Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2023 року

м. Київ

справа № 260/1308/19

адміністративне провадження № К/9901/5517/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С.М.,

суддів: Єзерова А.А., Шарапи В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 11.11.2019 (головуючий суддя: Микуляк П.П.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.02.2020 (головуючий суддя: Курилець А.Р., судді: Кушнерик М.П., Мікула О.І.) у справі № 260/1308/19 за позовом ОСОБА_1 до Управління Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Закарпатській області, Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

У вересні 2019 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивач) звернувся до суду з позовом до Управління Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Закарпатській області (далі - відповідач-1), Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України (далі - відповідач-2), в якому просив:

визнати протиправними дії Управління Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Закарпатській області, щодо непризначення та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги;

зобов`язати Управління Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Закарпатській області призначити і виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв`язку з настанням інвалідності у розмірі 60-місячного грошового забезпечення.

Закарпатській окружний адміністративний суд рішенням від 11.11.2019, яке залишене без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.02.2020, відмовив у задоволенні позову.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, у якій просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нову постанову про задоволення позову.

IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою Верховного Суду від 08.04.2020 відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 21.06.2023 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно із наказом №12-ОС від 19.04.2013 позивача було звільнено зі служби за пп.3 п. 92 (за станом здоров`я) у запас Збройних Сил України із Держспецзв`язку, з виключенням із списків особового складу.

05.04.2013 військово-лікарська комісія УМВС України в Закарпатській області за розпорядженням Держспецзв`язку здійснила медичний огляд позивача, на підставі якого встановила діагноз. Відповідно до інформації, зазначеній у ВЛК про зв`язок захворювання, поранення, контузії, каліцтва: гіпертонічна хвороби ІІ (другої) стадії, ІХС, стабільна стенокардія напруги ФК І-ІІ (один-два), кардіосклероз атеросклеротичний, ХСН - 0 (нуль), хронічний некалькульозний холецистит, фаза ремісії СКД без нападів ниркових кольок в анамнезі, ХНН - 0 (нуль), остеохондроз нижньогрудного та поперекового відділів хребта без порушення функції хребта, викривлення носової перегородки вправо, без порушення функції носового дихання, «ТАК», пов`язане з проходженням військової служби.

Відповідно до інформації, зазначеній у довідці МСЕК серії АВ № 0741934 від 20.12.2017, позивачу з 20.12.2017 встановлено І групу інвалідності; причина інвалідності - захворювання «ТАК», пов`язане з проходженням військової служби.

07.06.2019 позивач звернувся до Управління Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Закарпатській області із заявою, у якій просив повторно розглянути питання про призначення і виплату одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 605 від 04.06.2008 «Про затвердження Порядку та умов виплати одноразової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) або інвалідності особи рядового чи начальницького складу та інвалідності особи, звільненої із служби в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України» (далі - Порядок № 605).

12.06.2019 відповідач листом № 33/01/01-637 відмовив позивачу у задоволенні його заяви з посиланням на те, що причина його захворювання (інвалідності) не пов`язана із виконанням службових обов`язків. Додатково зазначив, що на порушене питання вже надавалася відповідь листом №33/01/02-500 від 17.05.2018. Крім того, в судовому порядку (справа № 260/1099/18) встановлена правомірність дій відповідача-1 з відмови у призначенні і виплаті позивачу ОГД з аналогічних підстав.

Вважаючи свої права та інтереси порушеними, позивач звернувся із цим позовом до суду.

ІV. АРГУМЕНТИ СТОРІН

В обґрунтування позовних вимог позивач стверджує, що 07.06.2019 він звернувся до начальника управління Держспецзв`язку із заявою про призначення та виплату йому одноразової допомоги, мотивуючи це тим, що він є інвалідом першої групи, однак, листом від 12.06.2019 отримав відмову з посиланням на те, що причина його захворювання (інвалідності) не пов`язана із виконанням службових обов`язків. За твердженнями позивача, зазначена відмова є неправомірною та суперечить висновкам МСЕК і військово-лікарської комісії УМВС України у Закарпатській області.

Відповідачі позов не визнали. Стверджують, що питання призначення і виплати позивачу ОГД розглядалося Управлінням ще у 2018. За наслідками такого розгляду було постановлено рішення про відмову у призначенні та виплаті ОГД з тих підстав, що причина захворювання (інвалідності) не пов`язана із виконанням службових обов`язків. За наслідками судового оскарження зазначеної відмови, апеляційний суд у справі № 260/1099/18 констатував, що ОСОБА_1 не має права на отримання грошової допомоги у зв`язку із настанням інвалідності, пов`язаної з проходженням військової служби. Інших документів, аніж ті, що подавалися на розгляд питання вперше, позивач додатково не надав.

Окремо відповідач-1 наголосив, що належним відповідачем у справі Адміністрація Держспецзв`язку.

V. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, з посиланням на преюдиційні обставини у справі №260/1099/18, виходив з того, що інвалідність настала не в період проходження служби та пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби. Суди констатували, що у справі відсутні будь-які документи, що свідчать про те що інвалідність позивача настала внаслідок захворювання пов`язаного з виконанням службових обов`язків, зокрема у пункті 9 довідки до акта огляду МСЕК серія АВ №0741934 від 20.12.2017 причиною інвалідності є: захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби, а не виконанням службових обов`язків. Крім того, у довідці МСЕК серія АВ №0741934 від 20.12.2017 та свідоцтві про хворобу №99 від 05.04.2013 відсутня будь-яка інформація, яка б свідчила про те, що інвалідність позивача пов`язана з одним із випадків, зазначених у пункті 11 Положення № 1828), тобто з виконанням службових обов`язків у Держспецзв`язку.

VІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ

Касаційна скарга позивача обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій неповно з`ясовані обставини справи, що призвело до неправильного вирішення спору по суті. Скаржник наполягає, що інвалідність пов`язана із виконанням ним службових обов`язків, про що зазначено у свідоцтві про хворобу № 99 та довідці до акта огляду МСЕК серії АВ № 0741934. Також скаржник наполягає, що судами обох інстанцій застосовані норми права без врахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 20.03.2018 у справі № 276/322/17, від 26.06.2018 у справі № 750/5074/17 та постанові Верховного Суду України від 18.11.2014 у справі № 21-466-а14.

Відповідачі скористалися процесуальним правом та подали відзиви на касаційну скаргу, у яких із посиланням на законність та обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій просять залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін. Стверджують, що у позивача не виникло права на отримання ОГД.

Також відповідачі вважають необґрунтованими посилання позивача на судову практику Верховного Суду, викладену у постановах від 20.03.2018 у справі №276/322/17 та від 26.06.2018 у справі № 750/5074/17, оскільки правовідносини у справі, що розглядається, і у справах на які посилається скаржник, виникли за різного правового регулювання та фактичних обставин у справі. Крім того, щодо посилань на постанову Верховного Суду України від 18.11.2014 у справі № 21-466-а14, то така відсутня у доступі в ЄДРСР.

VІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Перевіряючи у межах повноважень, визначених частинами першою - другою статті 341 КАС України, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, а також надаючи оцінку аргументам учасників справи, висловленим у касаційній скарзі та відзиві на неї, Верховний Суд виходить з такого.

У відповідності до статті 21 Закону України «Про Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації України» Уряд постановою від 04.06.2008 № 605 затвердив Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) або інвалідності особи рядового чи начальницького складу та інвалідності особи, звільненої із служби в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації (далі - Порядок № 605; у редакції на момент виникнення спірних правовідносин).

Пунктами 6 - 9 Порядку № 605 визначено, що особа, якій виплачується грошова допомога у разі поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності, подає до уповноваженого органу:

заяву, написану власноручно, про виплату грошової допомоги у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом) чи настанням інвалідності;

копію документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язано з вчиненням такою особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження;

довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності та (або) ступеня втрати працездатності у разі поранення (контузії, травми або каліцтва);

копії паспорта та документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (копію паспорта - для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідному органові доходів і зборів і мають відмітку в паспорті);

довідку про реєстрацію місця проживання (перебування) заявника (у разі відсутності такої інформації у паспорті).

Копії документів, зазначених у пунктах 5 і 6 цих Порядку та умов, засвідчуються в установленому порядку або подаються разом з оригіналами для подальшого засвідчення керівником уповноваженого органу (в Адміністрації Держспецзв`язку - керівниками структурних підрозділів).

Уповноважений орган подає до Адміністрації Держспецзв`язку у семиденний строк з дня реєстрації документи, зазначені у пунктах 5 і 6 цих Порядку та умов, разом з висновком щодо можливості виплати грошової допомоги або обґрунтованою пропозицією щодо відмови у виплаті грошової допомоги.

Адміністрація Держспецзв`язку приймає у десятиденний строк рішення про призначення грошової допомоги або про відмову у її призначенні і надсилає його разом із зазначеними документами уповноваженому органові для проведення такої виплати або у разі відмови - для письмового повідомлення заявникові із зазначенням причини.

Грошова допомога виплачується шляхом її перерахування уповноваженим органом на рахунок в установі банку, зазначений одержувачем виплати, або через касу уповноваженого органу в межах коштів, передбачених у державному бюджеті на відповідні цілі.

Виплата грошової допомоги здійснюється в порядку черговості відповідно до дати подання документів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 07.06.2019 позивач повторно звернувся до Управління Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Закарпатській області із заявою, у якій просив розглянути питання про призначення і виплату одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 605.

Питання призначення і виплати позивачу ОГД у зв`язку із встановленням І групи інвалідності вже було предметом розгляду у судовій справі № 260/1099/18 за наслідками розгляду якої Восьмим апеляційним адміністративним судом постановою від 06.03.2019 відмовлено ОСОБА_1 у задоволені позову про визнання протиправними дій Адміністрація Держспецзв`язку щодо непризначення та невиплати йому одноразової грошової допомоги та зобов`язати Адміністрацію призначити і виплатити йому ОГД у зв`язку з настанням інвалідності у розмірі 60-місячного грошового забезпечення.

Ухвалою Верховного Суду від 27.08.2019 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.03.2019 у справі № 260/1099/18.

У межах розгляду справи № 260/1099/18 апеляційним судом встановлено, що 28.02.2018 ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про призначення та виплату одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку № 605, проте отримав відмову (лист від 17.05.2018 № 33/01/02-500) з посиланням на те, що причина його захворювання (інвалідності) не пов`язана із виконанням службових обов`язків.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами у справі №260/1099/18, апеляційний суд виходив з того, ОСОБА_1 є інвалідом І групи з 20 грудня 2017 року, а звільнений зі служби був 19 квітня 2013 року, тобто його інвалідність настала не в період проходження служби та пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, а тому він не має права на отримання грошової допомоги у зв`язку з настанням інвалідності, пов`язаної з проходженням військової служби.

Крім цього, у справі відсутні будь-які документи, що свідчать про те що інвалідність позивача настала внаслідок захворювання пов`язаного з виконанням ОСОБА_1 службових обов`язків, так як у пункті 9 довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, серія АВ № 0741934 від 20.12.2017 (а.с. 12) причиною інвалідності ОСОБА_1 є: захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби, а не виконанням службових обов`язків. Як видно із копій документів (довідки МСЕК серія АВ № 0741934 від 20.12.2017 та свідоцтва про хворобу № 99 від 05.04.2013), у них відсутня будь-яка інформація, яка б свідчила про те, що інвалідність ОСОБА_1 пов`язана з одним із випадків, визначених пунктом 11 Положення № 1828, тобто з виконанням службових обов`язків у Держспецзв`язку.

За встановлених у справі №260/1099/18 обставин, апеляційний суд дійшов висновку про правомірність дій відповідача щодо непризначення та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги.

Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Верховний Суд зазначає, що преюдиція - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню.

Одночасно, звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, варто розуміти так, що учасники адміністративного процесу не зобов`язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.

Тобто, учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи.

Водночас, для спростування преюдиційних обставин учасник адміністративного процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами визначеними процесуальним законодавством.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 06.02.2020 №161/4497/16-а, від 24.12.2019 у справі №360/403/19, від 13.10.2020 у справі №809/1185/16, від 21.05.2020 у справі №819/1699/16, від 23.06.2022 у справі №813/2265/17 та від 12.12.2022 у справі №820/1767/18.

Разом з цим, позивачем преюдиційні обставини, встановлені у справі №260/1099/18, не спростовані.

Отже, обставини, встановлені судовим рішенням у справі № 260/1099/18, що набрало законної сили, не підлягають доказуванню при розгляді цієї справи, у якій беруть участь ті самі особи.

У справі, що розглядається, судами попередніх інстанцій встановлено, що інших документів, окрім свідоцтва про хворобу № 99 від 05.04.2013 та довідки МСЕК серія АВ № 0741934 від 20.12.2017, які також подавалися раніше для призначення ОГД, позивачем не надано.

Одночасно суди попередніх інстанцій надали оцінку інформації, зазначеній у цих документах, та дійшли висновку, що в них відсутня будь-яка інформація, яка б свідчила про те, що інвалідність ОСОБА_1 пов`язана з виконанням службових обов`язків у Держспецзв`язку.

За встановлених у справі фактичних обставин, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли однакового висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Висновки судів першої та апеляційної інстанцій доводами касаційної скарги позивача не спростовані.

Фактично доводи касаційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судами першої та апеляційної інстанцій. Касаційна скарга не містить інших обґрунтувань ніж ті, яким судами вже надана правова оцінка. Обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права касаційна скарга позивача не містить.

Одночасно колегія суддів вважає помилковими посилання скаржника на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 20.03.2018 у справі № 276/322/17, від 26.06.2018 у справі № 750/5074/17, оскільки обставини у зазначених справах не є релевантними до обставин цієї справи. Зокрема у зазначених справах спірним питанням було призначення і виплата ОГД згідно із Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядком №975. Натомість у справі, що розглядаються, спірним питанням є виплата ОГД згідно із Законом України «Про Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації України» та Порядком № 605.

VІІІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 341 345 349 350 356 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 11.11.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.02.2020 у справі №260/1308/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін

А. А. Єзеров

В. М. Шарапа