказів учинення ним дисциплінарного проступку, що поставлений йому в провину, так і остаточного рішення суду про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме: керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.

3. Позивач наполягав на тому, що відповідні висновки службового розслідування спростовані постановою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 травня 2018 року у справі №182/6253/17, якою закрито провадження про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

4. Як установлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_1 з 07 листопада 2015 року проходив службу в Національній поліції України, у тому числі з 09 грудня 2016 року на посаді слідчого відділення розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого відділу Нікопольського відділу поліції ГУ НП у Дніпропетровській області (далі - ВРЗ у сфері транспорту СВ Нікопольського ВП ГУ НП у Дніпропетровській області).

5. У зв'язку з надходженням до ГУ НП у Дніпропетровській області інформації про складання стосовно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення за частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), наказом ГУ НП у Дніпропетровській області 10 жовтня 2017 року №4146 призначено службове розслідування.

6. За результатами службового розслідування складений висновок, який 30 жовтня 2017 року затверджений т. в. о. начальника ГУ НП у Дніпропетровській області.

7. У висновку службового розслідування зазначено, що приблизно о 23 год 30 хв на Горіхівському шосе у місті Запоріжжі поліцейськими було зупинено легковий автомобіль "Opel Omega", яким керував старший лейтенант поліції ОСОБА_1 з очевидними ознаками алкогольного сп'яніння. На вимогу поліцейських ОСОБА_1 пред'явив посвідчення водія на право керування транспортним засобом і свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, але не надав можливості поліцейським ознайомитися з цими документами та відмовився називати поліцейським свої анкетні дані і проходити медичне обстеження на стан сп'яніння. Позивача було доставлено до Комунарського ВП Дніпровського ВП ГУНП у Запорізькій області для встановлення особи та складання адміністративного протоколу за фактом відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння як особи, яка керувала транспортним засобом. У приміщенні Комунарського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області 07 жовтня 2017 року капралом поліції Ракітою Є. О. було складено протокол серії АА №049950 про адміністративне затримання старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 у зв'язку з вчиненням ним адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП. Особу останнього було встановлено на підставі посвідчення водія серії НОМЕР_1, яке було вилучено в порядку статті 265-1 КУпАП.

8. На пропозицію пройти обстеження для встановлення стану сп'яніння з використанням спеціального технічного засобу або у закладі охорони здоров'я позивач відмовився. Цієї ж доби інспектором роти №3 батальону №2 УПП у м.

Запоріжжя ДПП НП України лейтенантом поліції Поплавською Л. А. стосовно старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення серії БР № 237132 за частиною 1 статті 130 КУпАП і тимчасово вилучено посвідчення водія серії НОМЕР_1.

9. Комісія, яка провела службове розслідування, дійшла висновку про те, що вказані дії позивача становлять порушення вимог статті 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, пункту 1 частини 1 статті 18 Закону України "Про Національну поліцію", Присяги працівника поліції, абзаців 1,2 пункту 1 розділу ІІ, пункту 3 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09 листопада 2016 року №1179, що виразилося у відмові від проходження медичного огляду для встановлення стану алкогольного сп'яніння.

10. На підставі висновків службового розслідування наказом ГУ НП у Дніпропетровській області від 30 жовтня 2017 року №4430 за порушення службової дисципліни, недотримання вимог статті 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, пункту 1 частини 1 статті 18 Закону України "Про Національну поліцію", Присяги працівника поліції, абзаців 1,2 пункту 1 розділу ІІ, пункту 3 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України України від 09 листопада 2016 року №1179, що виразилося у відмові від проходження медичного огляду для встановлення стану алкогольного сп'яніння, на слідчого відділення розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого відділення розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого відділу Нікопольського ВП ГУ НП у Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.

11. На підставі наказу ГУ НП у Дніпропетровській області від 30 жовтня 2017 року №4430, наказом ГУ НП у Дніпропетровській області від 30 листопад 2017 року №357 о/с позивача звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби).

12. Не погоджуючись з наказами про застосування до нього дисциплінарного стягнення та звільнення зі служби в поліції, позивач звернувся до суду.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

13. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 липня 2018 року адміністративний позов задоволено:

13.1. визнано протиправним і скасовано наказ ГУ НП у Дніпропетровській області від 30 жовтня 2017 року №4430 про накладення на слідчого ВРЗ у сфері транспорту СВ Нікопольського ВП ГУ НП у Дніпропетровській області старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції;

13.2. визнано протиправним і скасовано наказ ГУ НП у Дніпропетровській області від 30 листопада 2017 року №357о/с про звільнення зі служби в поліції ОСОБА_1;

13.3. поновлено ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді слідчого ВРЗ у сфері транспорту СВ Нікопольського ВП ГУ НП у Дніпропетровській області;

13.4. стягнуто з ГУ НП у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01 грудня 2017 року по 19 липня 2018 року в розмірі 35232,12 грн.

14. Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що висновки службового розслідування про керування позивачем транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння ґрунтуються виключно на припущеннях.

15. Як зазначив суд першої інстанції, відеозапис з місця подій, на якому ґрунтувалися висновки службового розслідування, не дає змоги підтвердити стверджувати, що за кермом автомобіля "Opel Omega" перебував саме ОСОБА_1

16. Суд першої інстанції також узяв до уваги той факт, що постановою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 травня 2018 року, яка набрала законної сили 16 травня 2018 року, справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, закрито у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

17. Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 22 листопада 2018 року рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 липня 2018 року скасував і прийняв нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовив.

18. Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд апеляційної інстанції виходив із доведеності у спірних правовідносинах факту вчинення позивачем дисциплінарного проступку. Суд апеляційної інстанції констатував, що дії позивача, зафіксовані на камери поліцейських, що полягали у відмові пройти огляд на стан сп'яніння після зупинки патрульними його транспортного засобу є несумісними з проходженням служби в поліції, суперечать змісту Присяги працівника Національної поліції України, оскільки підривають довіру громадян як до працівників поліції, так і до органів поліції в цілому, принижують їхній авторитет.

19. Також суд апеляційної інстанції зазначив, що сама по собі постанова Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 травня 2018 року не має преюдиційного значення для вирішення цієї адміністративної справи.

Суд указав, що не притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 130 КУпАП не може бути підставою для задоволення його позову в частині визнання протиправним та скасування наказу про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.

IV. Провадження в суді касаційної інстанції

20. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати його рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

21. На обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник зазначив, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкових висновків про те, що в його діях мав місце склад дисциплінарного проступку.

22. Позивач доводить, що в матеріалах справи відсутні докази, які б давали підстави уважати, що він керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, чи які б свідчили, що він відмовлявся від проходження огляду на стан сп'яніння, або ж які б доводили, що він чинив опір поліцейським.

23. На думку позивача, суд апеляційної інстанції безпідставно прийняв до уваги пояснення поліцейських ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які відмовились прибути до суду для допиту їх як свідків і підтвердження або спростування обставин, що були підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

24. Позивач також наполягає на тому, що на відеозаписі, який досліджували суди попередніх інстанцій та Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, не зафіксовано фактів керування ним транспортним засобом чи відмови від проходження огляду на стан сп'яніння або ж поведінки, що компрометувала звання поліцейського.

25. Відповідач проти касаційної скарги заперечив. У відзиві на касаційну скаргу зазначив, що судом апеляційної інстанції було повно та всебічно встановлено обставини, що мають значення для розгляду справи, і правильно застосовано норми матеріального права до спірних правовідносин, у зв'язку з чим підстав для скасування його рішення немає.

26. За наслідками автоматизованого розподілу касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Бевзенку В. М., суддям Шарапі В. М., Данилевич В. М.

27. Ухвалою Верховного Суду від 14 січня 2019 року відкрито касаційне провадження за вказаною скарго.

28. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду - від 08 травня 2020 року, у зв'язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача в цій справі, призначений повторний автоматизований розподіл указаної касаційної скарги.

29. За наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 травня 2020 року касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О. Р., суддям Кашпур О. В., Смоковичу М. І.

V. Джерела права та акти їхнього застосування

30. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року №? 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набрав чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

31. За правилами частини 3 статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

32. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані й розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

33.08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким до окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України, у тому числі щодо меж касаційного перегляду, унесені зміни.

34. Водночас пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону від 15 січня 2020 року №460-IX передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

35. З урахуванням викладеного, розглядаючи цю справу, Суд керується положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, що діяли до набрання чинності змін, унесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX.

36. Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

37. Відповідно до статті 59 Закону України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року №580-VIII (далі - Закон №? 580-VIII) служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

38. Частиною першою статті 18 Закону №? 580-VIII установлено, що поліцейський зобов'язаний, зокрема, неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.

39. Згідно із статтею 19 Закону №? 580-VIII у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

40. Частиною другою статті 19 Закону №? 580-VIII передбачено, що підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується Законом.

41. Відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону №? 580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

42. Пунктом 4 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №? 580-VIII передбачено, що до приведення законодавства України у відповідність із статті 59 Закону України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року №580-VIII акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить статті 59 Закону України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року №580-VIII.

43. За змістом пункту 9 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України "Про Національну поліцію" до набрання чинності Законом України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції" на поліцейських поширено дію Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" від 22 лютого 2006 року №3460-IV.

44. Відповідно до статті 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України (далі - Дисциплінарний статут ОВС) службова дисципліна - це дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

45. Службова дисципліна в органах внутрішніх справ досягається: створенням належних умов проходження служби особами рядового і начальницького складу; набуттям високого рівня професіоналізму; забезпеченням гласності та об'єктивності під час проведення оцінки результатів службової діяльності; дотриманням законності і статутного порядку; повсякденною вимогливістю начальників до підлеглих, постійною турботою про них, виявленням поваги до їх особистої гідності; вихованням в осіб рядового і начальницького складу високих моральних і ділових якостей; забезпеченням соціальної справедливості та високого рівня соціально-правового захисту; умілим поєднанням і правильним застосуванням заходів переконання, примусу, дисциплінарного та громадського впливу; належним виконанням умов контракту про проходження служби.

46. За змістом статті 2 Дисциплінарного статуту ОВС дисциплінарний проступок - це невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

47. Статтею 12 Дисциплінарного статуту ОВС передбачено, що на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.

48. Відповідно до вимог статті 14 Дисциплінарного статуту ОВС з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

49. Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12 березня 2013 року №230 затверджено Інструкцію про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України (далі - Інструкція).

50. Відповідно до пункту 2.1. Інструкції підставами для проведення службового розслідування є порушення особами рядового і начальницького складу службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами рядового і начальницького складу діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов'язані із загибеллю (смертю) осіб рядового і начальницького складу чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб рядового і начальницького складу і можуть викликати суспільний резонанс.

51. Відповідно до пунктів 8.1-8.4 Інструкції підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин.

52. У вступній частині висновку службового розслідування викладаються: посада, звання, прізвище, ініціали службової особи (осіб), яка (і) проводила (и) службове розслідування; підстави для проведення службового розслідування.

53. В описовій частині висновку службового розслідування викладаються встановлені при проведенні службового розслідування відомості про: обставини, за яких особа (особи) РНС скоїла (и) дисциплінарний проступок або які стали підставою для призначення службового розслідування, а також те, чи мали вони місце взагалі; час, місце, спосіб, мотив та мету вчинення дисциплінарного проступку, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв'язку з цим; посаду, звання, прізвище, ім'я та по батькові, персональні дані (дата та місце народження, освіта, період служби в органах внутрішніх справ і на займаній посаді - з дотриманням вимог Закону України "Про захист персональних даних"), характеристику особи (зокрема, про наявність або відсутність у неї діючих дисциплінарних стягнень), винної в учиненні дисциплінарного проступку, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли вказаним обставинам; наявність причинного зв'язку між неправомірними діяннями особи РНС та їх наслідками; умови, що передували скоєнню дисциплінарного проступку або спонукали до цього; вимоги законодавства або посадові обов'язки, які було порушено; наявність вини особи (осіб) РНС, обставини, що пом'якшують чи обтяжують ступінь відповідальності, а також ставлення до скоєного. Також в описовій частині зазначаються відомості про залучення фахівців та дані про них, висвітлюються подані ними результати. При проведенні службових розслідувань за фактами витоку секретної інформації зазначаються форма допуску до робіт, пов'язаних з державною таємницею, особи РНС, стосовно якої проводиться службове розслідування, або осіб, дані яких вказуються у висновку службового розслідування, а також номер, дата наказу про надання доступу до секретної інформації та найменування органу, який видав цей наказ.

VI. Позиція Верховного Суду

54. Зміст положень Дисциплінарного статуту ОВС свідчить про те, що службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих і підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку і правил, що такими нормативно-правовими актами передбачені.

55. Водночас підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейського є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні поліцейським службової дисципліни.

56. Такими обставинами є лише фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діяннях особи ознак дисциплінарного проступку, зокрема, протиправної поведінки, шкідливих наслідків і причинного зв'язку між ним і дією порушника дисципліни.

57. У цій справі підставою для застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції був висновок відповідача про порушення позивачем статті 7 Дисциплінарного статуту ОВС, пункту 1 частини 1 статті 18 Закону України "Про Національну поліцію", Присяги працівника поліції, абзаців 1,2 пункту 1 розділу ІІ, пункту 3 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09 листопада 2016 року №1179, що виразилося у відмові від проходження медичного огляду для встановлення стану алкогольного сп'яніння.

58. Дослідивши відеозапис подій, що відбулися 07 жовтня 2017 року до та після зупинки автомобіля "Opel Omega", який належав позивачеві, у взаємозв'язку з поясненнями ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які супроводжували ОСОБА_1, поясненнями працівників поліції ОСОБА_3 і ОСОБА_4, суд апеляційної інстанції уважав підтвердженими факт того, що автомобіль позивача до наближення до нього поліцейських перебував у русі, а після зупинки позивач вмовляв працівників поліції не здійснювати відеофіксацію місця події; заперечував, що керував своїм транспортним засобом і відмовлявся повідомити анкетні дані особи, що була за кремом; відмовлявся пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння.

59. У контексті викладеного Суд зазначає, що позивач за обставин, що об'єктивно викликали сумніви у достовірності його показань щодо здійснення керування транспортним засобом іншою особою, яка після зупинки "зникла у невідомому напрямку", відмовився виконувати законні вимоги поліцейських щодо проходження огляду на стан сп'яніння, що, безсумнівно, принижує високе звання поліцейського, яке мав скаржник, викликає сумнів у високих моральних якостях і самосвідомості його як поліцейського.

60. Суд уважає, що з точки зору стороннього розсудливого спостерігача наведені обставини можуть свідчити про недодержання вимоги щодо необхідності з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час і бути прикладом у дотриманні громадського порядку.

61. Суд зазначає, що особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: "Я, (прізвище, ім'я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки" (стаття 64 Закону №? 580-VIII).

62. Отже, діяльність поліцейського має відповідати не тільки положенням Конституції і чинного законодавства, а й моральним принципам і нормам. При цьому етичний кодекс, яким поліцейські повинні керуватися, не просто спирається на загальноприйняту мораль, а й конкретизує її вимоги відповідно до специфіки службової діяльності, неординарних обов'язків і повноважень, що покладаються на них. Поведінка поліцейського має відповідати очікуванню громадськості й забезпечувати довіру суспільства та громадян до поліції, не тільки під час виконання службових обов'язків, а й у повсякденному житті. Працівник поліції має усвідомлювати, що займана посада є виявом довіри народу, стверджувати та відстоювати честь і гідність свого звання, несучи відповідальність перед державою і суспільством та вживати заходів задля підвищення авторитету і позитивного іміджу органів поліції.

63. Таким чином, Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про доведеність матеріалами службового розслідування складу дисциплінарного проступку в діях позивача.

64. Аргументи позивача про те, що постановою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 травня 2018 року справу про адміністративне правопорушення стосовно нього за частиною 1 статті 130 КУпАП було закрито, указаних висновків не спростовують.

65. Суд зазначає, що у межах розгляду цієї справи не досліджується питання наявності або відсутності вини в діях позивача щодо вчинення адміністративного правопорушення, а надається правова оцінка обставинам наявності або відсутності вчинення ним дисциплінарного проступку. При цьому наявність факту притягнення до адміністративної відповідальності або відсутність такого факту не спростовує можливості притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності за наявності відповідних підстав.

66. У спірних правовідносинах дисциплінарне стягнення до позивача було застосоване за поведінку, що є несумісною з проходженням служби в поліції та не відповідає званню працівника поліції, а не за вчинення адміністративного правопорушення чи у зв'язку із складанням протоколу про адміністративні правопорушення.

67. Таким чином, закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення свідчить про відсутність складу адміністративного правопорушення, однак не дисциплінарного проступку.

68. Інші доводи та аргументи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції і свідчать про незгоду скаржника із правовою оцінкою судами обставин справи, установлених у процесі її розгляду.

69. Положеннями частини 1 статті 341 КАС України (у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року) визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

70. Відповідно до частини 2 статті 341 КАС України (у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року) суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

71. Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України (у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

72. Переглянувши оскаржуване судове рішення в межах заявлених вимог касаційної скарги, Суд уважає, що висновки суду апеляційної інстанції у цій справі є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для його скасування чи зміни відсутні.

VII. Судові витрати

73. Ураховуючи результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати не розподіляються.

74. Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

75. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

76. Постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2018 року у справі №804/8515/17 залишити без змін.

77. Судові витрати не розподіляються.

78. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

6Суддя-доповідач: О. Р. Радишевська

Судді: О. В. Кашпур

М. І. Смокович